Постанова

від 09.12.2020 по справі 420/2765/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2765/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шляхтицького О.І.

суддів: Домусчі С.Д. , Семенюка Г.В.

секретар - Цейхместренко Ю.В.,

за участю:

представника апелянта - Чорноморченко А.Б.,

представника відповідача - Аветюка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року по справі № 420/2765/20 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2020 року позивач, товариство з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН", звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2020 № 119, ГУ ДПС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН» , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2017 по 30.09.2019. За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт від 27 лютого 2020 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю « ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН » . На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою «Р» ; податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501 за формою «Р» ; податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501 за формою «Р» . Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, на підставі яких було винесено оскаржувані ППР. Вважає факти, викладені в Акті перевірки, а також доводи та аргументи ГУ ДПС в Одеській області такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам, а податкові повідомлення - рішення незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що на підставі направлень на перевірку виданих ГУ ДПС в Одеській області та відповідно до плану-графіку на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області № 119 від 20.01.2020, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Відповідач вказує, що в ході перевірки складено акт від 27 лютого 2020 року № 140/15-32-05-01/00240187, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, товариство з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції при розгляді справи не надано оцінки та не досліджено аргументи і доводи позивача, наведені в позовній заяві стосовно Податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 №0008140501 за формою Р та наявного у позивача права на витрати, яке виникло на підставі акту приймання-передачі обсягів спожитого газу, отриманого від ТОВ Юг-газ за грудень 2016 року;

- суд першої інстанції не зазначив жодного аргументу, трактування и висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 №0008170501 за формою Р ;

- щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 №0008180501 за формою Р судом першої інстанції не взято до уваги, що до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

За таких обставин, з моменту набуття права власності ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" та інших на будівлі, що розташовані на відповідній земельній ділянці, свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ". Таким чином, не здійснювалася сплата податку на землю за площу (2459 кв.м).

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з додатковою відповідальністю " ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН » (далі - ТДВ «БОМ» ) код ЄДРПОУ 00240187, основний код КВЕД діяльності - 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення: дата державної реєстрації: 16.12.1998, дата запису: 28.04.2017, номер запису: 15561450000062302; перебуває на обліку Головному управлінні ДПС в Одеській області від 09.09.1997 р.; номер взяття на облік: 0001.

31.01.2020 на підставі направлень ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, а також на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2020 № 119, проведено планову виїзну документальну перевірку ТДВ «БОМ» , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017. по 30.09.2019. Копію наказу контролюючого органу № 119 від 20.01.2020 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який вручено поштою 24.01.2020. З направленнями на право проведення перевірки ознайомлена під підпис 31.01.2020. головний бухгалтер ТДВ «Одеський завод БОМ» Кліцунова В.М.. Копію наказу контролюючого органу про продовження терміну перевірки від 13.02.2020 року № 532 вручено головному бухгалтеру ТДВ «Одеський завод БОМ» Кліцуновій В.М. 13.02.2020. Перевірку проведено з відома директора ТДВ «БОМ» Власової Ірини Михайлівни та в присутності головного бухгалтера Кліцунової Валентини Миколаївни. В журналі реєстрації перевірок ТДВ «Одеський завод БОМ» вчинено запис 31.01.2020 під № 88.

За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №140/15-32-05-01/00240187 від 27.02.2020 про результати документальної планової виїзної перевірки (а.с.10-67).

Так, перевіркою встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 2050 Форми 2-м Фінансового звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 498750 грн. Зокрема, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 498750 грн., в тому числі за: 1 квартал 2017 року в сумі 498750 грн. в результаті віднесення до її складу витрат на підставі первинних документів, складених у попередніх періодах (2016 рік), по операціях, здійснених у попередніх періодах, які не дають змоги встановити зв`язок з господарською діяльністю та доходами поточного періоду.

ТДВ «Одеський завод БОМ» віднесено до складу витрат наступні суми: 498 750 грн згідно акту прийому-передачі обсягів спожитого природного газу за грудень 2016 року від 31.12.2016 ТОВ «Юг-газ» на загальну суму 598 500 грн, в т.ч. ПДВ, в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у рядку 2180 Форми 2 Фінансового звіту "Інші операційні витрати" за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 завищено задекларовані показники в сумі 1 342 000 грн, в тому числі за: 1 квартал 2018 року - 492 000 грн та 2 квартал 2019 року - 850 000 грн - внаслідок включення витрат не підтверджених належним чином оформленими первинними документами, які не дають змогу ідентифікувати витрати та встановити зв`язок з господарською діяльністю ТДВ «Одеський завод БОМ» .

Так, позивачем занижено задекларовані показники в сумі 49 260 грн. за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, в тому числі: 2017 рік - 28 630 грн.; 1 квартал 2018 - 20 630 грн.; 1 півріччя - 20 630 грн.; 3 квартали 2018 - 20 630 грн.; 2018 рік - 20630 грн. Тобто, позивачем не вірно визначено загальну суму різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, оскільки підприємством при складанні додатку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік не відкориговані результати перевірки від 19.10.2017. За даними підприємства - « -» 28 630 грн., за даними перевірки - 0 грн. Таким чином, з врахуванням зазначеного, за результатами 2017 року відсутнє від`ємне значення об`єкту оподаткування. В результаті вищевикладеного, при складанні додатків до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2018, 1 півріччя 2018, 3 квартали 2018, 2018 рік, невірно визначено загальну суму різниць, за даними підприємства - « -» 20 630 грн., за даними перевірки - 0 грн.

В результаті виявлених порушень контролюючим органом зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 336 488 грн., у тому числі: 2017 рік - 91 215 грн.; 1 квартал 2018 - 92 273 грн.; 1 півріччя 2018 - 92 273 грн.; 3 квартали 2018 - 92 273 грн.; 2018 рік - 92 273 грн.; 1 півріччя 2019 - 153 000 грн.; 3 квартали 2019 - 153 000 грн. (п.3.1.1.3 акту перевірки).

За висновками перевірки що викладені в акті від 27.02.2020 року № 140/15-32-05-01/00240187 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою «Р» за платежем Податок на прибуток приватних підприємств 11021000 на загальну суму 504 732 грн. (а.с.7).

При цьому, перевіркою повноти визначення податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року перевіряючими встановлено його заниження в сумі 41 367,07 грн, в тому числі: 2017 рік - 13 168 грн.; 2018 рік - 15 320,15 грн.; 9 місяців 2019 року - 12 878,92 грн.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки №140/15-32-05-01/00240187 від 27.02.2020, ТДВ «БОМ» належить нерухоме майно на праві постійного користування земельною ділянкою площею 7,2854 га. Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

ТДВ «Одеський завод БОМ» нараховано податок не нерухоме майно, надане в оренду ТОВ «Дюковський пасаж Лімітед» за 2017 р., 2018 р. та 3 квартали 2019 року не у повному обсязі. Згідно договору оренди нерухомого майна ТДВ «БОМ» надає в оренду приміщення ТОВ «Дюковський пасаж Лімітед» площею 2612,7 кв.м., податок на нерухоме майно нараховано із розрахунку 2201,2 кв. м. Таким чином, підлягає донарахуванню податок на нерухоме майно на площу 411,5 кв.м.

За 2017 рік: 411.5 кв.м. х 32,0 грн.= 13 168 грн.

За 2018 рік: 411.5 кв.м. х 37,23 грн. =15 320,15 грн.

За 3 квартали 2019 року: 411,5 кв.м. х 41,73 грн.=12 878,92 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області встановлено порушення пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) та винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501 за формою «Р» за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010400 на загальну суму 51709 грн. (а.с.8).

Також перевіркою встановлено, що позивачем ТДВ « БОМ» за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року задекларовано плати за землю у сумі 4 248 540,56 грн. Перевіркою повноти визначення плати за землю встановлено його заниження в сумі 138 774,82 грн., в тому числі: 2017 рік - 69 387,41грн.; 2018 рік - 69 387,41 грн.

Отже, за висновками перевіряючих, за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року ТДВ "Одеський завод БОМ" декларувало податок на землю не в повному обсязі.

Так, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ОД№001602, виданий 26,06.2001р. Одеською міською радою, ТДВ «Одеський завод БОМ» належить земельна ділянка площею 7,2854га, кадастровий № 5110137300:17:001:0041 за адресою м.Одеса, вул. Середня,83.

Листом Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 24.02.2017 р. №4579/86-17 повідомлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83 складає станом на 01.01.2017 року 2400,45 грн. за 1 кв.м.

ТДВ «БОМ» здійснено відчуження наступного майна шляхом продажу, а саме:

ТОВ «ЮГ-ПЛАСТ» відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2008 №28/124-08-3 30, площа земельної ділянки складає 7700 кв.м. ТОВ «ЮГ-ПЛАСТ» здійснювало сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку згідно поданих декларацій:

- за 2017 рік від 22.03,2017 реєстраційний №; 9046422769,

- за 2018 рік від 12.02.2018 реєстраційний №: 9017547083.

ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" код за ЄДРПОУ 31579876 відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.06.2006, розташованого за адресою м. Одеса вул. Середня 83-Г, площею земельної ділянки 4430 кв.м, ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" здійснювало сплату податку на землю згідно поданих декларацій :

- за2017 рік від 28.02.2017 реєстраційний № 1700032463,

- за 2018 рік від 15.02,2018 реєстраційний №: 9022093303.

ТОВ «ГІДРОПРОМ» код за ЄДРПОУ 31292870 відповідно до договору купівлі-продажу від 25.12.2001 року №25/12 нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Середня 8 З-Б , площею земельної ділянки 2524 кв.м. ТОВ " ГІДРОПРОМ" здійснювало сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку згідно поданих декларацій :

- за 2017 рік від 28.03.2017 реєстраційний №: 9049773876,

- за 2018 рік від 19.02.2018 реєстраційний №: 9024802750.

ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" код за ЄДРПОУ 30890464 відповідно до договору купівлі-продажу від 29.11.2006 року №25/12 нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Середня 83, площею земельної ділянки 2459 кв.м, ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку не здійснювало, податкові декларації з плати за землю не подавалися.

ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" код за ЄДРПОУ 31579876 відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.2003 року нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса вул. Середня, 83, площею земельної ділянки 431,6 кв.м. ТОВ "ДЮКОВСЬКИЙ ПАСАЖ ЛІМІТЕД" сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку не здійснювало, податкові декларації з плати за землю не подавалися.

Урахувавши наведене податковий орган дійшов висновку, що позивачем не здійснювалася сплата податку на землю за площу (2459 кв.м.+431,6 кв.м.=0,28906га), яке належить ТДВ «БОМ» на підставі державного акту на право постійного користування на землю у сумі 138 774,82 грн., в тому числі:

- 2017 рік - 69 387,41грн (0,28906 х 24004500/100),

- 2018 рік - 69 387,41грн (0,28906 х 24004500/100).

Отже, на підставі Акта від 27.02.2020 № 140/15-32-05-01/00240187 Головним управлінням ДПС в Одеській області встановлено порушення пп.269.1.1 п.269.1 ст.269, пп.270.1.2 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) та винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501 за формою «Р» за платежем Земельний податок з юридичних осіб 18010500 на загальну суму 173469 грн (а.с.9).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою «Р» ; податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501 за формою «Р» ; податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501 за формою «Р» , прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області - правомірно.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Індивідуально-правовий акт котрий породжує права та обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) субєкта владних повноважень , що підлягає встановленню адміністративним судом.

Системний аналіз установлених обставин справи дав змогу дійти висновку, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного висновку відповідачеві не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства

Отже, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення СВП фактичних і юридичних підстав, а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття таких актів .

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 05.03.2020 року у справі № 640/467/19.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою «Р. за платежем Податок на прибуток приватних підприємств 11021000 на загальну суму 336 488 грн та штрафних санкцій 168 244 грн ( а.с.7)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що визначена податковим органом сума заниження податку на прибуток складена внаслідок виявлення позивачем порушення вимог чинного законодавства, а саме:

- до складу собівартості реалізованої продукції за 2017 рік включені витрати на підставі первинних документів, складених у попередніх періодах (2016 рік), по операціях , здійснених у попередніх періодах, які не дають змогу встановити зв`язок з господарською діяльністю та доходами поточного періоду, всього на суму 498 750 грн. Зокрема, позивачем віднесено до складу витрат 498 750 грн. згідно акту прийому-передачі обсягів спожитого природного газу за грудень від 31.12.2016 ТОВ "Юг-Газ" на загальну суму 598 500, в т.ч. ПДВ ( пункт 2.1 Акта перевірки);

- до складу показників, відображених у рядку 2180 Форми 2 фінансового звіту "Інші операційні витрати" за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 17 456 тис. грн, встановлено завищення задекларованих позивачем показників в сумі 1 342 000 , в т.ч. 1 кв.2018 - 492 000 грн, 2 кв.2019 - 850 000 грн., не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які дають змогу ідентифікувати витрати та встановити зв`язок з господарською діяльністю. Зокрема, позивачем в бухгалтерському обліку відображено проводками Дт 94 Кт 631 по контрагенту ТОВ "Гідропром": 08.01.2018 - з записом "ручной учет" з посилкою на документ № 00000000104 від 31.12.2016 на суму 492 000грн, 07.04.2019 - записом "ручной учет" та посилкою на документ №00000000104 від 31.12.2016 на суму 850 000 грн. Станом на 30.09.2019 заборгованість ТОВ "Гідпропром" по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" складає 21 748 521,55 грн;

- підприємством при складенні додатку Р1 до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік у рядку 3.2.4 "Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ( п.п. 140.4.2 пункту 140.4 статі 140 ПК України) стовпчика "Різниці , на які зменшується" фінансовий результат " розділу з "Різниці. які виникають при здійсненні фінансових операцій відображено суму 28630 грн, тобто не відкориговано результати перевірки від 19.10.2017. Таким чином на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 ПК України позивачем завищено рядок 03"різниці, які виникають відповідно до ПК України (+ -) Декларації з податку на прибуток підприємства на суму 28630 грн. При цьому , як убачається із розрахунку штрафних санкцій та пояснень представника податкового органу вказана сума не вплинула на збільшення штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням рішенням.

1. Вирішуючи спірне питання з приводу правовідносин з ТОВ "Юг-газ" колегія судді в виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У рішенні Верховного Суду 11 грудня 2018 року по справі №813/3521/17 вказано, що "витрати для цілей формування витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 статті 3, пунктами 1,2 статті 9 Закону № 996-ХІV, визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати (далі - Положення №16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 Положення №16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 Положення №16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 20 Положення №16 до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов`язані з продажем іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 06.12.2016 по справі № 826/3939/15.

Із матеріалів справи вбачається , що Акт прийому передачі газу датований 31.12.2016 (а.с.80).

А відтак, є слушним доводи апелянта , що з урахуванням графіку вихідних днів по підприємству, розумного строку пересилання документів поштою, зазначений вище Акт прийому-передачі обсягів спожитого природного газу за грудень 2016 з`явився у розпорядженні позивача 17.01.2017, внаслідок чого позивач цілком ґрунтовно відніс вказані витрати, котрі впливають на собівартість продукції у січні 2017 року, тобто у періоді безпосередньо після закінчення господарської операції.

При цьому колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції , який погодився з доводами податкового органу з того приводу , що всупереч вимогам статті 44 ПК України, первинні документи на підтвердження здійснення належного бухгалтерського обліку господарських операцій не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення, позивачем не надано та не вказано жодних причин ненадання контролюючому органу документів, котрі витребовувались як під час попередньої перевірки з 01.01.2014 по 31.12.2016, так і підчас перевірки з 01.01.2017 по 30.09.2019, так і після її завершення, оскільки Акт прийому передачі обсягів спожитого природного газу за грудень 2016 був у розпорядження податкового органу, адже цей акт описаний в Акті перевірки (див., зокрема, а.с.8 . Акта перевірки).

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами апелянта про безпідставність висновку податкового органу щодо заниження податку на прибуток підприємств у сумі, внаслідок безпідставного заниження витрат, які впливають на собівартість продукції.

2. З приводу правовідносин з ТОВ "Гідпропром , варто зауважити таке.

Безнадійною вважається заборгованість, що відповідає одній із ознак, зазначених у підпункті .14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України ). Зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п. а пп.14.1.11 ПК України ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункт 131.1 стаття 131 ПК України).

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів, визначено нормами пункту 139.2 статі 139 ПК України.

Отже, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп. 139.2.1 ПК України).

Крім того, підпунктом 139.2.2 пункту 139.2 статі 139 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у т.ч. за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статі 14 ПК України.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.1999 № 237 ( далі ПБО 10), визначено, що сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

До складу інших операційних доходів відноситься сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості.

Сума поточної дебіторської заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визначення її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Таким чином, у разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає / ознакам, встановленим пп. 14.1.11 ПКУ, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 ПК України підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.

Зменшення фінрезультату відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам пп.14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, чинним на дату її списання, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів по такій заборгованості.

Аналогічна правова позиція висловлена у роз`ясненні ГУ ДФС у Донецькій області листом від 07.12.2018 № 5139/ІПК/05-99-12-03-16.

Безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (пункт 4 ПБО 10).

Упевненість в неповерненні боргу може ґрунтуватися на фактах, які свідчать, що борг не буде погашено, наприклад, з причини закінчення терміну позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (статті 256 та 257 Цивільного кодексу).

Якщо безнадійну дебіторську заборгованість виявляють за результатами інвентаризації, то в акті інвентаризації зазначають суми безнадійних боргів і заборгованостей, за якими минув термін позовної давності. До акта інвентаризації розрахунків додають довідку про таку заборгованість. У довідці зазначають найменування та місцезнаходження дебіторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості. Висновки інвентаризаційної комісії відображаються у протоколі, який затверджує керівник підприємства (пункт 7.5 розділу ІІІ, п. 2 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879).

Резерв сумнівних боргів не створюють під товарну дебіторську і під іншу заборгованість, яка не відповідає пункт 7 ПБО 10.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2014 між ТОВ "Гідпропром" та позивачем був укладений договір поставки №12.05., за яким ТОВ "Гідпропром" зобов`язалося поставити ТДВ "БОМ" товари у асортименті та у кількості, згідно умов даного договору (а.с. 202- 203, т.1) перелік даного товару, у тому числі кількість і ціна відображені у рахунку №222 від 15.05.2014 ( а.с.204).

У період з червня по грудень 2014 року позивач сплатив ТОВ "Гідропром" у загальній сумі 1 342 000 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями ( а.с.207-227,т.2).

20.12.2017 наказом директора ТДВ "БОМ" № 20/12 було призначено інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації дебіторської заборгованості станом на 01.01.2018 ( а.с.205. т.2).

02.01.2018 інвентаризаційна комісія за результатами проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості склала акт інвентаризації №1/18, за яким дебіторська заборгованість ТОВ "Гідропром" у сумі 492 000 грн була визнана безнадійною, згідно вимог закону, та рекомендована до списання.

На підставі вказаного акта інвентаризації , інвентаризаційна комісія склала протокол №1-01/18 від 03.01.2018, за яким вказану безнадійну дебіторську заборгованість було списано (а.с.226,т.2). Вказаний протокол підписаний директором І.М Власовим та членами інвентаризаційної комісії.

На підставі протоколу №1-01/18 від 03.01.2018 та акта 31/18 від 02.01.2018 , була видана бухгалтерська довідка №104 від 09.01.2018, на підставі якої позивач відобразив у бухгалтерському обліку товариства списання даної суми (492 000 грн) з записом "ручной учет" (а.с.230,т.2).

18.12.2018 наказом директора ТДВ "БОМ" № 18/12 було призначено інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації дебіторської заборгованості станом на 01.01.2019 (а.с. 206, т.2).

03.01.2019 інвентаризаційна комісія за результатами проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості склала акт інвентаризації №1/19, за яким дебіторська заборгованість ТОВ "Гідропром" у сумі 850 000 грн була визнана безнадійною, згідно вимог закону, та рекомендована до списання.

На підставі вказаного акта інвентаризації, інвентаризаційна комісія склала протокол №1-02/19 від 04.01.2019, за яким вказану безнадійну дебіторську заборгованість було списано (а.с.231,т.2). Вказаний Протокол підписаний директором ОСОБА_1 та членами інвентаризаційної комісії.

На підставі протоколу №1-01/18 від 03.01.2018 та акта №1/18 від 02.01.2018 , була видана бухгалтерська довідка №104 від 09.01.2018, на підставі якої позивач відобразив у бухгалтерському обліку товариства списання даної суми ( 492 000 грн) з записом "ручной учет" (а.с.232,т.2).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що ТДВ "БОМ" цілком ґрунтовно списала дебіторську заборгованість з відповідним відображенням цієї події у рядку 2180 Форми 2 фінансового звіту "Інші операційні витрати" за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

При цьому посилання податкового органу , з яким погодився суд першої інстанції, щодо ненадання відповідних первинних документів на обґрунтування списання зазначених вище сум, колегія суддів вважає помилковим , адже усі наведені вище первинні документи були предметом перевірки, що підтверджується змістом додатку № 3 до Акту перевірки (а.с.51), а відповідач належними та допустимими доказами наведене не спростував, зокрема не надав до суду Акт про ненадання документів, складання якого передбачено пунктом 85.6 статті 85 ПК України.

Не надання такого Акту спростовує доводи представника податкового органу , що позивач не скористувався правом до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) у порядку приписів пункту 44.7 статті 44 ПК України , адже позивачу, виходячи із змісту наведених норм, так і не зрозуміло чи враховувались наведені вище первинні документи чи відповідачем надана їм неналежна правова оцінка.

За таких обставин , суд погоджується із доводами апелянта , що наведені вище первинні документи були у розпорядженні перевіряючих під час проведення відповідної перевірки.

3. Щодо не відображення "різниці" встановленою попередньою перевіркою, колегія судді в вважає за необхідне зазначити про таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.05.18, справа № 818/1070/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ 73811933, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому презумпція добросовісності платника податків як зазначено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 (№ К/9901/49277/18) справа 809/1337/17 - означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Досліджуючи питання щодо неповноти відображення в декларації за 2017 слід зазначити про таке.

Як убачається і з Акта перевірки ( а.с.2 Акта ) ГУ ДФС в Одеській області провів перевірку, про що складено Акт №1509/15-32-14-05/00240187 від 19.10.2017 за період 01.01.2014 по 31.12.2016. у графі *Стан усунення виявлених порушень та розрахунки з бюджетом зазначено, що позивач сплатив у повному обсязі , зменшення від`ємного значення в сумі 28,6 тис. грн не відображено в декларації за 2017 рік.

Отже, якщо позивач сплатив у повному обсязі суми заниженого податку, то не віднесення (не відображення) ним виявленої суми зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 28.6 тис грн не утворює склад правопорушення ,оскільки на момент перевірки відсутній факт заниження об`єкта оподаткування.

Підсумувавши викладене, колегія суддів уважає, що спірне податкове повідомлення від 19.03.2020 року № 0008140501 за формою «Р за платежем Податок на прибуток приватних підприємств 11021000 на загальну суму 336488 грн та штрафних санкцій 168244 не ґрунтується на законі , а відтак його слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008170501, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України, податок на майно складається, в тому числі, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункт 266.5 статті 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункт 266.6 статті 266 ПК України).

Строк сплати податку для юридичних осіб визначається відповідно до абзацу б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, яким визначено, що податкове зобов`язання за звітний рік сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

Платники податку на нерухоме майно - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункт 266.7 статті 266 ПК України).

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Відповідно до порядку подання податкової декларації, визначеного, зокрема пунктом 49.1 та пунктом 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказані умови застосовуються до всіх платників податків, у тому числі платників, що перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 №6258-УІ Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (із змінами та доповненнями від 08.02.2017 №1601-VII) визначені наступні ставки податку за 1 кв.м.: на 2017 рік - 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - 32,00 грн., на 2018 рік - 1% - 37,23 грн., на 2019 рік - 1% -41,73 грн.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції, погодившись із доводами податкового органу, зазначив що відповідно до договору оренди нерухомого майна, ТДВ Одеський завод БОМ надає в оренду приміщення ТОВ Дюковський пасаж Лімітед площею 2612,7 кв.м ., податок на нерухоме майно нарахований із розрахунку 2201,2 кв. м. Отже, донарахуванню підлягає податок на нерухоме майно на площу 411,5 кв.м.:

- за 2017 рік - 411.5 кв.м. х 32,0 грн. = 13 168 грн.;

- за 2018 рік - 411.5 кв.м. х 37,23 грн. =15 320,15 грн.;

- за 3 квартали 2019 року - 411,5 кв.м. х 41,73 грн.=12 878,92 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не у повному обсязі нарахував податок на нерухоме майно, надане в оренду ТОВ Дюковський пасаж Лімітед за 2017 р., 2018 р. та 3 квартали 2019 року.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до абз.2 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, здійснюється контролюючим органом виходячи із загальної площі об`єкта житлової нерухомості зменшеної відповідно до п.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Отже, для обчислення суми податку має бути визначено базу оподаткування, у даному випадку площу об`єкта житлової нерухомості.

Офіційним джерелом інформації щодо площі нерухомості є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей стосовно площі об`єкта оподаткування, відповідачем не могло бути визначено базу оподаткування, а в подальшому і розраховано розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З розрахунку податкового зобов`язання вбачається, що податок на нерухоме майно, нарахований виключно на підставі того, що позивач надав в оренду нерухоме майно площею 2612,7 кв.м., податок на нерухоме майно нарахований із розрахунку 2201,2 кв. м. Отже, донарахуванню підлягає податок на нерухоме майно на площу 411,5 кв.м.:

При цьому у Акті перевірки та у рішенні суду першої інстанції не міститься інформація про дату та номер договору, хто нарахував податок із розрахунку 2201,2 кв.м.

Натомість наданий для огляду договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.2017 №212 свідчить зовсім інші дані, котрі необхідні для визначення бази оподаткування. ( а.с. 35-38, 39,т.2)

Так, зокрема, згідно пункту 1.1 Договору позивач надав в оренду ТОВ "Дюковський Пассаж Лімітед" в оренду в нежитлове приміщення площею 2883, 00 кв.м.

Разом з тим, відповідачем, у суді апеляційної інстанції, не надано пояснення щодо походження врахованих ним даних щодо площі об`єкта нерухомого майна, відсутня інформація, що перевіряючими використовувалась безпосередня інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що розрахунок податкового органу податку за 3 квартали 2019 року - 411,5 кв.м. х 41,73 грн.=12878,92 грн, визначений арифметично некоректно, оскільки у розрахунку не зазначений відповідний корегуючий коефіцієнт - за 3 квартали базового податкового (звітного) періоду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0008170501 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не доведена правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за спірний період, а отже доводи апелянта про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення є помилковими.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0008180501, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 ЦК України.

За частиною третьою статті 7 Закону №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені приписи вказаного Закону не регламентують правовідносини щодо переходу права власності на нерухоме майно , що розташовані на земельній ділянці, котра знаходиться у особи на праві постійного користування.

Водночас суд вважає допустимим застосування вказаної норми до спірних правовідносин на підставі приписів частини 6 статті 7 КАС України.

Отже, зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020 ( справа №804/4665/18), від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).

Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ОД№001602, виданий 26.06.2001 року Одеською міською радою, ТДВ БОМ належить земельна ділянка площею 7,2854 га, кадастровий № 5110137300:17:001:0041 за адресою: вул. Середня 83, м. Одеса.

Із установлених судом апеляційної інстанції обставин справи ( див. Акт перевірки) вбачається, що позивачем здійснено відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "ЮГ-ПЛАСТ" відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2008 (справа №28/124-08-330), площа земельної ділянки складає 7700 кв.м.

При цьому ТОВ "ЮГ-Пласт" здійснював сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку згідно поданих декларацій: за 2017 рік від 22.03.2017 реєстраційний номер № 9046422769; за 2018 від 12.02.2018 реєстраційний номер № 901754083.

ТОВ "Дюковський Пасаж Лімітед" відповідно до договору купівлі продажу нерухомого майна від 21.06.2016 розташованого за адресо: АДРЕСА_1 , площею земельної ділянки 4430 кв.м.. здійснював сплату податку на землю згідно поданих декларацій: за 2017 від 28.02.2017 реєстраційний номер 1700032463; за 2018 від 15.02.2018 реєстраційний номер 9022093303.

25.12.2011 відчужено ТОВ "ГІДРОПРОМ" відповідно до договору купівлі продажу від 25.12.2001 №25/12 нерухоме майно, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , площею земельної ділянки 2454 кв.м. При цьому ТОВ "ГІДРОПРОМ" здійснювало сплату податку на землю за вищенаведену земельну ділянку згідно поданих декларацій: за 2017 від 28.03.2017 реєстраційний номер 9049773876; за 2018 від 19.02.2018 реєстраційний номер 9024802750.

29.11.2006 позивачем відчужено ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" відповідно до договору купівлі-продажу № 25/12 нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею земельної ділянки 2459 кв.м. При цьому за даними податкового органу ТОВ ФОЗЗІ сплату податку за землю не здійснював.

02.12.2003 відчужено ТОВ "Дюковський Пасаж Ліммітед" нерухоме майно , розташоване за адресою АДРЕСА_1 , площею 431,6 кв.м. За даними ТОВ "Дюковський пасаж Лімітед" сплату податку на землю за вищевказану земельну ділянку не здійснювало. Водночас, як вбачається із документів , наданих представником позивача, в подальшому ТОВ "Дюковський Пасаж Ліммітед" відчужив вказане майно (а.с. 30-33,т.2). Власником цього майна на момент проведення перевірки є ОСОБА_2 , яка згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) сплатила земельний податок за земельну ділянку площею 0,0431 Га (а.с. 41-58,т.2).

За таких обставин, з моменту набуття права власності ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ", ТОВ "Дюковський Пасаж Ліммітед" на будівлі, що розташовані земельних ділянках, що знаходиться у користуванні позивача, для нього така плата податку за землю вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ" . ТОВ "Дюковський Пасаж Ліммітед".

Окремо суд зазначає, що фактичною підставою для визначення бази оподаткування слугували виключно дії нових власників нерухомого майна, котрі розташовані на земельній ділянці, кадастровий № 5110137300:17:001:0041 за адресою Середня 83, м.Одеса.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від № 0008180501 прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи апелянт довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України , якщо суд апеляційної інстанції , не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач за подачу позову заплатив 10 948,65 грн (платіжне доручення № 200 від 31.03.2020, а.с.6) , за подачу апеляційної скарги - 16 422,98 грн ( платіжне доручення № 323 від 18.06.2020, а.с.125).

Отже, у відповідності до приписів частини 1 статті 139 КАС України з відповідача на користь позивача слід стягнути 27371,63 (10 948,65 +16 422,98 = 27 371,63) грн.

Керуючись статтями 308, 309, 317, 321, 322, 325 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року по справі № 420/2765/20 - скасувати.

Ухвалити у справі 420/2765/20 нове рішення, яким адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН" - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.03.2020 року № 0008140501, 19.03.2020 року № 0008170501, від 19.03.2020 року № 0008180501.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з додатковою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНО-ОБРОБНИХ МАШИН" суму сплаченого судового збору у розмірі 27 371,63 (двадцять сім тисяч триста сімдесят одна гривня шістдесят три копійки).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 14 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.