Постанова

від 27.05.2020 по справі 340/2958/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2958/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020

(суддя Пасічник Ю.П., м. Кропивницький) у справі № 340/2958/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградський Будівельний Альянс

до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У листопаді 2019 року ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.09.2019 №00000030504 та №00000040504.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.09.2019:

- №00000030504 про збільшення ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 688 244 грн., в т.ч. 550 595 грн. за основним зобов`язанням та 137 649 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №00000040504 про збільшення ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 743 304 грн., в т.ч. 59 4643 грн. за основним зобов`язанням та 148 661 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивоване безпідставністю висновків податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс та контрагентами-постачальниками ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт , оскільки факт їх здійснення підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, а також показаннями свідка - керівника ТОВ Пейпоінт . При цьому, суд зазначив, що сам факт наявності руху товарно-матеріальних цінностей, що були одержані позивачем, податковим органом не спростовано. Проте, контролюючий орган вказує на невідоме походження таких цінностей, що не прийнято судом першої інстанції до уваги з посиланням на відсутність обов`язку у суб`єкта господарювання відстежувати джерело походження товару. Разом із цим, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо заниження ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс ставки податку на додану вартість (7% замість 20%) при реалізації товару за кодами УКТЗЕД 820570000 (плазмо-екстрактор механічний) та 841989980 (розморожувач плазми), посилаючись на те, що вказані товари не входять до переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7%, який затверджено постановою КМУ від 03.09.2014 № 410.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Кіровоградській області оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник навів обставини, що були зафіксовані актом перевірки ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс , зокрема щодо неможливості здійснення ним фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт з огляду на відсутність у останніх джерела походження реалізованих на адресу позивача товарів, відсутність трудових та виробничих ресурсів для здійснення спірних фінансово-господарських операцій, а також не підтвердження факту руху товарів у межах цих операцій відповідними товарно-транспортними накладними. Крім того, скаржник вказав на неналежне оформлення спірних фінансово-господарських операцій, оскільки складені на їх виконання видаткові накладні не містять дат та номерів оформлення довіреностей на отримання товару, а містять лише підпис особи, що отримала товар та відбиток печатки позивача. Окрім цього, позиція скаржника обґрунтована посиланням на наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти-постачальники позивача ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт . З огляду на це, скаржник стверджує на неповне дослідження судом першої інстанції наданих ним доказів, внаслідок чого суд дійшов не правильного висновку про підтвердження факту здійснення спірних фінансово-господарських операцій. Враховуючи зазначене, ГУ ДПС у Кіровоградській області просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач з вимогами апеляційної скарги не погодився надав відзив на неї, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Спростовуючи позицію скаржника позивач послався на наявність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджено як рух товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, так і факт використання їх у власній господарській діяльності, зокрема, факт нарахування та виплати заробітної плати своїм працівникам, які були залучені до такого використання. Також, позивач вказав, що податкові накладні, складені на виконання угод між ним та спірними контрагентами-постачальниками, зареєстровані у встановленому законом порядку та, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування ним податкового кредиту по спірним операціям. Крім того, позивач зазначив, що за результатами розгляду у судовому порядку адміністративного матеріалу, що був складений податковим органом у відношенні директора ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс , провадження у справі закрито з посиланням на відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, що, враховуючи норми ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути враховано судом у межах розгляду цієї справи.

У судовому засіданні 27.05.2020 представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами по справі не спростовано, що посадовими особами скаржника було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт №1/11-28-05-04/33878089 від 04.09.2019р. (т.1а.с.18-64).

В ході перевірки виявлено порушення, в т.ч.:

- п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 594 643 грн., в тому числі по періодах: IV квартал 2016р. на суму 177 968 грн.; ІV квартал 2017р на суму 416 675 грн.;

- п. 44.1. ст. 44, п.п.193.1. ст. 193, п.п.194.1. ст. 194, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 567 682 грн., в т.ч. по періодах:

- листопад 2016р. - на суму 17 887 грн.;

- грудень 2016р. - на суму 164 785 грн.;

- листопад 2017р. - на суму 40 843 грн.;

- грудень 2017р. - на суму41 660 грн.;

- лютий 2018р. - на суму 303 307 грн.

На підставі акту перевірки скаржником прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019р.:

- №00000030504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 709 603 грн., в т.ч. 567 682 грн. за основним зобов`язанням та 141 921 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1а.с.101);

- №00000040504, яким скаржнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 743 304 грн., в т.ч. 594 643 грн. за основним зобов`язанням та 148 661 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1а.с.102).

Розмір грошових зобов`язань визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями підтверджено детальним розрахунком та сторонами не оскаржується (т.2 а.с.219).

Правомірність винесення скаржником вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань став аналіз господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт , за результатами якого, з використанням податкової інформації, посадовими особами податкового органу зроблено висновок, що операції з реалізації товарів контрагентами-постачальниками оформлялись первинними документами лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та податкового зобов`язання, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ контрагентами-покупцями, в т.ч. позивачем по справі, та відображення отриманого від контрагентів-постачальників товару за відсутності їх постачання саме від останніх, що були відображені у первинних та бухгалтерських документах, які складені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В результаті аналізу господарських взаємовідносин та податкової інформації посадовими особами податкового органу встановлено, що задекларовані позивачем господарські операції з ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт в дійсності не відбулись (т.1а.с.25-41).

Також, посадовими особами податкового органу зафіксовано порушення позивачем вимог статей 193, 194 Податкового кодексу України у зв`язку з реалізацією товару за кодами УКТЗЕД 820570000 (плазмо-екстрактор механічний) та 841989980 (розморожувач плазми) за ставкою ПДВ 7%, замість 20%, що призвело до заниження показника по рядку 1.1. декларації Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товару на митну територію України на загальну суму ПДВ 28127 грн. та завищено показник по рядку 1.2. декларації Операції, що оподатковуються за ставкою 7% на загальну суму 11 040 грн.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Факт порушення ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс вимог статей 193, 194 Податкового кодексу України підтверджено судом першої інстанції та позивачем не оскаржено.

Відповідно, колегія суддів не надає цьому факту правової оцінки, а перегляду підлягає рішення суду першої інстанціїї в частині висновків суду щодо здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегією суддів встановлено наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України та Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 (постачальник) було укладено договір поставки товару 193/2016, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар в асортименті та в кількості узгодженій сторонами. Термін дії якого - до 31.12.2017 (т.2 а.с.75-77).

Протягом терміну дії договору сторонами узгоджувався асортимент та кількість товару, що підтверджено специфікаціями до договору, який в подальшому передавався покупцеві, що підтверджено видатковими накладними (т.2 а.с.78-88, т.1 а.с.142-152,154).

Доставка товару здійснювалась за рахунок позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.47-66).

Оплата вартості отриманого товару здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджено платіжними дорученнями (т.2 а.с. 236-242).

ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 виписано на адресу позивача податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.160-171).

06.12.2017 між позивачем та ТОВ Територія бізнес плюс було укладено договір постачання №185, за умовами якого ТОВ Територія бізнес плюс зобов`язувався поставити позивачеві товари виробничого призначення в кількості визначеною специфікаціями/рахунками. Термін дії договору становив до 31.12.2018 (т.2 а.с.67-70).

Протягом терміну дії договору сторонами узгоджувався асортимент та кількість товару, що підтверджено специфікаціями до договору, який в подальшому передавався покупцеві, що підтверджено видатковими накладними (т.2 а.с.71-74, т.1 а.с.137-140).

Доставка товару здійснювалась за рахунок позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 41-46).

Оплата вартості отриманого товару здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджено платіжними дорученнями (т.2 а.с. 233-235).

ТОВ Територія бізнес плюс виписано на адресу позивача податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.155-158).

04.07.2016 між позивачем та ТОВ Пейпоінт було укладено договір поставки №21/16, термін дії якого складав до 31.12.2016 (т.2а.с.105,106).

Згідно специфікації до договору сторони узгодили найменування товару та його кількість (т.2а.с.107).

Відповідно до видаткової накладної від 14.12.2016 №1 ТОВ Пейпоінт передало позивачеві товар - мати мінераловатні в кількості 262,25 кв м на суму 464 629,38 грн. в т.ч. ПДВ (т.1а.с.141).

Доставка товару здійснювалась позивачем по справі, що підтверджено товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.102-104).

Оплата вартості отриманого товару здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджено платіжними дорученнями (т.2а.с.243-245).

ТОВ Пейпоінт виписано на адресу позивача податкову накладну, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.159).

Факт реальності вищевказаної господарської операції між позивачем та ТОВ Пейпоінт підтверджено також керівником ТОВ Пейпоінт , яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка (т.3 а.с.64).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що придбані у межах спірних фінансово-господарських операцій товарно-матеріальні цінності були використані ним в ході виконання робіт по реконструкції головного корпусу станції переливання крові за замовленням Управління капітального будівництва Кіровоградської ОДА, що підтверджено довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів та доводами апеляційної скарги не спростовано (т.2 а.с.108-198).

Отже, факт здійснення спірних фінансово-господарських операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами, якими зафіксовано як факт придбання товарно-матеріальних цінностей, так і факт використання їх ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс у своїй діяльності.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на певні недоліки, що містять надані позивачем видаткові накладні, оскільки недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, враховуючи підтвердження іншими первинними бухгалтерськими документами факту руху активів у межах спірних фінансово-господарських операцій позивача.

Вказана позиція узгоджується з практикою розгляду аналогічних спорів Верховним Судом, який у постанові від 16.10.2019 у справі № 804/15478/14 зокрема, зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, матеріалами справи спростовано посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що унеможливлює визначення пункту навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, якими транспортними засобами вони перевозились, перевізника, оскільки матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, в яких присутні усі реквізити для визначення обставин здійснення транспортування товару у межах спірних фінансово-господарських операцій (т. 2 а.с. 41-66, 102-104).

Крім того, позивачем у апеляційній скарзі зазначено та податковим органом не спростовано, що на час здійснення спірних фінансово-господарських операцій контрагенти-постачальники позивача мали податкову правосуб`єктність, перебували на податковому обліку, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що було перевірено позивачем при укладенні спірних угод.

Разом із цим, при вирішенні справи колегія суддів приймає до уваги, що абз. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Інших вимог для підтвердження правомірності формування покупцем податкового кредиту з ПДВ Податковим кодексом не встановлено.

Податковим органом не спростовано, що складені ТОВ Кіровоградський будівельний Альянс податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних та, враховуючи норми п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по спірним операціям.

Крім того, колегія суддів зазначає, що нормами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас, доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, податковим органом до суду не надано.

Що стосується посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та виробничих ресурсів, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не знайшли належного обґрунтування відповідними доказами, оскільки вони не були досліджені під час проведення перевірки ТОВ Кіровоградський Будівельний Альянс шляхом проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача в порядку, передбаченому п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, або у інший спосіб, що передбачений законодавством України.

Разом із цим, на підтвердження вказаних обставин податковий орган посилається на інформацію, що наявна в його інформаційних автоматизованих базах даних. Разом із цим, відповідні витяги з інформаційних баз даних податковим органом на підтвердження своєї позиції до суду не надані, підстави внесення відповідної інформації до вказаних баз даних суду не відомі.

Щодо посилання скаржника на наявність відкритих кримінальних проваджень, фігурантами яких є ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт , колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироків, винесених судом за результатами вищевказаних кримінальних проваджень, які набрали законної сили, скаржником не надано.

Водночас, наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.08.2019 по справі № 520/8681/18.

Також, при вирішенні цієї справи судом враховано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої платник податків не має нести відповідальності за протиправні дії своїх контрагентів. Така позиція висловлена у справах Інтерсплав проти України , Булвес проти Болгарії та інших.

Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію в своїх постановах у справах № 813/1974/17 від 27.02.2018 р., № 802/1853/16-а та інших, де мова йде про неможливість безпідставного поширення судом висновку про фіктивність підприємства на відносини з усіма контрагентами; зазначається, що суд повинен перевірити зв`язок між фіктивністю підприємства, встановленою вироком суду, який набрав законної сили, та нереальністю господарських операцій позивача та його контрагентів. У разі, коли вирок взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи , він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №805/649/15-а). Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 826/1571/16).

Отже, можливо, невстановлені особи, з якими позивач укладав угоду, причетні до вчинення певних податкових чи кримінальних правопорушень та скористалися послугами підприємств ТОВ Рем-буд-дизайн 2014 , ТОВ Територія бізнес плюс , ТОВ Пейпоінт для прикриття своєї незаконної діяльності, але це знаходиться поза межами предмету спору та не доведено скаржником, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, викладеної в п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко і Лозенко проти України . Відповідно до вказаної позиції суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівами . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не зобов`язаний відстежувати джерело походження товару, який реалізовувався його контрагентами, а в разі встановлення контролюючим органом таких фактів відповідальність має нести саме та особа, яка вводить товар в обіг, а не добросовісний набувач.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/2958/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 03.06.2020.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова