Постанова

від 03.06.2020 по справі 580/3445/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3445/19 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Шевченка до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське акціонерне товариство ім. Шевченка звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0001973306.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за наслідками проведення перевірки, відповідачем складено акт від 25.09.2019, в якому встановлено порушення п. п. 168.4.1, п. п. 168.4.2 та п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме, податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 70129,37 грн. перераховано до невідповідного бюджету.

На підставі вказаних висновків перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001973306 від 21.10.2019, яким застосовано до позивача штрафні санкції та нараховано пеню за порушення вимог Податкового кодексу України.

Проте, позивач вказав на те, що мав право вибору сплати податку на доходи фізичних осіб, як за власним місцезнаходженням зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань так і за місцезнаходженням земельних ділянок. Крім того, зауважено, що позивачем виконано податковий обов`язок по сплаті податку у повному обсязі та своєчасно, а помилкова сплата на інший рахунок органу держказначейства не свідчить про бездіяльність платника податків та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. На переконання позивача, рахунок для податку на доходи фізичних осіб є субрахунком Єдиного казначейського рахунку, а суми податку вважаються зарахованими до Державного або місцевого бюджету з дня зарахування на ЄКР, а не на субрахунок.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0001973306.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне сільськогосподарське акціонерне товариство ім. Шевченка зареєстроване як юридична особа 20.01.1992 Шполянською районною державною адміністрацією.

Станом на 25.09.2019, позивач перебуває на обліку в Смілянському управлінні ГУ ДФС у Черкаській області.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження позивача: 20603, Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 131.

Фактично, ПрАТ ім. Шевченка знаходиться за адресою: 20613, Черкаська область, Шполянський район, с. Терешки.

На підставі наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 07.08.2019 № 1603 та направлень на перевірку, виданих ГУ ДФС у Черкаській області від 29.08.2019 № 1/23-00-05-0106, № 02/23-00-05-0106, № 18/23-00-33-0611, відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, у період з 29.08.2019 по 18.09.2019, посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області проведена документальна планова виїзна перевірка приватного сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Шевченка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 25.09.2019 № 16/23-00-05-0105/03793863, в якому встановлено порушення, зокрема, п. п. 168.4.1, п. п. 168.4.2, п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого, платником податків перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 70129,37 грн до невідповідного бюджету.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення від 04.10.2019.

Листом відповідача від 17.10.2019 № 3986/23-00-33-0608 про розгляд заперечень, висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0001973306 про збільшення суму податкового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі, з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 32180,27 грн., в т.ч. 17532,34 грн. штрафних санкцій та 14649,93 грн. пені.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача, товариство звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- Позивачем, протягом 2016-2019 років, сплачувались суми податку на доходи фізичних осіб, нарахованого (утриманого) із сум орендної плати на рахунок Терешківської сільської ради, крім суми, яка сплачена на рахунок ОТГ м. Шпола, відповідно до платіжного доручення від 01.11.2018 № 827 на суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 70129,37 грн., в зв`язку з чим, посилання позивача щодо помилковості сплати ним податку на доходи фізичних осіб на рахунок ОТГ м. Шпола, суд першої інстанції прийняв до уваги;

- допущена позивачем помилка щодо перерахування сум податку до невідповідного бюджету, не свідчить про несплату необхідної суми податку на доходи фізичних осіб у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки суми податку, в подальшому, у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок;

- отже, позивачем нараховано, утримано та сплачено, а також зараховано до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з приписами п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, податковим агентом, як передбачено п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Нормами п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету, визначений ст. 168 Податкового кодексу України, підпунктом 168.1.1 п. 168.1 якої, передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Приписами п. п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, регламентовано, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно з п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Відповідно до положень п. п. 168.4.9 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, суми податку, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об`єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Так, ч. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України, передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Водночас, відповідальність за порушення названих норм, передбачена положеннями п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України, згідно якого, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 3.1.9.2.2 акта перевірки, земельні ділянки, на які позивачем з орендодавцями (громадянами) укладено договори оренди землі (паїв), знаходяться в межах Терешківської сільської ради, а тому, податок на доходи фізичних осіб позивачем мав бути сплачений на рахунок Терешківської сільські ради.

Варто звернути також увагу на те, що позивачем протягом 2016-2019 років сплачувались суми податку на доходи фізичних осіб, нарахованого (утриманого) із сум орендної плати на рахунок Терешківської сільські ради, крім суми, яка сплачена на рахунок ОТГ м. Шпола, відповідно до платіжного доручення від 01.11.2018 № 827 на суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 70129,37 грн., в зв`язку з чим, посилання позивача щодо помилковості сплати ним податку на доходи фізичних осіб на рахунок ОТГ м. Шпола є переконливими та не можуть свідчити про недобросовісність чи ухилення від сплати цього податку. За оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, контролюючий орган притягнув до фінансової відповідальності товариство через невідповідність бюджету перерахування сум вказаного податку.

При вирішенні цього спору, слід враховувати, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном), у силу приписів ч. ч. 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України.

Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року № 122, встановлено, що єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Так. єдиний консолідований рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).

За змістом розділу 3 Положення, функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.

Під час вирішення спору, окружним судом враховано, що допущена позивачем помилка щодо перерахування сум податку до невідповідного бюджету не свідчить про несплату необхідної суми податку на доходи фізичних осіб у визначений законодавством строк та, головне, не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки суми податку в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок, що, у свою чергу, не може слугувати підставою для притягнення платника податків до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податків.

З огляду на норми ст. 127 Податкового кодексу України, які передбачають відповідальність платника податків, у тому числі податковим агентом, за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем було нараховано, утримано та сплачено, а також зараховано до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів у повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягали задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області.

Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Проте, колегія суддів вважає, що податкова служба в апеляційній скарзі обмежилась лише посиланням на загальні обставини та норми законодавства, проте не зазначила та, відповідно, належним чином не обгрунтувала у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначені в оскаржуваному рішенні податкового органу штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) податку, а не у випадку помилково сплачених сум на невідповідний рахунок. Допущення помилки під час перерахування суми грошового зобов`язання до державного бюджету, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності/(ухилення від сплати) платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені законодавством терміни для здійснення такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко