Постанова

від 04.06.2020 по справі 620/3264/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3264/19 Головуючий у І інстанції - Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно зі ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Менського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Менського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Менського управління ГУ ДПС У Чернігівській області № 0041015005 від 21.10.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фактичне виконання податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 127 000,00 грн. відбулося 02.08.2019 року, шляхом помилкової сплати на рахунок ГУ ДПС у Чернігівській області Єдиного соціального внеску (37194204002529), що підтверджується копією квитанції. Контролюючі органи переплату на рахунку Єдиного соціального внеску в сумі 127 000,00 грн. з 02.08.2019 року не виявили, а Новгорд-Сіверське відділення Менської ОДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області 22.08.2019 року, після з`ясування ситуації, зобов`язало написати заяву про повернення надміру сплачених коштів з рахунку ЄСВ на поточний рахунок у банку, а не на погашення єдиного податку з фізичних осіб. Крім того, в акті перевірки була зазначена сума сплати останнього платежу 108 463,70 грн. - 13.09.2019 року, але Позивачем було сплачено 108 633,98 грн. - 12.09.2019 року, чим, на думку Позивача, створена фіктивна недоїмка податку в розмірі 170,28 грн., що підтверджується копією квитанції. Таким чином, Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Менського управління ГУ ДПС У Чернігівській області № 0041015005 від 21.10.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 0041015005 від 21.10.2019 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету, проте було встановлено протилежне та те, що Позивач у визначений законодавством строк вчиняв дії, спрямовані на перерахування коштів на рахунок Відповідача. Оскільки Відповідачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення суду не надано, факт не вчинення Позивачем дії по сплаті єдиного податку 02.08.2019 року не спростовано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що актом камеральної перевірки від 17.090.2019 року було встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб. А саме: податкове зобов`язання по Податковій декларації платника єдиного податку-фоп № 3433 від 02.08.2019 року, термін сплати 19.08.2019 року (126 999,75 грн.) було фактично сплачено 09.09.2019 року у сумі 12 853,80 грн., 11.09.2019 року у сумі 5 512,20 грн., 13.09.2019 року у сумі 108 463,70 грн.

Відповідач зазначає, що Позивачкою не спростовувалось, що єдиний податок з фізичних осіб в сумі 127 000,00 грн. помилково був сплачений нею на рахунок Єдиного соціального внеску, а згідно п.1.19 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник. Отже, податкове повідомлення-рішення Менського управління ГУ ДПС У Чернігівській області № 0041015005 від 21.10.2019 року є правомірним та винесеним відповідно до норм чинного законодавства.

Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, я якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, та зазначає, що у разі надходження на рахунок 3719 коштів, які перевищують максимальну базу єдиного внеску в 2019 році, тобто понад 62 595,00 грн., контролюючі органи повинні були відреагувати - викликати її та взяти заяву у довільній формі про перерахування коштів на погашення грошового зобов`язання, а саме на відповідний рахунок Єдиного податку з фізичних осіб, проте, в порушення вимог закону, контролюючі органи зазначених дій не вчинили, що, на думку Позивача, зумовило навмисне порушення порядку виявлення та повернення надмірно сплачених податкових зобов`язань для притягнення її до відповідальності та стягнення штрафних санкцій.

Позивачка акцентує увагу на те, що умисного пропуску чи несплати податку з її боку не створювалось, а навпаки, вона сприяла врегулюванню даного спору в добровільному порядку, допущена нею помилка була усунута нею шляхом повторної сплати відразу після повернення грошових коштів з ГУ ДПС у Чернігівській області.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 28.01.2019 року є платником єдиного податку третьої групи.

17.09.2019 року Менським управлінням Головного управління ДПС у Чернігівській області проводилася камеральна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої було складено Акт камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань по єдиному податку з фізичних осіб від 17.09.2019 року № 622/25-01-50-06/23/ НОМЕР_1 (а.с. 31).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 295.3 ст. 295 розділу XIV глави 1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 92.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), а саме: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушила термін сплати узгодженого податковою зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб по строку сплати 19.08.2019 року, фактично сплачено єдиний податок в сумі 12853,80 грн. - 09.09.2019 року; в сумі 5512,20 грн. - 11.09.2019 року; в сумі 108463,70 грн. - 13.09.2019 року.

На підставі акту перевірки Відповідачем було складено та направлено Позивачу податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 року № 0041015005 (а.с. 33), згідно з яким за затримку сплати на 25, 23 та 21 календарні дні єдиного податку з фізичних осіб в сумі 108 463,70 грн., 5 512,20 грн. та 12 853,80 грн. відповідно, її зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 %, в загальній сумі 12 682,97 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням Позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п.п. 296.3 п. 296 Податкового кодексу України).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Тобто, платник єдиного податку третьої групи повинен сплатити його до контролюючого органу за ІІІ квартал 2019 року до 09.08.2019 року.

У разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України).

Отже, нормами чинного законодавства, за несвоєчасну сплату єдиного податку платником податків третьої групи передбачено настання негативних наслідків для такого платника у формі штрафних санкцій. Особливість штрафної санкції, передбаченої зазначеною вище нормою Податкового кодексу України, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачкою помилково був сплачений єдиний податок з фізичних осіб в сумі 127 000,00 грн. на рахунок Єдиного соціального внеску за реквізитами: НОМЕР_2 , що також не оспорюється Відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.08.2019 року Позивачка сплатила кошти у розмірі 127 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_2 , в призначенні платежу при перерахунку коштів зазначила наступне: 101; НОМЕР_1 ; 71040000 ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування, в графі одержувач вказано ГУ ДФС у Чернігівській області, м. Новгород-Сіверський (а.с. 22).

Колегія суддів зазначає, що сплачена Позивачем сума відповідає сумі єдиного податку, який вона мала б сплатити, а строк, в який були сплачені кошти відповідає строку, що встановлюється для сплати єдиного податку третьої групи, закріпленому в п. 295.3 ст. 295, п.п. 296.3 п. 296, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п. 3 ч. 2 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.п 1, 2 ч. 2, ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу положень ч.ч. 5, 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 цього Закону днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 12 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пункт 13 ст. 9 зазначеного Закону передбачає, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачкою, на виконання вимог закону, було вчасно сплачено єдиний податок з фізичних осіб, шляхом перерахування відповідної суми на рахунок відкритий в Державній казначейській службі України, однак допущено помилку, в призначенні платежу зазначено наступне: 101; 2952503365; 71040000 ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування, в графі одержувач вказано ГУ ДФС у Чернігівській області, м. Новгород-Сіверський (а.с. 22).

Водночас, відповідно до п. 4 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 року № 6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 року за № 193/28323 (надалі - Порядок) у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Пункт 6 Порядку передбачає, що помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в разі встановлення контролюючим органом надходження коштів на рахунок 3719, які перевищують максимальну базу єдиного внеску в 2019 році (62 595,00 грн.), контролюючий орган мав відреагувати відповідно до норм чинного законодавства, викликавши платника податків та роз`яснити можливість, за заявою такого платника, перерахувати кошти на погашення грошового зобов`язання, а саме на відповідний рахунок Єдиного податку з фізичних осіб.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти були повернуті на рахунки платника податків і по мірі їх повернення (частинами в період 20 днів) Позивачка сплачувала єдиний податок з фізичних осіб на належний розрахунковий рахунок та, як наслідок, нею було порушено граничні строки сплати.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Частиною 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

З наведених норм вбачається, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Тобто, будь-який податок чи збір, що надійшов до бюджету, відображається на відповідному балансовому рахунку і враховується (обліковується) на єдиному казначейському рахунку, незалежно від того, на який аналітичний рахунок він надійшов.

Поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року №122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано те, що ані порядку, ані можливості щодо перенесення коштів податку з одного рахунку призначення на інший не передбачено чинним законодавством, тому єдиним шляхом виправлення допущеної помилки для Позивачки було повернення таких коштів та повторної сплати за належними платіжними реквізитами, що і було нею здійснено, з чим погоджується колегія суддів.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку про безпідставність застосування до Позивачки штрафних санкцій, оскільки для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у встановлений строк для сплати єдиного внеску платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми такого внеску. Здійснення помилки під час перерахування грошових коштів має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми страхових внесків та не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у постановах від 14.05.2019 року по справі № 813/1860/16, від 25.03.2019 року по справі № 823/567/17, від 11.04.2019 року по справі № 822/3323/17, від 14.11.2018 року по справі № 805/3665/16-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Менського управління ГУ ДПС У Чернігівській області № 0041015005 від 21.10.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 року (справа № 804/444/16) зазначив, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачі по справі, як суб`єкти владних повноважень, не виконали покладені на них обов`язки щодо доказування правомірності вчинених ними дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, Позивачкою надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Чернігівській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення , а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 04.06.2020 року.