Постанова

від 04.06.2020 по справі 710/2099/13-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/892/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 710/2099/13-ц Категорія: 307020000 Горобець О.К. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргузаконного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_5 , а тому він є спадкоємцем за законом першої черги.

На момент смерті ОСОБА_5 спадщина складалась із земельної ділянки площею 2,22 га, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Шполянського району Черкаської області і яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Черкаської області 28 жовтня 2010 року, реєстр №1260, нормативною вартістю 67 695 грн. При цьому державний акт на право приватної власності на землю серія 111-ЧР №029111 наявний на ім`я ОСОБА_6 , є втраченим відповідно до оголошення в газеті Шполянські вісті від 14 травня 2013 року.

Позивач зазначає, що вказане спадкове майно ним прийнято, однак нотаріус не може видати йому свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

На підставі викладеного, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно його сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку площею 2,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Шполянського району Черкаської області і належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Станіславчик, Шполянського району, Черкаської області, актовий запис №18 в книзі реєстрації актів про смерть Станіславчицької сільської ради, а саме на земельну ділянку площею 2, 22 га, яка розташована на території Стансілавчицької сільської ради Шполянського району Черкаської області, вартістю 67 695 грн, і яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Черкаської області Курінним В.В. 28.10.2010 року, реєстр №1260, державний акт на право приватної власності на землю серія 111-ЧР №029111 на ім`я ОСОБА_6 є втраченим.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов підлягає задоволенню на тій підставі, що спору між сторонами не має, вони добровільно вирішили долю спадкового майна і суд вважає необхідним визнати за позивачем право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважаючи рішення незаконним, просила його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що за життя ОСОБА_5 мав у власності земельну ділянку (пай) площею 2,22 га, розташовану на території Станіславчицької сільської ради, Шполянського району,Черкаської області, яка після смерті власника набула статусу спадкового майна. Заповіт за життя ОСОБА_5 не складався, тому до кола спадкоємців першої черги за законом увійшли батьки покійного - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та малолітній син ОСОБА_1 , 2008 року народження.

Зазначає, що вона, як мати малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_5 , не подавала до нотаріальної контори заяви про відмову в прийнятті спадщини її сином ОСОБА_1 , отже останній набув права на спадщину в силу положень статті 1268 ЦК України без умови звернення до нотаріуса протягом півроку з дня смерті спадкодавця із заявою про прийняття спадщини.

В грудні 2019 року скаржник звернулась до державного нотаріуса Шполянської державної нотаріальної контори, як законний представник ОСОБА_1 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я сина, але 31.12.2019 року отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, де нотаріусом причину відмови обґрунтовано, як відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.

З копії із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дізналась. що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125787600:03:001:0053 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2206 га на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01.10.2013 року, справа №710/2099/13-ц.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судова колегія , дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 є батьком, а відповідач ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , у померлого ОСОБА_5 є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до листа приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Білоуса В.П. від 01.10.2013 року №541/01-16, повідомлено, що до нотаріуса по закінченню строку для прийняття спадщини ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся ОСОБА_6 , який не надав належним чином оформлені документи на дане спадкове майно.

Звертаючись до суду зі позовом, ОСОБА_6 вказував, що його сину на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,22 га, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Шполянського району Черкаської області і яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Шполянського державної нотаріальної контори Черкаської області 28 жовтня 2010 року, реєстр №1260, нормативною вартістю 67695 грн, а державний акт на право приватної власності на землю серія 111-ЧР №029111 наявний на ім`я ОСОБА_6 , є втраченим відповідно до оголошення в газеті Шполянські вісті від 14 травня 2013 року.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи неможливо встановити належність на праві приватної власності даної земельної ділянки померлому ОСОБА_5 , оскільки в справі наявні лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 2,22 га, яка знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Шполянського району Черкаської області та в якому вказано, що власником є ОСОБА_6 .

Також в справі міститься оголошення в газеті Шполянські вісті про втрату державного акту на право приватної власності на землю, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Шполянського району, серії НОМЕР_4 №029111, виданий на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення Станіславчицької сільської ради Шполянського району від 16 серпня 2002 року №2/4.

Інформації про успадкування даної земельної ділянки померлим ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем не заявлялося вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини, хоча як видно із листа приватного нотаріуса Білоуса В.П., позивач звернувся до нотаріуса по закінченню строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказувала на те, що син померлого є спадкоємцем першої черги, як і позивач та відповідач у справі, однак його не було залучено до розгляду справи, чим порушені його майнові права на спірну земельну ділянку.

Як вбачається із постанови про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину від 31 грудня 2019 року державного нотаріуса Шполянської державної нотаріальної контори, в ній зазначено про те, що за даними Спадкового реєстру здійснювалась перевірка наявності відкритої спадкової справи, спадкового договору та заповіту, складеного спадкодавцем. Із заявою про прийняття спадщини на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавця ОСОБА_5 ніхто не звертався. Державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 , 1222 , 1270 ЦК України ).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України ).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Пред`являючи даний позов, ОСОБА_6 в якості відповідача зазначив свою дружину та матір померлого - ОСОБА_4 , при цьому не залучив до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , як законного представника сина померлого - ОСОБА_1 , оскільки апелянт є законним представником спадкоємця за законом першої черги.

Як передбачено пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, незалучення неповнолітнього сина померлого до участі у даній справі, є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року.

Судді: