Постанова

від 01.06.2020 по справі 752/21301/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року м. Київ

Справа №761/32249/16

Апеляційне провадження №22-ц/824/1958/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Поліщук Н.В., Андрієнко А.М.,

за участю секретаря Лугового Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Чередніченко Н.П. 20 вересня 2019 року в м. Києві, повний текст рішення складений 25 вересня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В

В жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету спору, просила:

· встановити факт проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з початку 2005 року по січень 2015 року;

· поділити майно, нажите позивачем та відповідачем в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Просила визнати за не право особистої приватної власності:

o на квартиру, загальною площею 37,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальною площею 89,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

o автомобіль марки Lexus, модель LХ 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3 ;

o Ѕ частину нежилої будівлі, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1824210100:01:012:0420, загальною площею 0,0447 га, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 Ѕ частину нежитлового приміщення магазину, загальною площею 165,0 кв.м, яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_17 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822382400:06:000:0083, загальною площею 0,9251 га, яка находиться на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, титульним власником якого є позивач.

За ОСОБА_1 просила визнати право власності на:

o Ѕ частину нежилої будівлі, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м, що находиться за адресою:

АДРЕСА_3 Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1824210100:01:012:0430, загальною площею 0,0447 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

o Ѕ частину нежитлового приміщення магазину, загальною площею 165,0 кв.м, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

o 1 / 6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822382400:06:000:0083, загальною площею 0,9251 га, що знаходиться на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області;

o автомобіль марки BMW, модель Х5 4799, 2008 року випуску;

o мотоцикл КТМ 990 Adventure, державний номерний знак НОМЕР_4 ;

o мотоцикл Yamaha FGR 1300 1298 , 2008 року виписку, двигун № НОМЕР_6 , шасі НОМЕР_7 ;

o причіп-лафет В STEMA МТ 0751, державний номерний знак НОМЕР_9 ;

o автомобіль марки Volkswagen, модель LT 35 2461, 2005 року випуску;

o автомобіль марки КІА, модель SORENTO 2497, 2008 року випуску;

o автомобіль марки Toyota, модель RAV4 1998 , 2005 року випуску,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за майно, яке було відчужене без згоди ОСОБА_3 та майно, що є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, і яке залишається на праві особистої приватної власності за ОСОБА_1 у розмірі 3133945,90 (три мільйони сто тридцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять) гривень 90 коп.

В первісно поданій заяві позивач також зазначала про набуття права спільної приватної власності сторін на кошти, що були внесені ОСОБА_1 до статного капіталу ТОВ Алмаз-Демонтаж , право власності на які просила визнати за нею.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з початку 2005 року по січень 2015 року вони із відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та придбали вказане майно за спільні кошти. Договорів стосовно виду права власності на набуте майно та щодо розміру часток у праві власності між сторонами не було укладено, але воно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, і частки кожного є рівними, а відтак є законні підстави для визнання за нею права власності на частину придбаного нерухомого майна. Враховуючи неподільність таких речей, як транспорті засоби позивач просить визнати за нею право власності на автомобіль марки Lexus, модель LX 570, а інші транспортні засоби залишити за відповідачем.

Зважаючи на обставини відчуження відповідачем, без згоди позивача, в процесі розгляду даної справи квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , позивач просить стягнути грошову компенсацію у розмірі 3 133 945,90 (три мільйони сто тридцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять) гривень 90 коп.

Також, позивач зазначає про те, що частина нерухомого майна була придбана за її особисті грошові кошти, а також в період припинення громадянського шлюбу, у зв`язку із чим просить визнати за нею право особистої приватної власності на: квартиру, загальною площею 37,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, загальною площею 89,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем та відповідачем в рівних частинах право власності на:

· квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,80 кв.м,

· квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 89,7 кв.м,

· Ѕ частину нежитлового приміщення магазину змішаної торгівлі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 400,3 кв.м,

· нежитлове приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 165,0 кв.м,

· 1/3 частини земельної ділянки кадастровий номер: 1822382400:06:0000083, що знаходиться на території Кожухівської с/р Коростенського p-ну Житомирської обл., загальною площею 0,9251 га,

· автомобіль марки Lexus, модель LX 570, НОМЕР_3 ,

· мотоцикл КТМ 990 Adventure,

· мотоцикл Yamaha FJR 1300,

· причіп-лафет В STEMA МТ 075 .

Також відповідач просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 1824210100:01:012:0430, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та стягнути з повивача на його користь грошові кошти у розмірі 82786 (вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 20 коп в рахунок відшкодування витрат на утримання транспортного засобу.

Зустрічний позов відповідач обґрунтував тим, що в період з 2000 року по листопад 2015 року сторони проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік та дружина. В цей проміжок часу сторони придбали вищевказане майно, яке вважається спільною сумісною власністю та підлягає рівному поділу. Окрім того, зважаючи на те, що після припинення шлюбних відносин, відповідач продовжував сплачувати грошові кошти на утримання автомобіля марки Lexus, модель LX 570, д.н.з. НОМЕР_3 , яким користується позивач, відповідач просить стягнути з позивача на його користь 82786 (вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 20 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна подружжя - задоволено частково.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишено без задоволення.

Встановлений факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з початку 2005 року по січень 2015 року.

Поділено майно, нажите ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу наступним чином:

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на наступне майно:

- квартиру, загальною площею 37,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки Lexus, модель LX 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно:

§ Ѕ частину нежилої будівлі, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

§ Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1824210100:01:012:0430, загальною площею 0,0447 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

§ Ѕ частину нежитлового приміщення магазину, загальною площею 165,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

§ 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822382400:06:000:0083, загальною площею 0,9251 га, що знаходиться на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, титульним власником якого є позивач;

§ Ѕ частину мотоцикла КТМ 990 Adventure, державний номерний знак НОМЕР_4 ;

§ Ѕ частину мотоцикла Yamaha FGR 1300 1298 , 2008 року виписку, двигун № НОМЕР_6 , шасі № НОМЕР_7 ;

§ Ѕ частину причіп-лафет В STEMA МТ 0751, державний номерний знак НОМЕР_9 ;

§ Ѕ частину автомобіля марки Volkswagen, модель LT 35 2461, 2005 року випуску;

§ Ѕ частину автомобіля марки КІА, модель SORENTO 2497, 2008 року випуску.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

§ Ѕ частину нежилої будівлі, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

§ Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1824210100:01:012:0430, загальною площею 0,0447 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

§ Ѕ частину нежитлового приміщення магазину, загальною площею 165,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

§ 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822382400:06:000:0083, загальною площею 0,9251 га, що знаходиться на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області;

§ Ѕ частину мотоцикла КТМ 990 Adventure, державний номерний знак НОМЕР_4 ;

§ Ѕ частину мотоцикла Yamaha FGR 1300 1298 , 2008 року виписку, двигун НОМЕР_18, шасі № НОМЕР_7 ;

§ Ѕ частину причіп-лафет В STEMA МТ 0751, державний номерний знак НОМЕР_19;

§ Ѕ частину автомобіля марки Volkswagen, модель LT 35 2461, 20Q5 року випуску;

§ Ѕ частину автомобіля марки КІА, модель SORENTO 2497, 2008 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за майно, що було відчужене без згоди ОСОБА_2 та майно, що є спільною сумісною власністю і набуте під час проживання в громадянському шлюбі, і яке залишається на праві особистої приватної власності за ОСОБА_1 у розмірі 1916425,82 (один мільйон дев`ятсот шістнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 82 копійки.

В інших частинах вимоги первісного та зустрічних позовів залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що факт проживання однією сім`єю з 2005 року визнається сторонами, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина, доказів на підтвердження проживання до 2005 року матеріали справи не містять, а покази лише одного свідка з цього приводу не є достатніми. Факт проживання сторін в громадянському шлюбі в 2015 році не підтверджується матеріалами справи та спростовується відповідачем. На підставі викладеного судом визначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як дружина та чоловік з початку 2005 року по січень 2015 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут.

У вказаний період сторонами було придбано спірне майно, таким чином сторони набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до ст. 60 СК України, тому їх право на рівну частку в майні презюмується.

Крім того, судом встановлено, що сторонами в цивільному шлюбі було набуто квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , яка була набута 09 грудня 2011 року, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_20 від 4 листопада 2011 року. Вказана квартира була відчужена самостійно відповідачем без дозволу позивача 18 жовтня 2017 року. Тому, зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача при поділі майна, вартість вказаної квартири, яка становить 2140000,00 (два мільйони сто сорок тисяч) гривень, була врахована при вирішенні спору. Також судом враховані здійснені відповідачем внески до статутного капіталу двох юридичних осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Грифон-еко (Код ЄДРПОУ - 36311379) у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок, та Товариства з обмеженою відповідальністю Алмаз-демонтаж (код ЄДРПОУ 35981116) у розмірі 75000,00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Зважаючи на те, що у сторін виникає взаємний обов`язок по компенсації вартості майна, що було відчужено або залишилось у вартості однієї із сторін, суд вважав за можливе зменшити суми компенсації, що стягується на користь позивача на суму компенсації, що підлягає стягненню на користь відповідача, а саме на суму 299 574,18 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 18 копійок. Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає 1916425,82 (один мільйон дев`ятсот шістнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 82 копійки.

Судом прийняті до уваги твердження позивача, про належність їй на праві особистої приватної власності квартира АДРЕСА_10 , так як вона була придбана нею за особисті грошові кошти, отримані від продажу належної їй квартири у м. Донецьк. Твердження відповідача про те, що квартира у м. Донецьк була придбана за спільні грошові кошти в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не прийняті до уваги судом, оскільки матеріали справи не містять підтвердження перебування сторін в сімейних відносинах в період придбання згаданої квартири, а саме 25 лютого 2003 року.

Зважаючи на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 була придбана позивачем 14 листопада 2015 року після припинення проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд визнав її особистою власністю позивача.

Судом встановлено, що автомобілі марки BMW модель Х5 4799 та Toyota, модель RAV4, що належали відповідачу були зняті з обліку для реалізації, в період перебування сторін в цивільному шлюбі, а тому вимоги в цій частині суд вважав безпідставними.

Вимоги відповідача щодо компенсації йому вартості обслуговування автомобіля відхилені судом з огляду на те, що відповідач не мав обов`язку оплачувати обслуговування, здійснював вказані дії добровільно, а тому вказані відносини не мають характеру боргових, таким чином у позивача не виникло обов`язку повертати вказані грошові кошти.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що судом першої інстанції, безпідставно було залишено поза увагою його доводи, щодо обставин, які підтверджують факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з початку 2000 року по листопад 2015 року (включно), а саме: факт придбання в лютому 2003 року квартири у м. Донецьк для створенням необхідних умов для спільного проживання та народження дітей; отримання ним 06 серпня 2007 року довідки про належність до громадянства України, яка була підставою для оформлення паспорту громадянина України. Даним документом, підтверджується те, що він на момент придбання спільного майна у вигляді квартири у м. Донецьку, не був громадянином України, відтак, доцільно було оформити право власності на ОСОБА_2 з якою на той момент вони спільно проживали та були пов`язанні спільним побутом; покази свідка ОСОБА_4 , який надав пояснення, що на його особисте переконання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 були однією сім`єю та проживали по сусідству з ним орієнтовно в 2002 чи 2003 році; придбання позивачем квартири АДРЕСА_11 14 листопада 2015 року; фотографії, які підтверджують проживання однією сім`єю.

Покладення в основу рішення наданих письмових пояснень начальником служби у справах дітей Голосіївського району в м. Києві державної адміністрації щодо факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 до січня 2015 року вважає безпідставним, оскільки судом першої інстанції не було дотримано принципу безпосередності дослідження доказів.

Відповідач не погоджується із визнанням особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач наголошує на тому, що квартира у м. Донецьк була також їх спільною сумісною власністю, крім того мала місце значна різниця у вартості цих об`єктів нерухомості, квартира у Донецьку була продана за 35000 (тридцять п`ять) тисяч гривень, а квартира по АДРЕСА_12 була придбана за 100000 (сто тисяч) гривень.

Не погоджується відповідач і з стягненням з нього суми компенсації вартості майна у розмірі 1916425,82 грн, як компенсацію вартості квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , з огляду на те, що зазначена квартира була придбана ним лише в результаті - особистої праці та за особисті грошові кошти, а також грошові кошти, які надавались йому батьками, а позивачем не доведено внесення власних або спільних коштів на її придбання.

Вимоги про стягнення половини вартості внесків до статутного капіталу двох юридичних осіб - ТОВ Грифон-еко та ТОВ Алмаз-демонтаж позивачем не були заявлені, а тому в цій частині рішення суду вважає ухваленим з виходом за межі позовних вимог.

Не згоден відповідач і з рішенням суду щодо визнання права власності за ОСОБА_2 на автомобіль марки Lexus, оскільки вирішення відповідного питання у такий спосіб, фактично позбавило його можливості отримати право власності на Ѕ частину спільного сумісного майна, яким зокрема є відповідний транспортний засіб.

Крім того, позивачем не було доведено, що на транспортний засіб марки ВМW, який був відчужений ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, а отже висновок суду щодо недобросовісної поведінки при його відчуження є безпідставним.

При визначенні часток спільного сумісного майна подружжя на нежитлове приміщення магазину змішаної торгівлі загальною площею 400,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 суд першої інстанції, не врахував доводи відповідача з приводу того, що у фінансуванні та реконструкції даного приміщення приймав участь ОСОБА_5 , з яким було досягнуто домовленості з приводу передачі 1/2 частини даного приміщення на його першу письмову вимогу, що підтверджується Договором про сумісну діяльність та участь у пайовому будівництві від 22 жовтня 2007 року. А отже вказане приміщення не може вважатися спільною власністю сторін в цілому.

Судом першої інстанції також неправильно застосовано норми матеріального права в частині визначення належності земельної ділянки за кадастровим №1824210100:01:012:0430 на праві спільної сумісної власності, що є помилковим з огляду на те, що зазначена земельна ділянка, була приватизована відповідачем 03 лютого 2009 року, що підтверджується довідкою (т. 2 аркуш. 205) Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 фактично може належати лише ј частина нежитлового приміщення, відтак за нею може бути визнано право власності на земельну ділянку лише у обсязі набутого права власності на нежитлове приміщення, а саме у розмірі ј частини.

На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити заявлені ним у зустрічному позові вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача - адвокат Коротков А.П. та адвокат Шевельова А.С. підтримали апеляційну скаргу подану з підстав викладених у ній та просили про її задоволення.

Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Голубничий О.І. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги позивача, підтримали подану ними апеляційну скаргу та просили про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Сторонами у справі визнаються обставини спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з початку 2005 року по січень 2015 року, а отже вказані обставини доказуванню не підлягають.

Сторони є батьками ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 10 вересня 2005 року (т.1 а.с.15).

Обставини проживання сторін однією сім`єю в період 2000-2004 роки, на яких наполягає відповідач, ґрунтуються на показах свідка ОСОБА_4 , який повідомив суду, що орієнтовно в 2002 чи 2003 році він проживав по сусідству з позивачем та відповідачем в місті Києві, вони були сусідами по сходовій клітині, за його особистим переконанням сторони перебували в сімейних відносинах.

В пояснювальній записці від 28 липня 2017 року адресованій начальнику служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Антошко І.І., ОСОБА_1 вказав, що має тривалі конфліктні відносини з дочкою та її матір`ю ОСОБА_3 .. Також ОСОБА_1 вказав, що в 2015 році познайомився з дівчиною ОСОБА_8 , з якою у нього зав`язалися стосунки, на той час він вже тривалий час проживав сам, про що повідомив ОСОБА_2 (т. 2 а.с.28-29).

Судом встановлено, що в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, сторони були власниками наступного майна.

За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 в період часу з 13 березня 2003 року по 14 червня 2011 року була власником квартири АДРЕСА_13 (т.2 а.с.23-24). За договором купівлі-продажу від 14 червня 2011 року ОСОБА_2 продала вказану квартиру за ціною 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень (т.2 а.с.138)

21 липня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу позивач та інші дві фізичні особи набули право власності на земельну ділянку площею 0,9251 га розташовану на території Кожухівської сільської ради Коростенської району Житомирської області в рівних частках. Продаж земельної ділянки здійснений за ціною 14802 (чотирнадцять тисяч вісімсот дві) гривні (т.1 а.с.103-104).

19 серпня 2011 року на ім`я позивача зареєстрована квартира АДРЕСА_10 , підставою виникнення права власності вказаний договір купівлі-продажу № 3401 від 09 серпня 2011 року (т.1 а.с.18,99-100, т.2 а.с.19-21). Згідно з даним договором, площа квартири 37,8 кв.м, складається з однієї кімнати, її вартість визначена сторонами у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень (т.1 а.с.23-24).

За даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наведених в інформаційній довідці №119470114 від 03 квітня 2018 року, відповідач 08 липня 2008 року придбав однокімнатну квартиру площею 22,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому, а саме 11 листопада 2011 року за вказаною адресою за відповідачем зареєстровано на праві власності нежитлову будівлю, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м (т.2 а.с.36- 38,37). В судовому засіданні апеляційного суду сторонами визнано, що відбулась перебудова квартири у нежитлове приміщення.

Також відповідач є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1824210100:01:012:0430, загальною площею 0,0447 га. Право власності на вказану ділянку набуто 03 лютого 2009 року в порядку безоплатної приватизації, що вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з листа Головного у правління Держгеокадастру у Житомирській області від 14 липня 2019 року (т. 2 а.с.39-41,114-118, 167, 205).

09 грудня 2011 року відповідачем, на підставі свідоцтва про право власності від 24 листопада 2011 року виданого Головним управлінням житлового забезпечення було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_14 . Вказана квартира була відчужена 18 жовтня 2017 року (т.1 а.с.189-192). Вартість вказаної квартири згідно з договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2017 року визначена сторонами на підставі звіту про оцінку майна в розмірі 1890000 (один мільйон вісімсот дев`яносто тисяч) гривень (т.3 а.с.199).

03 квітня 2014 року на підставі двох укладених договорів купівлі-продажу позивачем набуто право власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку площею 0,0288 га за адресою: АДРЕСА_7 ( т . 1 а.с.98-99).

14 листопада 2015 року на підставі договору купівлі-продажу позивачем набуто право власності на квартиру АДРЕСА_11 . Вказана квартира, згідно з умовами договору, є загальною площею 89,7 кв.м, складається з трьох житлових кімнат. Вартість квартири за домовленістю сторін визначено в розмірі 1375034 (один мільйон триста сімдесят п`ять тисяч тридцять чотири) гривні (т.1 а.с.25-26; т.2 а.с.30-32). Вказана квартира відчужена за договором дарування від 20 жовтня 2017 року, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 липня 2019 року (т.3 а.с.75-77, 85-88).

17 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах неповнолітньої спільної дочки ОСОБА_6 , був укладений договір дарування за умовами якого відповідач передав у власність дочки ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_16 , яка складається з трьох кімнат. Вартістю 1398320 (один мільйон триста дев`яносто вісім тисяч триста двадцять) гривень (т.1 а.с.27; т.2 а.с.33-35).

Щодо рухомого майна сторонами визнаються та підтверджуються довідкою Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України перебування у власності відповідача: мотоцикл КТМ 990 Adventured-державний номерний знак НОМЕР_4 ; мотоцикл Yamaha FGR 1300 1298 , 2008 року виписку, двигун № НОМЕР_6 , шасі № НОМЕР_7 ; причіп-лафет В STEMA МТ 0751 , державний номерний знак НОМЕР_9 ; автомобіль марки Volkswagen, модель LT 35 2461, 2005 року випуску, автомобіль марки КІА, модель SORENTO 2497, 2008 року випуску (т. 2 а.с.42-45).

З довідки сервісного центру в м. Києві МВС України також вбачається, що ОСОБА_1 було відчужено 18 жовтня 2013 року автомобіль марки ВМW модель Х5 та 21 травня 2013 року автомобіль марки TOYOTA модель RAV4 (т.2 а.с.142). Також згідно з договором купівлі-продажу від 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 проданий автомобіль ВМW модель 790 D, який був за ним зареєстрований з 24 жовтня 2013 року, за ціною 49000 (сорок дев'ять тисяч) гривень (т.2 а.с.203-204, т.3 а.с.94-95).

На ім`я позивача 06 жовтня 2010 року був зареєстрований автомобіль Lexus LX 570 д.н.з. НОМЕР_3 , з наданням права керування ОСОБА_1 про що зазначено у відповідному свідоцтві (т.1 а.с.16).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено внесок у розмірі 1000 (одна тисяча) грн до статутного фонду ТОВ Будівельна компанія Грифон-еко , сформованого 05 липня 2012 року, а також внесок у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн до статутного фонду ТОВ Азмаз-Демонтаж , сформованого 02 липня 2009 року (т.1 а.с.29-39).

У ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно зі ст.65 СК України, ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У ст. 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки майна співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст. 372 ЦК України).

В порядку визначеному ч.1, ч.4 та ч. 5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст.74 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З наведених обставин справи вбачається, що сторонами у справі визнаються обставини спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з початку 2005 року по січень 2015 року, а отже вказані обставини доказуванню не підлягають.

Обставини проживання сторін однією сім`єю в період 2000-2004 роки, на яких наполягає відповідач, ґрунтуються на показах свідка ОСОБА_4 , який повідомив суду, що він орієнтовно знає сторін з 2002 чи 2003 , тобто обставини 2000 року йому не можуть бути відомі, до того ж, як вірно вказав суд першої інстанції, такий доказ не є достатнім для встановлення цих обставин.

Відповідач в офіційному документі вказував, що станом на 2015 рік він вже тривалий час проживав сам, і мав інші стосунки. Інших доказів на підтвердження чи спростування цих обставин суду представлено не було. Тому висновок суду першої інстанції щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача і відповідача в період з початку 2005 року по січень 2015 року слід визнати обґрунтованим.

Оскільки обставини проживання сторін однією сім`єю до 2005 року не знайшли свого підтвердження, квартиру у м. Донецьк слід вважати особистою власністю позивача. 14 червня 2011 року позивач відчужила вказану квартиру за ціною 35000 грн. 19 серпня 2011 року на ім`я позивача зареєстрована квартира АДРЕСА_10 , яка була придбана за ціною 100000 грн. Даних про походження інших коштів матеріали справи не містять, а тому особистою приватною власністю позивача може вважатися тільки 35/100 (0,35) частин цієї квартири, інші 65/100 (0,65) частин слід вважати спільною власністю сторін, відповідно частка кожного з них становить 0,325 вартістю 32500 грн, так як інших даних про реальну вартість квартири на час розгляду справи суду представлено не було. Таким чином у власність позивача може бути виділена не вся квартира, а її частка у розмірі 0,675 або 2/3 частин, інші 0,325 або 1/3 частина, є власністю відповідача.

Квартира АДРЕСА_11 була набута у власність позивачем 14 листопада 2015 року тобто після фактичного припинення спільного проживання сторін однією сім`єю. Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин внесення його особистих або спільно нажитих сторонами коштів на придбання цієї квартири позивачем. Тому вказана квартира не може бути включена до складу спільного сумісного майна сторін.

Квартира АДРЕСА_14 була набута відповідачем у власність 09 грудня 2011 року тобто в період спільного проживання з позивачем, доказів на підтвердження придбання квартири за особисті кошти суду представлено не було. А отже вказану квартиру слід вважати спільною власністю сторін. Матеріали справи не містили даних про вартість квартири, як на момент набуття права власності, так і на момент відчуження її відповідачем на стадії вирішення справи судом першої інстанції. Вирішуючи вказане питання суд послався на одну пропозицію продажу аналогічної квартири, що не може вважатися реальною для квартири, щодо якої має місце спір. А посилання суду на те, що сторони погодились з такою оцінкою предмету спору, не знайшли свого підтвердження. А отже визначення ціни в розмірі 4280000 (чотири мільйони двісті вісімдесят тисяч) гривень слід визнати необґрунтованим. Виходячи з умов договору про відчуження цієї квартири вартість становила 1890000 (один мільйон вісімсот дев`яносто тисяч) гривень. Вказаний договір в порушення вимог процесуального закону був долучений лише на стадії апеляційного розгляду, проте враховуючи важливість питання для правильного вирішення справи та відсутність інших належних та допустимих доказів щодо цього питання, він не може бути залишений поза увагою апеляційного суду. А отже, частка позивача у цьому майні у грошовому виразі становить 945000 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч) гривень.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації за здійснення відчуження нерухомого майна не можна визнати законним та обґрунтованим.

21 липня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу позивач та інші дві фізичні особи набули право власності на земельну ділянку площею 0,9251 га розташовану на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області в рівних частках. Продаж земельної ділянки здійснений за ціною 14802 (чотирнадцять тисяч вісімсот дві) гривні (т.1 а.с.103-104). Тобто право власності позивача становить 1/3 частину, а вартість 4934,00 грн, вказане майно придбано в період спільного проживання сторін, і право спільної власності на нього ними визнається. Судом першої інстанції визначено право власності кожного із сторін по 1/6, і відповідач в цій частині рішення суду не оскаржує.

Право власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку площею 0,0288 га за адресою: АДРЕСА_7 набуто позивачем 03 квітня 2014 року, тобто вказане майно також придбано в період спільного проживання сторін, і право спільної власності на нього ними визнається. Судом першої інстанції визначено право власності кожного із сторін по Ѕ, і відповідач в цій частині рішення суду не оскаржує.

Що стосується нежитлової будівлі, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , то як вбачається з матеріалів справи, цей об`єкт нерухомості виник внаслідок перебудови, але попередній об`єкт, квартира, була набута відповідачем на підставі договору купівлі-продажу в період спільного проживання сторін. А отже вказаний об`єкт нерухомості слід віднести до спільної власності сторін. Вартість цього майна сторонами не визначена.

Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання відповідача на договір про спільну діяльність з огляду, як на порушення порядку подання такого доказу, так і з огляду на положення ЦК України згідно яких право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. В даному випадку, право власності на даний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за відповідачем.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджуються доводи відповідача про те, що земельна ділянка, на якій розташований даний об`єкт була набута у власність відповідача в порядку приватизації, а отже ним реалізоване своє право, тому дана земельна ділянка не належить до об`єктів спільної власності сторін. Але виходячи з положень ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на будівлю, переходить і право власності на земельну ділянку.

А отже визнання за сторонами права власності по Ѕ частині на будівлю та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання щодо поділу рухомого майна, колегія суддів виходить з наступного.

Автомобілі ВМW Х5 та TOYOTA RAV4 були відчужені відповідачем в 2013 році, тобто в період спільного проживання сторін, а отже ними здійснено спільне розпорядження цим майном. Іншого в ході розгляду справи сторонами не доведено.

Автомобіль Lexus LX 570 д.н.з. НОМЕР_3 був придбаний на ім`я позивача 06 жовтня 2010 року, тобто в період проживання сторін однією сім`єю. Матеріали справи не містять даних щодо його вартості ні на момент придбання, ні на час розгляду справи. Також суду не були надані докази на підтвердження походження коштів, як особистих позивача, а тому висновок суду щодо його належності на праві особистої приватної власності позивачу слід визнати безпідставним. Таким чином, за відповідачем слід визнати право власності на Ѕ частину автомобіля марки Lexus, модель LX 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3 .

З договору купівлі-продажу від 04 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 був проданий автомобіль марки ВМW модель 790D, який був за ним зареєстрований з 24 жовтня 2013 року, за ціною 49000 (сорок дев`ять тисяч) гривень. Тобто вказаний автомобіль був придбаний в період спільного проживання сторін однією сім`єю і має вважатися їх спільною власністю, його відчуження відбулось без погодження з позивачем, тому виходячи з вартості визначеної договором, частка позивача у цьому майні становить 24500 гривень.

Визначаючи вартість цього автомобіля в розмірі 27500 доларів США, що становить 732325 грн, суд першої інстанції послався на одну пропозицію з продажу аналогічного автомобіля , що не може вважатися реальною для автомобіля, щодо якого має місце спір. Копія договору купівлі-продажу даного автомобіля була надана на стадії розгляду справи судом першої інстанції, проте судом не надана оцінка йому як доказу у справі. Враховуючи, що вказаний доказ не спростований в ході розгляду справи належними і допустимими доказами, суд має виходити саме з вартості автомобіля, за яку він був відчужений, так як договір відчуження є чинним і, відповідно, правомірним.

А отже і висновок суду першої інстанції щодо наявності різниці вартості цих автомобілів у розмірі 599148 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сто сорок вісім) гривні 37 копійок та визначення компенсації відповідачеві за рахунок позивача в розмірі 299574 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 18 копійок не можна визнати законним і обґрунтованим.

Рішення суду щодо поділу по Ѕ частині рухомого майна: мотоцикл КТМ 990 Adventured- державний номерний знак НОМЕР_4 ; мотоцикл Yamaha FGR 1300 1298 , 2008 року виписку, двигун № НОМЕР_6 , шасі № НОМЕР_7 ; причіп-лафет В STEMA МТ 0751, державний номерний знак НОМЕР_9 ; автомобіль марки Volkswagen, модель LT 35 2461, 2005 року випуску, автомобіль марки КІА, модель SORENTO 2497, 2008 року випуску, сторонами у справі не оскаржується, вони з ним погодились, явних порушень норм чинного законодавства не вбачається, тому в цій частині рішення суду не переглядається судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації суд першої інстанції врахував наявні у відповідача права на частики у статутних фондах ТОВ Будівельна компанія Грифон-еко у розмірі 1000 грн та ТОВ Алмаз-демонтаж у розмірі 150000 грн. Проте, слід погодитись з твердженням сторони відповідача про те, що позивач не заявляла позовних вимог відносно внеску до ТОВ Будівельна компанія Грифон-еко . А отже рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації внеску до статутного фонду ТОВ Будівельна компанія Грифон-еко у розмірі 1000 грн підлягає скасуванню.

Щодо внеску до статутного капіталу ТОВ Алмаз-демонтаж , то при звернені до суду позивачем були заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності на цей внесок. В уточнених позовних вимогах, відсутні вимоги щодо поділу внесків до статутних фондів будь-яких товариств. Однак враховуючи, що вимоги про визнання за позивачем права власності на внесок до статутного капіталу ТОВ Алмаз-демонтаж не залишені без розгляду в порядку визначеному ЦПК України, то вони підлягають розгляду. При цьому, правові підстави для визнання за позивачем права власності на весь цей внесок позивачем не зазначені, втручання в господарську діяльність товариства не допускається, але враховуючи, що позивач має право на Ѕ її частину, яка не може бути виділена, її компенсація за рахунок позивача не є виходом за межі заявлених позовних вимог. Розмір цієї компенсації має становити Ѕ частину від здійсненого відповідачем внеску, який за даними Єдиного державного реєстру був здійснений відповідачем у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень і не пізніше дати закінчення формування статутного фонду, що відбулось 02 липня 2009 року. Тобто визначений судом першої інстанції розмір компенсації частки позивача у статутному фонду ТОВ Алмаз-демонтаж в сумі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень відповідає обставинам справи і вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, враховуючи, що при визначенні розміру компенсації в цілому, судом першої інстанції безпідставно враховано частка у статутному капіталі ТОВ Будівельна компанія Грифон-еко у розмірі 1000 грн, не вірно визначена компенсація за частку відповідача у праві власності на автомобіль Lexus та невірно визначена вартість майна, що було відчужене без згоди ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, компенсація позивачеві за рахунок відповідача за майно, що було відчужене без її згоди має становити 945000 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч) гривень від продажу квартири та 24500 гривень від продажу автомобіля ВМW модель 790D, компенсація частки позивача у статутному фонді ТОВ Алмаз-демонтаж в сумі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень. Тобто всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає компенсація за майно у розмірі 1044500 (один мільйон сорок чотири тисячі п`ятсот) гривень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру, загальною площею 37,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіля марки Lexus, модель LX 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3 , а також в частині визначення розміру компенсації.

В іншій частині, а саме щодо вирішення позовних вимог про поділ нежилої будівлі, магазин змішаної торгівлі з добудовою приміщень, загальною площею 400,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, кадастровий номер 1824210100:01:012:0430, загальною площею 0,0447 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення магазину, загальною площею 165,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; земельної ділянки, кадастровий номер 1822382400:06:000:0083, загальною площею 0,9251 га, що знаходиться на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області,; мотоцикла КТМ 990 Adventure, державний номерний знак НОМЕР_4 ; мотоцикла Yamaha FGR 1300 1298, 2008 року виписку, двигун № НОМЕР_6 , шасі № НОМЕР_7 ; причіп-лафет В STEMA МТ 0751, державний номерний знак НОМЕР_9 ; автомобіля марки Volkswagen, модель LT 35 2461, 2005 року випуску; автомобіля марки КІА, модель SORENTO 2497, 2008 року випуску, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін.

Згідно п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (п.10 ст 141 ЦПК України).

В порядку п. 13 цієї норми процесуального Закону, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції не вирішено питання про компенсацію судових витрат сторонами.

При звернені до суду позивачем було сплачено 9950 грн судового збору, відповідачем було сплачено 8810 грн при зверненні із зустрічним позовом та 27390 грн при зверненні з апеляційною скаргою. Позовні вимоги кожної із сторін задоволені частково і приблизно на 50%. А отже, враховуючи наведені принципи, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає різниця у розмірі 13125 грн, як компенсація понесених судових витрат ((8810 +27390 ):2-(9950:2) =13125 ).

Про інші витрати пов`язані з розглядом справи сторонами заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 368, 374-376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру, загальною площею 37,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Lexus, модель LX 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3 , а також в частині визначення розміру компенсації - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

2/3 частини частин квартири, загальною площею 37,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

1/2 частину автомобіля марки Lexus, модель LX 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

1/3 частину квартири, загальною площею 37,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

1/2 частину автомобіля марки Lexus, модель LX 570, кузов НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за майно 1044500 (один мільйон сорок чотири тисячі пятсот) гривень.

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13125 (тринадцять тисяч сто двадцять п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 02 червня 2020 року.