Постанова

від 03.06.2020 по справі 387/448/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 387/448/17

провадження № 61-39605св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В. від 06 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Згода про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2016 року недійсною, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,56 га, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличівського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. 31 грудня 2007 року позивач уклала з ТОВ Злагода договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Добровеличівському відділі земельних ресурсів 09 вересня 2008 року за № 040836900113. Оскільки позивач не мала наміру продовжувати договір оренди землі після його закінчення, а бажала самостійно обробляти земельну ділянку, тому зверталася до відповідача з письмовими заява про звільнення земельної ділянки після збору врожаю у 2017 році. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10травня 2017 року, позивач дізналася про існування додаткової угоди від 17 листопада 2016 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, яка зареєстрована 10 лютого 2017 року державним реєстратором, строк дії якої до 08 вересня 2028 року. З огляду на те, що волевиявлення на укладення зазначеної вище угоди позивач не мала, вказаний правочин не підписувала, вважає, що є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличівського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 17 листопада 2016 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , яка зареєстрована державним реєстратором 10 лютого 2017 року за № 3380806, щодо земельної ділянки площею 7,56 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0069, яка розташована на території Марківськох сільської ради Добровеличівського району Кіровоградської області. Вирішено питання про судові витрату.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач не надав оригінал додаткової угоди, що свідчить про ухилення від проведення експертизи, а по ксерокопії додаткової угоди неможливо провести судову почеркознавчу експертизу, то є доведеним той факт, що підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді виконано не нею, а іншою особою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Згода задоволено. Скасовано рішення Добровеличівського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року. В позові ОСОБА_1 до ТОВ Згода про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що висновки експертів не містять повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, не містять чіткої відповіді щодо належності підпису на оспорюваній додатковій угоді ОСОБА_1 , відмовив позивачу в задоволенні клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи. Таким чином апеляційний суд не вжив заходів щодо повного та всебічного розгляду справи, не встановив фактичні обставини, що мають істотне значення для її вирішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 387/448/17 з Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що позивач на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки площею 7,56 га, розташованої на території Марківської сільської ради Добровеличківського району.

Між сторонами 31 грудня 2007 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано 09 вересня 2008 року, тобто строк дії договору закінчувався 09 вересня 2018 року.

17 листопада 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди від 31 грудня 2007 року. Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 06 лютого 2017 року. За умовами додаткової угоди договір оренди укладено строком з 09 вересня 2008 року до 08 вересня 2028 року.

Позивач посилалася на те, що додаткова угода є недійсною, оскільки вона її не підписувала.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У статті 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновком № 282 судової почеркознавчої експертизи від 11 січня 2018 року, яка проведена експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, встановлено співпадання досліджуваного підпису з порівняльними зразками за загальними та окремими ознаками, які є істотні та стійкі, але у своїй сукупності та враховуючи простоту виконання, достатні лише для вірогідного висновку, що підпис у додатковій угоді від 17 листопада 2016 року виконаний ймовірно самою ОСОБА_1 , ознак попередньої підготовки до виконання підпису не виявлено.

Висновком додаткової комісійної судової почеркознавчої експертизи № 1336-1339/18-27 від 20 квітня 2018 року, проведеної експертами Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено збіги загальних ознак та окремих ознак досліджуваного підпису з підписами-зразками та встановлено розбіжності окремих ознак, а їх оцінка дозволяє заключити, що ні ті, ні інші не склали сукупності, достатньої для обґрунтування будь-якого позитивного або негативного висновку про тотожність виконавця. В порядку експертної ініціативи експертом також вирішувалося питання: Яким способом виконано підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді, а також чи не виконаний цей підпис із попередньою технічною підготовкою та за допомогою технічних засобів та у висновку експерта зазначено, що підпис виконано рукописним способом, пастою чорнилами гелевої ручки без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Висновки двох експертиз не містять категоричної відповіді, що додаткова угода підписана не позивачем, а іншою особою, а є ймовірний висновок щодо належності підпису на оспорюваній додатковій угоді саме позивачу.

Аналіз постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що апеляційний суд надав оцінку вищевказаним експертним висновкам у сукупності із іншими доказами згідно статей 89, 110 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгранковувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04 § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи наведені у касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун