Ухвала

від 04.06.2020 по справі 918/510/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"04" червня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/510/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех - Пром" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех - Пром" (вул. Шкільна, 30 А, м. Здолбунів, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 37433589) до Обслуговуючого кооперативу "РІВНЕНСЬКИЙ ОЛІМП" (вул. Павлюченка, буд. 16-Б, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 42249340), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РОУРЕН" (вул. Княгині Ольги, буд. 1-А/З, каб. 4, м. Рівне, 33014, код ЄДРПОУ 39913411) про стягнення 717 428 грн 61 коп.

Без повідомлення сторін справи.

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2020 року до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех - Пром" надійшов позов до Обслуговуючого кооперативу "РІВНЕНСЬКИЙ ОЛІМП", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РОУРЕН", у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 15, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202, 230, Господарського кодексу України, ст. 4, 42, 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 717 428 грн 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 01/11-18, укладеним 01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОУРЕН" (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтех - Пром" (підрядник, позивач) та Обслуговуючим кооперативом "РІВНЕНСЬКИЙ ОЛІМП" (кооператив, відповідач), в частині повного та своєчасного проведення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/510/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "01" липня 2020 р. на 15:00 год., залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "РОУРЕН" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

д) третій особі подати суду пояснення на позовну заяву (у разі їх наявності).

03 червня 2020 року, тобто одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках Обслуговуючого кооперативу "РІВНЕНСЬКИЙ ОЛІМП" у межах суми стягнення в розмірі 717 428 грн 61 коп. до набрання рішенням суду законної сили, а у разі задоволення позовних вимог до моменту його фактичного виконання.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач вказує, що без вжиття заходів обмеження відповідачу розпоряджатись коштами до моменту вирішення спору, або до моменту виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, відповідач не позбавлений можливості вчинити дії по його розпорядженню належним йому майном в будь-який спосіб, а також грошовими коштами наявними на його рахунках.

Також необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що на його думку, оскільки сума спору в розмірі 717 428 грн 61 коп. є досить значною, після отримання копії позовної заяви або до моменту завершення розгляду справи, з метою вчинення дій по неможливості виконати рішення суду у даній справі про стягнення заборгованості, а також подальших незаконних дій по прихованню майна, відповідач Обслуговуючий кооператив "РІВНЕНСЬКИЙ ОЛІМП" може вчинити дії по передачі майна у власність іншій особі, в тому числі шляхом внесення майна як вкладу до статутного капіталу створеної юридичної особи, а також наявні грошові кошти на рахунках може спрямувати не на погашення існуючої заборгованості.

Позивач вказує, що невжиття таких заходів призведе до неможливості виконати рішення суду, або до виникнення нових спорів чи неможливості позивачем захистити свої права в межах заявленого позову.

Щодо наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, позивач зазначає, що обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення позову, до вирішення спору наявне у відповідача майно та кошти можуть бути відчужені, передані до статутного капіталу інших юридичних осіб, в іпотеку чи інше обтяження, а грошові кошти виведені з рахунків боржника, що потребуватиме подання додаткових позовів та неможливості відновити свої права у межах спору про стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Однак підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76 -79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Із заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів не вбачається, що майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заявник посилається на вірогідність того, що наявне у відповідача майно та кошти можуть бути відчужені, передані до статутного капіталу інших юридичних осіб, в іпотеку чи інше обтяження, а грошові кошти виведені з рахунків боржника. Водночас, позивач не надає жодних доказів своїх припущень.

Заява є неконкретизованою, носить загальний характер та складається із загальновживаних неуточнених формулювань з посиланням на норми на норми національного та європейського законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності доказів у підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех - Пром" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках Обслуговуючого кооперативу "РІВНЕНСЬКИЙ ОЛІМП" у межах суми стягнення в розмірі 717 428 грн 61 коп. до набрання рішенням суду законної сили, а у разі задоволення позовних вимог до моменту його фактичного виконання - відмовити.

Ухвала згідно з ч. 2 ст. 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 04.06.2020 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з п. 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Заголдна Я.В.