Ухвала

від 04.06.2020 по справі 910/7561/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/7561/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання судового рішення

За позовом Приватного акціонерного товариства Завод побутової та промислової хімії

до Фізичної особи-підприємця Зозуліна Зіновія Михайловича

про стягнення 379489,52 грн.

Приватний виконавець: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Завод побутової та промислової хімії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Зозуліна Зіновія Михайловича про відшкодування збитків у розмірі 379489,52 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок пожежі, яка сталась в орендованому відповідачем офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Янтарна, 6, позивачу завдано збитки, які на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України мають бути відшкодовані відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Зозуліна Зіновія Михайловича на користь Приватного акціонерного товариства "Завод побутової та промислової хімії" 324521,00 майнової шкоди та 4867,81 судового збору.

28.12.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 видано наказ.

01.06.2020 до відділу діловодства суду від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Подання обґрунтовано тим, що згідно відомостей, які містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2020, в боржника відсутнє нерухоме майно. Окрім того, згідно банківських довідок в боржника відсутні кошти на рахунках в банківських установах на які можна було б накласти арешт. Також зазначає, що Пенсійним фондом України надано відповідь з якої вбачається, що в останнього відсутні відомості про боржника, як про особу, яка працює за трудовим і цивільно-правовими договорами та відсутні відомості про останнє місце роботи, пенсію не отримує. Відтак, оскільки вжиті приватним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення суду боржником, боржник не з`явився на виклик приватного виконавця, не подав декларацію про майновий стан та враховуючи тривале невиконання боржником рішення суду і наявність діючого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є співмірним та ефективним заходом для забезпечення виконання рішення суду.

За приписами частини 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 повідомлено Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павлюка Назара Васильовича про те, що розгляд подання відбудеться 04.06.2020.

У судове засідання 04.06.2020 приватний виконавець не з`явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання розгляд подання без його участі.

У судовому засіданні 04.06.2020 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення Приватного виконавця суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича перебуває виконавче провадження №58184672 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Зозуліна Зіновія Михайловича на користь Приватного акціонерного товариства Завод побутової та промислової хімії 324521,00 майнової шкоди та 4867,81 судового збору.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Приписами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Так, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

23.01.2019 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №58184672 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/7561/18 від 28.12.2018, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей та про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства юстиції України від 12.02.2019 арешт накласти на майно не можливо, так як згідно даних автоматизованої інформаційної системи МВС за громадянином ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані. Згідно відповіді на запит №79854152, станом на 15.05.2020, у Міністерстві внутрішніх справ України також відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

12.02.2009 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банках.

Згідно відповіді Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на рахунку боржник недостатньо коштів, а згідно відповідей інших банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні.

Згідно відомостей електронних реєстрів у боржника відсутнє нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 26.05.2020.

02.04.2020 боржнику направлено виклик від 31.03.2020 з вимогою з`явитися до виконавця 28.04.2020, однак, як вбачається з перевірки статусу відстеження за номером 0105471226455 відправлення не вручено та повернуто за зворотною адресою.

Приватний виконавець зазначає, що оскільки у боржника відсутнє нерухоме майно, відсутні кошти на рахунках в банківських установах, на які можливо накласти арешт, не подано декларацію про майно і доходи у встановлений строк, а також те, що останній не з`явився на виклик приватного виконавця та не надав витребовувані документи, дієвим та ефективним заходом є встановлення обмеження у праві виїзду за кордон.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник, тобто приватний виконавець, повинен надати достатньо підтверджених відомостей про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Приватний виконавець посилається на те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, оскільки не надав декларацію про майно та доходи у встановлений судом строк, не з`явився на вимогу приватного виконавця, а також у нього відсутні майно та кошти.

В той же час, поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), (лист Верховного Суд України від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ).

Відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Разом з цим, відповідно до вказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі саме свідомого ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Позаяк матеріали подання не містять доказів, які достеменно підтверджують те, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, як і доказів, що виконавцем вчинено всі належні заходи у їх передбаченій законом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки і ним було вичерпано всі заходи, надані йому Законом України Про виконавче провадження .

Так, за змістом статей 18, 54 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накласти штраф, залучати для проведення виконавчих дій працівників поліції, звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів (податкових органів).

У матеріалах справи відсутні докази накладення приватним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, звернення до органів доходів і зборів (податкових органів), тощо, а сам факт неявки боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про майно і доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за межі України.

Крім того, в матеріалах подання приватного виконавця відсутні як докази свідомого ухилення боржника - фізичної особи-підприємця Зозуліна Зіновія Михайловича від виконання наказу, так і докази, які б свідчили про його обізнаність щодо наявності виконавчого провадження та строків добровільного виконання.

Надані приватним виконавцем документи не є беззаперечним фактом свідомого ухилення від виконання судового рішення у даній справі, що підтверджує виключність обставин, які можуть слугувати підставою для застосування обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Окрім того, приватним виконавцем не доведено яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити та пришвидшити виконання рішення суду.

За приписами частини 1 статті 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні, а приватним виконавцем не надані докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні , маючи реальну можливість його виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання судового рішення.

Суд також вважає за доцільне звернуту увагу заявника на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч.3 ст.269, 313 Цивільного кодексу України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Керуючись статями 234, 237 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання судового рішення відмовити.

Згідно з ч.1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.06.2020.

Суддя Т.В. Васильченко