Ухвала

від 04.06.2020 по справі 910/1911/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1911/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.) та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 (суддя Літвінова М. Є.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" у справі

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства"

про стягнення 374 070, 07 грн,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" (далі - ТОВ "Юридичний центр правового партнерства") про стягнення 374 070,07 грн штрафу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором доручення від 15.10.2012.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позову, наголосив на його необґрунтованості. Водночас ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" навело попередній розрахунок суми судових витрат, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом цієї справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 21.02.2019 № 2019/02/21-1 у сумі 60 000,00 грн (вивчення адвокатом матеріалів справи, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, підготовка та подання інших процесуальних документів у справі, участь адвоката в судових засіданнях у справі, надання пояснень, консультацій стосовно справи).

Позивач у відповіді на відзив від 18.03.2019 виклав заперечення, зокрема, стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн; наголосив на недоведеності відповідачем фактичного понесення витрат у зазначеній сумі, необґрунтованості розрахунку таких витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 (суддя Літвінова М. Є.) у позові відмовлено.

01.11.2019 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій відповідач просив стягнути з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн.

Згідно з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 (суддя Літвінова М. Є.) заяву ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" про розподіл судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Місцевий господарський суд дослідив докази, надані на підтвердження зазначених витрат, і доводи обох сторін, зокрема заперечення позивача проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку відповідності заявленої до стягнення суми на професійну правничу допомогу критеріям співмірності, реальності, розумності їх розміру і визнав правомірним стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 30 000,00 грн як доведених та обґрунтованих. За висновком суду включення до складу витрат на правничу допомогу вартості послуг із підготовки відзиву на позовну заяву на 5 аркушах - 3,5 год, підготовки заяви про виключення скріншотів з числа доказів № 2019/05/09-2 на 2 арк. - 0,7 год, підготовки клопотання від 02.09.2019 № 2019/09/02-1 про відкладення розгляду справи на 1 арк. - 0,5 год, підготовки додаткового обґрунтування щодо клопотання про витребування доказів від 14.06.2019 на 2 арк. - 1 год, підготовки додаткових заперечень щодо позовної заяви від 05.09.2019 № 2019/05/09 -1 на 4 арк. - 2,5 год є необґрунтованим і безпідставним, оскільки визначений у звіті про надану правову допомогу від 28.10.2019 час надання послуг є неспівмірним із необхідним часом для підготовки відповідних документів.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 залишено без змін із тих самих підстав.

ТОВ "Юридичний центр правового партнерства", не погоджуючись із додатковим рішенням і постановою у справі в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у зазначеній частині та ухвалити нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 908/374/19, стосовно того, що зменшити витрати на правничу допомогу суд може лише за наявності клопотання іншої сторони. Скаржник наголошує, що під час розгляду справи позивач не подавав відповідного клопотання, тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, не мав підстав для зменшення судом із власної ініціативи витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Від АТ "Кредобанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Юридичний центр правового партнерства", в якому позивач просить відмовити в її задоволенні через необґрунтованість, безпідставність і невідповідність обставинам справи доводів, наведених у касаційній скарзі.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 19.03.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/1911/19 у порядку письмового провадження.

Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020), і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами під час ухвалення оскаржуваних додаткового рішення і постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 908/374/19.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє зазначені доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/1911/19 підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з постановою об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зокрема, було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 у справі № 922/445/19 у частині відмови у стягненні 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, постановлено у цій частині нове рішення, відповідно до якого стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; у решті рішення і постанову залишено без змін. Верховний Суд, скасовуючи зазначені судові рішення у відповідній частині, дійшов висновку про неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не звернули уваги на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Поза тим Верховний Суд наголосив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт; суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому у постанові Верховного Суду зазначено, що відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом у відзиві на позов і запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом постанови від 28.11.2019 у справі № 908/374/19, на яку ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" також посилалося у касаційній скарзі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019, якою, у свою чергу, було залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 про стягнення з позивача на користь відповідача 45 540,32 грн витрат на професійну правничу допомогу. Під час розгляду справи № 908/374/19 господарські суди, із висновками яких погодився і Верховний Суд у постанові від 28.11.2019, виходили з того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, заяви про їх зменшення позивач не подавав.

У справі № 910/1911/19, в якій ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" подало касаційну скаргу, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" про розподіл судових витрат у справі та стягнення з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з того, що позивач у відповіді на відзив від 18.03.2019 заперечив стосовно стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн у суді першої інстанції (цієї суми, між іншим, відповідач не змінив і заявив її до стягнення згідно із заявою про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі); доведеними та обґрунтованими, зважаючи на критерії співмірності, реальності, розумності розміру таких витрат є адвокатські витрати саме у сумі 30 000,00 грн. При цьому суди врахували, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним порівняно із ринковими цінами на адвокатські послуги.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/1911/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 і постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 908/374/19, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних встановлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин судами і застосовано відповідні норми процесуального права.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/1911/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/1911/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак