Ухвала

від 04.06.2020 по справі 910/1911/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1911/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.)

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" у справі

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства"

про стягнення 374 070, 07 грн,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" (далі - ТОВ "Юридичний центр правового партнерства") про стягнення 374 070,07 грн штрафу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором доручення від 15.10.2012.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позову, наголосив на його необґрунтованості. Водночас ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" навело попередній розрахунок суми судових витрат, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом цієї справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 2102.2019 № 2019/02/21-1 у сумі 60 000,00 грн (вивчення адвокатом матеріалів справи, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, підготовка та подання інших процесуальних документів у справі, участь адвоката в судових засіданнях у справі, надання пояснень, консультацій стосовно справи).

Позивач у відповіді на відзив від 18.03.2019 виклав заперечення, зокрема, стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн; наголосив на недоведеності відповідачем фактичного понесення витрат у зазначеній сумі, необґрунтованості розрахунку таких витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 (суддя Літвінова М. Є.) у позові відмовлено.

01.11.2019 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій відповідач просив стягнути з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн.

Згідно з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 (суддя Літвінова М. Є.) заяву ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" про розподіл судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно із ринковими цінами на адвокатські послуги.

Місцевий господарський суд дослідив докази, надані на підтвердження зазначених витрат, і доводи обох сторін, надав оцінку відповідності цієї суми критеріям співмірності, реальності, розумності розміру витрат і визнав правомірним стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 30 000,00 грн як доведених та обґрунтованих. За висновком суду включення до складу витрат на правничу допомогу вартості послуг із підготовки відзиву на позовну заяву на 5 аркушах - 3,5 год, підготовки заяви про виключення скріншотів із числа доказів № 2019/05/09-2 на 2 арк. - 0,7 год, підготовки клопотання від 02.09.2019 № 2019/09/02-1 про відкладення розгляду справи на 1 арк. - 0,5 год, підготовки додаткового обґрунтування щодо клопотання про витребування доказів від 14.06.2019 на 2 арк. - 1 год, підготовки додаткових заперечень щодо позовної заяви від 05.09.2019 № 2019/05/09 -1 на 4 арк. - 2,5 год є необґрунтованим і безпідставним, оскільки визначений у звіті про надану правову допомогу від 28.10.2019 час надання послуг є неспівмірним із необхідним часом для підготовки відповідних документів.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 залишено без змін із тих самих підстав.

У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі від 30.01.2020 (суд апеляційної інстанції отримав цю заяву 04.02.2020) ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" просило стягнути з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги АТ "Кредобанк" (суд апеляційної інстанції отримав це клопотання 11.02.2020) заперечило проти стягнення із нього зазначених витрат, просило заяву ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" про стягнення з відповідача судових витрат залишити повністю без задоволення; акцентувало, зокрема на неспівмірності витрат зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і звернуло увагу, що відповідно до звіту про надану правову допомогу, адвокат витратив на підготовку документів та забезпечення представництва в суді 6 годин, а до стягнення заявлено суму 60 000,00 грн, яка зовсім не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та неминучості.

14.02.2020 від АТ "Кредобанк" надійшли уточнення до клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в яких позивач, зокрема, наголосив, що з урахуванням складності справи, обсягом наданих послуг, часом витраченим адвокатом, і ціною позову, стягнення судових витрат у сумі 60 000,00 грн не відповідає критеріям, визначеним нормами чинного законодавства.

Згідно з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.) заяву ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1911/19 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 12 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково заяву відповідача, виходив із того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору. Водночас, надавши оцінку наданим відповідачем доказам, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, беручи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, заперечення надані позивачем, суд апеляційної інстанції визнав доведеним і обґрунтованим відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції саме у сумі 12 000,00 грн.

АТ "Кредобанк" не погодилося із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 і подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати цю додаткову постанову та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" у задоволенні заяви про стягнення з АТ "Кредобанк" судових витрат, пов`язаних із розглядом справи № 910/1911/19 (витрат на професійну правничу допомогу) у суді апеляційної інстанції.

АТ "Кредобанк" посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно із ринковими цінами на адвокатські послуги. Скаржник вважає безпідставним стягнення з позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені відповідачем витрати не відповідають критеріям реальності (дійсності, необхідності), неминучості, розумності, та стверджує про необґрунтованість їх розміру.

Від ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити в її задоволенні; наголошує, що наявні у справі докази підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, і доводи, викладені у касаційній скарзі, цього не спростовують.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 30.03.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Кредобанк" послалося на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню; стверджувало про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції.

Отже, скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Кредобанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/1911/19 у порядку письмового провадження.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Кредобанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/1911/19 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, необхідно розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, на який послався скаржник у касаційній скарзі, та який, у тому числі, урахував апеляційний господарський суд під час ухвалення додаткової постанови у справі № 910/1911/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Суди попередніх інстанцій у справі № 915/237/18, з висновками яких погодився і Верховний Суд (постанова від 01.08.2019), виходячи, у тому числі, із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер групп" про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судових витрат і стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер групп" 3 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 222,24 грн витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій.

Отже, постанову від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд прийняв за тих фактичних обставин, які установили суди попередніх інстанцій у зазначеній справі, і саме залежно від установлених обставин суд і застосував відповідні норми процесуального права.

Водночас, ухвалюючи додаткову постанову у справі № 910/1911/19, суд апеляційної інстанції урахував, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи та фінансового стану сторін; звернув увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку поданим відповідачем доказам на підтвердження зазначених витрат, беручи до уваги заперечення, викладені позивачем проти їх стягнення, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, а також ураховуючи принципи співмірності, реальності, розумності судових витрат, справедливості та добросовісності, визнав доведеним і обґрунтованим відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції саме у сумі 12 000,00 грн.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваній додатковій постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/1911/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, на який посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за змістом, зроблені судом з урахуванням конкретних умов і підстав, з якими закон пов`язує відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та встановлених фактичних обставин у справі.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Кредобанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/1911/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/1911/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак