Рішення

від 04.06.2020 по справі 340/1460/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1460/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., за участю секретаря судового засідання Дигас В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчою округу міста Києва Клименка Романа Васильовича та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС (вул. Січових стрільців, буд.37/41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39508708) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Безпалової Н.О., звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчою округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №61901606 від 23.04.2020 року, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колєйчик Володимира Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 па користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС коштів в сумі 10154.09 грн.;

- визнати протиправною га скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61901606 від 23.04.2020 року.

Також просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Мала Виска, Маловисківський район, Кіровоградська область, АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд 6, офіс.31, м. Київ, 02094).

Позов представник Савченко О.С. мотивовано тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. винесено спірні постанови, а саме про відкриття виконавчого провадження №61901606 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивачки боргу у сумі 10154,09 грн. на користь ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" та постанову відповідача про арешт коштів боржника від 23.04.2020 у виконавчому провадженні №61901606. Представник позивачки стверджує про незаконність цих постанов, посилаючись на те, що виконавче провадження вчинене не за місцем виконання, позаяк зареєстроване місце проживання боржника знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця округу міста Києва Клименка Р.В. З цих підстав просить суд визнати протиправними та скасувати спірні постанови.

Ухвалою судді від 25.05.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.06.2020 року (а.с.33-34). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС".

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.53).

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с.49,50). Правом на подання відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, не скористались.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 23.04.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61901606 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС", коштів в сумі 10154,09 грн. (надалі спірне рішення 1, а.с.11-12). Вказаною постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1015,41 грн.

23.04.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. виніс постанову про арешт коштів боржника від у виконавчому провадженні №61901606, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: АТ ОТП Банк , АТ КБ Приватбанк , АТ Ощадбанк , АТ Райффайзен Банк Аваль , АТ Альфа-Банк , АТ Універсал Банк , АТ УкрСиббанк (надалі спірне рішення 2, а.с.14-15).

Не погодившись із постановами про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61901606, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В., представник позивачки звернулась до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду є законність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу та постанови про арешт коштів боржника.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За правилами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як свідчить матеріали справи відповідач є приватним виконавцем, виконавчий округ - м. Київ (а.с.51).

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Мала Виска Маловисківський район, Кіровоградська область, 26200), що підтверджується штампом реєстрації місця проживання національного паспорту НОМЕР_2 (а.с.8-9).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за позивачкою зареєстрований об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 3523110100:02:000:0163, адреса - Кіровоградська область, Маловисківський район (а.с.52).

Водночас згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачкою не зареєстровано жодного об`єкту нерухомого майна у місті Київ та в Київській області.

Зазначене свідчить про відсутність у позивачки майна у виконавчому округу місто Київ.

Відповідач мав правові підстави прийняти до виконання виконавчий напис нотаріуса лише у разі проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 у м. Києві або наявності у м. Києві її майна.

Попри те, відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61901606 від 23.04.2020 року, помилково вважаючи, що майно такого боржника знаходиться в межах його виконавчого округу.

Згідно довідки виданої АТ КБ Приватбанк від 29.04.2020 року позивачка має банківський рахунок на який отримує заробітну плату (а.с.24).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за визначенням, наведеним у частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 177, 179 Цивільного кодексу України одним із різновидів майна є гроші.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

У статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" наведені види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам.

Так, згідно з пунктом 7.1 цієї статті банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

З аналізу викладених норм, суд убачає, що установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.

Водночас, учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи. До фінансових установ окрім банків належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

При цьому суд звертає увагу, що законодавець розмежовує поняття "фінансових послуг", що передбачає операції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або ж за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів та поняття "банківських послуг", які надаються виключно банком. Саме до банківських послуг належать, зокрема, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів.

Право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб мають особи, визначені в пункті 6.1 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Вказані правовідносини виникають на підставі договорів, що укладається між таким банком і його клієнтом, що є власником рахунка.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що саме банкам належить виключне право відкривати особам, які в подальшому стають їх клієнтами згідно укладених з банком договорів, вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Суд звертає увагу про відсутність будь-яких даних про наявність банківського карткового рахунку на ім`я позивача за місцезнаходженням у місті Київ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови від 23.04.2020 року у позивача було наявне майно, в тому числі грошові кошти (у готівковій формі або у безготівковій формі), які б знаходились в межах виконавчого округу м. Києва.

Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження, не відповідає вимогам Законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки відповідач прийняв до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами її виконавчого округу є протиправною. Тому позов про визнання спірної постанови протиправною та її скасування слід задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.04.2020 року у виконавчому провадженні №61901606, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи висновок суду про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 23.04.2020 року про арешт коштів боржника, оскільки вона винесена в рамкам виконавчого провадження, яке відкрито приватним виконавцем протиправно.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач у справі - приватний виконавець Клименко Р.В. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб`єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Відтак, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 840,80 грн. слід стягнути на його користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірні рішення мають майновий критерій і становлять 10154,09 грн., при цьому сума витрати на правову допомогу становить майже 80% від суми позову.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача на підтвердження розміру витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката надала такі документи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію №16 від 06.05.2020 року про сплату 8000 грн., розрахунок суми гонорару на надану правову допомогу ОСОБА_1 , попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та ордер серія КР №034945 від 06.05.2020 року (а.с.26-29).

У розрахунку суми гонорару на надану правову допомогу, наведений такий опис робіт (наданих послуг) та їх вартість: попередня консультація - 100 грн., збирання доказів - 1000 грн., вивчення судової практики та правовий аналіз матеріалів справи - 1000 грн., підготовка та подача позову - 1000 грн., ведення справи суді першої інстанції (підготовка та подача документів в спрощеному провадженні) - 4400 грн., транспортні затрати - 500 грн., всього 8000 грн. (а.с.27а).

Суд вважає, що такі послуги адвоката як попередня консультація, вивчення судової практики та правовий аналіз матеріалів справи охоплюються послугою щодо підготовки та подання позовної заяви, вартість якої вказана адвокатом 1000 грн. Розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) під час якого не було підготовлено та подано додаткових документів, а тому сума 4400 грн. взагалі є безпідставою.

Проте всупереч висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду договору про надання правової допомоги укладеного позивачкою з адвокатом, в межах якого надавалась така допомога щодо даної справи, суду не надано. Крім того, надана квитанція №16 від 06.05.2020 року також не містить інформацію в межах якого договору здійснено оплату грошових коштів.

Відтак, суд відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчою округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд.6, офіс 31, м. Київ, 02094) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС (вул. Січових стрільців, буд.37/41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39508708) про визнання протиправними та скасування постанов.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №61901606 від 23.04.2020 року, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колєйчик Володимира Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 па користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС коштів в сумі 10154.09 грн.

Визнати протиправною га скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61901606 від 23.04.2020 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчою округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд.6, офіс 31, м. Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 840,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук