Рішення

від 25.05.2020 по справі 1.380.2019.006313

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006313

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Галушки Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету, Львівського національного аграрного університету про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету (місцезнаходження: вул.Наукова, 1, с.Вишня, Городоцький район; код ЄДРПОУ: 34387399), в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Вишнянського коледжу Львівського Національного аграрного університету щодо не нарахування випускнику Вишнянського коледжу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей -сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ;

-зобов`язати Вишнянський коледж Львівського аграрного університету нарахувати та виплатити випускнику, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік в сумі 10 572, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він, як випускник навчального закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до ч.7 ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування має право на одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Проте, вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті такої одноразової грошової допомоги, посилаючись при цьому на лист Міністерства освіти і науки України від 08.07.2009 №10/2-490, який має лише рекомендаційний характер та не містить обов`язку щодо виплати грошової допомоги лише після звернення особи, яка має право на отримання коштів. Натомість, вказує на те, що сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати йому одноразової грошової допомоги. Просить позовні вимоги задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач у 2018 році закінчив Вишнянський коледж Львівського НАУ і за цей час жодної заяви від нього про отримання одноразової грошової допомоги не поступало, як і не було подано відповідних документів. Відтак, вважає, що позивачем пропущено строки звернення за одноразовою грошовою допомогою, передбаченою для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Калинів, Самбірського району Львівської області.

Як встановлено судом, згідно з рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 матір ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У 2018 році ОСОБА_1 закінчив Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету та здобув кваліфікацію: освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст , спеціальність правознавство , що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 від 26.06.2018, на час навчання перебував на повному державному утриманні як дитина позбавлена батьківського піклування.

01.10.2019 позивач звернувся до директора Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» .

Відповідач листом від 10.10.2019 №111 повідомив про відмову у здійсненні такої виплати з посиланням на лист Міністерства освіти та науки України від 08.07.2009 №10/2-490 Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування згідно якого виплата допомоги здійснюється вищим навчальним закладом до кінця фінансового року на підставі заяви, паспорта та довідки про працевлаштування або довідки про перебування на обліку у центрі зайнятості, органів соціального захисту. Оскільки, заяву з документами позивач не подав, відтак, строк на звернення з такою заявою пропущено.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року №2342-IV (далі - Закон №2342-IV).

Абзацом 3 ст. 1 Закону №2342-IV передбачено, що діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 7 статті ст. 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України Про охорону дитинства від 26.04.2001 № 2402-ІІІ (Преамбула Закону).

Згідно зі статтею 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 4 Закону, заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Таким чином одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, а також не обмежене будь-яким строком. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства освіти та науки України, оскільки такий лист не є нормативно правовим-актом.

Відповідно до ст.25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Підпунктом 4 пункту 13 постанови КМ України №226 від 05.04.1994 року встановлено, що учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік , визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 липня до 1 грудня у розмірі 1762 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити одноразову допомогу у сумі 10572,00 (1 762,00 грн * 6 прожиткових мінімумів).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність Вишнянського коледжу Львівського Національного аграрного університету щодо не нарахування випускнику Вишнянського коледжу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування . Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати Вишнянський коледж Львівського аграрного університету нарахувати та виплатити випускнику, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік в сумі 10 572, 00 грн.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем жодними належними та допустимими докази не доведено правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету щодо не нарахування та невиплати випускнику Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .

Зобов`язати Вишнянський коледж Львівського аграрного університету (місцезнаходження: вул.Наукова, 1, с.Вишня, Городоцький район; код ЄДРПОУ: 34387399) нарахувати та виплатити випускнику Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік в сумі 10 572, 00 грн.

Стягнути з Вишнянського коледжу Львівського аграрного університету (місцезнаходження: вул.Наукова, 1, с.Вишня, Городоцький район; код ЄДРПОУ: 34387399) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 04.06.2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна