Постанова

від 08.12.2020 по справі 1.380.2019.006313

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006313 пров. № А/857/11590/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №1.380.2019.006313 (суддя Братичак У.В. , час ухвалення 15 год. 06 хв., м. Львів, повне судове рішення складено 04 червня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету, Львівського національного аграрного університету про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дій,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету, в якій просив: а) визнати протиправною бездіяльність Вишнянського коледжу Львівського Національного аграрного університету щодо не нарахування випускнику Вишнянського коледжу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ;

б) зобов`язати Вишнянський коледж Львівського аграрного університету нарахувати та виплатити випускнику ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» , у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в сумі 10 572, 00 грн.

Рішенням від 25 травня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю, вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Львівський національний аграрний університет подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою норми пп.4,5 п.13 постанови КМ України №226 від 05.04.1994 Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , якими визначено, що одноразовою грошовою допомогою в розмірі шести прожиткових мінімумів забезпечуються випускними з числа дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням), за умови їх працевлаштування.

Відтак, умовою виплати такої допомоги є саме працевлаштування випускника закладу.

Крім того, покликаючись на рішення ВС, апелянт вказує на те, що грошова допомога виплачується лише випускникам навчальних закладів і лише з числа дійте-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи до 18 років), і її виплата не передбачена для осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи віком від 18 до 23 років). Отже, право на виплату спірної допомоги триває лише до досягнення особою 18-річного віку.

Оскільки позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , то на момент закінчення Вишнянського коледжу ЛНАУ йому виповнилося 19 років.

Вказує також на пропуск позивачем строку звернення до суду, що становить 6 місяців з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На сайті та дошці оголошень Вишнянського коледжу ЛНАУ щорічно в травні розміщено інформацію про виплату одноразової грошової допомоги, а також куратори груп повідомляли студентів про наявність у них права звершення за одноразовою грошовою допомогою дітям-сиротам, позбавленим батьківського піклування, після закінчення Вишнянського коледжу ЛНАУ.

Вишнянський коледж позивач закінчив у 2018 році. За цей час жодної заяви від нього про отримання одноразової грошової допомоги не поступало та не було подано відповідних документів у Вишнянський коледж ЛНАУ.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити в повному обсязі.

Позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калинів Самбірського району Львівської області.

Згідно з рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13.04.2006 матір ОСОБА_1 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2018 році ОСОБА_1 закінчив Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету та здобув кваліфікацію: освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» , спеціальність «правознавство» , що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 від 26.06.2018, на час навчання перебував на повному державному утриманні як дитина, позбавлена батьківського піклування.

01.10.2019 позивач звернувся до директора Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» .

Відповідач листом від 10.10.2019 №111 повідомив про відмову у здійсненні такої виплати з посиланням на лист Міністерства освіти та науки України від 08.07.2009 №10/2-490 «Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування» , згідно якого виплата допомоги здійснюється вищим навчальним закладом до кінця фінансового року на підставі заяви, паспорта та довідки про працевлаштування або довідки про перебування на обліку у центрі зайнятості, органів соціального захисту. Оскільки заяву з документами позивач не подав, відтак, строк на звернення з такою заявою пропущено.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги передбачено Законом України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , та невиплата такої допомоги позивачу є протиправною бездіяльністю відповідача. Натомість відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірності такої бездіяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року №2342-IV (надалі - Закон №2342-IV).

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Абзацом 16 статті 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування - це особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося відповідачем, що в розумінні вказаної вище норми ОСОБА_1 є випускником Вишнянського коледжу ЛНАУ.

Разом з цим, частиною 7 статті ст. 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

При цьому, колегія суддів зауважує, що частина 7 статті 8 Закону № 2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, як от: тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, чи інших.

Отже, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 03 жовтня 2019 року (справа №303/5849/16-а), від 26 травня 2020 року (справа №303/5848/16-а).

Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 липня до 1 грудня у розмірі 1762 грн, суд першої інстанції правильно визначив суму одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу на рівні 10572,00 грн (1762,00 грн * 6 прожиткових мінімумів).

Погоджується також колегія суддів з позицією суду першої інстанції стосовно протиправності відмови відповідача виплатити вказану вище допомогу з тих підстав, що листом Міністерства освіти та науки України від 08.07.2009 №10/2-490 «Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування» передбачені умови виплати такої допомоги, зокрема, звернення за допомогою у відповідний строк. Адже, лист Міністерства освіти та науки України не є нормативно правовим-актом, а тому не підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Відхиляє колегія суддів і покликання апелянта на норми пп.4,5 п.13 постанови КМ України №226 від 05.04.1994 Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , якими визначено, що одноразовою грошовою допомогою в розмірі шести прожиткових мінімумів забезпечуються випускними з числа дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням), за умови їх працевлаштування.

Так, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Вимога щодо працевлаштування випускника визначена підзаконним нормативно-правовим актом (прийнятий до набрання чинності Законом), а не законом, а тому не може застосовуватися як така, що суперечить закону та з врахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами.

Необґрунтованими вважає колегія суддів і доводи апелянта про те, що позивач не мав права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів, оскільки на момент закінчення навчального закладу йому виповнилося 19 років, а право на таку допомогу мають лише особи у віці до 18 років, з огляду на наступне.

Зміст норми частиною 7 статті ст. 8 Закону № 2342-IV вказує на те, що право на отримання такої допомоги мають випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Разом з цим абзац ч.1 ст.1 Закону № 2342-IV дає визначення вказаній вище категорії осіб. Так, особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

З огляду на вказане, вік позивача - 19 років, не може бути підставою для відмови йому в отриманні одноразової грошової допомоги.

Щодо строків звернення позивача до суду, то, на переконання колегії суддів, такі не були пропущені останнім, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету від 10.10.2019, наданою на звернення ОСОБА_1 , відповідно до якої відсутні підстави для надання позивачу такої допомоги. До суду ОСОБА_1 звернувся 26.11.2019, тобто в межах шестимісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Щодо покликань скаржника на наявність на сайті та дошці оголошень Вишнянського коледжу ЛНАУ щорічно в травні інформації про виплату одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також повідомлення кураторами груп студентів про наявність у них права звершення за одноразовою грошовою допомогою після закінчення Вишнянського коледжу ЛНАУ, то такі не підтверджується жодними доказами.

Відтак, підсумовуючи наведені правові норми, що регулюють спірні правовідносини, та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки закон встановлює обов`язок виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом, усім випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати такої допомоги.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне й обґрунтоване рішення.

Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №1.380.2019.006313 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 18.12.2020.