Рішення

від 29.05.2020 по справі 400/4773/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 р. № 400/4773/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н", вул. 1 Слобідська, 8-А, кв.3, м. Миколаїв, 54055

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001

треті особи:Державна податкова служба України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисто Клінінг", вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007

про:скасування рішення від 26.11.2019 р. № 1338216/41528079,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" (далі - позивач або ТОВ "Мегабуд-Н") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Чисто Клінінг", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба України з вимогами скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 26.11.2019 р. № № 1338216/41528079.

Ухвалою суду від 29.05.2020 року замінено первісного відповідача - Головне управління ДПС у Миколаївській області належним - Державною податковою службою України (далі-відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним з метою здійснення господарської діяльності, укладено договір купівлі-продажу з ТОВ "Чисто Клінінг" на поставку товарів. Після реалізації ТОВ "Чисто Клінінг" частини товару, позивачем подано всі наявні документи та вчинено всі залежні від нього заходи, необхідні для реєстрації податкової накладної по взаємовідносинам із ТОВ "Чисто Клінінг". Однак відповідач без належного обґрунтування та законних підстав відмовив у реєстрації податкової накладної.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не надав первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів відповідачем та неправомірності дій останнього.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

01.10.2019 року позивач (продавець) уклав договір купівлі-продажу №01-10-2019 з ТОВ "Чисто Клінінг" (покупець), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 3.2. Договору, оплата за товар перераховується покупцем в безготівковій формі на поточний рахунок продавця. Оплата за товар може бути здійснена в будь-якій іншій формі, не забороненій чинним законодавством України.

Згідно видаткової накладної № 125 від 17.10.2019 року позивач поставив на адресу ТОВ "Чисто Клінінг" товар на суму 627,78 грн. з ПДВ.

17.10.2019 року ТОВ "Мегабуд-Н" було складено податкову накладну № 54 про постачання на адресу ТОВ "Чисто Клінінг" товару на загальну суму 627,78 грн. з ПДВ та направлено на реєстрацію.

Однак, позивачем отримано від відповідача квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач 18.112019 року надав пояснення від 15.11.2019 № 54-10 та копії фінансово-господарських документів.

26.11.2019 року позивач отримав рішення комісії ДПС №1338216/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.10.2019 року №54 з підстав ненадання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.16. ПКУ реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.13-14 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 117 від 21.02.2018 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено,

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку,

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (п.21 постанови КМУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідачем безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної від 117.11.2019 року №50, як передумова прийняття спірного рішення Комісії.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача є безпідставною (Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду від 02.04.2019 справа № 822/1878/18).

ТОВ Мегабуд-Н надав відповідачу всі наявні у нього документи: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, договір суборенди приміщень.

Рішення від 26.11.2019 року №1338216/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної №54 від 17.10.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає критеріям ч.2 ст.2 КАС України, а саме є необґрунтованим, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної.

Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак саме відповідач повинен надати суду докази про те, що документи позивача складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути зрозумілим для того, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного позивачем рішення від 26.11.2019 року № 1338216/41528079.

Окрім скасування рішення комісії ДПС від 26.11.2019 року № 1338216/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5500,00 грн.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (5500,00 грн.) позивач надав: договір-доручення № ПН-10 про надання правової допомоги від 10.12.2019року, що був укладений між ТОВ "Мегабуд-Н" і Адвокатським бюро Сергія Бєліка; протокол № 1 узгодження договірної ціни від 10.12.2019 року; ордер на надання правничої правової допомоги; рахунок-фактуру №ПН-54-10 від 17.12.2019 року; Акт приймання - передачі правових послуг від 17.12.2019 року, платіжне доручення від 20.12.2019року.

Відповідач у відзиві просив відмовити у відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває велика кількість аналогічних справ, представником позивачів у яких є Адвокатське бюро Сергія Бєліка, суть спору є ідентичною, а позовні вимоги відрізняються лише реквізитами спірних рішень.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Позивач просить скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №50 на загальну суму 115,98 грн. з ПДВ, проте заявляє про понесені витрати на правову допомогу у сумі 5500,00 грн.

Крім того, відповідно до штатного розкладу, який надано позивачем, саме ОСОБА_1 і є штатним юристом підприємства Повивача. Виходячи з того що Бєлік С ОСОБА_2 В. є штатним юристом та він же є керівником Адвокатського Бюро, на чию користь сплачено Позивачем витрати, суд приходить до висновку, що відсутня умова неминучості понесених судових витрат. Окрім того, понесені витрати на правничу допомогу Позивачем є неспівмірними з предметом позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави вважати, що розмір таких витрат повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. Отже, судовий збір у сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" (вул. 1 Слобідська, 8-А, кв. 3, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 41528079) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) задовольнити.

2. Скасувати рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 26.11.2019 року № 1338216/41528079.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" (вул. 1 Слобідська, 8-А, кв. 3, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 41528079) судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник