Постанова

від 02.06.2020 по справі 573/2107/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року

м.Суми

Справа №573/2107/19

Номер провадження 22-ц/816/1060/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

представника третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 березня 2020 року в складі судді Замченко А.О., ухваленого у м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, Білопільської міської ради Сумської області, треті особи Білопільська районна державна нотаріальна контора Сумської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) розміром 4,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території Павлівської сільської ради Сумської області, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14 червня 1996 року.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 право на 3/4 частки земельного паю, призначеного для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території Павлівської сільської ради Сумської області, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14 червня 1996 року, виданого згідно з розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації від 17 травня 1996 року за № 152.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог третя особа ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник третьої особи, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

При цьому, заявник апеляційної скарги вважає, що позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її мати ОСОБА_5 , як пенсіонер колгоспу, була прийнята і перебувала у складі членів КСП на період одержання нею правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай), оскільки матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_5 була членом КСП та відповідно до Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо розпаювання земель, переданих у колективну власність мала право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель колективної власності. Ураховуючи викладене, на думку представника третьої особи, установивши, що у спадкодавця відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у колишньому КСП, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання за позивачем у порядку спадкування права власності на 3/4 частки земельного паю.

Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Внаслідок того, що повідомлені представником позивача ОСОБА_3 причини неявки у судове засідання визнані неповажними, тому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, батьками позивачки ОСОБА_3 були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу (т. 1 а.с. 20).

Мати позивачки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із свідоцтв про їх смерть (т. 1 а.с. 14 - 15).

Відповідно до довідки Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10 липня 2017 року на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 17 травня 1996 року №152 ОСОБА_5 14 червня 1996 року було видано на руки сертифікат серії НОМЕР_2 №0051456 на право на земельну частку (пай) розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах у землях КСП Обрій на території Павлівської сільської ради (т. 1 а. с. 21).

Факт видачі ОСОБА_5 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 0051456 від 14 червня 1996 року зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Білопільською районною Державною адміністрацією членам КСП Обрій пункт 214 (т. 1 а.с. 29 - 31).

За даними Інформаційної довідки Відділу у Білопільському районі Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 4,72 умовних кадастрових гектара, що знаходиться на території Павлівської сільської ради (бувше КСП Обрій ) (т. 1 а.с. 22).

Актом від 02 червня 2004 року за № 520 ОСОБА_7 , як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП Обрій було передано в натурі земельний пай в розмірах та зі складом угідь (в фізичних гектарах) всього 4,3313, у тому числі рілля 3,8503, природні кормові угіддя 0,4810 (т. 1 а.с. 23).

Рішенням Білопільської міської ради І сесії VІІ скликання від 08 серпня 2019 року було розпочато реорганізацію Павлівської сільської ради шляхом об`єднання до Білопільської міської ради. При цьому, вирішено, що міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Павлівської сільської ради (т. 1 а. с. 46 - 49).

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 17 грудня 2019 року клопотання представника ОСОБА_3 задоволено. Замінено відповідача Павлівський старостат Білопільської міської ради на Білопільську міську раду (т. 1 а.с. 93 - 94).

Згідно даних довідки Виконавчого комітету Павлівської сільської ради від 08 серпня 2019 року за № 656 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована та проживала разом з чоловіком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені померлої посвідчувався сільською радою 06 серпня 2001 року за №90, не змінювався та не відмінявся (т. 1 а. с. 25).

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року по справі за № 573/1426/14 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа Білопільська державна нотаріальна контора Білопільського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини було відмовлено (т. 1 а.с. 17 - 19).

Під час розгляду вищевказаної справи за № 573/1426/14 було встановлено, що за життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області 06 серпня 2001 року, яким заповіла належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14 червня 1996 року сину ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав, що заявник не довів, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів для підтвердження обставин того, що для нього протягом строку для прийняття спадщини, тобто, з часу відкриття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі смертю матері і протягом наступних шести місяців до 26 квітня 2009 року, тобто, коли закінчився вказаний строк, існували причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення дій для прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , батько позивачки, склав заповіт, за яким все своє майно, що на день смерті буде йому належати заповів сину ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 73 - 74).

27 жовтня 2014 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким належні йому житловий будинок і земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 155 - 156).

Крім того, 03 листопада 2015 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого належні йому земельні ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Павлівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, він заповів дочці ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 115).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Павлівської сільської ради від 08 серпня 2019 року за № 655 ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав у дочки ОСОБА_3 у м. Харкові (т. 1 а. с. 25).

Після смерті ОСОБА_6 за заявою спадкоємців Білопільською районною державною нотаріальною конторою були заведені спадкові справи.

Зокрема, 06 липня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Білопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 03 листопада 2015 року і 02 жовтня 2019 року їй було видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки площею 3,6948 га з кадастровим номером 5920686600:02:002:0068, а також на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,6216 га з кадастровим номером 5920686600:02:002:0120 для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Павлівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, які належали спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 № 087544 (т. 1 а.с. 106, 123, зворот а.с. 123).

25 вересня 2018 року третя особа ОСОБА_1 звернувся до Білопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 03 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 112).

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 також подав до Білопільської районної державної нотаріальної контори заяву, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом (на обов`язкову частку) (т. 1 зворот а.с. 114).

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки площею 3,6948 га з кадастровим номером 5920686600:02:002:0068, а також на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,6216 га з кадастровим номером 5920686600:02:002:0120 для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Павлівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, які належали спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 № 087544. При цьому, у свідоцтвах про право на спадщину за законом вказано, що свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частки спадкового майна за заповітом ще не видано (т. 1 а.с. 112, а.с. 122, зворот а.с. 122).

Крім того, 17 липня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Білопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 27 жовтня 2014 року (т. 1 зворот а.с. 110). Даних про те, що йому було видано свідоцтво про право на спадщину матеріали даної справи не містять.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 08 січня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 (а.с. 143).

Підставою для звернення до суду з даним позов, як вказала позивачка, стала та обставина, що вона позбавлена можливості оформити своє право власності у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території Павлівської сільської ради Сумської області, оскільки оригінал сертифіката на право на вказану земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14 червня 1996 року, виданий ОСОБА_5 згідно з розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації від 17 травня 1996 року за № 152, було втрачено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що матері позивачки ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 0051456 від 14 червня 1996 року, оригінал якого було втрачено, за життя належала спірна земельна частка (пай) розміром 4,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж, розташована на території Павлівської сільської ради Сумської області. При цьому, як вказав суд, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв її чоловік ОСОБА_6 , а їх син ОСОБА_1 не прийняв спадщини після смерті матері, оскільки пропустив строк для її прийняття. Разом з тим, суд вважав, що третя особа у даній справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом і на момент відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 він досяг пенсійного віку, тому має право на обов`язкову частку в спадщині. Ураховуючи викладені обставини справи, суд в порядку спадкування за заповітом визнав за позивачкою право власності на 3/4 частини земельної частки (паю) розміром 4,72 умовних кадастрових гектарів на території Павлівської сільської ради, колишнє КСП Обрій , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала її матері ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У ч. 1 ст. 1222 ЦК України йдеться про те, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

У ст. 1231 ЦК України визначено поняття заповіту, зокрема, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як зазначено у ч.ч. 2, 3 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано ст. 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Виходячи з п.п. 5.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при визначенні розміру обов`язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов`язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року роз`яснив, що при вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У п. 17 Перехідних положень ЗК України також йдеться про те, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З урахуванням положень ч.1 ст.15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Із встановлених у справі обставин вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_6 згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини. При цьому, спадкоємець ОСОБА_8 її син ОСОБА_1 протягом строку для прийняття спадщини, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України, не вчинив дій для прийняття ним спадщини після смерті матері, тому постановою Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року по справі за № 573/1426/14 в задоволенні позовних про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини було відмовлено.

Отже, установивши, що за життя батько позивачки ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_5 набув право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території Павлівської сільської ради Сумської області, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнав за нею право власності на 3/4 частки вказаного земельного паю у порядку спадкування за заповітом після смерті батька. При цьому, суд врахував розмір обов`язкової частки третьої особи ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги, закликаного до спадкування за законом на час відкриття спадщини, як повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця.

Доводи апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_1 про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами того, що її мати ОСОБА_5 була членом КСП та відповідно до Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо розпаювання земель, переданих у колективну власність мала право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель колективної власності не заслуговують на увагу колегії судів, скільки спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, з довідки Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10 липня 2017 року, Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Білопільською районною Державною адміністрацією членам КСП Обрій та Інформаційної довідки Відділу у Білопільському районі Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області підтверджуються обставини того, що на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 17 травня 1996 року за №152 ОСОБА_5 , як члену КСП Обрій , 14 червня 1996 року на руки було видано сертифікат серії НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай) розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах у землях КСП Обрій на території Павлівської сільської ради (т. 1 а. с. 21, 22, 29 - 31). У подальшому, 02 червня 2004 року на підставі Акта за № 250 ОСОБА_5 прийняла земельний пай в натурі зі складом угідь 4,33143 га, у тому числі рілля 3,8503 га та 0,4810 га кормові угіддя (т. 1 а.с. 23).

Таким чином, у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14 червня 1996 року, позивачка, як спадкоємець, не може оформити спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 , тому її порушені права підлягають судовому захисту в обраний заявником спосіб.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять посилань на такі порушення, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскарженій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині, відповідно, без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1; ст. 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , відхилити, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 березня 2020 року в оскарженій частині в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко