Рішення

від 04.06.2020 по справі 640/5701/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Київ № 640/5701/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто Смайл" доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2019 №00004300502 та №000043100502, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Авто смайл (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №00004300502 від 09.12.2019 р. №00004310502 від 09.12.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Укрторгпостач Компані , ТОВ "Аркас Трейд", ТОВ "Трейд Юніверс23" не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою суду від 18.03.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач посилався на вироки суду щодо ТОВ "Укрторгпостач Компані", ТОВ "Аркас Трейд", яким підтверджена фіктивність даних товариств. Щодо дійсності господарських операцій позивача з ТОВ "Трейд Юніверс23" відповідач зазначив, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016041640000026 від 07.04.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України допитано засновника ТОВ "Трейд Юніверс23" ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_1 від 21.06.2017 р. встановлено, що до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ "Трейд Юніверс23" він немає жодного відношення, кошти та особисте майно до статутного фонду підприємства не вносив, статут не затверджував та нікого не уповноважував на такі дії, банківських ключів не отримував, не використовував та нікому не передавав, податкові декларації та іншу звітність до ДПІ не подавав.

Враховуючи наведене вище відповідач у відзиві на позов просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а господарські операцій позивача з названими контрагентами мають ознаки фіктивності.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 05.05.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив про те, що доводи відповідача, наведені у відзиві є безпідставними. Так, у своєму відзив податковий орган посилається на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 у справі №363/2364/17, проте, як зазначає позивач, встановлені судовим рішенням факти жодним чином не стосуються останнього. В свою чергу, інших доказів відсутності реальності господарських операцій позивача з його контрагентами відповідачем не надано.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу № 2369 від 25.10.2019 р., виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з

ТОВ АРКАС-ТРЕЙД (код 40560656) за грудень 2016 року, з ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 (код 41035532) за лютий 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства та з ТОВ УКРТОРГПОСТАЧ КОМПАНІ (код 39846644) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки складено акт № 149/26-15-05-02-04/38577435 від 11.11.2019 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме:

-п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 33 786 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 26 992 грн., за 2017 рік у сумі 6 794 гривень;

-п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 075 грн., в тому числі за грудень 2016 року у сумі 26 325 грн., за лютий 2017 року у сумі 3 750 гривень.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 р.:

№00004300502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 30 075,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7519,00 грн.;

№00004310502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33 786,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 8 447,00 грн.

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2020 р. №6285/0/99-00-08-05-02-06 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту акта перевірки №149/26-15-05-02-04/38577435 від 11.11.2019 року слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторпостач компані", товариством з обмеженою відповідальністю "Аркас Трейд", товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Юніверс23".

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ Укрторпостач компані позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів: договору від 21.12.2015 №21/12, рахунку на оплату №2901-01 від 29.01.2016р., акту надання послуг №2901-01 від 29.01.2016р., платіжного доручення №113 від 10.02.2016 р.

Відповідно до умов договору від 21.12.2015 №21/12 його предметом є послуги з перевезення вантажів зазначених у замовленні та надавати пов`язані з цим експедиторські послуги.

Згідно із пунктом 5.1 вказаного договору вартість послуг за даним договором встановлюється за погодженням сторін у замовленні.

Позивачем не надано суду копії замовлень складання яких передбачено умовами договору.

За умовами договору від 21.12.2015 №21/12 розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказані у договорі.

Дослідивши первинні документи, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що вони від імені ТОВ Укрторгпостач компані підписані директором ОСОБА_2.

Разом з тим, суд встановив, що Вишгородський районним судом Київської області винесено вирок від 29.06.2017 р. по справі №363/2364/17 (набрав законної сили 01.08.2017), згідно якого судом встановлено, що ОСОБА_2 за грошову винагороду став засновником та директором ТОВ Укрторгпостач компані після чого передав установчі документи указаного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) невстановленій слідством особі для прикриття незаконної діяльності. Крім того, ОСОБА_2 відкрив банківський рахунок у ПУАТ Смартбанк , що надало змогу невстановленим слідством особам у подальшому використовувати даний банківський рахунок для прикриття незаконної діяльності.

Також у вироку зазначено наступне: За викладених обставин, прикриття незаконної діяльності із використанням невстановленими слідством особами ТОВ Укрторгпостач компані здійснювалось в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, зокрема ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 ГК України, ст.ст. 215, 228 ЦК України та спричинило державі велику матеріальну шкоду у вигляді штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 21 092 695,10 грн. у адресу ТОВ ВІТАФУДС ЄДРПОУ 39368522, ПП УКРБУДПОСТАЧ 2008 ЄДРПОУ 36240586, ТОВ КИЇВСОЦБУДІНВЕЄТ ЄДРПОУ 35647876, ТОВ ДВ ГРУП ЄДРПОУ 38375057, ТОВ ГЛАД ОФІС ЛАЙФ ЄДРПОУ 39662793, ТОВ ОНІКССТОР ЄДРПОУ 37788649, ТОВ ЮА ПРИНТ ЄДРПОУ 35093209 та ряду інших суб`єктів господарської діяльності.

Такі дії ОСОБА_2 , а саме створення ТОВ Укрторгпостач компані з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів підприємницької діяльності, були направлені на легалізацію суб`єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та установчими документами підприємства, дали змогу невстановленим слідством особам використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Укрторгпостач компані для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні незаконної податкової вигоди в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства для підприємств реального сектору економіки за рахунок лише документального оформлення безтоварних (фіктивних) операцій, які не мали реального, товарного характеру та відображались для прикриття протиправної діяльності, створення передумов для проведення фінансових операцій з коштами, надання законного вигляду ланцюгу постачання, а також легалізації товарів, що ввозяться на територію України поза митним контролем. .

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідно до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 по справі №363/2364/17 судом встановлено створення ТОВ Укрторгпостач компані з метою прикриття незаконної діяльності та, зокрема, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому числі на адресу ТОВ ДВ ГРУП .

Аналіз вказаних обставин свідчать, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Укрторгпостач компані суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду, який набрав законної сили, згідно якого ТОВ Укртогрпостач компані створене без мети здійснення господарської діяльності.

Шодо взаємовідносин TOB "Авто Смайл" із контрагентом-постачальником ГОВ "Аркас Трейд ".

Відповідно до Акту перевірки ТОВ "Авто Смайл" декларувало отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Аркас Трейд".

Між ТОВ "Аркас Трейд " в особі директора ОСОБА_3, що надалі іменується Виконавець , та ТОВ Авто Смайл в особі директора Дубрової О.Б., що надалі іменується Замовник , укладено договір перевезення № 24.10 від 24.10.2016 р.

ТОВ "Аркас Трейд" на адресу Позивача було виписано акти надання послуг, а саме: Акт № 140 дата виписки 12.12.2016 р., Акт № 234 дата виписки 16.12.2016 р. та Акт № 271 дата виписки 20.12.2016 р.

Вказані акти надання послуг підписані від імені директора ТОВ "АРКАС ТРЕЙД" ОСОБА_3 .

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2018 року (справа № 757/58449/17-к) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Зокрема, вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2018 р. встановлено: ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Шодо взаємовідносин Позивача із контрагентом-постачальником ТОВ "Трейд Юніверс23".

Відповідно до Акту перевірки встановлено, що ТОВ Авто Смайл декларувало отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Трейд Юніверс23".

Між ТОВ "Трейд Юніверс23" в особі директора ОСОБА_4, що надалі іменується Виконавець , та ТОВ Авто Смайл в особі директора Дубрової О.Б., що надалі іменується Замовник , укладено договір перевезення № 27/12 від 27.12.2016 р.

ТОВ "Трейд Юніверс23" на адресу Позивача було виписано акти надання послуг, а сааме, Акт№ 103 дата виписки 16.02.2017 р. та Акт № 179 дата виписки 23.02.2017 р.

Вказані акти надання послуг підписані від імені директора ТОВ "Трейд Юніверс23" ОСОБА_4 .

Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016041640000026 від 07.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України допитано засновника ТОВ "Трейд Юніверс23" ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_1 від 21.06.2017 р. встановлено, що до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ "Трейд Юніверс23" він немає жодного відношення, кошти та особисте майно до статутного фонду підприємства не вносив, статут не затверджував та нікого не уповноважував на такі дії, банківських ключів не отримував, не використувував та нікому не передавав, податкові декларації та іншу звітність до ДПІ не подавав.

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Укрторгпостач компані , ТОВ "Аркас Трейд", ТОВ "Трейд Юніверс23", а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Укрторгпостач компані , ТОВ "Аркас Трейд", ТОВ "Трейд Юніверс23" та не довів реального виконання даним контрагентом господарських операцій, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №00004300502 від 09.12.2019 р. №00004310502 від 09.12.2019 р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Авто Смайл відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.