Постанова

від 28.09.2020 по справі 640/5701/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5701/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авто Смайл на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авто Смайл до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Авто Смайл звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 09.12.2019 № 00004300502 та № 00004310502.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ Авто Смайл звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 2369 від 25.10.2019 р., виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ АРКАС-ТРЕЙД (код 40560656) за грудень 2016 року, з ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 (код 41035532) за лютий 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства та з ТОВ УКРТОРГПОСТАЧ КОМПАНІ (код 39846644) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки складено акт № 149/26-15-05-02-04/38577435 від 11.11.2019 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме:

-п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 33 786 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 26 992 грн., за 2017 рік у сумі 6 794 гривень;

-п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 075 грн., в тому числі за грудень 2016 року у сумі 26 325 грн., за лютий 2017 року у сумі 3 750 гривень.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 р.:

№00004300502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 30 075,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7519,00 грн.;

№00004310502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33 786,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 8 447,00 грн.

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2020 р. №6285/0/99-00-08-05-02-06 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин позивача з ТОВ Укрторпостач компані , ТОВ Аркас Трейд , ТОВ Трейд Юніверс23 .

Між ТОВ Укрторпостач компані в особі директора ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ Авто Смайл в особі директора ОСОБА_1 (замовник) укладено договір перевезення від 21.12.2015 № 21/12.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ Укрторпостач компані позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

- договору від 21.12.2015 № 21/12;

- рахунку на оплату № 2901-01 від 29.01.2016;

- акту надання послуг № 2901-01 від 29.01.2016;

- платіжного доручення № 113 від 10.02.2016;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.12.2015-01.03.2016;

- корточки рахунку 311 за 10.02.2016.

Між ТОВ Аркас Трейд в особі директора ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ Авто Смайл в особі директора ОСОБА_1. (замовник) укладено договір перевезення № 24.10 від 24.10.2016.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ Аркас Трейд позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

- договору перевезення № 24.10 від 24.10.2016;

- акту надання послуг № 140 від 12.12.2016;

- акту надання послуг № 234 від 16.12.2016;

- акту надання послуг № 271 від 20.12.2016;

- рахунку на оплату № 140 від 12.12.2016;

- рахунку на оплату № 234 від 16.12.2016;

- рахунку на оплату № 271 від 20.12.2016;

- платіжного доручення № 278 від 10.01.2017;

- платіжного доручення № 266 від 28.12.2016;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.12.2016-01.02.2017;

- корточки рахунку 311 за 10.01.2017;

- корточки рахунку 311 за 26.12.2016.

Між ТОВ Трейд Юніверс23 в особі директора ОСОБА_5, (виконавець) та ТОВ Авто Смайл в особі директора ОСОБА_1. (замовник) укладено договір перевезення № 27/12 від 27.12.2016.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ Трейд Юніверс23 позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

- договору перевезення № 27/12 від 27.12.2016;

- акту надання послуг № 103 від 16.02.2017;

- акту надання послуг № 179 від 23.02.2017;

- рахунку на оплату № 103 від 16.02.2017;

- рахунку на оплату № 179 від 23.02.2017;

- платіжного доручення № 305 від 23.02.2017;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.01.2017-01.04.2017;

- корточки рахунку 311 за 23.02.2017.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як було встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на надані послугу, а податкові накладні, виписані по спірним операціям формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вже було зазначено вище, на підтвердження реальності господарських операцій та мети отримання послуг позивач надав копії наступних документів: копії договорів перевезення, актів надання послуг, рахунків на оплату, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по рахунку, корточок рахунку.

При цьому, співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що спірні господарські операції начебто були реальними.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що наявність у позивача належним чином формально оформлених первинних документів не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, щодо контрагента позивача ТОВ Трейд Юніверс23 колегія суддів зазначає наступне.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016041640000026 від 07.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України допитано засновника ТОВ Трейд Юніверс23 ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_3 від 21.06.2017 встановлено, що до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ Трейд Юніверс23 він немає жодного відношення, кошти та особисте майно до статутного фонду підприємства не вносив, статут не затверджував та нікого не уповноважував на такі дії, банківських ключів не отримував, не використовував та нікому не передавав, податкові декларації та іншу звітність до ДПІ не подавав.

Отже, колегія суддів вважає, що фактично зміст фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Трейд Юніверс23 не відповідає дійсності, а вчинені вони лише з метою завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи були підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача ТОВ Трейд Юніверс23 .

За таких обставин, виписані первинні документи від ТОВ Трейд Юніверс23 не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/14440/17, від 18.12.2018 № 814/4261/15, від 14.03.2019 у справі № 825/2042/14 та від 14.03.2019 у справі № 808/2159/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо контрагента позивача ТОВ Укрторпостач компані колегія суддів зазначає наступне.

Вишгородським районним судом Київської області винесено вирок від 29.06.2017 у справі № 363/2364/17 (набрав законної сили 01.08.2017), згідно якого судом встановлено, що ОСОБА_4 за грошову винагороду став засновником та директором ТОВ Укрторгпостач компані після чого передав установчі документи указаного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) невстановленій слідством особі для прикриття незаконної діяльності. Крім того, ОСОБА_4 відкрив банківський рахунок у ПАТ Смартбанк , що надало змогу невстановленим слідством особам у подальшому використовувати даний банківський рахунок для прикриття незаконної діяльності.

Також, у вироку зазначено наступне: За викладених обставин, прикриття незаконної діяльності із використанням невстановленими слідством особами ТОВ Укрторгпостач компані здійснювалось в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, зокрема ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 ГК України, ст.ст. 215, 228 ЦК України та спричинило державі велику матеріальну шкоду у вигляді штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 21 092 695,10 грн. на адресу ТОВ ВІТАФУДС ЄДРПОУ 39368522, ПП УКРБУДПОСТАЧ 2008 ЄДРПОУ 36240586, ТОВ КИЇВСОЦБУДІНВЕЄТ ЄДРПОУ 35647876, ТОВ ДВ ГРУП ЄДРПОУ 38375057, ТОВ ГЛАД ОФІС ЛАЙФ ЄДРПОУ 39662793, ТОВ ОНІКССТОР ЄДРПОУ 37788649, ТОВ ЮА ПРИНТ ЄДРПОУ 35093209 та ряду інших суб`єктів господарської діяльності.

Такі дії ОСОБА_4 , а саме створення ТОВ Укрторгпостач компані з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів підприємницької діяльності, були направлені на легалізацію суб`єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та установчими документами підприємства, дали змогу невстановленим слідством особам використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Укрторгпостач компані для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні незаконної податкової вигоди в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства для підприємств реального сектору економіки за рахунок лише документального оформлення безтоварних (фіктивних) операцій, які не мали реального, товарного характеру та відображались для прикриття протиправної діяльності, створення передумов для проведення фінансових операцій з коштами, надання законного вигляду ланцюгу постачання, а також легалізації товарів, що ввозяться на територію України поза митним контролем. .

Даним вироком ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідно до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 у справі №363/2364/17 судом встановлено створення ТОВ Укрторгпостач компані з метою прикриття незаконної діяльності та, зокрема, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз вказаних обставин свідчать, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Укрторгпостач компані суд першої інстанції вірно не прийнято як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду, який набрав законної сили, згідно якого ТОВ Укртогрпостач компані створене без мети здійснення господарської діяльності.

Щодо контрагента позивача ТОВ Аркас Трейд колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2018 (справа № 757/58449/17-к) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Зокрема, вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2018 встановлено, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 818/4137/13-а, від 02.04.2019 у справі № 815/7192/15, від 12.11.2019 у справі № 826/9815/17, від 13.02.2020 у справі № 826/1180/16.

У контексті наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що наявність вироку за ознаками створення фіктивного підприємництва несумісне з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, незаконність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

При цьому, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 826/3632/17, від 18.11.2019 у справі № 826/3417/18, від 23.07.2019 у справі № 826/10361/17.

При цьому, колегія суддів за необхідне також зазначити про те, що позивачем не було доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, та отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами не можна вважати належними та достовірними первинними документами у розумінні ПК України та Закону № 996-XIV, тобто документами, які підтверджують фактичне отримання від контрагента робіт і послуг, фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.12.2019 № 00004300502 та № 00004310502 та відсутність підстав для їх скасування.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авто Смайл залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.