Постанова

від 02.06.2020 по справі 280/2004/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2004/20 Суддя І інстанції Сацький Р.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі за заявою Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу КОЛОС-4 про забезпечення позову у справі за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу КОЛОС-4 до Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області про визнання неправомірним та нечинним рішення Дніпрорудненської міської ради від 26.11.2015 року №04, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив КОЛОС-4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та нечинним рішення Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 26.11.2015 року №04 Про затвердження містобудівної документації План зонування території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області ;

- визнати бездіяльність Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області в питанні розробки та затвердження містобудівної документації План зонування території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області відповідно до вимог ДБН Б.1.1.-22:2017 Склад та зміст плану зонування території ;

- заборонити Дніпрорудненській міській раді Василівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії по розпорядженню землями комунальної власності до затвердження містобудівної документації План зонування території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області відповідно до вимог ДБН Б.1.1.-22:2017 Склад та зміст плану зонування території .

Крім того, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив КОЛОС-4 23 березня 2020 року подав до Запорізького окружного адміністративного суду клопотання про забезпечення позову, в якому просив:

- заборонити відповідачу - Дніпрорудненській міській раді Василівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії, направленні на виконання рішення від 26.11.2015 року №04 - затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх формування до набуття законної сили м суду в даній справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року заяву Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу КОЛОС-4 про забезпечення адміністративного позову задоволено частково.

Заборонено Дніпрорудненській міській раді Василівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії, направлені на виконання рішення від 26.11.2015 року №04 - затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх формування.

В частині витребування документів відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вжиття заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив КОЛОС-4 просить залишити її без задоволення та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При вирішенні питань стосовно забезпечення позову необхідно також враховувати правову позицію по даному питанню Пленуму Верховного Суду України, викладену в постанові №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові №2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегією суддів також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та нечинним рішення Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 26.11.2015 року №04 Про затвердження містобудівної документації План зонування території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області та заборона Дніпрорудненській міській раді Василівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії по розпорядженню землями комунальної власності до затвердження містобудівної документації План зонування території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області відповідно до вимог ДБН Б.1.1.-22:2017 Склад та зміст плану зонування території .

Підставою для подання позову стало те, що План зонування території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області , який затверджений рішенням Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області від 26.11.2015 року №04 не відповідає вимогам ДБН Б.1.1.-22:2017 Склад та зміст плану зонування території , про що зазначено у висновку Відділу містобудування, архітектури та державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області від 04.02.2020 року №38-12.

Натомість подальше виконання оскаржуваного рішення може призвести до, зокрема, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх формування, може призвести до порушення прав позивача та інших осіб, оскільки такі проекти не будуть погоджені Відділом містобудування, архітектури та державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області через невідповідність вимогам ДБН Б.1.1.-22:2017 Склад та зміст плану зонування території .

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та інших осіб до ухвалення рішення, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Задоволення клопотання у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам.

В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду від 08 листопада 2018 року відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 02 червня 2020 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник