Постанова

від 05.06.2020 по справі 640/366/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/366/19 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Василенка Я.М.

Шурка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо не прийняття договору про визнання електронних документів №030820171 від 03.08.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП від 29.09.2017 року №1103.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити Товариство з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість з 29 вересня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не прийняття договору про визнання електронних документів від 03.08.2017 р. № 030820171. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП від 29.09.2017 р. № 1103. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про правомірність прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ МІРАКС ГРУП .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ МІРАКС ГРУП за допомогою системи електронного документообігу надіслано до ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві Договір про визнання електронних документів від 03 серпня 2017 року № 030820171.

Від контролюючого органу позивачем отримано Квитанцію № 2 від 05 серпня 2017 року, в якій зазначено, наступне: … документ не прийнято. При необхідності виправте документ та направте його знову. Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від Розділ ІІІ інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованим в Мінюсті України від 16.04.2008 №320/15011 .

Рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29 вересня 2017 року № 1103 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ МІРАКС ГРУП .

Не погоджуючись із неприйняттям договору про визнання електронних документів та рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України № 851-IV від 22 травня 2003 року Про електронні документи та електронний документообіг (далі - Закон № 851-IV).

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Статтею 14 Закону №851-IV встановлено, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Суб`єктами електронного документообігу, згідно статті 1 Закону №851-IV, є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10 квітня 2008 року (далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу ІІ названої Інструкції №233 закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до положень розділу ІІІ Інструкції №233, для подання засобами телекомунікаційного зв`язку електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Процедура подання вказаного вище Договору та отримання електронного ключа визначена положеннями пп. 5.1-5.5 п. 5 Інструкції №233, згідно яких, платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

- отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

- надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії.

Пунктом 7 Інструкції №233 передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв`язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ МІРАКС ГРУП було надіслано до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві Договір про визнання електронних документів від 03 серпня 2017 року №030820171 (а.с. 17-19).

Відповідно до Квитанції №2 від 05 серпня 2017 року, документ не прийнято (а.с. 20).

У вказаній квитанції контролюючим органом зазначено, що для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованого в Мінюсті України 16.04.2008 №320/15011.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Квитанція №2 від 05 серпня 2017 року, крім загальних посилань на Розділ ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку від 10 квітня 2008 року №233, не містять визначення конкретних причин відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів та конкретних порушень платником податку порядку укладення договору про визнання електронних документів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Розділ 3 Інструкції 233 містить багато інформації про загальний порядок подання електронних документів; порядок визнання кінцевих термінів подання електронних документів (п.2. Розділу 3); порядок подачі таких документів (строки, години, хвилини); дії, які необхідно вжити платнику податків для отримання посилених сертифікатів відкритих ключів, для отримання примірного договору, безкоштовного спеціалізованого програмного забезпечення (п.5.1, 5.2. п.5. Розділу 3). Також даний розділ містить інформацію про дії органу ДПС на запит платника податків, тощо.

Оскільки, контролюючим органом у Квитанції №2 не вказано будь-яких обґрунтованих підстав для відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на причину відмови у підписанні Договору про визнання електронних документів на Розділ ІІІ Інструкції № 233 є неправомірним та позбавляє позивача права вжити заходів, які були б направлені на усунення виявлених помилок та укладення Договору.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не прийняття договору про визнання електронних документів від 03.08.2017 р. № 030820171.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП від 29.09.2017 року №1103, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями пункту 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом г пункту 184.1 статті 184 ПК України визначено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість, присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, формування і надання витягів та довідок з Реєстру визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (далі - Положення №1130) (в редакції, чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до підпункту 5.5 пункту 5 Положення №1130, анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно п.п. 5.6 п. 5 Положення №1130, за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Відповідно до п.п. 5.10 п. 5 Положення №1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ МІРАКС ГРУП від 29 вересня 2017 року № 1103 (а.с. 64-65).

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для анулювання реєстрації платника податку, на підставі п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України, є неподання платником податків декларацій з податку на додану вартість чи подання декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, саме, протягом 12 послідовних податкових місяців перед прийняттям рішення про анулювання реєстрації платника податку.

Як вбачається із рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ МІРАКС ГРУП , підставою для його прийняття стало неподання позивачем протягом періоду з вересня 2016 року по серпень 2017 року податкових декларацій з податку на додану вартість та/або подання таких декларацій з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ТОВ МІРАКС ГРУП 19 листопада 2016 року було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, підтвердженням чого є Квитанція №2 від 19.11.2016 року та 14 грудня 2016 року було подано Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року, що підтверджує Квитанція №2 від 14.12.2016 року (а.с. 20-33).

З огляду на вищезазначене, посилання апелянта на неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року та розшифрування податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вказаний період, ТОВ МІРАКС ГРУП задекларовано обсяг постачання оварів/послуг у сумі 12 284 521 грн. та суму податку на додану вартість у розмірі 2 456 904 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач - ТОВ МІРАКС ГРУП належним чином виконував обов`язок щодо подання податкової звітності, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для прийняття та протиправність рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ МІРАКС ГРУП від 29 вересня 2017 року № 1103.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАКС ГРУП та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Василенко Я.М.

Шурко О.І.