Постанова

від 04.06.2020 по справі 460/114/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/114/20 пров. № А/857/3910/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 460/114/20 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Махаринець Д.Є., дата складення в повному обсязі - 10.03.2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 09.01.2020 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1% при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% відповідно до п.п.4-4 п.4 розділу XV "Прикінцеві положення", починаючи з 01.10.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначає, що з 08.05.2008 їй призначено пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993. Розпорядженням №801931 від 25.10.2017 Рівненським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області з 01.10.2017 позивачу призначена пенсія по Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Під час обчислення пенсії з 01.10.2017 відповідачем неправильно застосовано розмір величини оцінки одного року страхового стажу, а саме: замість 1,35%, застосований 1%. На звернення позивача ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило про відсутність підстав щодо застосування величини оцінки страхового стажу 1,35%, оскільки управління в даному випадку здійснило переведення з одного виду пенсії на інший. Однак позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки фактично її не переведено з одного виду пенсії на інших, а призначено пенсію за іншим Законом, а тому при визначені розміру пенсію повинна застосовуватися величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1% при позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області починаючи з 01.10.2017 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% відповідно до пункту 4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки позивач, звертаючись до управління із заявою про призначення пенсії за віком Згідно Закону України Про державну службу , використав своє право первинного призначення пенсії по Україні, а тому не має підстав застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки. Вказує, що позивачу вперше призначено пенсію згідно з Законом України Про державну службу, тому перехід на інший вид пенсії, зокрема на пенсію за віком здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058, яким визначено, що застосовування середньої заробітної плати (дохід), визначеної частиною другою статті 40 Закону № 1058, здійснюється для первинного призначення пенсії та переходу вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. З врахуванням змін у пенсійному законодавстві з 01.10.2017 позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України Про державну службу , на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за матеріалами пенсійної справи з урахуванням пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058. При цьому застосуванню підлягає пункт 4-3 Прикінцевих положень цього Закону, згідно якого Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Вважає, що позивача на законних підставах було переведено з пенсії по Закону України "Про державну службу" на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", шляхом застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсій за 2014 - 2016 роки в сумі 3764,40 грн із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що з 08.05.2008 на підставі заяви ОСОБА_1 пенсійним органом призначено їй пенсію за віком, згідно положень статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Відповідно до копії розпорядженням №151181 від 27.11.2017 позивачу з 01.10.2017 переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03.12.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою, що зареєстрована під №89-11, про надання відповіді, чому не застосований показник при призначенні пенсії згідно її заяви, поданої у жовтні 2017 року та висловлено прохання здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Листом від 18.12.2019 № 2035/02.19 відповідач повідомив позивача, що оскільки пенсія за віком ОСОБА_1 призначена з 08.05.2008 згідно Закону України Про державну службу, то переведення на пенсію на пенсію по віку з 01.10.2017 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не нове призначення пенсії з використанням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях народного господарства за попередні роки згідно статті 40 Закону № 1058-ІV, а переведення на той же вид пенсії по віку з розрахунком згідно іншого закону. При переведенні пенсії одного виду (по віку) для розрахунку за різними законами застосовується положення статті 43 Закону № 1058-ІV. Тому застосування середньомісячної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% для розрахунку пенсії при переведенні відповідає вимогам законодавства.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що позивач вже отримував пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу", а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, як такі що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства. Відтак дійшов переконання, що відповідачем при призначенні розміру пенсії позивачу з 01.10.2017 безпідставно не застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії за віком за цим Законом) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За змістом частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення одного виду пенсії, призначеної саме за цим законом, на інший. Отже показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінний, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, з`ясовуючи належність застосування величини оцінки одного року страхового стажу пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне.

11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до положень пункту 4-3 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Згідно з абзацом 1 пункту 4-4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, згідно з положеннями пункту 4-4 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Тобто, з 01.10.2017 пенсії, призначені згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, тоді як при призначенні вперше пенсії в період з 01.10.2017 по 31.12.2017, зокрема, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

У спірних правовідносинах встановлено і такі обставини не заперечуються сторонами, що ОСОБА_1 з 08.05.2008 була призначена пенсія відповідно до норм Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ , тобто позивач реалізувала своє право на первинне призначення пенсії за нормами вказаного Закону, а не згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який передбачає три види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника.

Отож, за вказаних обставин за заявою позивача та згідно розпорядження пенсійного органу №151181 від 27.11.2017 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 01.10.2017 згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не як помилково ототожнює відповідач поняття призначення з поняттям переведення .

Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах одного закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії в межах одного закону є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії саме в межах одного закону.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 31.03.2015 (справа №21-612а14).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що позивач вже отримував пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу", а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства.

На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до переконання, що оскільки пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачу була вперше призначена лише з 01.10.2017, то до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення пункту 4-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивачу з 01.10.2017 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач, з огляду на наведені правові норми та встановлені обставини неправомірно застосував при її призначенні величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35%, а відтак позовні вимоги під час розгляду справи знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки з невірним тлумаченням норм права, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 460/114/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець