Постанова

від 04.06.2020 по справі 810/3731/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №810/3731/16

адміністративне провадження №К/9901/41052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (суддя Виноградова О.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.112016 № 0007051403, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1156960,50грн., у тому числі 771307,00грн. за основним платежем та 385653,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди встановили, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам, зокрема, з ТОВ "Девкаліон Груп" за період з 1 по 31 березня 2015 року, з ТОВ "Агро Спектр" за період з 1 по 30 квітня 2015 року, за результатами якої складено акт № 916/10-02-14-03/36405099/75 від 21.10.2016, в якому встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 771 307 грн 00 коп., в тому числі за березень 2015 року у сумі 407 218, 00грн., квітень 2015 року в сумі 364 089,00грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із зазначеними контрагентами без належного документального підтвердження таких господарських відносин, обґрунтовуючи це невідповідністю деяких документів вимогам законодавства щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності, про що, зокрема, свідчить відсутність у товарно-транспортних накладних даних щодо ціни товару та доручення, за яким отримувався товар, як і у видаткових накладних розгорнутої інформації про особу, що отримала товар; крім того, заходами з податкового контролю по контрагентам не встановлено наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 № 0007051403.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ "Девкаліон Груп", ТОВ "Агро Спектр") щодо поставки товарів, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.09.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилався на те, що операції між позивачем та його контрагентами помилково розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентами своїх договірних зобов`язань. Наголошував на відсутності у контрагентів необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.

Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що 06.03.2015 року між ТОВ Девкаліон Груп (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №0603/15, за умовами якого Продавець зобов`язувався передати Покупцю у власність товар відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а Покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2 договору постачання товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) згідно ІНКОТЕРМС 2010. Покупець набуває право власності на майно і несе пов`язаний з цим ризик (загибелі, псування майна і т.д.) з моменту передачі товару Покупцю.

Про виконання умов даного договору, як встановлено судами, свідчать специфікація №1, видаткова накладна №633 від 11.03.2015, товарно-транспортна накладна №633 від 11.03.2015.

Оплата за поставлений товар проведена Позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 16.04.2015 та від 20.04.2015.

Контрагентом на адресу Товариства виписано податкову накладу №77 від 11.03.2015, яка, як констатовано судами, містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Придбаний товар у подальшому був реалізований Товариством його контрагентам, що підтверджується договорами поставки, банківськими виписками, специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також, 03.04.2015 Товариством (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №0304/15 з ТОВ Агро Спектр (Продавець), відповідно до умов якого Продавець зобов`язувався передати Покупцю у власність товар (продукти харчування, в кількості, асортименті у відповідності до видаткових накладних), а Покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору якість і комплектність продукції, що передається, повинні відповідати стандартам якості, передбаченими нормами чинного законодавства України.

У відповідності до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника) згідно ІНКОТЕРМС 2010.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною №189 від 06.04.2015, товарно-транспортною накладною №189 від 06.04.2015, податковою накладною від 6.04.2015 № 55.

Право вимоги за вказаним договором, як констатовано судами, контрагентом було відступлено ТОВ "Кайман Плюс" (договір про відступлення права вимоги (цесії) №0505/15 від 05.05.2015), з яким позивач розрахувався у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки від 13.05.2015, 15.05.2015, 01.07.2015, 10.07.2015.

В подальшому придбаний товар був реалізований позивачем іншим контрагентам (договори поставки, банківські виписки, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні).

Додатково судами досліджено договори поставки від 25.02.2015 №2502/15 та від 31.03.2015 №3103/15, які свідчать про отримання контрагентами позивача поставленого йому товару.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Не спростовують обставин реального виконання господарських операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагентів позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Відсутність же окремих реквізитів у видаткових та товарно-транспортних накладних, не можуть бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду