Постанова

від 05.06.2020 по справі 804/2849/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №804/2849/18

адміністративне провадження №К/9901/5479/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (судді: Чумак С.Ю., Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Дніпровська міська рада про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - відповідач 2), в якому прокурор просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності закладу, що зафіксовано в акті № 571 позапланової перевірки проведеної з 05 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 рку Дніпропетровським міським управлінням ГУ ДСНС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради, що зафіксовано в акті № 571 позапланової перевірки проведеної з 05 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 року Дніпропетровським міським управлінням ГУ ДСНС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа №39" Дніпровської міської ради вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовано в акті №571 позапланової перевірки проведеної з з 05 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 року Дніпропетровським міським управлінням ГУ ДНС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки керівника Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради, шляхом вирішення в межах компетенції питання щодо виділення коштів необхідних для усунення порушень протипожежної безпеки.

Підставою звернення керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області до суду стало, на його думку, спонукання суб`єктів владних повноважень до усунення порушень вимог пожежної безпеки у закладах освіти, оскільки відповідно до статей 67, 68 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів ДСНС належить право звернення до суду лише з позовом про зупинення діяльності закладу, яке призведе до порушення права учнів на здобуття освіти та жодним чином не стимулюватиме місцеві органи освіти до усунення виявлених порушень шляхом виділення відповідних коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою №1 за результатами вивчення матеріалів планових та позапланових перевірок, проведених фахівцями Дніпропетровського міського управління ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, встановлено що комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа №39" Дніпровської міської ради упродовж тривалого часу функціонує з суттєвими порушеннями пожежної безпеки, а керівництвом закладу та посадовими особами Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради не вживаються належні та дієві заходи щодо їх усунення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа №39" Дніпровської міської ради вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовано в акті № 571 позапланової перевірки проведеної з 05 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 року Дніпропетровським міським управлінням ГУ ДНС у Дніпропетровській області.

Зобов`язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходи в межах компетенції, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради, встановлених в акті № 571 позапланової перевірки проведеної з 05 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 року, у тому числі, розглянути питання про виділення коштів, необхідних на усунення виявлених порушень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з відсутності бездіяльності з боку посадових осіб відповідачів щодо усунення порушень протипожежної безпеки, а оскільки вимоги, викладені у приписі № 535 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 18 жовтня 2017 року не виконані, то позов підлягає задоволенню в частині зобов`язання відповідачів вжити заходи щодо усунення порушень пожежної безпеки.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави з адміністративним позовом, оскільки Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій наділено повноваженнями звернення до суду з позовом щодо застосування заходів реагування, що є належним та ефективним способом для усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і зобов`язує відповідний заклад виконати вимоги контролюючого органу щодо усунення порушень.

При цьому відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не наділено повноваженнями звернення до суду із позовом щодо зобов`язання вчинити дії, суд апеляційної інстанції зазначив, що не є передумовою звернення прокурора з відповідним позовом, оскільки в даному випадку це є неналежним способом реалізації органом державної влади своїх повноважень та суперечить статтям 67, 68 Кодексу цивільного захисту України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що прокурор, у даному випадку, звернувся з позовом, як самостійний позивач та предметом його позову є матеріально-правова вимога заявлена до суб`єкта владних повноважень (органів місцевого самоврядування) про зобов`язання вжити заходи направлені на забезпечення права на безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти.

Зазначив, що органи Державної служби з надзвичайних ситуацій вправі звертатись до адміністративного суду лише з вимогами про зупинення роботи на будь - яких підприємствах чи експлуатації об`єктів та лише безпосередньо до закладу, в якому виявлені порушення.

На переконання позивача, у органів Державної служби з надзвичайних ситуацій відсутнє право реалізувати свої повноваження шляхом звернення до адміністративного суду з іншими матеріально - правовими вимогами, аніж ті, що передбачені Кодексом цивільного захисту України та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Таким чином, наявність таких обставин, за позицією скаржника, відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру та частини 5 статті 53 КАС України є підставою для звернення прокурора до суду.

При цьому вказував на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 826/7962/16 та в ухвалі Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на акційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Желтобрюх І.Л. (судді), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2016 року № 796/078-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді доповідача Желтобрюх І.Л.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради здійснює свою діяльність у підпорядкуванні департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Відповідно до наказу від 29 вересня 2017 року № 53 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Комунальним закладом освіти "Середня загальноосвітня школа № 39" Дніпровської міської ради .

18 жовтня 2017 року за результатами перевірки складено акт № 571.

Перевіркою виявлені такі порушення:

-приміщення не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією;

-з`єднання жил електродротів не виконано за допомогою зварки, лайки, опресовки або за допомогою затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі не мають мінімальний перехідний опір, щоб уникнути перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів;

-евакуаційні виходи не позначені світловими покажчиками ВИХІД над дверима, білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення;

-не обладнано двері сходових кліток пристроями для самозачинення та ущільнення в притулах;

-не оброблено дерев`яні конструкції даху вогнезахисним розчином;

-двері електрощитової не виконані протипожежними 2 типу;

-грати на вікнах в приміщеннях не виконані розкривними, розсувними або з`ємними;

-не надано акт проведення схованих електромонтажних робіт над підвісною стелею.

18 жовтня 2017 року на підставі акту перевірки, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту техногенної та пожежної безпеки, посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області видано припис № 535.

7 лютого 2018 року в.о. керівника Дніпропетровської прокуратури № 1 звернувся з запитом до начальника Дніпровського міського управління ГУ ДНС України в Дніпропетровській області з запитом про надання інформації чи вживалися заходи представницького характеру, зокрема, до КЗО СЗШ № 39 .

Листом від 09 лютого 2018 року за № 50 КЗО СЗШ № 39 ДМР повідомило, що станом на 07 лютого 2018 року порушення вимог пожежної безпеки вказані у приписі ДМУ ГУ ДСНС у Дніпропетровській області усунені частково, оскільки відсутнє фінансування.

11 лютого 2018 року надано відповідь, що згідно вказаного переліку направлено адміністративні позови про застосування заходів реагування до адміністративного суду, зокрема, по КЗО СЗШ № 39 ДМР.

В.о. керівника Дніпропетровської прокуратури № 1 звертався з запитом від 08 лютого 2018 року до директора Департаменту гуманітарної політики ДМР про надання наступної інформації: на кого покладено обов`язок щодо забезпечення безпечних умов навчання (відвідування) навчальних закладів, розташованих на території Самарського району м. Дніпро, зокрема, контроль наявності (відсутності) протипожежної сигналізації, систем пожежогасіння тощо; хто здійснює контроль забезпечення безпечних умов навчання (відвідування) дитячих закладів; які вживаються заходи, пов`язані із виконанням повноважень по забезпеченню пожежної безпеки, зокрема, КЗО СЗШ № 39 ; яка існує програма реформування та розвитку у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та чи затверджена вона рішенням міської ради, чи виділені кошти на придбання та встановлення у 2017 та 2018 роках, протипожежних сигналізацій у дитячих закладах, технічного обслуговування; чи виділялися бюджетні кошти на 2017 -2018 роки у сфері пожежної безпеки, зокрема, шкіл.

27 лютого 2018 року на вказаний запит директором Департаменту надана відповідь щодо відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог чинного законодавства з питань цивільного захисту.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора із позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язати останніх вжити заходів на усунення порушень протипожежної безпеки, вказаної в акті перевірки № 571 від 18 жовтня 2017.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

На підставі пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI ( далі - Кодекс № 5403-VI) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно із частиною другою статті 68 цього Кодексу у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Позиція Верховного Суду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У даній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги, так само як вимоги касаційної скарги, мотивовано відсутністю державного органу, який уповноважений на звернення до суду із позовом відповідного змісту.

Однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16.

Судами попередніх інстанцій проаналізовано повноваження органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та установлено, що на підставі статей 67 та 68 Кодексу № 5403-VI саме органи Державної служби з надзвичайних ситуацій уповноважені звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Тому доводи касаційної скарги щодо відсутності органу, уповноваженого на звернення до суду з вимогою про спонукання суб`єктів владних повноважень до усунення порушень вимог пожежної безпеки у закладах освіти, є безпідставними.

В адміністративному позові керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 обґрунтовує своє право на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави тим, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій не наділено повноваженнями звертатися до суду з позовом про спонукання особи-порушника вчинити певні дії щодо усунення порушень протипожежної безпеки, а має право звертатися до суду лише з позовом про застосування заходів реагування шляхом зупинення діяльності відповідного закладу.

Проте, Верховний Суд зазначає, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

Враховуючи викладене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 320/903/19.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява №61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 826/7962/16 та ухвалу Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17 не є пріоритетним про вирішенні справи за даним позовом, оскільки за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду 24 вересня 2019 року у справі № 320/903/19, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Натомість у рішеннях, на які посилається скаржник, предмет позову та обставини справи є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи за даним позовом. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року - без змін.

Судові витрати

З огляду результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ппостанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Єресько Л.О.

В.М. Соколов