Рішення

від 22.11.2019 по справі 452/2926/18

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2926/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" листопада 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі судді Кравціва В.І.,

секретар судового засідання Топорович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Чукв`янська сільська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представника позивача адвоката Бобак О.Б.,

та представника третьої особи Крілевич О.М.,

встановив:

ОСОБА_1 12 жовтня 2019 року пред`явила до ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов"язавши відповідача звільнити самовільно огороджену земельну ділянку, що знаходиться між житловими будинками по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу існуючої дерев`яної огорожі з бетонною основою та демонтажу забетонованих металевих стовпців, що являється частиною земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 .

У обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що їй, позивачці, на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,58 га, яка була виділена попередньому власнику будинку ОСОБА_4 , на підставі рішення Блажівської сільської ради від 31.03.1995 року Про приватизацію земельних ділянок .

Земельна ділянка, на якій розміщений її житловий будинок, межує із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача і він користується земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 , площею 0,60 га, що була виділена його дідові, ОСОБА_5 , на підставі рішення Блажівської сільської ради від 22.03.1994 року Про приватизацію земельних ділянок .

У 2017 році ОСОБА_2 самовільно збільшив площу земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні для обслуговування житлового будинку по

АДРЕСА_1 шляхом перенесення огорожі (дерев`яного паркану) на відстань 4 метри 40 см. в сторону її земельної ділянки вздовж 63 метри 40 см. та спорудження металевих стовпців вздовж 32 метри 16 см, тим самим самовільно змінив межі обох земельних ділянок, захопивши земельну ділянку загальною довжиною 95,56 метри шириною 4.40 метри площею 420 кв. м., що зумовлює її звернення до суду з позовом з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Актом обстеження земельної ділянки від 26.07.2017 встановлено, що ОСОБА_2 самовільно змінив межі земельної ділянки, приєднавши частину суміжної земельної ділянки, яка призначена для обслуговування житлового будинку до своєї ділянки, де і зафіксовано самовільне зайняття земельної ділянки, чим і порушив земельне законодавство.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Під час розгляду справи по суті представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Бобак О.Б. у підтримання позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві та не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, що вбачається із повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав і тому суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи - Чукв`янської сільської ради Самбірського району Львівської області не заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення представника позивача та пояснення представника третьої особи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 ( а. с. 17).

На підставі ухвали Блажівської сільської ради Про приватизацію земельних ділянок від 31.03.1995 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,58 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку ( а. с. 15).

Із ухвали Блажівської сільської ради Про приватизацію земельних ділянок від 22.03.1994 вбачається, що ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 0,60 га, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 ( а. с. 12-13).

Вказаний будинок перебуває у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 .

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак, частинами четвертою та п`ятою цієї норми встановлено, що власність зобов`язує і власник не може, зокрема, використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Із акта обстеження земельної ділянки від 26.07.2017 вбачається, що земельні ділянки померлої ОСОБА_4 , згідно записів погосподарської книги становлять 0,72 га. У рішенні про безоплатну передачу у приватну власність від 31 березня 1995 року ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,58 га, державного акта на право приватної власності на землю не має; земельні ділянки ОСОБА_2 , згідно записів погосподарської книги, становлять 0,60 га. У рішенні про безоплатну передачу у приватну власність від 22 березня 1994 року його діду ОСОБА_5 передана земельна ділянка площею 0,80 га, державного акта на право приватної власності на землю не має.

Земельні ділянки впродовж років межують між собою і сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була встановлена огорожа. Цього року встановлено нову огорожу. На даний час комісією встановлено, що відстань від паркана до житлового будинку становить 1, 50 м. Згідно абрисів ширина земельної ділянки для ОЖБ становить 40 м із сторони річки, а при обмірах комісією дана ширина - 35,60 м, тобто комісією встановлено, що ОСОБА_2 самовільно змінив межі земельної ділянки, приєднавши частину суміжної земельної ділянки для ОЖБ до своєї ділянки, де і зафіксовано самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушив земельне законодавство ( а. с. 9-10).

Із акта обстеження земельної ділянки, складеного комісією Чукв`янської сільської ради Самбірського району Львівської області 14.09.2018 щодо самовільного зайняття ОСОБА_2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, а саме встановлення огорожі з бетонною основою відомо, що земельні ділянки померлої ОСОБА_4 , згідно записів погосподарської книги становлять 0,72 га. У рішенні про безоплатну передачу у приватну власність від 31.03.1995 передана земельна ділянка площею 0, 58 га. Земельні ділянки ОСОБА_2 , згідно записів погосподарської книги становлять 0, 60 га. У рішенні про безоплатну передачу у приватну власність від 22.03.1994, померлому діду ОСОБА_5 передана земельна ділянка площею 0,60 га. Земельні ділянки впродовж багатьох років межують між собою і між покійними сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була встановлена огорожа біля самої господарської будівлі. У 2017 році ОСОБА_2 встановив нову огорожу довжиною 63,40 м і забетонував металеві стовпці довжиною 32,16 м. На даний час комісією встановлено, що відстань від паркану до житлового будинку померлої ОСОБА_4 становить 1,50 м. Згідно старих абрисів ширина земельної ділянки ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку із сторони річки становила 40 м, а при обмірах комісією дана ширина 35, 60 м. Ураховуючи викладене, комісією встановлено, що ОСОБА_2 самовільно змінив межі земельної ділянки, приєднавши частину суміжної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку (довжина паркану 63, 40 м та довжина забетонованих металевих стовпців 32,16 м) загальною довжиною 95,56 м та шириною 4,40 м, площею 420 кв.м, ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки, чим порушив земельне законодавство ( а. с. 6-7)

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року N 7 роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Пунктом 16 даної постанови роз`яснено, що відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Пунктами 4.1-4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Факт самовільного захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки, яка перейшла у користування позивачки при набутті нею права власності на житловий будинок підтверджується актами обстеження земельної ділянки складеними Чукв`янською сільською радою від 26.07.2017 та 14.09.2018 з доданими схемами земельної ділянки.

Також, із фотознімків земельних ділянок позивачки та відповідача, які зроблені у 2005 році до захоплення земельної ділянки та після захоплення у 2017 році вбачається, що була встановлена дерев`яна огорожа біля господарської будівлі відповідача так, що дерево, росло на території позивачки, а з фотознімку 2017 року, який відображає теперішній стан знаходження огорожі, вбачається, що огорожа розміщена далеко від господарської будівлі відповідача, і дерево росте вже на його території ( а. с. 18).

Внаслідок самовільного захоплення відповідачем частини земельної ділянки, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, порушується право позивачки ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації про передачу у власність земельної ділянки, що призначена для будівництва та обслуговування її житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в розмірі та площі 0,58га, що була виділена попередньому власнику будинку на підставі рішення Блажівської сільської ради від 31.03.1995 року Про приватизацію земельних ділянок .

Отже, способом захисту та відновлення порушеного права позивачки на користування земельною ділянкою є відновлення відповідачем межі земельної ділянки, яке існувало до самовільного захоплення, шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повінстю.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 0,58 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а саме, звільнити самовільно огороджену земельну ділянку, що знаходиться між житловими будинками по АДРЕСА_1 довжиною 95,56 метрів, шириною 4,40 метрів, площею 420 кв.м, шляхом демонтажу існуючої дерев`яної огорожі з бетонною основою шириною 4,40 м, довжиною 63,40 м, та демонтувати забетоновані металеві стовпці на ділянці довжиною 32,16 м, що є частиною земельної ділянки площею 0,58 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає у АДРЕСА_1 .

Третя особа: Чукв`янська сільська рада Самбірського району Львівської області, с. Чуква, вул. Самбірська, 158, Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04370350.

Текст повного рішення буде складено 2 грудня 2019 року.

Суддя