Рішення

від 05.06.2020 по справі 240/4035/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/4035/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення LV сесії Ружинської селищної ради Житомирської області VІІ скликання "Про проект землеустрою" від 04.10.2019 про відмову у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,2356 га (кадастровий номер 1825255100:04:004:0180) в оренду для будівництва та обслуговування двоповерхового адміністративного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Ружинську селищну раду Житомирської області прийняти рішення, яким затвердити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2356 га (кадастровий номер 1825255100:04:004:0180) в оренду для будівництва та обслуговування двоповерхового адміністративного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 15.01.2018 через веб-сайт системи електронних торгів арештованим майном (організатор ДП СЕТАМ ) придбав двоповерховий адмінбудинок заг. площею 458,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що відповідно до відомостей організатора торгів - попередній власник будівлі ОСОБА_2 отримав дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2356 га по наданню її в оренду для обслуговування адміністративної будівлі та здійснення іншої діяльності, проте на день проведення електронних торгів орендні відносини не були оформлені. Зазначає, що в подальшому державним нотаріусом видано свідоцтво про право власності за №278 від 23.02.2018, яким зареєстроване таке право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без права власності чи користування земельною ділянкою під адмінбудинком.

Наголошує, що з метою оформлення орендних відносин подав до відповідача клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2356 для будівництва та обслуговування адмінбудинку. Вказує, що клопотання у встановлений законом строк відповідачем не розглянуто та не прийнято рішення, тому позивач в свою чергу скориставшись мовчазною згодою, звернувся до ТОВ Перша земельна агенція , яке виготовило йому проект землеустрою.

Погоджений проект землеустрою подав до Ружинської селищної ради Житомирської області для його затвердження, однак отримав рішення про відмову, з яким не погоджується, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

14.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву №364 від 21.04.2020 (а.с.78-87), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що з боку органу місцевого самоврядування не було допущено мовчазної згоди, а тому у позивача відсутнє право передбачене положеннями ч.2 ст.122 Земельного кодексу України. Зазначає, що попередньому власнику будівлі ОСОБА_2 рішенням 24 сесії 7 скликання від 30.06.2017 надавався дозвіл лише на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування адміністративної будівлі , а позивач виготовив проект землеустрою із зовсім іншим цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - двоповерхового адмінбудинку . Наголошує, що жодного дозволу попередньому власнику будівлі не надавалось. Проект землеустрою не затверджувався, земельна ділянка в оренді не перебувала.

У поданому відзиві, представник відповідача також звертає увагу на неналежну якість виготовлення проекту землеустрою та невідповідність його складової вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема щодо погодження меж земельної ділянки. Крім цього зазначає, що вказаний проект землеустрою передбачає відведення під забудову 0,2356 га, в тому числі земельну ділянку прибережної захисної смуги площею 0,1960 га без узгодження проекту землеустрою з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та без проведення обов`язкової державної експертизи.

Наголошує, що рішення LV сесії Ружинської селищної ради Житомирської області VІІ скликання "Про проект землеустрою" від 04.10.2019 про відмову у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,2356 га (кадастровий номер 1825255100:04:004:0180) в оренду для будівництва та обслуговування двоповерхового адміністративного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 15.01.2018 ОСОБА_1 придбав через веб-сайт системи електронних торгів арештованим майном (організатор ДП СЕТАМ ) двоповерховий адмінбудинок заг. площею 458,3 кв.м., що розташований за адресою: смт. Ружин, вул. О.Бурди, 39, Ружинського району Житомирської області, про що було видано акт державного виконавця про проведення електронних торгів від 24.01.2018 (а.с.64).

06.03.2018 позивач звернувся до Ружинської селищної ради Житомирської області із клопотанням №Г-76 від 06.03.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2356 для будівництва та обслуговування адмінбудинку (а.с.15).

02.04.2018 на адресу позивача надійшов лист №227 від 02.04.2018, яким повідомлено, про те, що вказане клопотання не розглянуто у встановлені законодавством строки, у зв`язку із перенесенням сесії (а.с.16).

У подальшому позивачу направлено лист №292 від 23.04.2018 в якому роз`яснено про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку із наявними зауваженнями постійної комісії з питань екології і земельних ресурсів. Додатково повідомлено про можливість ознайомленнями із викладеними зауваженнями в селищній раді.

27.04.2018 позивач подав до відповідача звернення (Г-152 від 03.05.2018), в якому просив проінформувати щодо строків розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 06.03.2018, у відповідь на яке, отримав лист №320 від 04.05.2018, зі змісту якого слідує, що подане клопотання розглянуте 20.04.2018 на засіданні 34 сесії 7 скликання та відмовлено у його задоволенні (а.с.19).

Таким чином, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 06.03.2018 розглянуте відповідачем з порушенням місячного строку розгляду.

Позивач вважаючи, що відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України набув законодавчий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по наданню її в оренду замовив у ТОВ Перша Земельна Агенція розроблення проекту землеустрою, про що додатково повідомив відповідача листом від 26.04.2018 (а.с.21-22).

Товариством з обмеженою відповідальністю Перша земельна агенція розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2356 за кадастровим номером 1825255100:04:004:0180 по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - двоповерхового адмінбудинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком експерта державної експертизи №3780/82-19 від 28.05.2019 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2356 за кадастровим номером 1825255100:04:004:0180.

23.07.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ружинської селищної ради Житомирської області про затвердження проекту землеустрою.

Рішення LV сесії VII скликання Ружинської селищної ради Житомирської області Про проект землеустрою від 04.10.2019, відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з причини того, що рішенням 38 сесії 7 скликання Про доповнення до містобудівної документації Генерального плану смт.Ружин від 07.09.2018, частину земельної ділянки площею 0,2356 га передбачено використати для створення паркової зони відпочинку, а також проект землеустрою не погоджений із суміжними землекористувачами (орендарями) земельних ділянок.

Прийняте відповідачем рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21.05.1997, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

В силу положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз.2 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України).

Частина 10 статті 118 Земельного кодексу України передбачає можливість оскарження до суду відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Як встановлено під час розгляду справи майно, яке складається з двоповерхового адмінбудинку, загальною площею 458,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яке належало ОСОБА_2 придбане позивачем за результатами проведених електронних торгів №311369 від 29.01.2018/ лот №256833.

Рішенням XXIV сесії VII скликання Ружинської селищної ради Житомирської області від 30.06.2017 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - орієнтовною площею 0,2356 га по наданню її в оренду для обслуговування адміністративної будівлі та здійснення іншої діяльності, однак на момент проведення електронних торгів орендні відносини між ОСОБА_2 та Ружинською селищною радою щодо користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 0,2359 були відсутні.

Таким чином, попередньому власнику будівлі ОСОБА_2 , надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування адміністративної будівлі та здійснення іншої діяльності.

Натомість, позивач виготовив проект землеустрою із цільовим призначенням: Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - двоповерхового адмінбудинку , тобто цільове призначення земельної ділянки від попереднього відрізняється.

Відтак, земельна ділянка має кадастровий номер 1825255100:04:004:018, її площа становить - 0,2356 га; цільове призначення: 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид обмеження у використанні земельної ділянки: прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження: 0,1960 га. Строк дії обмеження - безстроково. Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1809025432019 від 01.07.2017 (а.с.60, та зворот).

Отже, земельна ділянка, яку прагне отримати позивач у безоплатну власність має обмеження у її використанні, зокрема до вказаної земельної ділянки включені прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, площа яких становить 0,1960 га.

Натомість, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає відведення в оренду під забудову земельну ділянку вказаної прибережної захисної смуги площею - 0,1960 га.

Відтак, п. б ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Разом з тим, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 61 вказаного кодексу).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п. г ч.2 ст.61 Земельного кодексу України).

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов`язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.

У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов`язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що у прибережних захисних смугах забороняється будь-яке будівництво, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Виключення міститься лише, щодо будівництва споруд гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Як вже зазначалося та підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1809025432019 від 01.07.2017 земельна ділянка площею 0,2356 га, включає в себе прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, площа яких становить 0,1960 га та на яких відповідно до Закону заборонено будівництво.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виготовив проект землеустрою щодо відведення усієї земельної ділянки площею 0,2356 га, в тому числі прибережної захисної смуги, з цільовим призначенням: Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , що у свою чергу прямо заборонено Законом.

Таким чином, всупереч законодавчим положенням уся земельна ділянка за кадастровий номер 1825255100:04:004:018 передбачена під об`єкти будівництва.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про основи містобудування № 2780-XII від 16.11.1992 (далі - Закон № 2780-XII) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Питання у сфері містобудування, віднесені до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, можуть розглядатися на засіданнях громадських та архітектурно-містобудівних рад, утворених відповідно до законодавства.

Положенням статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон № 3038-VI) передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч.2 ст.17 Закону № 3038-VI ).

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується (ч.8 ст.17 Закону № 3038-VI).

Частиною 9 вказаного Закону передбачено, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Так, однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало наявне рішення 38 сесії 7 скликання Ружинської селищної ради від 07.09.2018р Про доповнення до містобудівної документації Генеральний план смт. Ружин , яким передбачено в містобудівній документації Генеральний план смт. Паркову зону відпочинку загального користування між земельними ділянками кінотеатру, Ружинського районного суду та земельною ділянкою в ОСОБА_3 на місті існуючих руїн бувшої синагоги в смт. Ружин аж до урізу води Ружинського водосховища. На вказаній ділянці заборонено здійснювати будь-яке будівництво, реконструкцію або перебудову. Таку земельну ділянку переведено до земель загального користування населеного пункту.

Ще однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував факт не погодження проекту землеустрою із суміжними землекористувачами (орендарями) земельних ділянок.

За змістом статті 198 Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України Про землеустрій № 858-IV від 22.05.2003 установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання (абз.5 п.3.12 Інструкції).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Як свідчать матеріали справи та відзначено представником відповідача у відзиві на позов відомості, які містяться в описі меж земельної ділянки у пояснювальній записці, журналі польових вимірювань, кадастровому плані, протоколі погодження меж, акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання, списку переданих межових знаків на зберігання різняться між собою.

При цьому, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20.03.2019 справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 Земельного кодексу України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Втім, на думку суду, відповідачем у спірному випадку враховано норми статті 186 ЗК України та наведено факти, зокрема детально розписано у заявах по суті, поданих до суду під час розгляду вказаної справи, що підтверджують невідповідність технічної документації позивача вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що рішення LV сесії Ружинської селищної ради Житомирської області VІІ скликання "Про проект землеустрою" від 04.10.2019 про відмову у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,2356 га (кадастровий номер 1825255100:04:004:0180) в оренду для будівництва та обслуговування двоповерхового адміністративного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 винесене із дотриманням вимог чинного законодавства та в межах повноважень.

Вказаним рішенням враховано рішення 38 сесії 7 скликання Ружинської селищної ради від 07.09.2018р Про доповнення до містобудівної документації Генеральний план смт. Ружин та пропозицію постійної комісії з питань соціально-культурного розвитку екології та земельних ресурсів про рекомендацію ОСОБА_1 оптимізувати загальну площу земельної ділянки до 0.13 га.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які передбачені законодавством, при цьому рекомендував позивачу оптимізувати загальну площу земельної ділянки до 0,13 га, а тому оскаржуване рішення є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-12, 19, 77, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Ружинської селищної ради Житомирської області (вул. О.Бурди, 44, смт.Ружин, Житомирська область,13601. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04344707) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.06.2020.

Суддя О.В. Єфіменко