Постанова

від 29.09.2020 по справі 240/4035/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4035/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

29 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ружинської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення IV сесії Ружинської селищної ради Житомирської області VІІ скликання "Про проект землеустрою" від 04.10.2019 про відмову у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,2356 га (кадастровий номер 1825255100:04:004:0180) в оренду для будівництва та обслуговування двоповерхового адміністративного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання прийняти рішення, яким затвердити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2356 га (кадастровий номер 1825255100:04:004:0180) в оренду для будівництва та обслуговування двоповерхового адміністративного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року ОСОБА_1 у позові відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність проекту землеустрою рішення 38 сесії 7 скликання від 07.09.2018 року "Про доповнення до містобудівної документації Генеральний план смт. Ружин", оскільки містобудівна документація, в тому числі і Генеральний план смт. Ружин відсутні, про що у справі є відповідні докази.

Стосовно непогодження проекту землеустрою з суміжними землекористувачами (орендарями), висновки суду не відповідають чинному законодавству, оскільки у випадку відведення земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт будівництва в межах населеного пункту вимагається погодження проекту землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин та структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури. Інших погоджень законом не передбачено.

Крім того, суд не врахував, що приймаючи таке рішення, відповідач прямо порушив право на приватну власність, оскільки чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не перевірив повноважень особи -представника відповідача та не з`ясував, чи мала ця особа право подавати і підписувати заяви від імені відповідача.

У відзиві відповідач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України якщо згідно положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15.01.2018 ОСОБА_1 придбав через веб-сайт системи електронних торгів арештованим майном (організатор ДП СЕТАМ ) двоповерховий адмінбудинок загальною площею 458,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що було видано акт державного виконавця про проведення електронних торгів від 24.01.2018 (а.с.64).

Земельна ділянка згідно повідомлення виконавчого комітету Ружинської селищної ради №723 від 22.09.2017 рішеннями IV сесії VI скликання від 30.12.2010, та XXIV сесії VII скликання від 30.06.2017 р. Ружинської селищної ради боржнику,попередньому власнику ОСОБА_2 надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2356 га в оренду для обслуговування адміністративної будівлі та здійснення іншої діяльності, яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.63).

06.03.2018 позивач звернувся до Ружинської селищної ради Житомирської області із клопотанням №Г-76 від 06.03.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2356 для будівництва та обслуговування адмінбудинку, однак у встановлений строк клопотання розглянуто не було у зв`язку з перенесенням дати проведення сесії(а.с.15,16)

У подальшому позивачу направлено лист №292 від 23.04.2018 в якому роз`яснено про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку із наявними зауваженнями постійної комісії з питань екології і земельних ресурсів. Додатково повідомлено про можливість ознайомленнями із викладеними зауваженнями в селищній раді.

27.04.2018 позивач подав до відповідача звернення (Г-152 від 03.05.2018), в якому просив проінформувати щодо строків розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 06.03.2018, у відповідь на яке, отримав лист №320 від 04.05.2018, зі змісту якого слідує, що подане клопотання розглянуте 20.04.2018 на засіданні 34 сесії 7 скликання та відмовлено у його задоволенні (а.с.19).

Позивач вважаючи, що відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України замовив у ТОВ Перша земельна агенція розроблення проекту землеустрою, про що додатково повідомив відповідача листом від 26.04.2018 (а.с.21-22).

На виконання умов укладеного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Перша земельна агенція розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2356 за кадастровим номером 1825255100:04:004:0180 по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - двоповерхового адмінбудинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , Ружинської селищної ради.

Згідно висновків Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Ружинської районної державної адміністрації виготовлений проект землеустрою погоджено та висновку експерта державної експертизи №3780/82-19 від 28.05.2019 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2356 за кадастровим номером 1825255100:04:004:0180 погоджено(а.с.24,48).

23.07.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ружинської селищної ради Житомирської області про затвердження проекту землеустрою і подав необхідний пакет документів.

За результатами розгляду поданої заяви, рішенням 1V сесії VII скликання Ружинської селищної ради Житомирської області Про проект землеустрою від 04.10.2019, відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з причини того, що рішенням 38 сесії 7 скликання Про доповнення до містобудівної документації Генерального плану смт.Ружин від 07.09.2018, частину земельної ділянки площею 0,2356 га передбачено використати для створення паркової зони відпочинку, а також проект землеустрою не погоджений із суміжними землекористувачами (орендарями) земельних ділянок.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у встановленому законом порядку вирішено заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою і прийнято рішення, підстав для визнання якого протиправним та скасування, немає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною другою статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

За правилами частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, передача земельних ділянок у користування передбачає виготовлення проекту з землеустрою, його погодження компетентними органами, а відтак, прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки у користування.

За результатами розгляду заяви громадянина, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Разом з цим, така відмова повинна бути мотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначений частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України є вичерпним.

В контексті наведеного суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, зобов`язаний навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а його мотивування (обґрунтування) рішення у письмовій формі повинно давати можливість особі правильно його зрозуміти та реалізувати право на оскарження.

Аналізуючи оскаржене позивачем рішення органу місцевого самоврядування колегія суддів приходить висновку про його вмотивованість та наявність підстав для ухвалення цього рішення.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з публічних торгів №311369 від 29.01.2018/ лот №256833.придбав двоповерхове приміщення адмінбудинку, загальною площею 458,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яке належало з 2007 року ОСОБА_2

Рішенням XXIV сесії VII скликання Ружинської селищної ради Житомирської області від 30.06.2017 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - орієнтовною площею 0,2356 га по наданню її в оренду для обслуговування адміністративної будівлі та здійснення іншої діяльності, однак на момент проведення електронних торгів орендні відносини між ОСОБА_2 та Ружинською селищною радою щодо користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 0,2359 укладені не були.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про наявність права на затвердження проекту землеустрою вказаної ділянки з огляду на рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою попередньому власнику.

Як правильно вказав суд у рішенні, попередньому власнику будівлі , надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування адміністративної будівлі та здійснення іншої діяльності, позивач же виготовив проект землеустрою із цільовим призначенням: Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - двоповерхового адмінбудинку , тобто цільове призначення земельної ділянки різне.

Відтак, спірна земельна ділянка має кадастровий номер 1825255100:04:004:018, її площа становить - 0,2356 га; цільове призначення: 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид обмеження у використанні земельної ділянки: прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження: 0,1960 га. Строк дії обмеження - безстроково. Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1809025432019 від 01.07.2017 (а.с.60, та зворот).

Отже, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, має обмеження у її використанні, зокрема до вказаної земельної ділянки включені прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, площа яких становить 0,1960 га.

Натомість, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає відведення в оренду під забудову земельну ділянку вказаної прибережної захисної смуги площею - 0,1960 га.

Відповідно до статті 2 Закону України Про охорону земель об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з пунктом а статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Разом з тим, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 61 вказаного кодексу).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п. г ч.2 ст.61 Земельного кодексу України).

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Постановою КМ України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486).

У пунктах 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка під будівництво і обслуговування адмінбудинку знаходиться на території Ружинської селищної ради, розміщена на березі Ружинського водосховища і є прибережною смугою площею 0,1960 га. Однак для використання земель, що відносяться до прибережних захисних смуг, передбачено о к р е м і проекти землеустрою.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виготовив проект землеустрою щодо відведення усієї земельної ділянки площею 0,2356 га, в тому числі прибережної захисної смуги, з цільовим призначенням: Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , що у свою чергу прямо заборонено Законом.

Таким чином, всупереч законодавчим положенням уся земельна ділянка за кадастровий номер 1825255100:04:004:018 передбачена під об`єкти будівництва.

Між тим, чинним законодавством у прибережних захисних смугах забороняється будь-яке будівництво, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Виключення міститься лише, щодо будівництва споруд гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Однак, в матеріалах справи відсутня нормативно - технічна документація з землеустрою щодо використання земель, що належать до прибережних захисних смуг.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

В розумінні п.2 ч.1 ст.1 цього Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до частини 2 статі 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

З системного аналізу наведених положень слідує, що урахування інтересів власників земельних ділянок та орендарів є обов`язковою умовою розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало наявне рішення 38 сесії 7 скликання Ружинської селищної ради від 07.09.2018р Про доповнення до містобудівної документації Генеральний план смт. Ружин , яким передбачено в містобудівній документації Генеральний план смт. Паркову зону відпочинку загального користування між земельними ділянками кінотеатру, Ружинського районного суду та земельною ділянкою в оренді ОСОБА_3 на місті існуючих руїн бувшої синагоги в смт. Ружин аж до урізу води Ружинського водосховища.

На вказаній ділянці заборонено здійснювати будь-яке будівництво, реконструкцію або перебудову.

Вказану земельну ділянку переведено до земель загального користування населеного пункту.

В Рішенні ЄСПЛ по справі Депаль проти Франції зазначено, що збереження прибережної зони, а особливо пляжів, місць, відкритих для всіх , є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. ЄСПЛ вважав у зв`язку з цим, що втручання держави в здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена із усією очевидністю .

ЄСПЛ в рішенні вказував, що політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав .

З огляду на викладене, селищна рада обґрунтовано зазначила в рішенні про необхідність оптимізації ОСОБА_1 площі земельної ділянки до 0,13 га.

Наступною підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував факт не погодження проекту землеустрою із суміжними землекористувачами (орендарями) земельних ділянок.

За змістом статті 198 Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Оскільки у даній справі встановлена невідповідність технічної документації позивача вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, наявність акту погодження меж землекористування правового значення не має.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 вересня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.