Постанова

від 28.05.2020 по справі 815/6476/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 р.м. ОдесаСправа № 815/6476/17

Головуючий в І інстанції: Бутенко А.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 14.02.2018 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Скайлайн Електронікс ЛТД , Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скайлайн Електронікс ЛТД до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Скайлайн Електронікс ЛТД звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0028381407 від 30.08.2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0028381407 від 30.08.2017 року за податковим зобов`язанням у сумі 139450 гривень та за штрафними санкціями у сумі 34863 гривні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Скайлайн Електронікс ЛТД відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного суду від 19 вересня 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Скайлайн Електронікс ЛТД задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Касаційний суд, дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального та матеріального права з таких підстав.

Так, Верховний Суд зазначив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, яким частково задоволено позовні вимоги, одночасно оскаржувалось позивачем та відповідачем.

Натомість, судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача не переглядалось, а розглянуто та задоволено лише апеляційну скаргу відповідача.

З таких підстав, суд касаційної інстанції зазначив, що позбавлений можливості здійснити касаційний перегляд справи, в зв`язку з неналежним переглядом справи судом апеляційної інстанції, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що в зв`язку з не розглядом апеляційної скарги позивача, висновки суду апеляційної інстанції про законність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області є передчасними, та такими, що зроблено без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Отже, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.08.2017 року по 07.08.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Скайлайн Електронікс ЛТД з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками TOB Флеш-Сток за період жовтень 2015 року, TOB Прімавера Груп за період грудень 2016 року, TOB Талер Бізнесгруп за період березень 2017 року.

За результатом цієї перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 1015/15-32-14-07 від 11.08.2017 року, яким встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 212030 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2015 року - 20000 грн., грудень 2016 року - 52580 грн., березень 2017 року - 139450 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028381407 від 30.08.2017 року, яким збільшено позивачу ПДВ на суму 212030 грн. і 53008 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ Талер Бізнесгруп за період березень 2017 року, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять у собі відомості щодо змісту, та обсягу проведених операцій.

Разом з цим, суд першої інстанції визнав правомірними висновки відповідача про неможливість виконання ТОВ Флеш-Сток оформлених господарських операцій наявними та залученими трудовими ресурсами, фіктивне введення в обіг товару та нереальність здійснення господарських відносин з огляду на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 року у кримінальній справі № 200/5639/16-к по обвинуваченню директора контрагента ТОВ Флеш-Сток ОСОБА_1 .

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем виконання умов договору TOB Прімавера Груп не підтверджено первинними документами, тому, суд першої інстанції вважає вірним висновок відповідача про фіктивне введення в обіг товару та нереальність господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на викладене.

Як у заявленому позові, так і в поданій апеляційній скарзі, позивач посилається на відсутність у відповідача законних підстав для проведення перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а саме, на думку позивача, запити на отримання інформації щодо господарських операцій позивача, складені не у відповідності до вимог чинного законодавства та підписані не уповноваженою особою.

Проте, колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача з огляду на викладене.

Так, за змістом матеріалів справи вбачається, що оскаржувана перевірка призначена відповідачем згідно наказу від 28.07.2017 року № 3159 на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та у зв`язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити контролюючого органу.

Відповідно до п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що запити (а.с.34-36 т.1), направлені відповідачем на адресу TOB Скайлайн Електронікс ЛТД , містили вказівку на фактичну і правову підстави направлення запитів - підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України.

Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, а також підписані уповноваженою особою - в.о. заступника начальника управління, що відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та спростовує доводи позивача.

За таких обставин, на TOB Скайлайн Електронікс ЛТД покладався обов`язок щодо надання відповідної інформації, проте, цей обов`язок виконаний позивачем не був, що ним підтверджується.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB Скайлайн Електронікс ЛТД стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган при направленні запитів, а також при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, що також відображено відповідачем в поданій апеляційній скарзі, підставою для виставлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та неправомірне формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Талер Бізнесгруп за березень 2017 року на суму 139450 грн.

Так, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за КВЕД займається такими видами діяльності, зокрема: 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; 46.51 оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в періоді, який перевірявся, позивач уклав договір з ТОВ Талер Бізнесгруп № 1780 від 01.03.2017 року, відповідно до якого продавець (ТОВ Талер Бізнесгруп ) зобов`язується поставити покупцю (позивач) комп`ютерні комплектуючі та інші товари, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість товару (а.с.61-62, 241-242 т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: податкові накладні (а.с.63-66 т.1), видаткові накладні (а.с.243-245 т.1), в яких визначено номенклатура поставляємого товару, його кількість та вартість.

Доставка товару здійснювалась орендованим транспортом, що підтверджено позивачем наданими товарно-транспортними накладними, в яких, в тому числі, визначено найменування товару, що транспортувався, найменування автомобіля, яким здійснювалось транспортування, найменування автомобільного перевізника, замовника (позивач) та вантажовідправника (ТОВ Талер Бізнесгруп ) (а.с.249-252 т.1).

Крім того, як встановлено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, позивачем проведено оплату придбаного у ТОВ Талер Бізнесгруп товару (а.с.246-248т.1).

Також, позивачем надані видаткові накладні, які підтверджують використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та подальшу реалізацію позивачем придбаного товару своїм контрагентам (а.с.238-240 т.1).

Як вбачається зі змісту акту оскаржуваної перевірки, при її проведенні відповідачем були досліджені наведені первинно - бухгалтерські документи позивача щодо господарських операцій з ТОВ Талер Бізнесгруп та відповідачем зазначено про наявність податкових накладних, включення сум податку на додану вартість за податковими накладними до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображення у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 податкової декларації.

Поряд з цим, як відображено в акті спірної перевірки, а також в поданій апеляційній скарзі відповідача, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям з ТОВ Талер Бізнесгруп ґрунтуються на наведеній в акті перевірки інформації щодо вказаного контрагента позивача.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів щодо проведення перевірки ТОВ Талер Бізнесгруп та відповідачем для висновків акту перевірки використана лише інформації щодо цього підприємства за березень 2017 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок відповідача, без проведення перевірки ТОВ Талер Бізнесгруп та за відсутності дослідження діяльності цього підприємства за інші місяці, ніж березень 2017 року, про не підтвердження взаємовідносин позивача та ТОВ Талер Бізнесгруп згідно аналізу інформації стосовно ТОВ Талер Бізнесгруп є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які, на думку перевіряючих, не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб`єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб`єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов`язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку ТОВ Талер Бізнесгруп при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об`єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цим суб`єктом господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та ТОВ Талер Бізнесгруп на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Інших доводів, як б спростовували надані позивачем документи первинно-бухгалтерського обліку щодо операцій з ТОВ Талер Бізнесгруп , відповідачем, як в акті оскаржуваної перевірки, так і в поданій апеляційній скарзі, не наведено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в поданій апеляційній скарзі відповідач посилається лише на висновки акту перевірки, яким судом надано належну оцінку.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доводи відповідача щодо відсутності фактичності поставки товару від ТОВ Талер Бізнесгруп за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з ТОВ Талер Бізнесгруп , з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки та поданій апеляційній скарзі, в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення - рішення та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період щодо ТОВ Талер Бізнесгруп спростовані матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0028381407 від 30.08.2017 року за податковим зобов`язанням у сумі 139450 гривень та за штрафними санкціями у сумі 34863 гривні.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0028381407 від 30.08.2017 року за податковим зобов`язанням у сумі 72580 гривень та за штрафними санкціями у сумі 18145 гривні з огляду на викладене.

Так, виставляючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення у наведеній частині, відповідач виходив з того, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Прімавера Груп за грудень 2016 року на суму 52580 грн. та ТОВ Флеш-Сток за жовтень 2015 року на суму 20000 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованими наведені висновки відповідача, з огляду на викладене.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також, ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначено, що такий документ повинен мати наступні обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону від 16.07.1999 року № 996-XIV).

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що первинні документи, на підставі яких підприємством формується податковий кредит, повинні бути складені у встановленому законом порядку та бути підписані уповноваженою на то особою. Підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит).

Підписання первинних документів, податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Податковий кодекс України, пов`язує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами), виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в періоді, який перевірявся, позивач уклав договір з ТОВ Прімавера Груп № 1212 від 01.12.2016 року, згідно якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ Прімавера Груп ) зобов`язується виконати роботи з діагностики та усунення пошкоджень кабелю в оптоволоконної мережі замовника, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (а.с.56 т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду першої інстанції надано лише податкову накладну (ремонт оптичних волокон) (а.с.57-60 т.1).

До апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду позивачем надані акти від 23.12.2016 року надання послуг згідно договору від 01.12.2016 року № 1212 (а.с.186-189 т.1).

Колегія суддів приймає до уваги вказані акти надання послуг, оскільки ці акти надавались під час проведення перевірки та досліджувались перевіряючими.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком відповідача, що зміст вказаних актів, з урахуванням податкової інформації щодо ТОВ Прімавера Груп , не підтверджують фактичного виконання укладеного позивачем з ТОВ Прімавера Груп договору.

Так, колегія суддів зазначає, що представлені позивачем акти надання послуг містять загальну інформацію щодо виконаних робіт ТОВ Прімавера Груп .

Інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання ТОВ Прімавера Груп робіт за укладеним договором, зокрема, доказів, які робітники та коли були допущені на об`єкти для проведення ремонтних робіт, які матеріали використовувались, ким надавались ці матеріали, позивачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що всі акти надання послуг складені в один день та їх зміст не дає можливості встановити, які саме роботи проводились, коли та ким.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно податкової інформації, наявної у відповідача, податкова адреса ТОВ Прімавера Груп : м. Київ, а роботи за договором з позивачем виконувались у м. Одесі, при цьому, за відсутності доказів фактичного допуску працівників ТОВ Прімавера Груп до відповідних об`єктів для виконання робіт за договором. Також, згідно податкової інформації, наявної у відповідача, протягом 2016 року у ТОВ Прімавера Груп працювало лише 4 особи та за звітний 2016 рік ТОВ Прімавера Груп не подавало декларацію з податку на прибуток та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства. Окрім того, не встановлено наявність основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Прімавера Груп .

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи позивачем надані до суду докази щодо наявності на його балансі оптоволоконної мережі в м. Одесі, проте, ці докази жодним чином не спростовують наведених висновків суду та не підтверджують виконання робіт з ремонту вказаної мережі з боку ТОВ Прімавера Груп .

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що вищенаведене у сукупності є підставою вважати непідтвердженими первинними документами податковий кредит сформований позивачем на підставі документів, виписаних від імені ТОВ Прімавера Груп щодо надання послуг, і, як наслідок, свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок таких операцій.

Апеляційна скарга позивача не містить жодних доводів, які б спростовували наведені висновки суду.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в періоді, який перевірявся, позивач уклав договір з ТОВ Флеш-Сток № ФС-103063 від 01.10.2015 року, згідно якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ Флеш-Сток ) зобов`язується виконати роботи з діагностики та усунення пошкоджень кабелю в оптоволоконної мережі замовника, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (а.с.47, 253 т.1).

Позивачем на підтвердження виконання вказаного договору надані акт надання послуг від 30.10.2015 року (а.с.254 т.1).

Проте, у вказаному акті не зазначено, на підставі якого договору його складено. Зазначений акт містить лише загальний опис послуги: обслуговування оптичної мережі.

Крім цього, позивачем наданий акт здачі-прийняття робіт за договором № ФС-103063 від 01.10.2015 року, водночас, він також містить загальну інформацію щодо отриманих позивачем послуг (а.с.255 т.1).

Також, у наданій позивачем податковій накладній (а.с.55 т.1) не зазначено, на підставі якого договору виписана ця податкова накладна (розділ накладної вид договору та його дата і номер не заповнені). Вказана податкова накладна містить лише загальний опис послуги: обслуговування оптичної мережі.

Інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання ТОВ Флеш-Сток робіт за укладеним договором, зокрема, доказів, які робітники та коли були допущені на об`єкти для проведення ремонтних робіт, які матеріали використовувались, ким надавались ці матеріали, позивачем не надано.

Більш того, колегія суддів наголошує, що, як договір, так і наведені акти, податкова накладна з боку ТОВ Флеш-Сток підписані директором ОСОБА_1 .

Разом з тим, вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5639/16-к, що набрав законної сили (а.с.149-155 т.2), встановлено, що ОСОБА_1 , наприкінці липня 2015 року, в денний час, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалося за можливе, знаходячись в м. Павлоград Дніпропетровської області, вступив в попередню змову з невстановленими слідством особами, направлену на фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

У вироку зазначено, що 31 липня 2015 року, приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 , здійснюючи свій злочинний намір, знаходячись з невстановленим співучасником злочину в приміщенні нотаріальної контори, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Матковської М.А. , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, діючи в інтересах невстановлених слідством осіб, з корисливих мотивів, погоджено в групі з даними особами, та достовірно знаючи, що він не буде здійснювати ніякої підприємницької діяльності, для ідентифікації його особи, надав нотаріусу Матковській М.А. , якій не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_1 , копію свого паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків з ідентифікаційним номером, раніше складений невстановленими особами та підписаний ним Протокол № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Флеш-Сток , згідно якого ОСОБА_1 , створює товариство з обмеженою відповідальністю Флеш-Сток , затверджує за свій рахунок розмір статутного капіталу на загальну суму 460000 грн., затверджує статут вказаного товариства та обирає себе його директором, а також складені невстановленими особами: статут товариства з обмеженою відповідальністю Флеш-Сток , в якому він був зазначений в якості засновника підприємства; довіреність якою він уповноважував бути представником його інтересів з питань пов`язаних з реєстрацією підприємства ТОВ Флеш-Сток в державних та контролюючих органах на раніше незнайомих йому громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ОСОБА_7., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Також, у вироку вказано, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що згідно із досягнутої ним з невстановленими особами злочинної змови, в дійсності він не має відношення до складу і компетенції органів управління ТОВ Флеш-Сток , розміру і порядку формування статутного капіталу та інших фондів, розподілу прибутків та збитків, процедур його реорганізації та ліквідації, ведення фінансово-господарської діяльності, а також інших факторів, пов`язаних з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством, 31 липня 2015 року, підписав статут ТОВ Флеш-Сток , який, після його перевірки, був нотаріально засвідчений нотаріусом Матковською М.А., та засвідчив нотаріальну довіреність якою він уповноважував бути представником його інтересів з питань пов`язаних з реєстрацією підприємства ТОВ Флеш-Сток , в державних та контролюючих органах раніше невідомих йому громадян ОСОБА_3, ОСОБА_6 ОСОБА_7., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Таким чином, вироком встановлено, що ОСОБА_1 , виконав свою частину досягнутої з невстановленими особами злочинної змови та передав їм за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписаний ним та нотаріально засвідчений статут ТОВ Флеш-Сток , довіреність, протокол загальних зборів № 1.

В подальшому, переданий ОСОБА_1 , невстановленим співучасникам злочину нотаріально завірений статут ТОВ Флеш-Сток , який став підставою для реєстрації даного товариства в якості юридичної особи 05.08.2015 року за реєстраційним №10701020000058997, де ОСОБА_1 , був вказаний в якості його засновника та керівника, та для внесення ТОВ ФЛЕШ-СТОК , до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України під № 39934405, після чого реквізити вказаної створеної юридичної особи використовувались невстановленими співучасниками злочину з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

З огляду на викладене, вироком, що набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши у нотаріуса статут підприємства ТОВ Флеш-Сток (код ЄДРПОУ - 39934405), на підставі якого створюється юридична особа, зареєструвавши на своє ім`я підприємство ТОВ Флеш-Сток , та передавши установчі документи ТОВ, невстановленим співучасникам злочину, створив суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, згідно наведеного вироку, тим самим ОСОБА_1 , умисно вніс в офіційні документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, та надають права і звільняють від обов`язків, а саме - в статут ТОВ Флеш-Сток , завідомо неправдиві відомості стосовно засновника, адреси підприємства, найменування підприємства, мети і предмету діяльності, розміру і порядку утворення статутного капіталу та інших фондів, порядку розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством.

Окрім наведеного, вироком встановлено, що продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши у нотаріуса зміни до установчих документів підприємства ТОВ Флеш-Сток , повторно, за попередньою змовою з невстановленими співучасниками злочину, вніс в офіційні документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, та надають права і звільняють від обов`язків, а саме - в статут ТОВ Флеш-Сток , завідомо неправдиві відомості стосовно засновника, адреси підприємства, найменування підприємства, мети і предмету діяльності, розміру і порядку утворення статутного капіталу та інших фондів, порядку розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством.

При цьому, згідно вказаного вироку, ОСОБА_1., як в ході досудового розслідування так і в суді свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та підтвердив обставини їх скоєння викладені в обвинувальному акті, які об`єктивно підтверджуються дослідженими судом доказами кримінального провадження, у зв`язку із чим, судом затверджено укладену 10 травня 2016 року між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Раждою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 угоду про визнання винуватості, а саме: ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 10 травня 2016 року.

В силу ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, оскільки, ТОВ Флеш-Сток не провадило будь-якої фактичної господарської діяльності та від імені цього підприємства складались завідомо неправдиві первинні документи, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи по операціям з ТОВ Флеш-Сток щодо надання послуг не можуть враховуватись при формуванні податкового кредиту, а тому, судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо протиправності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум за цими операціями.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та суду першої інстанції, що вищенаведене у сукупності є підставою вважати непідтвердженими первинними документами податковий кредит сформований позивачем на підставі документів, виписаних від імені ТОВ Флеш-Сток , а також свідчить про відсутність здійснення реальних вказаних господарських операцій з позивачем, і, як наслідок, відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок таких операцій.

Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 21.01.2011 року, від 05.03.2012 року, від 01.12.2015 року справи №№ 21-37а10, 21-421а11, 826/15034/14, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.06.2018 року у справі № 814/864/13-а, від 29.01.2019 року у справі № 815/3813/16, від 27.02.2019 року у справі № 813/3594/17, відповідно до якої податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Доводи апелянта-позивача про відсутність підстав для прийняття до уваги наведеного вироку суду з огляду на його постановлення, за висновком позивача, з порушенням територіальної підсудності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирок суду у справі у справі № 200/5639/16-к набрав законної сили та відповідно є обов`язковим для адміністративного суду згідно ч. 6 ст. 78 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Скайлайн Електронікс ЛТД , Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 09 червня 2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька