Постанова

від 01.06.2020 по справі 823/1620/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1620/16 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Єговорої Н.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полеагро" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полеагро" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Полеагро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з`явились представник апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27 квітня 2016 року до 20 травня 2016 року посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року до 31.12.2014 року, за наслідками якої склали акт від 27.05.2016 року №104/23-01-22-01/1/37682488 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 193.1 статті 193, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" (далі - Наказ №872), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 539911,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 604355,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0000482301 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 906533,00 грн; № 0000492301 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 674889,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року задоволено повністю адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полеагро" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасовано. Справу № 823/1620/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний суд в своєму рішенні дійшов висновку про те, що суди не з`ясували належним чином умов спірних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами; умов проведення поставки товарів; як мала оформлятися передача товарів; куди мав доставлятися замовлений позивачем товар; як приймалися товари; хто здійснював транспортування замовлених товарів, не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів; не перевірено зв`язок придбання товарів з власною господарською діяльністю позивача. Також не перевірили добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин. Також суди не надали належної правової оцінки вказаним обставинам, обставинам кримінального провадження, під час якого представники покупців позивача зазначали, що знаходили позивача, як постачальника, самостійно, працювали з ним напряму. Суди не дослідили комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання.

Тому Верховний Суд зазначив про необхідність судів з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції; з`ясувати результати розслідування/розгляду кримінальної справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, із розрахунків і даних акту податкової перевірки встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000492301 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (у т.ч. штрафна (фінансова) санкція - 25%) за 2013 рік (основна сума зобов`язання 12629грн) та за 2014рік (основна сума спірного зобов`язання - 527282грн) стосувалося включення позивачем у витрати на збут сум коштів за операціями до агентських договорів з ТОВ "ЕнерджиПрайс", ТОВ "Бабани-Трейд", ТОВ "Маркаса", ТОВ "Фін Код", а також в дані про собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - за його операціями з придбання мінеральних добрив і транспортних послуг у ТОВ "ЕнерджиПрайс", у ТОВ "Регіон Прайс", у ТОВ "Приватбізнесгруп",ТОВ "Маркет-Промсервіс". В результаті податкової перевірки відповідач дійшов висновку, що такі правочини реально не відбувалися.

ППР №0000482301 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ (штраф - 50%) прийняте у зв`язку з висновком відповідача про взяття податкового кредиту в періоди з квітня-травня 2014 року, липень 2014 року, вересень-грудень 2014 року за операціями зі вказаними вище контрагентами, що реально не відбувалися, та подвійним включенням податкового кредиту в розмірі 20900 грн щодо правочинів із ПП "Укрекоспецпроект" згідно з уточнюючим розрахунком від 27.02.2015 року №9025240063 та від 06.04.2015 року №9060162279. Застосований штраф 50% - за повторність вчиненого порушення, обумовлений фактом узгодження ППР від 05.06.2015 року №0001322301 про донарахування ПДВ.

Зафіксоване в акті перевірки порушення позивача, яке вплинуло на суму спірного донарахованого зобов`язання з ПДВ, щодо подвійного включення в жовтні 2014 року до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 20900,00 грн згідно з уточнюючим розрахунком від 27.02.2015 року №9025240063 та повторно згідно з уточнюючим розрахунком від 06.04.2015 року №9060162279, - позивачем визнане та не оспорюється. Тому судом першої інстанції не було оцінене.

Згідно з даними податкової звітності за спірний період позивач декларував:

доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2013 рік - в сумі 28815515 грн., за 2014 рік - 112772209 грн., витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2013 рік - 28708776 грн. за 2014рік - 111694425 грн.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В період, який перевірявся відповідачем, позивач включив у витрати та податковий кредит з ПДВ дані щодо господарських операцій з придбання агентських послуг - у ТОВ "ЕнерджиПрайс", ТОВ "Бабани-Трейд", ТОВ "Маркаса"; транспортних послуг - у ТОВ "ЕнерджиПрайс", ТОВ "Маркет-Промсервіс", ТОВ "Фін-Код"; придбання мінеральних добрив - у ТОВ "ЕнерджиПрайс", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Приватбізнесгруп".

На підтвердження права включення відповідних сум коштів позивачем до податкової звітності з податку на прибуток та ПДВ позивач для податкової перевірки та суду першої інстанції надав: видаткові та податкові накладні; повідомлення щодо залучення клієнтів; акти виконаних робіт; акти здачі прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури; платіжні доручення; звіти щодо залучених покупців; товарно-транспортні накладні; специфікації. Формальні підстави для формування витрат та взяття податкового кредиту позивачем було дотримано.

Щодо надання позивачу агентських послуг ТОВ "ЕнерджиПрайс", ТОВ "Бабани-Трейд", ТОВ "Маркаса", колегія суддів зазначає наступне.

01 березня 2014 року між позивачем (Товариство) та ТОВ "Енерджи Прайс" (Агент) укладено договір про надання агентських послуг № 208 (далі - Договір № 208), згідно з яким Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов`язується здійснювати від імені та за рахунок Товариства пошук фізичних та юридичних осіб - потенційних покупців на мінеральні добрива (надалі - Товар), задля забезпечення реалізації Товариством самостійно або Агентом за вказівкою Товариства товару в кількості не менше ніж 10 тон (п. 1.1 Договору № 208) (а.с. 226-227, т. 1).

01 липня 2014 року між позивачем (Товариство) та ТОВ "Бабани-Трейд" (Агент) укладено договір про надання агентських послуг № 84 (далі - Договір № 84), за умовами якого Агент в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов`язується здійснювати від імені та за рахунок Товариства пошук фізичних та юридичних осіб - потенційних покупців на мінеральні добрива (надалі - товар), задля забезпечення реалізації Товариством самостійно або Агентом за вказівкою Товариства товару в кількості не менше ніж 10 тон (п. 1.1 Договору № 84) (а.с.188, т. 2).

01 вересня 2014 року, 01 жовтня 2014 року, 01 листопада 2014 року, 01 грудня 2014 року та 05 січня 2015 року між позивачем (Товариство) та ТОВ "Маркаса" (Агент) укладено договори №№ 307, 330, 341, 350 та 50115 (далі - Договори) про надання агентських послуг, відповідно до яких Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов`язується здійснювати від імені та за рахунок Товариства пошук фізичних та юридичних осіб - потенційних покупців на мінеральні добрива (надалі - товар), задля забезпечення реалізації Товариством самостійно або Агентом за вказівкою Товариства товару в кількості не менше ніж 10 тон (п. 1.1 Договорів) (а.с. 2-10, т.5).

Згідно з п. 2.1 вищевказаних Договорів про надання агентських послуг Агент зобов`язаний: вивчати територію з метою виявлення потенційних покупців на товар Товариства; проводити аналіз платоспроможності у потенційних покупців; розповсюджувати рекламні матеріали, пов`язані з товаром Товариства; інформувати Товариство про необхідність проведення переговорів.

Агент зобов`язується надавати Товариству звіти про хід виконання Договору (п. 2.3 Договорів про надання агентських послуг).

Підставою для сплати винагороди Агента є: факт здійснення угоди купівлі-продажу мінеральних добрив, укладеною між Товариством та кожною залученою Агентом особою; підписання Товариством та Агентом акту виконаних Агентом робіт. В акті виконаних робіт Сторони фіксують фактичний розмір винагороди, що належить Агентові (п.3.2 Договорів про надання агентських послуг).

Факт отримання позивачем агентських послуг від ТОВ "Енерджи Прайс" за Договором № 208 у квітні 2014 року підтверджують: податкові накладні на комісійну винагороду за пошук покупців; звіти щодо залучених покупців; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжне доручення на сплату комісійної винагороди; видаткові накладні на реалізацію міндобрив залученим покупцям (а.с. 228-249, т. 1; а.с. 1-72, т. 2).

На підтвердження отримання агентських послуг від ТОВ "Бабани-Трейд" за Договором № 84 у липні 2014 року надано до суду: податкові накладні на комісійну винагороду за пошук покупців; повідомлення щодо залучення клієнтів (щодо ФГ "Тріскало", ТОВ "СП "Трипілля", селянське фермерське господарство "Клиновий", фермерське господарство Бойка Дмитра Олексійовича, фермерське господарство "Деметра-2", фермерське господарство "Сичєвського В.М.", ПАТ "Комбінат "Тепличний", приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Зоряни", сільськогосподарський виробничий кооператив "Батьківщина", СТОВ "Тростянчик", ПрАТ "Агро-Союз", ФОП ОСОБА_1 , ФГ "Аркадія", приватне сільськогосподарське підприємство "Дмитрівка", СТОВ "Агроко", ОСОБА_2 , селянське фермерське господарство "Надія", фермерське господарство "Тікич", ТОВ "Хімвеста", ПП "Промнафтохімкомплект", ТОВ "Аксіома-Агро", ін.); акти виконаних робіт із зазначенням залученого клієнта, кількості проданого товару, ціни продажу, розміру агентської винагороди; платіжне доручення № 1362 від 16.09.2014 року на суму 426198,36 грн; видаткові накладні на реалізації товару залученим покупцям (а.с. 190-250, т. 2; а.с. 1-41, т. 3).

Факт отримання позивачем агентських послуг від ТОВ "Маркаса" за Договорами у вересні - грудні 2014 року підтверджують: податкові накладні на комісійну винагороду за пошук покупців на товар; повідомлення щодо залучення клієнтів (ПП "Агропостач-2008", СФГ "Агро-1", дочірнє сільськогосподарське підприємство "Агро-Форум-2", ТОВ "Агрохім-2000", ТОВ "Агрохім 2001", ТОВ "Аксіома-Агро", СТОВ "Дніпро", СТОВ ім. Шевченка, ТОВ "Лан", селянське (фермерське) господарство "Озон", ПП "Промнафтохімкомплект", ТОВ "Родень-М", ТОВ "Таргет Сервіс-Агро", приватне сільськогосподарське підприємство "Тетяна", ТОВ "Херсонагрохім", фермерське господарство "Лавіс", фермерське господарство "Шанс", інші); акти виконаних робіт із зазначенням залученого клієнта, кількості проданого товару, ціни продажу, розміру агентської винагороди; акти здачі прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури; платіжні доручення; звіти щодо залучених покупців (додатки до Договорів) (а.с. 11-190, т. 5)

Стосовно надання транспортних послуг ТОВ "Енерджи Прайс", ТОВ "Маркет-Промсервіс", ТОВ "Фін-Код", суд встановив наступне.

01 травня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Енерджи Прайс" (Виконавець) укладено Договір про надання транспортних послуг № 1339 (далі - Договір № 1339), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов`язання доставити спеціалізованим автомобільним транспортом, довірений йому Замовником вантаж з місця відправлення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити плату за перевезення вантажу. Вантажем є мінеральні добрива (п. 1.1 Договору №1339) (а.с. 73, т. 2).

Між ТОВ "Маркет-Промсервіс" та позивачем укладено договір замовлення, за умовами якого місце навантаження - м. Сміла, місце вивантаження - с. Шляхове, Коломацький район Харківської області, дата завантаження 12.09.2014 року, доставка - 13.09.2014 року.

02 вересня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Фін-Код" (Виконавець) укладено договір про перевезення вантажів № 93 (далі - Договір № 93), за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець бере на себе зобов`язання доставити спеціалізованим автомобільним транспортом, довіреним йому Замовником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити плату за перевезення вантажу. Вантажем є мінеральні добрива (п.п. 1.1, 1.2 Договору № 93) (а.с. 251-252, т. 5).

Згідно з п. 2.2 вищевказаних Договорів про надання транспортних послуг перевізник забезпечує транспортування вантажу своїми або залученими автомобілями.

Отримання транспортних послуг від ТОВ "Енерджи Прайс" за Договором № 1339 у травні 2014 року підтверджується: податковою накладною № 764 від 15.05.2014 року на транспортні послуги на суму 12000,00 грн, податковою накладною № 765 від 20.05.2014 року на транспортні послуги на суму 4300,00 грн, податковою накладною № 766 від 30.05.2015 року на транспортні послуги на суму 4700,00 грн; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЕП000001339 від 15.05.2014 року, № ЕП000001340 від 20.05.2014 року, № ЕП000001341 від 30.05.2014 року; товарно-транспортними накладними № 15/05/14-1 від 15.05.2014 року, № 20/05/14 від 20.05.2014 року, № 30/05/14-1 30.05.2014 року; рахунки-фактури від 15.05.2014 року, 20.05.2014 року, 30.05.2014 року; платіжними дорученнями № 1158 від 23.07.2014 року на суму 21000,00 грн (а.с. 75-84, т. 2).

На підтвердження надання транспортних послуг ТОВ "Маркет-Промсервіс" у вересні 2014 року до суду надано: податкову накладну № 47 від 15.09.2014 року на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару в кількості 35 т на загальну суму 8050,00 грн, в т.ч. ПДВ 1341,67 грн; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-150801 від 15.09.2014 року на суму 8050,00 грн, в т.ч. ПДВ 1341,67 грн; товарно-транспортну накладну № 12/09/14-1 від 12.09.2014 на перевезення нітроамофоска в кількості 35,00 т з м. Сміла до с. Шляхове Коломацького району Харківської області, вантажоодержувач - ТОВ "Лан"; рахунок-фактуру № 150801 від 15.09.2014 року на суму 8050,00 грн, в т.ч. ПДВ 1341,67 грн; платіжне доручення № 1359 від 15.09.2014 року на оплату транспортних послуг на суму 8050,00 грн (а.с. 59-63, т. 3).

Господарські відносини позивача з ТОВ "Лан" підтверджуються: договором поставки нітроамофоска до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", видатковою накладною, платіжним дорученням (а.с. 64-68, т. 3).

Факт надання транспортних послуг ТОВ "Фін-Код" за Договором № 93 у вересні - грудні 2014 року підтверджують: податкові накладні на надання транспортних послуг; акти здачі-прийняття робіт (послуг); товарно-транспортні накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення (а.с. 192-250, 253-303, 310-343, т. 5).

Щодо придбання мінеральних добрив у ТОВ "Енерджи Прайс", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Приватбізнесгруп", суд зазначає наступне.

05 травня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Енерджи Прайс" (Постачальник) укладено договір поставки мінеральних добрив № 384 (далі - Договір № 384), за яким Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому Товар, та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору № 384) (а.с. 85-87, т. 2).

07 травня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Регіон Прайс" (Постачальник) укладено договір поставки мінеральних добрив № 485 (далі - Договір № 485), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому Товар, та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору №485) (а.с. 44-46, т. 3).

06 листопада 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Приватбізнесгруп" (Постачальник) укладено Договір № 431 (далі - Договір № 431), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця товар, визначений в п.п. 1.2 цього Договору (аміачна вода), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар (п. 1.1 Договору № 431) (а.с. 307-308, т. 5).

Згідно з п. 1.2 вищевказаних Договорів поставки міндобрива ціна, кількість, асортимент, терміни і пункт поставки Товару обумовлюється в специфікаціях до цього Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до його Договору та є його невід`ємною частиною.

Умови поставки викладаються Сторонами в специфікаціях до цього договору відповідно до вимог міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2000" (п. 2.2 Договорів поставки міндобрива).

На підтвердження поставки міндобрив ТОВ "Енерджи Прайс" за Договором № 384 у травні 2014 року до суду надано: податкову накладну № 220 від 05.05.2014 року на поставку аміаку рідкого в кількості 45,53 т на загальну суму 314157,00 грн, в т.ч. ПДВ 52359,50 грн; видаткову накладну № ЕП-000000380 від 05.05.2014 року на суму 314157,00 грн; рахунок-фактуру № ЕП-0000384 від 05.05.2014 року на суму 314157,00 грн; платіжне доручення № 1004 від 13.05.2014 року на суму 314157,00 грн; специфікацію № 1 на поставку аміаку рідкого в кількості 45,53 т на загальну суму 314157,00 грн, в т.ч. ПДВ 52359,50 грн. Умови поставки: самовивіз (а.с. 88-92, т. 2).

Факт поставки міндобрива ТОВ "Регіон Прайс" за Договором № 485 у травні 2014 року підтверджують: податкова накладна № 238 від 07.05.2014 року на поставку КАС в кількості 39,75 т на суму 131572,50 грн (в т.ч. ПДВ 21928,75 грн), видаткова накладна № РП-0000483 від 07.05.2014 року на суму 131572,50 грн; податкова накладна № 239 від 07.05.2014 року на поставку КАС в кількості 20,0 т на суму 66200,0 грн (в т.ч. ПДВ 11033,33 грн), видаткова накладна № РП-0000484 від 07.05.2014 на суму 66200,00 грн; податкова накладна № 240 від 07.05.2014 на поставку КАС в кількості 29,8 т на суму 98638,0 грн (в т.ч. ПДВ 16439,67 грн), видаткова накладна № РП-0000485 від 07.05.2014 на суму 98638,00 грн; рахунки-фактури; платіжне доручення № 1103 від 09.07.2014 року на суму 296410,50 грн; специфікація № 1 від 07.05.2014 року на поставку КАС в кількості 89,55 т на загальну суму 296410,50 грн, в т.ч. ПДВ 49401,75 грн. Умови поставки: самовивіз (а.с. 47-58, т. 3).

До перевірки було також надано: паспорти якості № 10, № 401 на добрива рідкі азотні КАС-32, де зазначено, що виробником є ПАТ "Азот", добриво відповідає вимогам ТУ У24.1-00203826.024-2002.

На підтвердження поставки товару ТОВ "Приватбізнесгруп" за Договором № 431 у листопаді 2014 року до суду надано: накладну № РН-0000431 від 06.11.2014 року на суму 10000,00 грн; податкову накладну № 39 від 06.11.2014 на поставку аміачної води в кількості 5 тон на загальну суму 10000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн; платіжне доручення № 1742 від 26.12.2014 року на суму 10000,00 грн (а.с. 305, 306, 309, т. 5).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов`язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, позивач був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Щодо вказаної Верховним Судом необхідності надання правової оцінки обставинам кримінального провадження, колегія суддів враховує, що згідно з даними постанови від 01.06.2018 року старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області Лисокінь Т.М. вказане вище кримінальне провадження закрите.

Щодо долучених до матеріалів справи копій протоколів допитів 10 керівників підприємств, які придбавали у позивача мінеральні добрива, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 статті 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлює, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина 2 даної статті зазначає про те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді та не є достатніми для висновків щодо безтоварності правочинів.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 року №822/787/18 (адміністративне провадження №К/9901/57760/18) факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України, не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариства.

Отже, протоколи допитів під час досудового розслідування не відповідають вимогам допустимості та достовірності доказу в адміністративному судочинстві.

Допит осіб під час розгляду цієї справи жодною зі сторін суду не ініційований та зважаючи на віддаленість строку оформлення господарських операцій з датою судового розгляду адміністративного спору та обсягом господарських операцій позивача у його звітності судом не використаний, як засіб доказування, з огляду на неможливість перевірки їх допустимості та достовірності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№ № 0000482301 та 0000492301 від 10.06.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полеагро" задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полеагро" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000482301 та 0000492301 від 10.06.2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст виготовлено: 09 червня 2020 року.