Постанова

від 09.06.2020 по справі 757/56677/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.

Єдиний унікальний номер справи № 757/56677/19-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5087/2020

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Страхова компанія Фінекс на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Фінекс про стягнення страхового відшкодування,

встановив:

У жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ПрАТ СК Фінекс про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 23 лютого 2018 року між страхувальником ОСОБА_1 та страховиком ПрАТ СК Фінекс укладено Міжнародний страховий договір подорожуючих № 19211. За цим договором страховик при настанні страхового випадку зобов`язаний виплатити страхову суму страхувальнику чи іншим особам, що визначені страхувальником, або на користь якого/яких укладений договір страхування (вигодонабувач).

На території Франції 10 березня 2018 року із позивачем стався страховий випадок, передбачений п. 3.1.1 договору, а саме - розлад здоров`я, що спричинив оперативне втручання.

Після чого, 12 березня 2018 року, перебуваючи в лікарні, позивач на виконання п.9.3. договору зв`язалась з Сервісною компанією і повідомила про страховий випадок і те що вона не могла з об`єктивних причин зв`язатися раніше.

Позивачка зазначала, що після повернення на територію України, на виконання п. 10.4 договору, вона звернулася до страховика із заявою про отримання страхового відшкодування, із доданими чеками з лікарні, листом-випискою та чеками про оплату ліків, проте відповідач ігнорує звернення позивача та ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

На підставі викладеного просила суд стягнути із ПрАТ СК Фінекс на свою користь страхове відшкодування у розмірі 149 909,84 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто із ПрАТ СК Фінекс на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 149 909,84 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ПрАТ СК Фінекс подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не понесла фактичних витрат на лікування, тому, відповідно до умов страхового договору, не має права на отримання страхового відшкодування. Вказує, що позивачка несвоєчасно звернулась до страховика із повідомленням про страховий випадок та не надала всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, а відтак, вимоги позивача до ПрАТ СК Фінекс є безпідставними та не підлягають задоволенню. Також зазначає, що висновки суду першої інстанції про своєчасне звернення позивачки до страховика та втрату на пошті пакету документів є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача у порядку, встановленому ЦПК України, не надходив.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення страхового відшкодування в розмірі 149 909,84 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2019 року не відповідає.

Встановлено, що 23 лютого 2018 року між страхувальником ОСОБА_1 та страховиком ПрАТ Страхова компанія Фінекс укладено Міжнародний страховий договір подорожуючих № 19211. За цим договором страховик при настанні страхового випадку бере на себе зобов`язання виплатити страхову суму страхувальнику чи іншим особам, що визначені страхувальником, або на користь якого/яких укладений договір страхування (вигодонабувач) (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 2.1 договору, предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані із медичними та іншими витратами страхувальника.

Договір укладено строком дії від 23 лютого 2018 року до 30 грудня 2018 року.

Під час перебування 10 березня 2018 року на території Франції, із позивачем стався страховий випадок передбачений п. 3.1.1 договору, а саме - розлад здоров`я, що спричинив оперативне втручання. З 11 березня 2018 року по 14 березня 2018 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується копією листа з лікарні Hopitaux Civils de Colmar (Франція) (а.с. 16-18).

Позивач вказує, що 12 березня 2018 року, перебуваючи в лікарні, на виконання п. 9.3 договору зв`язалася з сервісною компанією і повідомила про страховий випадок і те, що вона з об`єктивних причин не могла зв`язатися раніше.

Згідно ч. 1 ст. 5, 26 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування , страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з ч. 1 ст. 16 цього ж Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивачка виконала всі вимоги страхового договору, вчасно надала страховій компанії всі необхідні документи, натомість відповідач, страхову виплату не здійснив. Однак, такі висновки суду не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, після повернення на територію України, 12 серпня 2018 року, позивач заповнила бланк заяви про отримання страхового відшкодування (а.с. 14). При цьому, докази направлення вказаної заяви страховикові у матеріалах справи відсутні.

Натомість, у матеріалах справи міститься копія витягу із супровідного листа до документів від 17 жовтня 2018 року (а.с. 15), у якому вказано, що документи втрачено на пошті, однак, жодного належного доказу на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять. Факт отримання заяви про відшкодування та вказаного листа з доданими копіями документів від 17 жовтня 2018 року не заперечується відповідачем.

Листом від 05 листопада 2018 року № 56-у ПрАТ Страхова компанія Фінекс повідомила, що позивачу необхідно надати оригінали деталізованих розрахунків, оригінали квитанцій (касових чеків), що підтверджують оплату рахунків та ліків, придбаних за рецептом лікаря (а.с. 27).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що попередньо вже виконала свої зобов`язання перед відповідачем - надала всі необхідні документи, тому 12 червня 2019 року на адресу відповідача направила запит № 06/49 з вимогою про дотримання умов договору п. 10.6 і 10.10 та здійснення виплати страхового відшкодування.Проте відповідач у виплаті відмовив, пояснюючи це тим, що наданий позивачем попередній пакет документів був втрачений службою пошти.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надала.

При цьому, відповідно до п. 5.2.7 договору, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання документів після обумовленого Договором страхування терміну (30 днів після повернення із закордонної поїздки).

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на території Франції з 24 лютого по 25 березня 2108 року, що підтверджується відомостями із заяви на виплату страхового відшкодування (а.с. 14, 59). Тобто, зобов`язана була звернутись до страховика та подати необхідні документи не пізніше 24 квітня 2018 року. Вказаних дій ОСОБА_1 не вчинила.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 порушила умови страхового договору щодо строків повідомлення страховика про настання страхового випадку та звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.

Твердження про те, що позивачем разом із заявою про виплату страхового відшкодування повторно був наданий повний пакет встановлених документів, для відновлення якого позивач була вимушена робити запит до лікарень щодо отримання дублікатів цих документів, не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи.

Суд також звертає увагу на те, що із наданих ОСОБА_1 копій документів вбачається, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні, отримувала медичні послуги та ліки. Відповідно до наявних у позивача листів з нагадуванням про прийняті зобов`язання, сума до сплати становить 4 673 євро. Разом з цим, докази того, що вказані кошти були сплачені та є фактичними витратами на медичну допомогу, які понесла позивачка, у матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, тому дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення страхового відшкодування на користь позивачки.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи недоведеність обставин, на які посилається позивач, належними та допустимими доказами, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішенняпро відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія Фінекс задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2019 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Фінекс про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: С.М. Верланов

С.І. Савченко