Постанова

від 27.05.2020 по справі 582/1130/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 582/1130/17

провадження № 61-838св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року у складі судді Петен Я. Л. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом доТовариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка (далі - ТОВ Агрофірма Хоружівка ) про розірвання договору оренди землі.

Позов обгрунтований тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 серпня 2016 року позивачу перейшло від дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гринівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Ця земельна ділянка перебуває в оренді згідноз договором від 01 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Хоружівка . Пунктом 40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ОСОБА_1 як новий власник земельної ділянки бажає самостійно обробляти її та розпоряджатися нею на власний розсуд, про що попередив відповідача, однак останній відмовляється повертати земельну ділянку.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди землі загальною площею 3,5543 га (рілля), укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Хоружівка 01 квітня 2007 року та зареєстрований у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії Державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 040763206237.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки умовами договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою, зокрема, для його розірвання, відповідно до пункту 40 оригіналу договору оренди землі, зареєстрованого у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у книзі Державного реєстру земель на території Гринівської сільської (селищної) ради вчинено запис від 08 серпня 2007 року за № 040763206237, дослідженого судами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ТОВ Агрофірма Хоружівка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою нарішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду , затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

07 травня 2020 рокуухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна обгрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.

Суди взяли до уваги лише пояснення позивача, не звернули уваги, що згідно з пунктом 40 договору оренди землі: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору. Право орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку, разом з оренедарем .

Суди не застосували до спірних правовідносин статтю 32 Закону України Про оренду землі згідно з якою перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи ( у тому числі спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Доводи касаційної скарги грунтуються на особистому враженні, оцінці та тлумаченні спірного договору.

Суди встановили, що у примірнику договору оренди землі, який зберігається у позивача, у пункті 40 договору словосполучення не є закреслене, в інших двох примірниках таке закреслення відсутнє. Однак логічну основу спірного пункту необхідно визначати саме із урахуванням слова є .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірмою Хоружівка укладено договір оренди землі, який 08 серпня 2007 року зареєстрований Недригайлівським відділом Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 040763206237.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу передана в оренду земельна ділянка загальною площею 3,55 га (рілля), яка розташована на території Гринівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Договір укладено строком на 5 років, з 01 квітня 2007 року до 01 квітня 2012 року.

Відповідно до акта від 01 квітня 2007 року визначено межі вищевказаної земельної ділянки в натурі.

Земельна ділянка передана відповідачу в користування строком на 5 років згідно з актом приймання-передачі від 01 квітня 2007 року.

01 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Хоружівка укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 квітня 2007 року, відповідно до умов якої строк дії договору продовжено до 01 лютого 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Юрченко А. М., ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 3,5543 га, кадастровий номер 5923580500:01:002:0021, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гринівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Право власності ОСОБА_1 на успадковану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 12-14, 39-40).

21 липня 2017 року ОСОБА_1 направив повідомлення ТОВ Агрофірма Хоружівка про розірвання договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки, оскільки він самостійно бажає обробляти земельну ділянку (а. с. 6).

26 липня 2017 року зазначене повідомлення отримано ТОВ Агрофірма Хоружівка (а. с.7).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зчастиною першою статті 317, частини першої статті 319 ЦК Українивласнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації (частина перша статті 14, стаття 18 Закону України Про оренду землі (далі - Закон ).

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).

Відповідно до статті 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що оскільки при укладенні договору оренди землі сторони погодили у пункті 40 договору таку підставу розірвання договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

З такими висновками судів не можна погодитися, з огляду на таке.

У пункті 40 спірного договору оренди землі сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору.

Із матеріалів справи встановлено, що у примірнику договору, який надав позивач частка не закреслена (а. с. 12 - 14), у примірнику договору який надав відповідач та зареєстрований у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , частка не не закреслена ( а. с. 34 - 36).

Зміст договору оренди землі від 01 квітня 2007 року сторони визначили на основі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

Верховний Суд зазначає, що зміст договору повинен бути чітким і не викликати двозначного або протилежного тлумачення його умов сторонами договору. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 передбачено, що погодження цього пункту відбуваються сторонами шляхом закреслення непотрібного.

З огляду на різний зміст пункту 40 договору оренди у примірниках наданих сторонами, в якому сторони чітко не визначили, що підставою для розірвання договору оренди є перехід права власності на земельну ділянку до іншого власника, враховуючи, що Типовим договором оренди землі не передбачена можливість його розірвання з переходом права власності права на орендовану земельну ділянку, до спірних правовідносин необхідно застосувати положення частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі .

Вирішуючи спір, суд касаційної інстанції взяв до уваги практику Верховного Суду, викладену у постановах від 14 березня 2018 року, справа № 582/1132/17, провадження № 61-2955 св18, від 14 березня 2018 року, справа № 582/1131/17-ц, провадження № 61-10763св18.

З огляду на викладене, суди неправильно застосували норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, саксування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже , сплата судового збору за розгляд справи покладається на позивача, а саме: за подання апеляційної скарги - 704,00грн за подання касаційної скарги- 768,00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка задовольнити.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка про розірвання договору оренди землі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн 00 коп судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко