Постанова

від 03.06.2020 по справі 394/254/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 394/254/19

провадження № 61-19485св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Кожушка Юрія Івановича ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Селянське фермерське господарство Васильєва Віталія Валерійовича ,

третя особа - державний реєстратор Новоархангельської районної держаної адміністрації Мельник Сергій Володимирович ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Кожушка Юрія Івановича на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року у складі судді Партоліної І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:

Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В. ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2019 року Фермерське господарство Кожушка Юрія Івановича (далі - ФГ Кожушка Ю. І. ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Селянського фермерського господарства Васильєва Віталія Валерійовича (далі - СФГ Васильєва В. В. ), третя особа - державний реєстратор Новоархангельської районної держаної адміністрації Мельник С. В. (далі - державний реєстратор Мельник С. В.), про визнання недійсним договору оренди землі.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,83 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. 01 жовтня 2007 року між ФГ Кожушка Ю. І. та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на

20 років, який зареєстровано 14 березня 2008 року у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Центру Державного земельного кадастру.

ФГ Кожушка Ю. І. належно виконує зобов?язання за договором оренди та використовує земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур. У березні 2019 року позивачеві стало відомо, що 20 лютого 2019 року державним реєстратором Мельником С. В. зареєстровано договір оренди цієї ж земельної ділянки б/н від 20 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Васильєва В. В. . З метою досудового врегулювання конфлікту позивач направив претензію на адресу СФГ Васильєва В. В. та державного реєстратора Мельника С. В., але відповіді не отримав.

Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8252 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, укладений 20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ Васильєва В. В. з порушенням норм чинного законодавства України, позивач просив визнати його недійсним та скасувати державну реєстрацію.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги. Посилаючись на те, що після подання до суду позовної заяви йому стало відомо про скасування 27 березня 2019 року державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8252 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, укладений 20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ Васильєва В. В. .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 26 червня 2019 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Установивши, що оспорюваний договір оренди землі від 20 лютого 2019 року розірваний на підставі угоди сторін договору від 25 березня 2019 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки предмет спору відсутній, визнати недійсним оспорюваний договір оренди землі неможливо, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі необхідно закрити.

Відхиляючи посилання представника позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактично орендодавець майно СФГ Васильєва В. В. не передавав, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, як не доведено і існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами щодо укладення, виконання та припинення спірного договору оренди землі, а отже зобов`язання за спірним договором є припиненими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Кожушка Ю. І. залишено без задоволення, ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Правова природа орендного зобов`язання полягає в тому, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який між відповідачами розірвано, матеріали справи та пояснення представника позивача свідчать, що земельна ділянка ніколи не вибувала з фактичного користування позивача, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, не доведено і існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами з приводу укладення, виконання та припинення цього договору оренди, а отже спору щодо земельної ділянки ОСОБА_1 не існує.

Постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі не є відступом від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18), відповідно до якого розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, оскільки у зазначеній справі предметом спору є договір, який взагалі не виконувався.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ФГ Кожушка Ю. І. , у якій заявник просив скасувати ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня

2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі з огляду на те, що зобов`язання сторін за спірним договором оренди є припиненими, а тому у справі відсутній предмет спору. Суди не взяли до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада

2018 року № 905/1227/17, відповідно до якого розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним, зокрема не урахували, що позов подано не стороною оскаржуваного правочину, а третьою особою, чиї інтереси порушено безпосередньо укладенням та виконанням спірного договору оренди та, що угода про дострокове розірвання договору оренди була укладена відповідачами після звернення позивача з позовом до суду, не надали належної правової оцінки діям відповідача щодо укладення оскаржуваного договору оренди та діям державного реєстратора, який у порушення норм чинного законодавства здійснив подвійну державну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку, яка вже перебувала в оренді, та не вирішили питання розподілу судових витрат.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

01 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Кожушка Ю. І. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, яка знаходиться на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, строком на 20 років, який зареєстровано у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Центру Державного земельного кадастру 14 березня 2008 року, реєстраційний номер 040837600023.

20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ Васильєва В. В. укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку державним реєстратором Мельником С. В. прийнято від 20 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право - 30433202.

Позовна заява ФГ Кожушка Ю. І. про визнання недійсним зазначеного договору оренди та скасування його державної реєстрації надійшла до суду

21 березня 2019 року.

25 березня 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ Васильєва В. В. укладено угоду, якою достроково розірвано договір оренди земельної ділянки від 20 лютого 2019 року.

27 березня 2019 року державним реєстратором Мельником С. В. здійснено припинення права оренди СФГ Васильєва В. В. спірної земельної ділянки (індексний номер рішення державного реєстратора 46205830).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктами 2, 10 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, частиною першою зазначеної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, то укладення між відповідачами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна, не може вважатися правовою підставою для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 листопада 2018 року у справі

№ 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18), від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19).

Суди попередніх інстанцій зазначеного не урахували та не звернули увагу, що на момент звернення ФГ Кожушка Ю. І. до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 20 лютого 2019 року, зазначений договір був чинним та порушував права та інтереси позивача, як орендаря за договором оренди землі від 01 жовтня 2007 року, а тому суди дійшли до помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що ухвала Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня

2019 року підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Кожушка Юрія Івановича задовольнити.

Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 26 червня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 02 жовтня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко