Рішення
від 09.06.2020 по справі 911/696/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/696/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 30/3; код ЄДРПОУ 36778933)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Разан-Н (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Леніна, буд. 21, кв. 13; код ЄДРПОУ 37340463)

про стягнення 121506,28 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Київської області звернулось ТОВ Біотехімпульс з позовною заявою від 17.03.2020 б/№ до ТОВ Разан-Н про стягнення 121506,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем умов Договору поставки товарів від 31.10.2014 № 311001 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 121506,28 грн заборгованості, з яких: 46072,10 грн основного боргу, 41464,89 грн штрафу, 27265,72 грн пені, 4245,74 грн інфляційних втрат та 2457,83 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2020 відкрито провадження у справі № 911/696/20, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

06.05.2020 до суду надійшов відзив Відповідача від 04.05.2020 б/№ (вх. № 8693/20) на позовну заяву.

14.05.2020 до суду надійшла відповідь Позивача від 12.05.2020 б/№ (вх. № 9237/20) на відзив Відповідача.

Таким чином судом встановлено, що сторони у справі протягом встановленого ухвалою суду від 06.04.2020 строку скористались передбаченими ГПК України правами на подання відзиву на позов і відповіді на відзив.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене вище розгляд справи здійснюється судом згідно матеріалів позовної заяви, відзиву на позов і відповіді на відзив.

Судом встановлено, що сторонами справи не подавалися до суду заяви в порядку ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

31.10.2014 між сторонами укладено договір поставки № 311001, відповідно до умов якого Позивачем у період з 12.12.2017 по 24.09.2018 було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 205968,48 грн, однак Відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим за Відповідачем обліковується борг у сумі 46072,10 грн, та враховуючи несплату вказаного боргу Позивачем додатково нараховано Відповідачу штрафні та фінансові санкції у вигляді: 41464,89 грн штрафу, 27265,72 грн пені, 4245,74 грн інфляційних втрат та 2457,83 грн 3% річних.

Доводи Відповідача у відзиві на позов є наступними.

Заперечень щодо заявленої суми основного боргу Відповідачем не надано, однак Відповідач стверджує, що сума основного боргу станом на 04.05.2020 зменшилась на 6000,00 грн, оскільки Позивачем не враховано кошти, сплачені Відповідачем на користь Позивача згідно рахунку-фактури № 42 від 01.04.2020.

Крім цього Відповідач заперечує проти заявленої суми штрафу, зокрема посилаючись на положення ст. 61 Конституції України, та зазначає про неможливість подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення і стверджує, що відповідно до умов договору підлягає нарахуванню тільки неустойка у вигляді пені.

Також Відповідач зазначає про те, що Позивачем неправильно здійснено нарахування пені, а саме порушено положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що одночасне застосування відповідно до умов договору окремих видів відповідальності за порушення виконання зобов`язань (штрафу та пені) узгоджується з положеннями законодавства.

Щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України Позивач зазначив, що за умовами договору (п. 9.9.) пеня підлягає сплаті за весь час прострочення.

Щодо доводів Відповідача про сплату 6000,00 грн Позивач зазначив, що відповідна сплата не мала місця; будь-яких платіжних документів, які підтверджували б сплату відповідних коштів, Відповідачем не надано; наданий рахунок-фактура не може вважатись доказом сплати коштів та не може бути підставою для зменшення основного боргу Відповідача перед Позивачем.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.

31.10.2014 між ТОВ Біотехімпульс (постачальник, Позивач у справі) та ТОВ Разан-Н (покупець, Відповідач у справі) укладено договір поставки товарів № 311001 (надалі також: Договір ), відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у видатковій накадній, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1., 2.2. Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за даним договором визначається у видатковій накладній за попередньою усною домовленістю між сторонами даного договору. Загальна ціна договору становить суму всіх видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата за товар відбувається наступним чином: 100% оплата вартості товару протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 5.1., 5.3., 5.5. Договору, передання (здавання-приймання) товару здійснюється в місці поставки товару. Моментом поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної сторонами даного договору. Право власності на окрему одиницю товару, що поставляється згідно договору, переходить від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної при умові належного виконання покупцем розділу 3 договору.

Згідно п. 6.4., 6.10 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим (продовженим) строком на три роки на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем за період з 12.12.2017 по 24.09.2018 було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 205968,48 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: № 4118 від 12.12.2017, № 4203 від 19.12.2017, № 114 від 16.01.2018, № 351 від 01.02.2018, № 518 від 14.02.2018, № 747 від 02.03.2018, № 957 від 20.03.2018, № 1308 від 16.04.2018, № 1346 від 18.04.2018, № 1395 від 23.04.2018, № 1556 від 04.05.2018, № 1746 від 16.05.2018, № 1844 від 24.05.2018, № 2000 від 05.06.2018, № 2143 від 15.06.2018, № 2201 від 21.06.2018, № 2241 від 22.06.2018, № 2363 від 03.07.2018, № 2475 від 09.07.2018, № 2991 від 15.08.2018, № 3165 від 27.08.2018 та № 3556 від 24.09.2018.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою Відповідача без будь-яких зауважень щодо кількості та якості поставленого товару. Крім цього Позивачем надано копії відповідних рахунків щодо оплати поставленого товару.

Таким чином за наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено, що Позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару за Договором на загальну суму 205968,48 грн.

В свою чергу Відповідачем поставлений товар був оплачений частково, на загальну суму 159896,38 грн, на підтвердження чого Позивачем надано копії відповідних платіжних доручень.

Відтак сума боргу Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 46072,10 грн. Наявність заборгованості Відповідачем протягом розгляду справи не спростована, доказів сплати заборгованості не надано.

Щодо тверджень Відповідача у відзиві на позов про неврахування часткової оплати у сумі 6000,00 грн судом встановлено, що Відповідачем надано рахунок на оплату № 42 від 01.04.2020 за інформаційно-консультаційні послуги, що виставлений Відповідачем Позивачу з посиланням на договір № 200102 від 20.01.2012, а також Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 15.04.2020 - інформаційно-консультаційних послуг за договором № 200102 від 20.01.2012, підписаний та скріплений печаткою лише Відповідача.

За наслідком дослідження вказаних доказів суд дійшов висновку, що рахунок на оплату № 42 від 01.04.2020 та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 15.04.2020 не мають жодного відношення до Договору поставки товарів № 311001 від 31.10.2014 та не є платіжними документами, що свідчили б про часткову сплату Відповідачем заборгованості за Договором.

Отже відповідні доводи Відповідача про часткову сплату заборгованості за Договором на суму 6000,00 грн відхиляються судом як необґрунтовані.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що вказана вище сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором є обґрунтованою та документально підтвердженою, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягає задоволенню повністю, в розмірі 46072,10 грн.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов`язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 41464,89 грн штрафу та 27265,72 грн пені.

Так, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 того ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У разі прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.8. Договору).

Крім цього, у разі прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 90% від суми заборгованості (п. 6.9. Договору).

Відносно доводів Відповідача про неможливість одночасного стягнення пені і штрафу суд зазначає наступне.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18).

При цьому суд зазначає, що пункти 6.8. і 6.9. Договору поставки № 311001, якими на покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за прострочення оплати товару, не оспорюються Відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Враховуючи, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 46072,10 грн, отже 90% від вказаної суми складають 41464,89 грн, які заявлені Позивачем до стягнення з Відповідача.

Таким чином судом встановлено, що Позивачем правильно визначено розмір штрафу відповідно до п. 6.9. Договору, відтак позовна вимога про стягнення 41464,89 грн штрафу підлягає задоволенню повністю.

Як вже зазначено вище, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 27265,72 грн пені за прострочення строків оплати товару за загальний період за різними поставками з 29.05.2018 по 16.03.2020.

Відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що розрахунок пені здійснено Позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами Договору не передбачено нарахування штрафних санкцій за відповідним грошовим зобов`язанням в інші строки, ніж зазначені в ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже сторони при укладенні договору в силу 627 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України мають право встановити інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.8. Договору, у разі прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

При цьому сторони в п. 9.9. Договору домовились про те, що у разі прострочення строків оплати товару, покупець сплачує пеню за весь час прострочення.

Проаналізувавши вказані вище умови Договору суд дійшов висновку, що сторони в п. 9.9. Договору погодили інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені за весь час прострочення строків оплати товару.

Таким чином доводи Відповідача, викладені у відзиві на позов, про порушення Позивачем ч. 6 ст. 232 ГК України при здійсненні розрахунку пені, спростовуються умовами Договору, відтак відхиляються судом як необґрунтовані.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені судом встановлено, що пеня нарахована: за видатковою накладною № 518 від 14.02.2018 за період з 06.06.2018 по 21.11.2019 у сумі 1566,38 грн; за видатковою накладною № 1346 від 18.04.2018 за період з 29.05.2018 по 16.03.2020 у сумі 2526,45 грн; за видатковою накладною № 1746 від 16.05.2018 за період з 26.06.2018 по 16.03.2020 у сумі 13515,02 грн; за видатковою накладною № 2000 від 05.06.2018 за період з 16.07.2018 по 16.03.2020 у сумі 4329,45 грн; за видатковою накладною № 2991 від 15.08.2018 за період з 25.09.2018 по 16.03.2020 у сумі 5311,42 грн. Таким чином загальний розмір розрахованої Позивачем пені за вказаними видатковими накладними становить 27248,72 грн, а в прохальній частині позовної заяви Позивачем заявлено до стягнення 27265,72 грн пені.

Судом встановлено, що вказані вище розрахунки містять арифметичні помилки, зокрема: загальна сума пені за видатковою накладною № 1346 від 18.04.2018 становить 2527,16 грн (Позивачем визначено 2526,45 грн); загальна сума пені за видатковою накладною № 1746 від 16.05.2018 становить 13519,12 грн (Позивачем визначено 13515,02 грн), загальна сума пені за видатковою накладною № 2000 від 05.06.2018 становить 4330,81 грн (Позивачем визначено 4329,45 грн); загальна сума пені за видатковою накладною № 2991 від 15.08.2018 становить 5313,31 грн (Позивачем визначено 5311,42 грн).

Правильний розрахунок пені, здійснений судом (в частині розрахунків Позивача, що містять помилки), є наступним.

Зокрема, за видатковою накладною № 1346

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка, %Пеня, грн 13.12.2019 30.01.2020 49 4000,00 13,5 27 144,99 31.01.2020 12.03.2020 42 4000,00 11 22 101,26 13.03.2020 16.03.2020 4 4000,00 10 20 8,77

За видатковою накладною № 1746

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка, %Пеня, грн 13.12.2019 30.01.2020 49 23584,00 13,5 27 854,84 31.01.2020 12.03.2020 42 23584,00 11 22 597,03 13.03.2020 16.03.2020 4 23584,00 10 20 51,69

За видатковою накладною № 2000

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка, %Пеня, грн 13.12.2019 30.01.2020 49 7810,00 13,5 27 283,09 31.01.2020 12.03.2020 42 7810,00 11 22 197,71 13.03.2020 16.03.2020 4 7810,00 10 20 17,12

Зокрема, за видатковою накладною № 2991

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка, %Пеня, грн 13.12.2019 30.01.2020 49 10934,00 13,5 27 396,32 31.01.2020 12.03.2020 42 10934,00 11 22 276,79 13.03.2020 16.03.2020 4 10934,00 10 20 23,96

В інших частинах надані Позивачем розрахунки пені є правильними.

Таким чином, враховуючи, що правильний розмір пені за заявленими вимогами згідно розрахунку суду становить 27256,78 грн, а в позовній заяві Позивач просить суд стягнути пеню в сумі 27265,72 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені, зокрема у сумі 27256,78 грн.

Крім того Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача 2457,83 грн 3% річних та 4245,74 грн інфляційних втрат.

Відповідачем у відзиві на позов вказані вимоги Позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат не заперечувались та не спростовувались.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що 3% річних нараховані: за видатковою накладною № 518 від 14.02.2018 за період з 06.06.2018 по 21.11.2019 у сумі 133,67 грн; за видатковою накладною № 1346 від 18.04.2018 за період з 29.05.2018 по 16.03.2020 у сумі 227,72 грн; за видатковою накладною № 1746 від 16.05.2018 за період з 26.06.2018 по 16.03.2020 у сумі 1220,80 грн; за видатковою накладною № 2000 від 05.06.2018 за період з 16.07.2018 по 16.03.2020 у сумі 391,44 грн; за видатковою накладною № 2991 від 15.08.2018 за період з 25.09.2018 по 16.03.2020 у сумі 484,20 грн. Загальна сума складає 2457,83 грн.

Наданий Позивачем розрахунок 3% річних містить арифметичні помилки, у зв`язку з чим судом було самостійно здійснено розрахунок 3% річних, зокрема:

- за видатковою накладною № 518 за період з 06.06.2018 по 21.11.2019 загальна сума становить 133,66 грн (Позивачем визначено 133,67 грн);

- за видатковою накладною № 1346 за період з 10.06.2018 по 16.03.2020 правильна сума 3% річних становить 212,38 грн (за формулою: 4000,00 грн боргу * 3% / 365 днів * 646 днів прострочення) (Позивачем визначено 212,32 грн), отже загальна сума 3% річних за видатковою накладною № 1346 становить 227,79 грн (Позивачем визначено 227,72 грн);

- за видатковою накладною № 1746 за період з 26.06.2018 по 16.03.2020 правильна сума 3% річних становить 1221,20 грн (за формулою: 23584,00 грн боргу * 3% / 365 днів * 630 днів прострочення) (Позивачем визначено 1220,80 грн);

- за видатковою накладною № 2000 за період з 16.07.2018 по 16.03.2020 правильна сума 3% річних становить 391,57 грн (за формулою: 7810,00 грн боргу * 3% / 365 днів * 610 днів прострочення) (Позивачем визначено 391,44 грн);

- за видатковою накладною № 2991 за період з 25.09.2018 по 16.03.2020 правильна сума 3% річних становить 484,39 грн (за формулою: 10934,00 грн боргу * 3% / 365 днів * 539 днів прострочення) (Позивачем визначено 484,20 грн).

Таким чином за результатом здійсненого судом розрахунку 3% річних встановлено, що правильна сума 3% річних становить 2458,61 грн, однак враховуючи те, що суд при розгляді справи не може виходити за межі заявлених позовних вимог, позовна вимога про стягнення 3% річних за Договором задовольняється судом в межах визначеної Позивачем суми 2457,83 грн.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що інфляційні втрати нараховані: за видатковою накладною № 518 від 14.02.2018 за період з червня 2018 по листопад 2019 у сумі 300,43 грн; за видатковою накладною № 1346 від 18.04.2018 за період з червня 2018 по лютий 2020 у сумі 347,60 грн; за видатковою накладною № 1746 від 16.05.2018 за період з липня 2018 по лютий 2020 у сумі 2049,45 грн; за видатковою накладною № 2000 від 05.06.2018 за період з серпня 2018 по лютий 2020 у сумі 738,05 грн; за видатковою накладною № 2991 від 15.08.2018 за період з жовтня 2018 по лютий 2020 у сумі 810,21 грн. Загальна сума складає 4245,74 грн.

Судом встановлено, що наданий розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та обґрунтованим, отже позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4245,74 грн інфляційних втрат задовольняється судом повністю.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір у сумі 2101,84 грн (121497,34 грн (сума задоволених вимог) / 121506,28 грн (сума заявлених вимог) * 2102,00 грн (сплачений судовий збір).

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Разан-Н (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Леніна, буд. 21, кв. 13; код ЄДРПОУ 37340463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 30/3; код ЄДРПОУ 36778933) 46072 (сорок шість тисяч сімдесят дві) грн 10 коп. основного боргу, 41464 (сорок одну тисячу чотириста шістдесят чотири) грн 89 коп. штрафу, 27256 (двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 78 коп. пені, 2457 (дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 83 коп. 3% річних, 4245 (чотири тисячі двісті сорок п`ять) грн 74 коп. інфляційних втрат та 2101 (дві тисячі сто одну) грн 84 коп. судового збору.

3. Відмовити в частині стягнення 8,94 грн пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 09.06.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення09.06.2020
Оприлюднено11.06.2020
Номер документу89703798
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/696/20

Рішення від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Наріжний С.Ю.

Ухвала від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Наріжний С.Ю.

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Наріжний С.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні