Рішення

від 28.05.2020 по справі 915/2447/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Справа № 915/2447/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального некомерційного підприємства Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради (54058, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 01998383)

до відповідача: Приватного підприємства Юліана-Сервіс (54028, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 100/1; ідентифікаційний код 22426886)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22, кімната 512; ідентифікаційний код 38694316)

про: стягнення 774412,36 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Панкул І.В., за довіреністю

Суть спору:

21.12.2019 Комунальне некомерційне підприємство Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 19.12.2019 (вх. № 19392/19), з урахуванням позовної заяви з усунутими недоліками б/н від 08.01.2020 (вх. № 166/20) про стягнення з Приватного підприємства Юліана-Сервіс 774412,36 грн, з яких: 645712,70 грн - сума подвійної неустойки; 78264,95 грн - сума штрафу у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати; 41774,37 грн - сума пені за строк прострочки; 8660,34 грн - сума 3% річних за строк прострочки з 15.02.2018 по 28.11.2019.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 29.09.2006; рецензии на отчет об оценку имущества в виде нежилых помещений в здании пищеблока, находящихся на балансе Николаевской областной больницы и расположенных по адресу: г. Николаев, ул. Киевская, 1 від 29.08.2006; актів приймання-передачі нерухомого майна від 29.09.2006 та від 03.02.2020; розрахунку плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі Миколаївської обласної лікарні управління охорони здоров`я; розрахунку плати за комунальні послуги для орендного підприємства ПП Юліана-Сервіс від 30.08.2006; розрахунку податку за землю для орендного підприємства ПП Юліана-Сервіс від 30.08.2006; витягу з державного реєстру правочинів № 2956833 від 29.09.2006; заяв про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 29.09.2006 р. № 1140/01-12 від 30.09.2016 та № 1220/01-12 від 19.10.2016 з доказами їх направлення відповідачу; протоколу засідання комісії для повернення нерухомого майна переданого в строкове платне користування № 1 від 25.10.2016; вимоги № 1766/01-12 від 11.11.2019 з доказами направлення; наказу Комунального некомерційного підприємства Миколаївська обласна клінічна лікарня № 583-Л від 26.11.2019 Про створення комісії щодо проведення інвентаризації приміщення на другому поверсі харчоблоку лікарні, яке перебуває в користуванні ПП Юліана-Сервіс ; акту про відсутність доступу до орендованого приміщення від 28.11.2019; рішень Миколаївської обласної ради № 25 від 16.05.2019 Про припинення діяльності закладів охорони здоров`я Миколаївської обласної ради в результаті реорганізації шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства та від 18.09.2019 № 1 Про створення комунальних некомерційних підприємств та затвердження їх статутів ; Статуту Комунального некомерційного підприємства Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради, затверджений рішенням обласної ради від 18.09.2019 № 1; протоколу засідання комісії з обстеження приміщень на другому поверсі харчоблоку лікарні, яке перебувають в користуванні ПП Юліана-Сервіс ; застосування норм статей 625, 629, 758, 759, 763, 764, 766, 785 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України, статей 17, 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та мотивовані таким:

29.09.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в строкове платне користування нерухоме майно.

Дія вказаного договору закінчилася 29.09.2016, намірів продовжувати орендні відносини з Відповідачем не було, через постійну затримку сплати орендної плати зі сторони Орендаря. Відповідно до цього Відповідачу було направлено повідомлення про припинення договору в зазначений строк та вимоги повернути орендоване майно за порядком, прописаним в договорі. Через ряд судових справ, які слухались та слухаються до сьогоднішнього часу Відповідач безпідставно продовжує утримувати орендоване майно, не надає акт прийому-передачі майна, відмовляється сплачувати суму в розмірі орендної плати, за умовами колишнього договору оренди, за весь час такого утримання.

З моменту закінчення строку договору, з власної ініціативи, Відповідач жодного разу не звертався з вимогою чи пропозицією підписати акт прийому-передачі всього орендованого приміщення.

Враховуючи факт ухилення від виконання умов договору щодо звільнення та повернення об`єкта оренди, ігнорування пропозицій позивача щодо узгодження зручного для Відповідача часу та дати підписання акту приймання-передачі та з метою поновлення порушених прав Позивача, адміністрація закладу вважає, що Відповідач повинен відшкодувати збитки, завдані затримкою повернення (передання) орендованого майна, тобто сплатити орендну плату та штрафні санкції за весь той час, коли він безперервно, користувався орендованим майном та отримував прибуток в наслідок такого незаконного користування.

Ухвалою суду від 13.01.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви,останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2447/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання було призначено на 11 лютого 2020 року о 10:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи; залучено до участі у справі Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо позову.

10.02.2020 до суду від Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення № 35/01.01-19 від 10.02.2020, в яких зазначено, що департамент підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі, мотивуючи таким: 29.09.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області. Позивач належним чином декілька разів повідомив відповідача про припинення чинності Договору в зв`язку з закінченням його строку дії та про повернення об`єкта оренди. Інформація про факт підписання акта приймання-передачі Майна в період, за який нараховані штрафні санкції, в департаменті відсутня, та позивачем не підтверджується.

Ухвалою суду від 11.02.2020 було відкладено підготовче засідання на 12 березня 2020 року о 10:00.

25.02.2020 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви № 291/01-12 від 18.02.2020 щодо обставин правонаступництва юридичної особи - Миколаївська обласна лікарня (код ЄДРПОУ 01998383).

Крім наведеного, позивачем надано суду акт приймання-передачі нерухомого майна від 03.02.2020 за договором оренди від 29.09.2006, про намір подання якого представник позивача зазначав в судовому засіданні 11.02.2020.

Ухвалою суду від 12.03.2020 було закрито підготовче провадження у справі № 915/2447/19, з призначенням її до судового розгляду по суті на 09 квітня 2020 року об 11:15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції постанови від 22.04.2020 № 291), з 12.03.2020 по 11.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З огляду на викладене, враховуючи введення в Україні карантину через спалах у світі короновірусу та з метою забезпечення безпеки учасників справи, що у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строку розгляду справи, суд, ухвалою від 09.04.2020 постановив відкласти розгляд справи № 915/2447/19 без визначення дати судового засідання; провести розгляд справи №915/2447/19 поза межами встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу COVID-19 .

Відповідно до п. 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки , визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, згідно яких карантин продовжено до 22.05.2020 та прийнято рішення про послаблення карантинних обмежень з 11.05.2020, зокрема, - дозволено діяльність адвокатів; водночас залишається забороненим, зокрема, - перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (за встановленими винятками); перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) (за встановленими винятками).

За такого, беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020, господарський суд вважав за необхідне та можливе повідомити учасників справи про час та місце проведення судового засідання.

Так, ухвалою суду від 12.05.2020 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання з розгляду справи № 915/2447/19 по суті відбудеться 28 травня 2020 року о 09:30.

Крім того, вказаною ухвалою суд повідомив учасників справи про те, що за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, справу буде розглянуто без участі представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.

25.05.2020 до суд від позивача надійшла заява № 762/01-12 від 19.05.2020 про розгляд справи за відсутності позивача, в якій заявник повідомив суд, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі представника (адвоката) лікарні.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 13.01.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 20.01.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139125009 та роздруківкою з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження вказаного відправлення.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 04.02.2020 включно.

Разом із тим, ні станом на 04.02.2020, ні станом на дату розгляду справи по суті, від позивача відзив до суду не надходив.

В судове засідання 28.05.2020 з`явився представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації, який підтвердив суду актуальність правової позиції Департаменту, викладеної в письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Повноважні представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітки про отримання позивачем (15.05.2020) копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2020 у справі № 915/2447/19 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140194260. Копія ухвали від 12.05.2020 у справі № 915/2447/19 направлена на юридичну адресу відповідача 18.05.2020 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з зазначенням причини повернення: неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача , інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (потове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140194278).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.05.2020 за № 1006689488, з якого вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є: 54028, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул . Космонавтів, буд. 100/1, на яку і була направлена копія вищевказаної ухвали.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду з повідомленням відповідача про час та місце проведення судового засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином сторін, зокрема - відповідача, про дату, час та місце проведення судового засідання.

16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , враховуючи строки розгляду справи по суті, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність повноважних представників у даному засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, то, за відсутності клопотань учасників справи про інше, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.05.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши у судових засіданнях представників позивача та третьої особи, дослідивши надані докази у їх сукупності суд -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2006 року між Миколаївською обласною лікарнею-закладом комунальної власності, як орендодавцем, та Приватним підприємством Юліана-Сервіс , як орендарем, був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: частини приміщень в літ. Ж-2 на другому поверху, що складається з приміщень: 1 (6,7 м2), 2 (102,5 м2), 3 (2,7 м2), 4 (3,0 м2), 5 (0,9 м2), 6 (0,9 м2), 7 (0,9 м2), 8 (2,7 м2), 9(0,9 м2), 10 (0,9 м2), 11 (0,9 м2), 12 (3,0 м2), 13 (8,3 м2), 14 (14,0 м2), 15 (334,6 м2), 16 (6.2 м2), 18 (12,9 м2), 19 (51,6 м2), 20 (5,8 м2), 21 (13,1 м2), 23 (68,0 м2) І сходинкова клітина (22,9 м2) всього загальною площею 663,4 м2 належних Територіальній громаді міст, сіл, селищ Миколаївської області в оперативному управлінні Миколаївської обласної лікарні-закладу комунальної власності області на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Миколаївської міської ради 30.01.2004 року, зареєстрованого в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме Майно 30.01.2004 р. за № 2706627, витяг виданий Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.08.2006 р. за № 11436871 (надалі - Майно) що розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1 на другому поверсі двухповерхового будинку харчоблоку, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою, виконаною ТОВ Приват-Південь станом на 31.07.2006 р. і становить 529 500 п`ятсот двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. Майно передається без меблів та обладнання. Майно передається в оренду з метою розташування столової для співробітників ПП Юліана-Сервіс та обслуговування пільгової категорії населення, співробітників лікарні та хворих з сільської місцевості, які приїжджають на консультативний прийом в обласну поліклініку.

За умовами наведеного Договору:

- орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту державної реєстрації цього договору та складання акта приймання-передачі майна (п.2.1);

- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2);

- передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетам Міністрів України (п.2.3);

- у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 10 робочих днів з моменту припинення договору. В цей строк орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.4);

- обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.5);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальної громади сіл. селиш, міст Миколаївської області, затвердженої рішенням обласної ради від 5 березня 2004 року №15 (із змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - липень 2006 року - 2280,74 грн. Нарахування орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - липень 2006 року на індекси інфляції за період з серпня 2006 року до першого місяця оренди включно (п. 3.1);

- орендар зобов`язався у разі припинення або розірвання договору, повернути орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.7);

- орендар має право з дозволу орендодавця, вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (п.6.2);

- орендодавець зобов`язався передати орендарю в оренду майно, згідно з цим договором, за актом приймання-передачі майна, який підписується сторонами в 3-денний термін з моменту державної реєстрації цього договору (п.7.1);

- у разі несвоєчасного повернення майна орендарем орендар повинен сплатити штраф у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати на користь орендодавця та обласного бюджету у співвідношенні 70% та 30%. Штраф розраховується виходячи з розміру орендної плати за останній, згідно з договором, місяць оренди (п.9.3);

- термін дії цього договору 10 років з моменту його державної реєстрації (п.10.1);

- у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця (п.10.5);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6);

- чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п.10.8).

Суд відмічає, що рішенням Миколаївської обласної ради №40 від 22.12.2016 було вирішено перейменувати Миколаївську обласну лікарню - заклад комунальної власності області у Миколаївську обласну клінічну лікарню Миколаївської обласної ради.

У подальшому, рішенням Миколаївської обласної ради № 25 від 16.05.2019 було вирішено, зокрема, припинити діяльність Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради (код за ЄДРПОУ - 01998383) в результаті реорганізації шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради; визнати комунальне некомерційне підприємство Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради правонаступником майна, прав та обов`язків Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради.

Крім того, з отриманого на запит суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2019 за № 1006123770 вбачається, що юридична особа Комунальне некомерційне підприємство Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради (ідентифікаційний код 01998383) є правонаступником юридичної особи Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради (ідентифікаційний код 01998383).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як орендодавця, про стягнення з відповідача, як орендаря, неустойки, штрафу, пені та 3% річних внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення орендованого майна.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 29.09.2006;

- рецензия на отчет об оценку имущества в виде нежилых помещений в здании пищеблока, находящихся на балансе Николаевской областной больницы и расположенных по адресу: г. Николаев, ул. Киевская, 1 від 29.08.2006;

- акти приймання-передачі нерухомого майна від 29.09.2006 та від 03.02.2020;

- розрахунок плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі Миколаївської обласної лікарні управління охорони здоров`я;

- розрахунок плати за комунальні послуги для орендного підприємства ПП Юліана-Сервіс від 30.08.2006;

- розрахунок податку за землю для орендного підприємства ПП Юліана-Сервіс від 30.08.2006;

- витяг з державного реєстру правочинів № 2956833 від 29.09.2006;

- заяви про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 29.09.2006 р. № 1140/01-12 від 30.09.2016 та № 1220/01-12 від 19.10.2016 з доказами їх направлення відповідачу;

- протокол засідання комісії для повернення нерухомого майна переданого в строкове платне користування № 1 від 25.10.2016;

- вимога № 1766/01-12 від 11.11.2019 з доказами направлення;

- наказ Комунального некомерційного підприємства Миколаївська обласна клінічна лікарня № 583-Л від 26.11.2019 Про створення комісії щодо проведення інвентаризації приміщення на другому поверсі харчоблоку лікарні, яке перебуває в користуванні ПП Юліана-Сервіс ;

- акт про відсутність доступу до орендованого приміщення від 28.11.2019;

- рішення Миколаївської обласної ради № 25 від 16.05.2019 Про припинення діяльності закладів охорони здоров`я Миколаївської обласної ради в результаті реорганізації шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства та від 18.09.2019 № 1 Про створення комунальних некомерційних підприємств та затвердження їх статутів ;

- Статут Комунального некомерційного підприємства Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради, затверджений рішенням обласної ради від 18.09.2019 № 1;

- протокол засідання комісії з обстеження приміщень на другому поверсі харчоблоку лікарні, яке перебувають в користуванні ПП Юліана-Сервіс .

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Третя особа на підтвердження власної правової позиції по даній справі доказів суду не надала.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про оренду, зокрема Закону України Про оренду державного та комунального майна .

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що згідно витягу з Державного реєстру правочинів №2956833 від 29.09.2006, укладений між сторонами Договір оренди зареєстровано 29.09.2006. Таким чином слід вважати, що договір набув чинності з 29.09.2006 строком на десять років, тобто дія вказаного договору закінчилася 29.09.2016.

В акті приймання-передачі спірного нерухомого майна сторони зафіксували, що стан вищезазначеного нерухомого майна на момент передачі є незадовільним, потребує ремонту, дах над великим залом протікає. Сторони ознайомлені і претензій одна до одної не мають.

Також з матеріалів справи вбачається, що 30.09.2016 Миколаївська обласна лікарня направила на адресу Приватного підприємства ЮЛІАНА-СЕРВІС заяву №1140/01-12 від 30.06.2016 про припинення спірного договору оренди від 29.09.2006.

Крім того, 20.10.2016 Миколаївська обласна лікарня повторно направила на адресу Приватного підприємства ЮЛІАНА-СЕРВІС заяву №1220/01-12 від 19.10.2016 про припинення спірного договору оренди від 29.09.2006 та повернення нерухомого майна, в якому зауважила, що заявою №1140/01-12 від 30.09.2016 Миколаївська обласна лікарня повідомила Приватне підприємство ЮЛІАНА-СЕРВІС про припинення з ним договірних відносин у зв`язку із закінченням дії договору оренди нерухомого майна від 29.09.2006 та, на підставі п.2.4 спірного договору, повторно виступив з вимогою повернення орендованого майна орендодавцю та прийняття участі в засіданні створеної наказом №266-Л від 19.10.2016 комісії для повернення спірного орендованого нерухомо майна шляхом підписання акту приймання-передачі. До того ж, Миколаївська обласна лікарня звертала увагу Приватного підприємства ЮЛІАНА-СЕРВІС на те, що відповідно до п.9.3 спірного договору оренди у разі несвоєчасного повернення майна орендарем він повинен сплатити штраф у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати на користь орендодавця та обласного бюджету.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018 у справі № 915/1290/16 було, зокрема, зобов`язано Приватне підприємство ЮЛІАНА-СЕРВІС звільнити та повернути Миколаївській обласній клінічній лікарні Миколаївської обласної ради об`єкт оренди нерухоме майно частини приміщень в літ.Ж-2 на другому поверсі, що складається з приміщень: 1 (6,7 кв.м), 2 (102,5 кв.м), 3 (2,7 кв.м), 4 (3,0 кв.м), 5 (0,9 кв.м), 6 (0,9 кв.м), 7 (0,9 кв.м), 8 (2,7 кв.м), 9 (0,9 кв.м), 10 (0,9 кв.м), 11 (0,9 кв.м), 12 (3,0 кв.м), 13 (8,3 кв.м), 14 (14,0 кв.м), 15 (334,6 кв.м), 16 (6,2 кв.м), 18 (12,9 кв.м), 19 (51,6 кв.м), 20 (5,8 кв.м), 21 (13,1 кв.м), 23 (68,0 кв.м), і сходинкова клітина (22,9 кв.м) всього загальною площею 663,4 кв.м., розміщене за адресою: м.Миколаїв, вул.Київська, 1, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Вказаним рішенням, крім наведеного вище, було встановлено, що спірний договір вважається припиненим з 29.09.2016, а також відсутність доказів, які б підтверджували правомірність знаходження Приватного підприємства ЮЛІАНА-СЕРВІС в орендованому раніше ним приміщенні.

Рішення набрало законної сили 20.12.2019.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, оскільки факт існування господарського правопорушення, яке полягає у неповерненні відповідачем об`єкта оренди, встановлено рішенням суду від 11.07.2018 у справі № 915/1290/16, то вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

З матеріалів справи також вбачається, що 12.11.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 1766/01-12 від 11.11.2019, в якій, у зв`язку з тим, що відповідач не передав орендоване приміщення, вимагав допустити комісію з інвентаризації в займане приміщення, підписати акт прийому-передачі інвентаризаційного майна,

Крім того, у ході судового розгляду позивачем надано до матеріалів справи акт приймання-передачі нерухомого майна від 03.02.2020, з якого вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство Миколаївська обласна клінічна лікарня прийняло, а Приватне підприємство Юліана-Сервіс передало частину приміщень за літ. Ж-2 на другому поверху, що складається з приміщень: 1 (6,7 м2), 2 (102,5 м2), 3 (2,7 м2), 4 (3,0 м2), 5 (0,9 м2), 6 (0,9 м2), 7 (0,9 м2), 8 (2,7 м2), 9(0,9 м2), 10 (0,9 м2), 11 (0,9 м2), 12 (3,0 м2), 13 (8,3 м2), 14 (14,0 м2), 15 (334,6 м2), 16 (6.2 м2), 18 (12,9 м2), 19 (51,6 м2), 20 (5,8 м2), 21 (13,1 м2), 23 (68,0 м2) І сходинкова клітина (22,9 м2) всього загальною площею 663,4 м2, що розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1 на другому поверсі двухповерхового будинку харчоблоку лікарні, які були орендовані за договором оренди від 29.09.2006р. Реєстраційний № 4069.

З наведеного вбачається, що відповідач зобов`язання щодо повернення орендованого майна виконав з простроченням.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, у даній справі покладався на відповідача - орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та передачі орендованого майна орендодавцю в обумовлений Договором строк не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності повернення орендодавцю орендованого майна, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018 у справі № 915/1290/16 було стягнуто з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (з 29.09.2016 по 14.02.2018) в сумі 423896,38 грн, а також штраф за невиконання обов`язку щодо повернення майна з оренди у сумі 56797,85 грн.

У даній господарській справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- суму подвійної неустойки за період з 15.02.2018 по 28.11.2019 у розмірі 645712,70 грн;

- суму штрафу у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати - 78264,95 грн;

- суму пені за строк прострочки за період з 15.02.2018 по 28.11.2019 у розмірі 41774,37 грн;

- суму 3% річних за строк прострочки з 15.02.2018 по 28.11.2019 у розмірі 8660,34 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми подвійної неустойки суд зазначає таке.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умовами п. 2.4 Договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 10 робочих днів з моменту припинення договору.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема, у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення невиконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Як уже було наведено судом, попри закінчення строку укладеного між сторонами договору оренди 29.09.2016, орендоване майно було повернуто відповідачем позивачу лише 03.02.2020.

За такого позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача суму подвійної неустойки за період з 15.02.2018 по 28.11.2019 у розмірі 645712,70 грн.

Судом перевірено розрахунок неустойки, наведений позивачем, та встановлено, що відповідні нарахування останнім проведені вірно.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача суми штрафу суд звертає увагу сторін на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Разом із тим, ч. 3 відповідної статті ЦК України визначає поняття іншого виду неустойки - пені, яка є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз відповідних норм вказує на те, що законодавець розрізняє такі види неустойки як штраф і пеня, при цьому основною відмінною ознакою зазначених видів неустойки є порядок їх обчислення. Так, штраф фактично є фіксованим єдиноразовим платежем, що обчислюється у відсотковому відношенні від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, в той час як обчислення пені передбачає можливість триваючого нарахування відповідного виду штрафних санкції за визначені періоди прострочення виконання основного зобов`язання.

За умовами п. 9.3 Договору у разі несвоєчасного повернення майна орендарем орендар повинен сплатити штраф у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати на користь орендодавця та обласного бюджету у співвідношенні 70% та 30%. Штраф розраховується виходячи з розміру орендної плати за останній, згідно з договором, місяць оренди.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018 у справі № 915/1290/16 було, зокрема, встановлено підставність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу штрафу, відповідно до п. 9.3 Договору, у сумі 56797,85 грн за невиконання обов`язку щодо повернення майна з оренди, та стягнуто з відповідача на користь позивача відповідні грошові кошти.

Суд вважає за необхідне зауважити, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що штраф за порушення обов`язку щодо повернення майна з оренди вже був стягнутий з відповідача на користь позивача відповідно до рішення суду у справі № 915/1290/16, то повторне стягнення такого штрафу суперечить вимогам закону.

З урахуванням наведеного суд відмовляє позивачу в стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати в розмірі 8264,95 грн.

Що ж до заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені за строк прострочки за період з 15.02.2018 по 28.11.2019 у розмірі 41774,37 грн та сум 3% річних за строк прострочки з 15.02.2018 по 28.11.2019 у розмірі 8660,34 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з наданого позивачем обґрунтування розрахунку позовних вимог, нарахування пені та 3 % річних за строк прострочки (за період 15.02.2018 по 28.11.2019), фактично здійснено підприємством у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди, а саме - оплати орендної плати.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок заборгованості за незаконне користування майном (фактично - орендної плати за період після закінчення строку дії договору).

Разом із тим, відповідні вимоги щодо виконання основного зобов`язання позивачем у даній справі не заявлялися та не могли б бути задоволені судом у даній справі, у зв`язку зі стягненням неустойки у порядку ст. 785 ЦК України, та з урахуванням приписів ст. 61 Конституції України.

Заявлені ж вимоги про стягнення пені та відсотків річних за строк прострочки, є похідними вимогами (щодо вимоги про стягнення плати за незаконне користування майном), в задоволенні яких у зв`язку з наведеним вище належить відмовити.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 9685,59 грн ((645712,70 / 774412,36) * 100 % = 83,38 %; 83,38 % * 11616,20 = 9685,59) судового збору.

Стосовно заявлених до стягнення судових витрат на поштові направлення листів сторонам по справі у розмірі 200,00 грн суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Вказані витрати не відносяться до витрат, зазначених у пунктах 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, враховуючи положення статей 42, 185 цього ж Кодексу суд вважає, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, подання доказів, направлення копій заяв по суті та заяв з процесуальних питань іншим учасникам справи фактично є процесуальними діями, необхідними для розгляду справи або підготовки для її розгляду в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати, понесені в зв`язку з вчиненням таких дій, можна віднести до судових витрат.

При цьому поштові витрати на направлення відповідачу досудової вимоги та інших листів у порядку досудового врегулювання спору не можуть вважатися судовими витратами в розумінні вказаної процесуальної норми.

Таким чином, витрати позивача, пов`язані з направленням іншим учасникам справи заяв по суті, зокрема позовної заяви та позовної заяви з усунутими недоліками, сума яких становить 65,50 грн, є судовими витратами, понесеними в зв`язку з розглядом справи.

Разом із тим, у зв`язку з частковим задоволенням позову до стягнення з відповідача підлягають поштові витрати (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) в сумі 54,61 грн ((645712,70 / 774412,36) * 100 % = 83,38 %; 83,38 % * 65,50 = 54,61).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Юліана-Сервіс (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 131/Б3; ідентифікаційний код 22426886) на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради (54058, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 01998383) суму подвійної неустойки в розмірі 645712,70 грн, а також 9685,58 грн судового збору та 54,61 грн поштових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі п`ятикратної місячної орендної плати в сумі 78264,95 грн, пені за строк прострочки в сумі 41774,37 грн, 3 % річних за строк прострочки з 15.02.2018 по 28.11.2019 в сумі 8660,34 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради (54058, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 01998383);

Відповідач: Приватне підприємство Юліана-Сервіс (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 131/Б3; ідентифікаційний код 22426886).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22, кімната 512; ідентифікаційний код 38694316).

Повне рішення складено та підписано судом 09.06.2020.

Суддя О.Г. Смородінова