Рішення

від 09.06.2020 по справі 918/322/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/322/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. , розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юберпрайм" про стягнення заборгованості в сумі 51 181 грн. 55 коп.

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юберпрайм" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 51 181 грн. 55 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №548339 від 06.11.2019 року.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву; позивачу - відповідь на відзив.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення поштового зв`язку, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі - відповідна ухвала суду двічі надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 20, кв. 77 .

Органом поштового зв`язку двічі повернуто ухвалу суду від 13.04.2020 року з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо вручення ПВ", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі і причини неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

06 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юберпрайм" як покупцем було укладено договір поставки № 548339 (далі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (а.с. 9-12).

Пунктом 1.2, Договору передбачено, що предметом Договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів (Товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури Постачальника.

Відповідно до п.4.3. Договору, передача Товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування, його кількість, ціна та загальна вартість.

Згідно з п.5.7. Договору моментом отримання Товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на проданий Товар, чи здача Товару перевізникові, або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) у порядку п. 2 ст. 664 Цивільним кодексом України.

На виконання умов укладеного договору постачальник здійснив поставку покупцеві товару покупцеві на загальну суму 50 785,03 грн., що підтверджується видатковими накладними № FТМ00001200/20 від 03 січня 2020 року на суму 34 714,99грн. та № FTM00003510/20 від 10 січня 2020 року на суму 16 070,04 грн. (а.с. 13-14).

Відповідно до п.3.3.1 договору покупець зобов 'язаний отримати товар та своєчасно його оплатити.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем на основі цього договору і видаткових накладних на нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

З вищенаведеного вбачається, що строк оплати за товар відповідно до умов договору поставки №548339 від 06 листопада 2019 року по видаткових накладних № FТМ00001200/20 від 03 січня 2020 року на суму 34 714,99грн. та №FТМ00003510/20 від 10 січня 2020 року на суму 16 070,04 грн. сплив через 7 (сім) календарних днів після отримання товару, факт отримання якого підтверджується датою підписання видаткових накладних (п.4.3. Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач оплату за поставлений товар виконав лише частково у розмірі 10 000,00грн., що підтверджується банківською випискою за 28.02.2020 року (а.с. 15-17). Дана сума часткової оплати у розмірі 10 000,00 грн. була зараховано на погашення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № FТМ00001200/20 від 03 січня 2020 року.

З огляду на вищенаведене, станом на 09.06.2020 року розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юберпрайм" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" за умовами договору поставки № 548339 від 06.11.2019 року складає 40 785,03 грн., а саме: по видатковій накладній № FТМ00001200/20 від 03 січня 2020 року на суму 24 714,99 грн. (з врахуванням часткової оплати); по видатковій накладній №FТМ 00003510/20 від 10 січня 2020 року на суму 16 070,04 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення покупцем оплати поставленого товару, а сторони не заявляли про існування таких доказів.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 40 785,03 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Крім того, пунктом 6.3. договору визначено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Керуючись згаданими пунктами договору, позивач здійснив відповідачеві нарахування пені в розмірі 1 977,24 грн. та штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого та неоплаченого товару на суму 8 157,00 грн.

Разом з цим, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 262,28 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими судом матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з неналежним виконанням умов договору поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем на основі цього договору і видаткових накладних на нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

З вищенаведеного вбачається, що строк оплати за товар відповідно до умов договору поставки №548339 від 06 листопада 2019 року по видаткових накладних № FТМ00001200/20 від 03 січня 2020 року на суму 34 714,99грн. та №FТМ00003510/20 від 10 січня 2020 року на суму 16 070,04 грн. сплив через 7 (сім) календарних днів після отримання товару, факт отримання якого підтверджується датою підписання видаткових накладних (п.4.3. Договору).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу за поставлений товар в сумі 40 785,03 грн.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду, а пунктом 6.3., що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартостінеоплаченогоо товару.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення штрафу (40 785,03 грн. х 20% = 8 157,00 грн.), внаслідок чого встановив, що його розмір відповідає розміру, визначеному позивачем в позовній заяві та підлягає до задоволення в повному обсязі.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 1 971,86 грн., при заявленому 1 977,24 грн.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 1 977,24 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 971,86 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5,38 грн. - слід відмовити.

Також, за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 262,28 грн. - три відсотки річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок 3 відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір 3% становить 261,56 грн., при заявленому 262,28 грн.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 262,28 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 261,56 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% в сумі 0,72 грн. - слід відмовити.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, суд прийшов до вистновку, що позовні вимоги ТОВ "КПП Центр" до ТОВ "Юберпрайм" підлягають до задоволення частково в розмірі 51 175,45 грн., з яких 40 785,03 грн. - основний борг, 8 157,00 грн. - штраф, 1 971,86 - пеня та 261,56 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 101,74 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юберпрайм" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, буд. 20, кв.77, ЄДРПОУ 40989179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська обл., Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97, ЄДРПОУ 38169102) 40 785 (сорок тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 03 коп. - основного боргу, 8 157 (вісім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 00 коп. - штрафу, 1 971 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят одну) грн. 86 коп. - пені, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 56 коп. - 3% річних та 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 5,38 грн. пені та 0,72 грн. 3% річних - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Усі процесуальні строки обраховуються з урахуванням змін, внесених до розділу Х "Прикінцевих положень " ГПК України, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.