Рішення

від 04.06.2020 по справі 920/141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.06.2020 Справа № 920/141/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу № 920/141/20

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м Київ,

до відповідача: Комунального підприємства Кролевецьке районне комунальне підприємство Акватермо , м. Кролевець, Кролевецький р-н., Сумська область,

про стягнення 3 682 грн 75 коп.

Без виклику представників сторін.

Суть спору: 12.02.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 3 682 грн 75 коп., з яких пеня у сумі - 3 447 грн 68 коп, 3 відсотка річних у сумі 235 грн 07 коп, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 № 920/141/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 26.03.2020, 10:00.

10.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.03.2020 № 56 Комунального підприємства Кролевецьке районне комунальне підприємство Акватермо , в якому відповідач просить суд відмовити Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

26.03.2020 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.04.2020 у справі № 920/141/20 розгляд справи по суті було призначено у судове засідання на 30.04.2020, 11:00 без виклику сторін.

30.04.2020 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.05.2020 у справі № 920/141/20 розгляд справи по суті було призначено у судове засідання на 04.06.2020, 10:00 без виклику сторін.

Представники сторін про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені за допомогою електронної пошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 04.06.2020 (без виклику представників сторін за наявними матеріалами), розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Комунальним підприємством Кролевецьке районне комунальне підприємство Акватермо укладено договір від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29 постачання природного газу (далі по тексту - Договір).

Також між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Комунальним підприємством Кролевецьке районне комунальне підприємство Акватермо були укладені додаткові угоди до договору від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29: від 30.12.2015 № 1, від 29.01.2016 № 2, від 22.02.2016 № 3, від 28.03.2016 № 4, від 26.05.2016 № 5, від 26.07.2016 № 6, від 22.82016 № 7.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 047 836 грн 05 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016 та 31.03.2016.

Відповідно до п.1.1 та 1.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природній газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природній газ, що постачається за цим договором, використовується позивачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води з населення.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання вимог п. 3.3 та п. 3.4 договору по факту споживання природного газу сторонами у справі підписувалися акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 674 523 грн 99 коп, від 29.02.2016 на суму 229 140 грн 80 коп та від 31.03.2016 на суму 144 171 грн 26 коп, претензій щодо кількості, якості та вартості отриманого товару (газу) не заявлено.

Позивач вказує, що основна заборгованість у відповідача відсутня, проте оплату за переданий газ останній здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення пені у сумі 3 447 грн 68 коп. та 3 % річних у сумі 235 грн 07 коп.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем остаточний розрахунок по договору від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29 за зобов`язаннями:

- січня 2016 було здійснено 04.03.2016;

- лютого 2016 - 04.03.2016;

- березня 2016 - 01.04.2016.

Таким чином, заборгованість за договором від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29 за зобов`язанням січня 2016 була повністю погашена відповідачем 04.03.2016.

Відтак позивач нарахував відповідачу:

- за зобов`язаннями січня 2016 - 3447 грн 68 коп пені та 235 грн 07 коп - 3 % річних;

- за зобов`язаннями лютого 2016 - нарахувань не здійснено;

- за зобов`язаннями березня 2016 - нарахувань не здійснено.

Таким чином, загальна сума нарахувань за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем становить 3 682 грн 75 коп, з яких пеня у сумі - 3 447 грн 68 коп, 3 % річних у сумі 235 грн 07 коп.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відносини купівлі-продажу урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, зміст договору є умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Комунальним підприємством Кролевецьке районне комунальне підприємство Акватермо укладено договір від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29 постачання природного газу, який відповідає вимогам ст. 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач вказує, що оплату за переданий у січні 2016 газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок за зобов`язаннями січня 2016 по Договору, на суми яких позивачем нараховано пеню та три відсотки річних, було проведено відповідачем 04.03.2016, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій, 3% річних за Договором.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами.

Відповідач є теплопостачальною організацією, як в період дії спірного договору, так і на час розгляду справи. Комунальному підприємству Кролевецькому районному комунальному підприємству Акватермо видано три ліцензії:

- серія АВ № 393558 від 11.01.2013, вид діяльності виробництво теплової енергії ;

- серія АВ № 393559 від 11.01.2013, вид діяльності транспортування теплової енергії магістральними (розподільчими) тепловими мережами ;

- серія АВ № 393560 від 11.01.2013, вид діяльності постачання теплової енергії .

Термін дії даних ліцензій з 11.01.2013 по 11.03.2018.

Відповідно до п. 6 ст. 21 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , який набрав чинності 28.06.2015, ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у ст. 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Отже, видані Комунальному підприємству Кролевецькому районному комунальному підприємству Акватермо ліцензії є безстроковими.

Відповідно до положень Закону Закону Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VII законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VII його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з ст. 1 Закону України Про теплопостачання від 02.06.2005 № 2633-ІV теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про теплопостачання господарська діяльність з виробництва, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Господарська діяльність відповідача з виробництва та постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 3 статті 7 Закону Закону Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VII визначено порядок розрахунків постачальників та споживачів енергоносіїв у разі прострочення споживачів в оплаті вартості природного газу, використаного для виробництва теплової та електричної енергії, за умов погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. На таку заборгованість з оплати природного газу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

Таким чином, основний борг за зобов`язаннями січня 2016 по Договору, на суму якого позивачем нараховано пеню та три відсотки річних, було погашено відповідачем 04.03.2016 (до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII, а саме - до 30.11.2016), що також не заперечується позивачем.

Врахоуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені до стягнення пеня, 3 % річних, які нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII, підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені та трьох відсотків річних є такими, що протирічать спеціальним вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17, від 14.01.2019 у справі № 904/1615/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії від 20.05.2010, Тошкуце та інші проти Румунії від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( Онер`їлдіз проти Туреччини та Беєлер проти Італії ).

Отже, частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов`язань).

Відтак, висновок суду про відмову у задоволенні позову в даній справі про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, узгоджується з принципом належного урядування державою у законодавчій сфері та гарантує відповідачу право на мирне володіння його майном.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись Законом України Про теплопостачання , Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , ст. 58 Конституції України, ст. 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, Господарського процесуального кодексу, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 256 цього Кодексу (апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 09.06.2020.

Суддя Ю.А. Джепа