Постанова

від 04.08.2020 по справі 920/141/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа№ 920/141/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Сумської області від 04.06.2020 (повний текст складено 09.06.2020)

у справі № 920/141/20 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо"

про стягнення 3 682,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.06.2020 у справі №920/141/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- основний борг за зобов`язаннями січня 2016 по договору від 15.12.2015 про постачання природного газу, на суму якого позивачем нараховано пеню та три відсотки річних, було погашено відповідачем 04.03.2016 - до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а саме - до 30.11.2016;

- заявлені до стягнення пеня, 3% річних, які нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.06.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені та трьох відсотків річних задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- оскільки матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості саме станом на дату виникнення заборгованості, та судом не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статус учасника процедури врегулювання, а саме, є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, а відтак застосування ч.3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , є неправомірним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , справу № 920/141/20 призначено до розгляду на 04.08.2020.

Від відповідача (30.07.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає про те, що:

- частина 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

В судове засідання 04.08.2020 не зявились представники сторін.

Враховуючи те, що позивач та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обовязковою, неявка представників позивача та відпоаідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників позивача та відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи судовою колегією встановлено.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо" укладено договір від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29 постачання природного газу, який відповідає вимогам ст.714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Також між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо" були укладені додаткові угоди до договору від 15.12.2015 № 3464/16-БО-29: від 30.12.2015 № 1, від 29.01.2016 № 2, від 22.02.2016 № 3, від 28.03.2016 № 4, від 26.05.2016 № 5, від 26.07.2016 № 6, від 22.08.2016 № 7.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 047 836 грн 05 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016 та 31.03.2016.

Відповідно до п.1.1 та 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природній газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природній газ, що постачається за цим договором, використовується позивачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води з населення.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання вимог п.3.3 та п.3.4 договору по факту споживання природного газу сторонами у справі підписувалися акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 674 523грн. 99коп., від 29.02.2016 на суму 229 140грн. 80коп. та від 31.03.2016 на суму 144 171грн. 26коп., претензій щодо кількості, якості та вартості отриманого товару (газу) не заявлено.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відносини купівлі-продажу урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач вказує, що оплату за переданий у січні 2016 газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок за зобов`язаннями січня 2016 по договору, на суми яких позивачем нараховано пеню та три відсотки річних, проведено відповідачем 04.03.2016, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій, 3% річних за договором.

Відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VII законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VII його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Господарська діяльність відповідача з виробництва та постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VII визначено порядок розрахунків постачальників та споживачів енергоносіїв у разі прострочення споживачів в оплаті вартості природного газу, використаного для виробництва теплової та електричної енергії, за умов погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. На таку заборгованість з оплати природного газу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що оскільки матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості саме станом на дату виникнення заборгованості, та судом не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статус учасника процедури врегулювання, а саме, є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, застосування ч.3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , є неправомірним до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки аналіз вищенаведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що застосування ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Основний борг за зобов`язаннями січня 2016 по договору, на суму якого позивачем нараховано пеню та три відсотки річних, погашено відповідачем 04.03.2016 (до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII, а саме - до 30.11.2016).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені до стягнення пеня, 3 % річних, які нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII, підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.06.2020 у справі №920/141/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/141/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов