Рішення

від 03.06.2020 по справі 921/149/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/149/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Ветерина"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя"

про стягнення 66 566,80 грн основної заборгованості, 11 176,49 грн пені, 1453,59 грн - 3% річних, 36 744,88 грн - штрафу, 60,71 грн - інфляційне збільшення суми боргу

представники сторін не прибули.

Суть справи:

Приватне підприємство "Ветерина" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" про стягнення 66 566,80 грн основної заборгованості, 11 176,49 грн пені, 1453,59 грн трьох процентів річних, 36 744,88 грн штрафу, 60,71 грн інфляційного збільшення суми боргу.

Ухвалою від 02.03.2020 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено засідання.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору поставки товару №735 від 11.04.2019 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням відсотків річних, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник позивача у судове засідання не прибув, разом з тим надіслав заяву №б/н (вх. №3413) від 03.06.2020 про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у визначеному законом порядку. Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштових відправлень (ухвал про відкриття провадження у справі та про перенесення розгляду справи) повернулись на адресу суду із відмітками про вручення процесуальних документів 06.03.2020 та 20.03.2020 відповідно.

Згідно із п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Враховуючи наявність відомостей про отримання відповідачем повідомлень про судовий розгляд його спору із ПП "Ветерина", ненадходження від нього відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань, зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника господарського товариства, за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

11квітня 2019 року між Приватним підприємством "Ветерина" (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" (Покупець) було укладено договір поставки товару №735, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов`язався передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити ветеринарні препарати, обладнання та інше (далі - товар).

За змістом пункту 2.1 Договору, кількість та асортимент товару визначається у накладних на кожну окрему поставку.

Згідно із п.3.4 укладеного правочину, датою поставки товару вважається дата відвантаження товару зі складу Постачальника, що підтверджується видатковою накладною.

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості товару по кожній окремій поставці до моменту такої поставки. Форма розрахунків: безготівкова (п.4.4 угоди).

У розділі 5 договору сторони визначили, що Постачальник зобов`язаний надавати Покупцю всі необхідні документи на кожну партію товару, в тому числі: сертифікат якості виробника (при необхідності), видаткову накладну, рахунок на оплату (при необхідності); в свою чергу Покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, встановлені даним договором.

Згідно із п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019, а в частині зобов`язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов`язань.

01.05.2019 контрагенти уклали додатковий договір про врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки товару №735 від 11.04.2019.

На виконання своїх договірних зобов`язань підприємство поставило товар Покупцю на загальну суму 78 963,60 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №644 від 19.04.2019 на суму 765,60 грн;

- №902 від 31.05.2019 на суму 1632 грн;

- №903 від 31.05.2019 на суму 72 762 грн;

- №947 від 06.06.2019 на суму 3804 грн.

Зазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 78 963,60 грн.

Крім цього, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату: №636 від 11.04.2019 на суму 765,60 грн, №972 від 30.05.2019 на суму 1632 грн, №978 від 30.05.2019 на суму 72 762 грн, №1031 від 06.06.2019 на суму 3 804 грн.

В свою чергу, товариством проведена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 12396,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №949 від 18.04.2019 на суму 765,60 грн, №743 від 03.06.2019 на суму 1631,20 грн, №742 від 03.06.2019 на суму 10 000 грн.

Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 66 566,80 грн.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим, що слугувало підставою для звернення ПП "Ветерина" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Умовами укладеної угоди її учасники домовилися про здійснення розрахунку за товарно-матеріальні цінності шляхом передоплати. Однак, спірні поставки товару фактично були проведені без отримання Постачальником авансових платежів.

З даного приводу, у частині 1 статті 693 Цивільного кодексу України, законодавець обумовив, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Викладені у зазначеній статті правові норми регламентують зустрічне виконання зобов`язання та , зокрема, передбачають, що при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно.

З наведених підстав суд вважає, що у спірних правовідносинах обов`язок покупця щодо оплати виник з моменту прийняття ним матеріальних цінностей, який зафіксований у товаросупровідних документах, а саме видаткових накладних із відмітками господарського товариства про отримання товару, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Адже у п.3.5 договору, його учасники домовилися, зокрема, про те, що в разі вчинення інших дій, як то підписання видаткової накладної, Покупець зобов`язується сплатити вартість товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Суд також враховує, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №14 від 24.01.2020 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 66 566,80 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 6.2 договору визначено, що за невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, останній сплачує Постачальнику, за кожен календарний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної протягом відповідного періоду, за кожен день затримки від суми заборгованості, та штраф у розмірі 0,3% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості.

Крім того, у п.6.4 укладеного правочину сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно здійснюються включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною, і в такому випадку застосовується позовна давність в 3 роки.

При цьому суд констатує, що чинним законодавством передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. І лише за відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.15р. по справі №910/6379/14 та Верховного Суду від 10.05.18р. у справі № 910/22541/16.

Разом з тим, позивач при нарахування штрафних санкцій обмежився шістьма місяцями.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період з 04.06.2019 по 07.12.2019 за кожен день прострочення в сумі 11 176,49 грн та 36 744,88 грн штрафу в розмірі 0,3% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання умов договору товариству за період з червня 2019 по січень 2020 нараховані інфляційні збитки в сумі 60,71 грн та за період з 04.06.2019 по 24.02.2020 3% річних в сумі 1453,59 грн. Провівши відповідний перерахунок, із врахуванням періоду існування заборгованості, розміру боргу, дати та суми часткової оплати поставки , суд вважає дані суми заявленими правомірно, а відтак позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 20,42,46,73, 74,76-79, 91,123,129,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" (с. Юськівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47422, іден. код 30786954) на користь Приватного підприємства "Ветерина" (вул. Автобазівська, б. 3-Б, м. Полтава, 36008, ідент. код 37592248) 66 566 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн 80 коп. основної заборгованості, 11 176 (одинадцять тисяч сто сімдесят шість) грн 49 коп. пені, 1 453 (одну тисячу чотириста п`ятдесят три) грн 59 коп. трьох відсотків річних, 36 744 (тридцять шість тисяч сімсот сорок чотири) грн 88 коп. штрафу, 60 (шістдесят) грн 71 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 09.06.2020.

Суддя О.В. Руденко