Рішення

від 02.06.2020 по справі 924/1290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2020 р. Справа № 924/1290/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека", м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання права власності на земельну ділянку площею 167 м 2 за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе 49, кадастровий номер №6810100000:09:004:0087 з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013р.

Представники сторін:

позивача: Крук П.Б. керівник

відповідача: Крамар А.В. за довіреністю від 23.10.2018р.

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження. Ухвалою від 16.01.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.02.2020р. У судовому засіданні 20.02.2020р. оголошено перерву до 05.03.2020р.

Ухвалою від 19.03.2020р. справу прийнято до провадження суддею Мухою М.Є. Постановлено повторно провести підготовче провадження. Підготовче засідання призначено на 06.04.2020р. Ухвалою від 06.04.2020р. підготовче засідання відкладено на 27.04.2020р. Ухвалою від 27.04.2020р. підготовче засідання відкладено на 13.05.2020р. Ухвалою від 13.05.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.05.2020р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.06.2020р.

Позиції учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про визнання за товариством права власності на земельну ділянку площею 167 м.кв за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 з моменту підписання Акту прийому - передачі приміщення від 23.12.2013р. Обґрунтовуючи позовні вимоги повідомляє, що 17.12.2013р. ТОВ магазин "Лелека" уклало з Територіальною громадою міста Хмельницький в особі Хмельницької міської ради Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 110,1кв.м. яке знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, Львівське шосе, 49 на аукціоні з продажу об`єктів міської комунальної власності. 19.06.2014р. між сторонами укладено Договір оренди землі №544-01-2004/6058528 та 05.06.2015р. було укладено Додаткову угоду №621/02 про внесення змін до договору оренди землі №544-01-2014/6058528.

Позивач зауважує, що у зазначеному Договорі оренди землі №544-01-2014/6058528 п. 15 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового приміщення. Також до Договору оренди долучений Витяг з Рішення 38 сесії Хмельницької міськоїради від 30.04.2014 р. № 66, яким затверджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 167 м2 (надалі - Земельна ділянка) та надання її в оренду. В даному Витязі зазначений кадастровий номер №6810100000:09:004:0087 та місце розташування земельної ділянки: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49. До Договору оренди також додається План землекористування та Каталог координат земельної ділянки. Позивач вказує, що даними документами абсолютно в повній мірі встановлюється місцезнаходження земельної ділянки, її координати та кадастровий номер. Тобто, підсумовує, що інформація про земельну ділянку була завчасно відома Відповідачу.

Позивач зважаючи на положення ст.120, 377 ЗК України вважає, що має право власності на спірну земельну ділянку. Зауважує, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Також звертає увагу суду на судову практику якою встановлено, що при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується і у випадках, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Представником позивача у судовому засіданні подано додаткові пояснення до позовних вимог, які долучено до матеріалів справи, однак судом до уваги не приймаються, оскільки будь-які додаткові пояснення мають подаватись у межах та строки підготовчого провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позов та представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечують та зазначають, що позивач, вступаючи у договірні відносини з Хмельницькою міською радою та підписуючи договір оренди землі усвідомлював такі відносини та погоджувався на всі умови вказані у договорі. Також зауважують, що п.37 договору оренди землі передбачено припинення дії договору у випадку придбання орендарем земельної ділянки у власність. Відповідач крім того не погоджується із обґрунтуванням позовних вимог положеннями ст. 120 ЗК України.

Зокрема зазначає, що відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема належить розпорядження землями територіальних громад. Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю. Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин. Статтею 82 вказаного кодексу передбачено чіткий перелік підстав, коли юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

При цьому, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України в редакції на 23.12.2013р. громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, тобто як вказує відповідач, чітко встановлено підстави набуття.

Зауважує, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно ст. 127 цього Кодексу органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Так, ст. 128 Земельного кодексу чітко регламентує порядок такого продажу.

На підставі вищевикладеного, на думку відповідача не можуть братись до уваги твердження позивача, викладені у позовній заяві, оскільки є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову ТОВ магазин "Лелека" в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

17.12.2013р. між територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" (покупець) укладено договір купівлі - продажу відповідно до умов якого позивачем придбано у власність нежитлове приміщення загальною площею 110,1 м.кв., яке знаходиться за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49.

27.12.2013р. сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення загальною площею 110,1 кв.м. на Львівському шосе у м. Хмельницькому.

Рішенням 37 сесії хмельницької міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду ТОВ магазин "Лелека", кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49, для обслуговування нежитлового приміщення , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площею 167 кв.м. на 10 років.

19.06.2014р. між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ТОВ магазин "Лелека" (орендар) укладено договір оренди землі №544-01-2014/058528 відповідно до якого позивачем отримано в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 37 сесії міської ради від 30.04.2014р. №66 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницький, по вул. Львівське шосе, 49. Договір укладено на 10 років до 30.04.2024р.

Позивач посилаючись на положення ст.120, 125, 377 ЦК України стверджує, що має право власності на земельну ділянку площею 167 м.кв. за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013р., тому звернувся із даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом .

Позивач звернувшись із даним позовом до суду, обґрунтовуючи свої вимоги приписами ст.120, 125, 377 ЦК України стверджує, що має право власності на земельну ділянку площею 167 м.кв. за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013р.

Як встановлено матеріалами справи ТОВ магазин "Лелека" є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,1 м.кв., яке знаходиться за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49. Судом береться до уваги, що у зв`язку із набуттям права власності на вказане приміщення рішенням Хмельницької міської ради від 30.04.2014р. №66 відповідачу на підставі затвердженої землевпорядної документації передано в оренду земельну ділянку площею 167кв.м. по вул. Львівське шосе, 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 .

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема віднесено розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Судом береться до уваги, що відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Статтею 82 вказаного кодексу передбачено чіткий перелік підстав, коли юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

При цьому, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на 23.12.2013р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Тобто, як вважається судом, зазначені норми чітко встановлюють підстави набуття права власності чи користування земельними ділянками юридичними або фізичними особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно ст. 127 цього Кодексу органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Так, ст. 128 Земельного кодексу чітко регламентує порядок такого продажу. Так, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) міської ради. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Як встановлено судом, сторонами укладено договір оренди землі №544-01-2014/058528 відповідно до якого позивачем отримано в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 37 сесії міської ради від 30.04.2014р. №66 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницький по вул. Львівське шосе, 49. Договір укладено на 10 років до 30.04.2024р.

Тобто судом констатується, що позивач на момент набуття у власність нежитлового приміщення, відповідно до чинного законодавства, скористався своїм правом землекористувача, оформивши його шляхом укладення договору оренди землі на якій розміщене нежитлове приміщення.

Судом зважається на те, що відповідачем не заперечується право позивача як власника нерухомого майна придбати у власність земельну ділянку на якій воно перебуває, однак у визначений законодавством порядок та спосіб.

При цьому посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положень ст.120, 125, 377 ЦК судом до уваги не приймається, оскільки предметом Договору купівлі - продажу від 17.12.2013р. є саме нежитлове приміщення загальною площею 110,1 кв.м. яке було включено до переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, без зазначення розміру земельної ділянки. Відповідно судом вбачається, що земельна ділянка на якій розміщене нежитлове приміщення перебуває у комунальній власності, тому набути у власність останню позивач може лише у спосіб та порядок визначений Земельним Кодексом України та в межах повноважень органів місцевого самоврядування.

Статтею 6 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Крім того вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу порушення права ТОВ магазин "Лелека".

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека", м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про визнання права власності на земельну ділянку площею 167 м 2 за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49 , кадастровий номер №6810100000:09:004:0087 з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013р. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скаргу подається у порядку визначеному ст.257 ГПК України до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 09.06.2020р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1- до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 14), 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3). Всім з повідомленням про вручення.