Постанова

від 03.09.2020 по справі 924/1290/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Справа № 924/1290/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Крук П.Б.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі № 924/1290/19, ухваленого суддею Мухою М.Є., повний текст складено 09.06.2020 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека", м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання права власності на земельну ділянку

Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" звернулося із позовом до суду про визнання за товариством права власності на земельну ділянку площею 167 м.кв за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 з моменту підписання Акту прийому - передачі приміщення від 23.12.2013р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" до Хмельницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення від 28.11.2019 №14.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19, Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/1290/19 від 02.06.2020 р. і ухвалити нове рішення та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Лелека право власності на земельну ділянку площею 167 м2 за адресою: м.Хмельницький, вул.Львівське шосе, 49 кадастровий номер №6810100000:09:004:0087 з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013 р..

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1290/19 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 та призначено справу до розгляду на 21 липня 2020 р. об 11:00 год..

13.07.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду від Хмельницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому міська рада просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

16.07.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" надійшла відповідь на відзив міської ради.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 р. призначено розгляд апеляційної скарги на "18" серпня 2020 року об 11:00 год.

11.08.2020 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1290/19, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області.

На підставі розпорядження керівника апарату здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/1290/19 та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Гудак А.В. перебуває у відпустці в період з 10.08.2020 р. по 11.09.2020 р., суддя Петухов М.Г. перебуває у відпустці в період з 10.08.2020 р. по 09.09.2020 р. включно.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-04/357 від 12.08.2020 р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В. та судді Петухова М.Г., призначено заміну суддів членів колегії у судовій справі №924/1290/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1290/19 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1290/19 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (площа Незалежності, 1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

13.08.2020 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1290/19, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2020 р. клопотання Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1290/19 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (площа Незалежності, 1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники Хмельницької міської ради у судове засідання не прибули та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 відмовлено у задоволені позову у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка , на якій розміщено нежитлове приміщення, перебуває у комунальній власності, тому набути її у власність позивач може лише у спосіб та у порядку , визначеному ЗК України. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу порушення права ТОВ магазин "Лелека".

2.Узагальнені доводи апеляційних скарг та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не вирішив питання про те, яку правову норму належить застосувати до даних правовідносин та не надав належної правової оцінки всім аргументам учасників справи, тому рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/1290/19 від 02 червня 2020 р. є незаконним та необгрунтованим враховуючи наступне.

17.12.2013р. ТОВ магазин "Лелека" уклало з Територіальною громадою міста Хмельницький в особі Хмельницької міської ради Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 110,1кв.м. яке знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, Львівське шосе, 49 на аукціоні з продажу об`єктів міської комунальної власності. 19.06.2014р. між сторонами укладено Договір оренди землі №544-01-2004/6058528 та 05.06.2015р. було укладено Додаткову угоду №621/02 про внесення змін до договору оренди землі №544-01-2014/6058528.

У зазначеному Договорі оренди землі №544-01-2014/6058528 п.15 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового приміщення. Також до Договору оренди долучений Витяг з Рішення 38 сесії Хмельницької міської ради від 30.04.2014 р. № 66, яким затверджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 167 м2 (надалі - Земельна ділянка) та надання її в оренду. В даному Витязі зазначений кадастровий номер №6810100000:09:004:0087 та місце розташування земельної ділянки: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49. До Договору оренди також додається План землекористування та Каталог координат земельної ділянки. Позивач вказує, що даними документами абсолютно в повній мірі встановлюється місцезнаходження земельної ділянки, її координати та кадастровий номер. Тобто, підсумовує, що інформація про земельну ділянку була завчасно відома відповідачу.

В даному випадку апелянт зауважує на тому, що набувши право власності на нежитлове приміщення вважає себе власником земельної ділянки під самим приміщенням та тої частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування приміщення на підставі ст.. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Апелянт стверджує, що має право власності на земельну ділянку площею 167 м2 за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49 кадастровий номер №6810100000:09:004:0087 після укладання з відповідачем Договору купівлі-продажу та набуття у власність нежитлового приміщення.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, відповідач звертає увагу на те, що позивач, вступаючи у договірні відносини з Хмельницькою міською радою та підписуючи договір оренди землі, усвідомлював такі відносини та погоджувався на умови договору. Також зауважують, що п.37 договору оренди землі передбачено припинення дії договору у випадку придбання орендарем земельної ділянки у власність. Відповідач крім того не погоджується із посиланням в апеляційній скарзі на положення ст. 120 ЗК України.

Зокрема зазначає, що відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема належить розпорядження землями територіальних громад. Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю. Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин. Статтею 82 вказаного кодексу передбачено чіткий перелік підстав, коли юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

При цьому, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України в редакції на 23.12.2013р. громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, тобто як вказує відповідач, чітко встановлено підстави набуття.

Зауважує, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно ст. 127 цього Кодексу органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Так, ст. 128 Земельного кодексу чітко регламентує порядок такого продажу.

На підставі вищевикладеного, на думку відповідача не можуть братись до уваги твердження апелянта, викладені у апеляційній скарзі, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.

В свою чергу позивач надіслав на адресу апеляційного господарського суду відповідь на відзив в якому в якому зауважує, що відповідач та суд першої інстанції проігнорували п.г ч.1 ст.82 ЗК України та не врахували того, що юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки з інших підстав, передбачених законом.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом

17.12.2013р. між територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" (покупець) укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого позивачем придбано у власність нежитлове приміщення загальною площею 110,1 м.кв., яке знаходиться за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49.

27.12.2013р. сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення загальною площею 110,1 кв.м. на Львівському шосе у м. Хмельницькому.

Рішенням 37 сесії хмельницької міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду ТОВ магазин "Лелека", кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49, для обслуговування нежитлового приміщення, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площею 167 кв.м. на 10 років.

19.06.2014р. між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ТОВ магазин "Лелека" (орендар) укладено договір оренди землі №544-01-2014/058528 відповідно до якого позивачем отримано в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 37 сесії міської ради від 30.04.2014р. №66 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницький, по вул. Львівське шосе, 49. Договір укладено на 10 років до 30.04.2024р.

Позивач, посилаючись на положення ст.120, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України, стверджує, що має право власності на земельну ділянку площею 167 м.кв. за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013р., тому звернувся із даним позовом до суду.

Позивач посилається також на існуючу судову практику застосування Верховним судом положень ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, висновки у постановах Верховного суду від 03.10.2018 № 234/8811/14-ц та від 04.02.2019 №463/1696/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц та у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" до Хмельницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення від 28.11.2019 №14.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема віднесено розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 82 вказаного кодексу передбачено чіткий перелік підстав, коли юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до п.34 ч.1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

При цьому, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на 23.12.2013р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Тобто, як вважається судом, зазначені норми чітко встановлюють підстави набуття права власності чи користування земельними ділянками юридичними або фізичними особами.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 127 цього Кодексу органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Так, ст. 128 Земельного кодексу чітко регламентує порядок такого продажу. Так, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) міської ради. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Скаржник звернувшись із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, обґрунтовував свої вимоги приписами ст.120, 125, 377 ЦК України та стверджував, що має право власності на земельну ділянку площею 167 м.кв. за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087 з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від 23.12.2013р.

Як встановлено матеріалами справи ТОВ магазин "Лелека" є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,1 м.кв., яке знаходиться за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 49. Відтак, у зв`язку із набуттям права власності на вказане приміщення рішенням Хмельницької міської ради від 30.04.2014р. №66 відповідачу на підставі затвердженої землевпорядної документації передано в оренду земельну ділянку площею 167кв.м. по вул. Львівське шосе, 49 кадастровий номер 6810100000:09:004:0087.

Як встановлено судом, сторонами укладено договір оренди землі №544-01-2014/058528 відповідно до якого позивачем отримано в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 37 сесії міської ради від 30.04.2014р. №66 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницький по вул. Львівське шосе, 49. Договір укладено на 10 років до 30.04.2024р.

Тобто позивач на час набуття у власність нежитлового приміщення скористався у встановленому законом порядку можливістю набути права землекористувача, оформивши їх шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розміщене нежитлове приміщення.

Враховується, що відповідачем не заперечується право позивача як власника нерухомого майна придбати у власність земельну ділянку, на якій майно перебуває, однак у визначений законодавством порядок та спосіб.

Як встановлено судом, земельна ділянка, на яку претендує позивач як власник, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Хмельницького, правомочності з управління якою здійснює від імені територіальної громади Хмельницька міська рада.

Хмельницькою міською радою на користь товариства з обмеженою відповідальністю магазин Лелека відчужено об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення площею 110,1 кв.м, включений до переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Укладений сторонами договір купівлі - продажу від 17.12.2013р. не містив жодних умов, які б передбачали перехід прав на земельну ділянку, а відтак земельна ділянка, на якій розміщене нежитлове приміщення, перебуває у комунальній власності територіальної громади.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Одночасно з цим основний закон встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Застосування положень частини 1 статті 120 ЗК України та частини 1 статті 377 ЦК України слід розуміти так, що до набувача права на будівлю, споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни цільового призначення, одночасно з цим право попереднього власника припиняється.

Разом з тим, у спірних правовідносинах об`єктом спору є земельна ділянка, яка належить до комунальної власності територіальної громади.

Як визначає стаття 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді. Управління майном що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 12 ЗК України до компетенції міських рад віднесено розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та фізичних осіб відповідно до ЗК України.

Враховуючи положення статей 24, 60 Закону Про місцеве самоврядування в Україні , а також кореспондуючі положення ст.12, 83, 116 ЗК України, право розпорядження землями територіальної громади здійснюється органами місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень. Питання процедури такого набуття визначає закон.

Набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна відбулось у процедурі приватизації комунального майна на підставі рішень органу місцевого самоврядування за затвердженим переліком об`єктів приватизації, згідно якого приватизації підлягала нежитлова будівля магазину без земельної ділянки. Відтак в процедурі приватизації не приймалось рішень щодо розпорядження земельною ділянкою, на якій цей об`єкт був розміщений.

Оскільки органом місцевого самоврядування не було здійснено розпорядження щодо спірної земельної ділянки, ця земельна ділянка продовжує перебувати у власності територіальної громади міста.

Щодо посилань апелянта на правові позиції Верховного суду, наведені у апеляційній скарзі, апеляційним судом враховується наступне.

Частина 4 статті 236 ГПК України встановлює правило, за яким, приймаючи рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Скаржник, визначаючи підстави позову та доводи апеляційної скарги, посилається на висновки Верховного Суду, надані у постановах Верховного суду від 03.10.2018 №34/8811/14-ц та від 04.02.2019 №463/1696/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц та у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Однак посилання скаржника на ці висновки є неприйнятними з огляду на те, що хоча наведені постанови прийняті із застосуванням подібного правового регулювання, проте фактично - доказова база є іншою, відмінними є також встановлені судом обставини та оцінка їх судом.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи, враховуючи, що правові позиції у наведених справах висловлені Верховним Судом, Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування норм права за інших фактичних обставин, а відтак за правилами статті частини 4 статті 236 ГПК України застосовані бути не можуть.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційних скарг висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2020 р. у справі №924/1290/19- залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1290/19 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "07" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.