Ухвала

від 03.06.2020 по справі 922/2283/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2283/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 . 03.2020 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М головуючий., Гетьман Р.А., Слободін М .М.)

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто"

про розірвання договору оренди землі ,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто"

до Харківської міської ради

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Харківська міська рада (далі-позивач) звернулася у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто" (далі-відповідач), згідно якого просила розірвати договір оренди землі, який укладено 11.08.2006 між позивачем та відповідачем (далі-договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови оренди земельної ділянки, яке виразилося в тому, що відповідач використовує земельну ділянку без сплати встановленого розміру орендної плати та не здійснює будівництво об`єкта на земельній ділянці, тому наявні підстави для розірвання договору.

1.3. Відповідач звернувся із зустрічним позовом, згідно якого просив внести зміни до пункту 9 договору, виклавши абзац другий в редакції, яка викладена у зустрічному позові.

1.4. Зустрічний позов обґрунтований наявністю обставин, які є підставою для внесення змін до договору у відповідній частині.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 (суддя Жигалкін І.П.), в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено.

2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами підстави для розірвання договору, а подані відповідачем докази є достатніми для задоволення зустрічного позову.

2.3. Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, вказане рішення суду скасовано в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову. В частині відмови у задоволенні первісного позову рішення суду залишено без змін.

2.4. Апеляційний суд виходив з того, що позивач за первісним позовом не довів наявність обставин, які є підставою для розірвання договору, а зміни до відповідного пункту договору вже були внесені відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили, що виключає правові підстави для задоволення зустрічного позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені первісного позову та в цій частині прийняте нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 922/1026/19, від 10.04.2019 у справі № 732/1799/19, зазначаючи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Касаційну скаргу мотивовано посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), із зазначенням того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.2. Так, у касаційній скарзі, як на підставу для її задоволення, скаржник посилається на висновки Верховного Суду , викладені у постанові від 30.10.2019 зі справи № 922/1026/19 .

Однак предметом спору у вищезазначеній справі була вимога про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

В той же час у справі № 922/2283/19 предметом спору за первісним позовом є розірвання договору оренди земельної ділянки .

Отже, правовідносини, виходячи із предмету позову у даних справах , не є подібними.

4.3. Посилання заявника у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 732/1799/19 є безпідставним, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня така постанова Верховного Суду, про що Харківській міській раді вже зазначалося у постанові Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18.

4.4. Отже зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, про перегляд якої подано касаційну скаргу, та змісту судового рішення Верховного Суду, зазначеного скаржником , та яке приймалося судом касаційної інстанції, не вбачається що правовідносини є подібними .

4.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Положеннями статті 287 ГПК України право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені у цій статті .

4.6. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.7. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу .

4.8. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.9. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України .

4.1 0 . За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Харківської міської ради.

4.11. Сплачена позивачем сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 .0 3.2020 у справі Господарського суду Харківської області № 922/2283/19 закрити .

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов