Постанова

від 03.06.2020 по справі 910/11419/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 910/11419/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєва А.М.

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 ( повний текст складено 02.12.2019)

у справі № 910/11419/19 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити дії, визнання дій протиправними та заборони вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (далі - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про:

зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк";

визнання протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з продажу прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк";

заборону Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що всупереч рішенню Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та Вищого господарського суду України від 27.04.2016, про припинення зобов`язань позивача перед відповідачем-1 за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, відповідачами включено до бухгалтерського обліку ПАТ "Радикал Банк" кредитну заборгованість та виставлено на торги право вимоги до позивача за вказаним правочином.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" задоволено.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

Визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з продажу прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

Заборонено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" судовий збір в розмірі 3 842 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що відповідачами всупереч судовому акту про припинення кредитних зобов`язань було протиправно включено до ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк" погашену кредитну заборгованість та виставлено на продаж право вимоги до ТОВ "Вольтранс" за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012. Крім того, суд дійшов висновку, що обраний ТОВ "Вольтранс" спосіб захисту порушеного права є ефективним, сприятиме поновленню та запобіганню порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" у майбутньому.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєва А.М. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що складаючи акт про формування ліквідаційної маси та здійснюючи заходи по відчуженню активів неплатоспроможного банку, а саме майнових прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк", діяла у повній відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та інших нормативних актів.

Скаржник стверджує, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення та на сьогоднішній день не здійснюється жодних дій, направлених на продаж прав вимог за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, тобто відсутні будь-які порушення прав позивача з боку відповідачів.

Апелянт зазначає, що позовна вимога про зобов`язання виключити з бухгалтерського обліку банку за рахунками обліку кредитів кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 є неналежним способом захисту, оскільки факт відображення у бухгалтерському обліку ПАТ "Радикал Банк" кредитного договору №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 не впливає на права та обов`язки позивача.

Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу

10.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 зазначає, що заборона Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 є необгрунтовною, оскільки судом може здійснюватись захист тільки порушених чи оспорюваних прав суб`єкта звернення, а не захист порушених прав на майбутне. Відповідач-2 звертає увагу, що станом на сьогоднішній день не здійснюється жодних дій направлених на продаж прав вимог за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, тобто відсутні будь-які порушення прав позивача з боку Фонду гарантування.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 26.02.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15 припинено зобов`язання позивача перед Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012. Проте, рішенням виконавчої дирекції Фонду гаранування вкладів фізичних осіб майнові права за вказаним договором визначено активом, який підлягає продажу на відкритих торгах, що свідчить про прямий умисел відповідачів щодо порушення прав позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 та призначено розгляд справи на 02.03.2020.

У зв`язку із перебування головуючого судді Майданевича А.Г. з 24.02.2020 на лікарняному, розгляд справи 02.03.2020 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 розгляд апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 призначено на 06.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання призначене на 06.04.2020 не відбудеться, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 18.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 оголошено перерву до 03.06.2020.

Явка учасників у судове засідання

Відповідач-2 у судове засідання, призначене на 03.06.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством Радикал Банк (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтранс (позичальник) укладено кредитний договір №КЛ-4329/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії. Відповідно до умов якого кредитодавцем відкрито на користь позичальника відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 1 000 000 грн., термін остаточного повернення кредиту 29.10.2013 включно, процентна ставка за користування кредитом/траншем 25% річних.

Згідно з додаткових угод до кредитного договору змінювався кредитний ліміт та кінцевий строк погашення кредиту.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що моментом повернення кредиту/траншу кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки зазначені в цьому договорі та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Сторони у пункті 3.4.2 кредитного договору визначили, що позичальник має право до настання кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом/траншем кредиту здійснювати повне або часткове погашення кредиту/траншу кредиту та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами у порядку передбаченому умовами цього договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016, визнано припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 30.10.2012.

09.07.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 09.10.2015.

08.10.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №184 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" до 09.11.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 №769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.11.2015 №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" Савельєвій Анні Миколаївні на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно.

10.05.2016 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №697 "Про затвердження акту формування ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк" затверджено Акт формування ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк" станом на 01.03.2016.

08.05.2019 комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів прийнято рішення №490 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Радикал Банк", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), в тому числі права вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вольтранс".

На офіційному сайті електронної торгової системи "ProZorro.Продажі" ПАТ "Радикал Банк" розміщено публікацію про продаж майнових прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012. Відповідно до протоколу електронного аукціону від 05.07.2019 за №UA-EA-2019-05-15-000015-b вказаний аукціон не відбувся.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач зазначив, що дії відповідачів щодо включення кредитної заборгованості за договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 до бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та організаційні заходи з продажу прав вимоги за вказаним договором є незаконними, у зв`язку з чим, просив зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012; визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з продажу прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012; заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" задоволено.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

Визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з продажу прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

Заборонено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог стосовно зобов`язання на виключення з бухгалтерського обліку кредитної заборгованості за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 та заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною 1 статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законо.

Положеннями частин 1, 2, 4 статті 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, що 09.11.2015 постановою Правління Національного банку України №769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.11.2015 №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк".

Тобто, з 09.11.2015 Фонд приступив до інвентаризації та оцінки майна банку (нерухомого та рухомого майна, коштів, майнових прав та інших активів банку) з метою формування ліквідаційної маси банку, відповідно до статті 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

10.05.2016 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №697 "Про затвердження акту формування ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк" затверджено Акт формування ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк" станом на 01.03.2016.

08.05.2019 комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів прийнято рішення №490 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Радикал Банк", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), у тому числі права вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вольтранс".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15 визнано припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 30.10.2012.

Зазначеним рішенням встановлено, що на виконання умов договору №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 позивач 09.07.2015 здійснив дострокове погашення кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 8182 від 09.07.2015 на суму 9 895,82 грн. та платіжним дорученням №8164 від 09.07.2015 на суму 1 672 211,00 грн., що також підтверджується випискою ПАТ "Радикал Банк" від 09.07.2015 по поточному рахунку ТОВ "Вольтранс" № НОМЕР_1 .

У зв`язку з повним виконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем 09.07.2015 укладено договір про розірвання кредитного договору №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 та видано довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором. Отже, належне виконання зобов`язань позивача додатково підтверджено документально.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відтак, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 є припиненим у зв`язку з повним виконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/5245/15, яке набрало законної сили.

Враховуючи те, що зобов`язання позивача за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 є припиненим, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідачами протиправно виставлено на продаж право вимоги до ТОВ "Вольтранс" за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, яке оформлено рішенням №490 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Радикал Банк" від 08.05.2019.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з продажу прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 є обгрунтовною та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, факт відображення в бухгалтерському обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" кредитного договору №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс", не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки станом на 01.03.2016 вже було затверджено Акт формування ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк", на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №697 "Про затвердження акту формування ліквідаційної маси ПАТ "Радикал Банк".

При цьому, з факту знаходження в бухгалтерському обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" кредитного договору №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 вбачається, що жодні зобов`язання для Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" не виникають і ним не підтверджуються.

Отже, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012 не відповідає критеріям належності та ефективності, оскільки виключення з бухгалтерського обліку банку кредитної заборгованості не впливає на права Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс".

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" про заборону Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, суб`єктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив здійснити заборону Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, тобто вказана вимога стосується майбутніх правопорушень.

Враховуючи, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. За таких обставин, висновок господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 910/21160/16, від 28.03.2018 у справі №908/2027/16.

На переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 в частині позовних вимог стосовно заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, направлені на продаж прав вимоги за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, також підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 слід скасувати частково, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" підлягають задоволенню частково з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 слід скасувати частково.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11419/19 скасувати частково, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код 21708016) з продажу прав за кредитним договором №КЛ-4329/1-980 від 30.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк".

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 2-В; ідентифікаційний код 36964568) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" (04074, м. Київ, вулиця Лугова, будинок 13, офіс 201; ідентифікаційний код 37896520) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. за розгляд позовної заяви.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" (04074, м. Київ, вулиця Лугова, будинок 13, офіс 201; ідентифікаційний код 37896520) на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 2-В; ідентифікаційний код 36964568) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/11419/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко