Постанова

від 02.06.2020 по справі 42/662

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 42/662

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 02.06.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 (повний текст складено 26.12.2019)

у справі №42/662 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до 1. Київської міської державної адміністрації;

2. Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 145 271 180,38 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави скарги на дії державної виконавчої служби

13.12.2019 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (далі, ПрАТ АК Київводоканал або стягувач) надійшла Скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі, ДВС) щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (далі, Скарга), у якій стягувач просив суд:

- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 стягувачу без прийняття до виконання незаконними;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662.

В обґрунтування поданої Скарги стягувач зазначив, що 31.01.2019 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою вих. №6352/12/36/02-19 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва 26.01.2010 у справі №42/662 та відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662.

Однак, 02.12.2019 стягувачем отримано повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском строку пред`явлення його до виконання (оскільки даний виконавчий документ було повернуто стягувачу 10.02.2015).

У поданій до суду Скарзі скаржник вказує на те, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 неодноразово перебував на виконанні та останній раз Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві був повернутий стягувачу 21.06.2018. Оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 був повернутий стягувачу Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві листом №14-08.10/1168-6443 від 21.06.2018, строк його повторного пред`явлення до виконання, на думку скаржника, встановлений до 21.06.2021 (три роки від дати листа про повернення).

За вказаних обставин, на думку скаржника, вчинені старшим державним виконавцем дії щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 стягувачу без виконання у зв`язку з пропуском пред`явлення його до виконання шляхом прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №60683331/14 від 22.11.2019, є протиправними, а Скарга на дії органу ДВС підлягає задоволенню.

Також скаржник наголосив на тому, що невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 порушує приписи статті 129-1 Конституції України та статті 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 відмовлено у задоволенні Скарги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №42/662.

Ухвала суду мотивована тим, що державним виконавцем правомірно було повернуто без виконання наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662, оскільки стягувачем (скаржником) було пропущено строк пред`явлення до виконання вказаного наказу.

В обґрунтування вказаних висновків суд зазначив, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 до 10.02.2015 перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби та постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 10.02.2015 вказаний наказ суду у справі №42/662 був повернутий стягувачу. Враховуючи норми статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату проведення виконавчих дій) строк пред`явлення вказаного наказу до виконання перервався (тобто, трирічний строк пред`явлення наказу до виконання розпочався з 10.02.2015). У свою чергу, стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження 31.10.2019 вих. №6352/12/36/02-19, тобто стягувачем було пропущено трирічний строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662, а тому державний виконавець правомірно повернув без виконання наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662.

Місцевий господарський суд відхилив посилання скаржника на те, що у зв`язку з пред`явленням стягувачем до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві) та до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві строк його пред`явлення до виконання переривався, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається лише у тому випадку, коли виконавчий документ пред`являється саме до того органу виконавчої служби, який уповноважений приймати його до виконання (тобто, за належною підвідомчістю), вимог із приводу чого стягувачем дотримано не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеною ухвалою, 03.01.2020 (про що свідчить відмітка вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва) Приватне акціонерне товариство Київводоканал звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 та ухвалити нове рішення про задоволення скарги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку та невірно застосував норми чинного законодавства щодо правомірності винесення Відділом повідомлення від 22.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яким було повернуто наказ №42/662 від 12.05.2010 у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ПрАТ АК Київводоканал зводяться до наступного:

- перебування виконавчого документа на виконанні в органах казначейського обслуговування (тим паче, при перенаправленні виконавчого документа одним органом ДВС, що має за законом виконувати рішення суду, до іншого органу, наділеного законодавством обов`язком здійснювати стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ за бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 №440) перериває та поновлює строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

- відповідно до приписів статті 12 Закону України Про виконавче провадження вказаний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається саме фактом пред`явлення виконавчого документа до виконання без будь-яких застережень. Аналіз даної норми свідчить про те, що направлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органів, що здійснюють примусове виконання рішень, або до інших органів та установ, що не є органами примусового виконання, але здійснюють виконання рішень, є конкретною дією, тобто активною поведінкою суб`єкта правовідносин, зокрема, стягувача, що має наслідком переривання строку. При цьому, дана норма не містить причинно-наслідкового зв`язку між фактом пред`явлення наказу до виконання та результатом такої дії, тобто норми статті 12 названого Закону не ставлять переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання в залежність від певного правового результату, від конкретної дії, зокрема, прийняття або неприйняття виконавчого документа до виконання, його виконання, повернення тощо;

- оскільки стягувач у відповідності до вимог чинного законодавства звернувся з заявою від 04.11.2015 №1097/12 до Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві, яке, в свою чергу, дотримуючись вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, відповідно до повідомлення від 12.01.2016 №3193/04-31 передало актом №14 приймання передавання за IV квартал 2015 року (третя черга) наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 №42/662 до органів казначейського обслуговування, відповідно, було дотримано вимоги щодо подання виконавчого документа до належного органу для виконання, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався пред`явленням цього виконавчого документа до виконання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.05.2020 від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому орган ДВС просив суд залишити апеляційну скаргу стягувача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. У відзиві представник органу ДВС зазначив, що стягувач у 2015 році та в серпні 2019 року пред`явив до виконання наказ з порушенням підвідомчості виконання рішень. У свою чергу, повторне пред`явлення наказу №42/662 до виконання було здійснене стягувачем лише 31.10.2019, тобто із пропуском трирічного строку на пред`явлення його до виконання.

Представники Київської міської державної адміністрації та Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал у справі №42/662 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Іоннікової І.А.,Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству Акціонерна компанія Київводоканал , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 181, 00 грн.

07.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №540 від 04.02.2020 на підтвердження сплати (доплати) судового збору у розмірі 181,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 03.03.2020.

Враховуючи неявку у судове засідання представників ДВС та відповідачів, з метою повного та об`єктивного вирішення справи і забезпечення всіх прав учасників процесу, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 розгляд справи було відкладено на 11.03.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 №09.1-08/971/20 у зв`язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 справу №42/662 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2020.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), продовження запровадженого карантину в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 24 квітня 2019 року та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2020, повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 07.04.2020, не відбудеться, а про наступну дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду після закінчення карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 продовжено запроваджений карантин до 11.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 на 12.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 розгляд справи відкладено на 02.06.2020.

У судовому засіданні 02.06.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка учасників судового процесу

У судове засідання 02.06.2020 з`явилися представники стягувача та боржника (Київської міської державної адміністрації).

Представники Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та органу ДВС у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями та витягами із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Враховуючи зазначене, а також те, що неявка вказаних представників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, вважає можливим здійснити перевірку оскарженої ухвали в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та органу ДВС.

Представник стягувача у судовому засіданні підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким Скаргу стягувача на дії ДВС задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги стягувача, просив залишити оскаржену ухвалу суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №42/662, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010, позов Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задоволено частково; присуджено до стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал 145 271 180,38 грн збитків, 25 500,00 грн витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.05.2010 Господарським судом міста Києва на виконання вказаного судового рішення видано наказ №42/662.

Строк пред`явлення наказу №42/662 від 12.05.2010 до виконання - до 12.05.2013.

Із матеріалів Скарги стягувача на дії органу ДВС вбачається, що стягувач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою вих. №1097/12 від 04.11.2015 , в якій повідомив, що залишок заборгованості боржника за вказаним наказом становить 25 736,00 грн (25 500,00 грн витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

У вказаній заяві стягувач повідомив, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 10.02.2015 вказаний наказ суду у справі №42/662 був повернутий стягувачу з наступних підстав.

Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, рішення суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року, подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби.

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

За таких обставин, у заяві від 04.11.2015 вих. №1097/12 стягувач просив передати зареєстрований в установленому порядку наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 відповідальній особі та повідомити стягувача про прийняття наказу до обліку із зазначенням черги, до якої його включено; передати наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для списання залишку заборгованості у розмірі 25 736,00 грн.

09.11.2015 стягувачем було отримано від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України повідомлення вих. №3193/04-31 про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою - наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662.

18.01.2016 стягувачем було отримано від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України повідомлення вих. №3193/04-31 від 12.01.2016 про те, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 переданий до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

26.06.2018 стягувач отримав від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві лист Про повернення виконавчого документа вих. №14-08.10/1168-6443 від 21.06.2018, в якому зазначено, що при проведенні перевірки щодо правомірності перебування виконавчого документа на обліку було встановлено, що боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 є Київська міська державна адміністрація, яка є виконавчим органом. Водночас, відповідно до статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Тобто, даний виконавчий документ неправомірно обліковується за бюджетною програмою (так як Київська міська державна адміністрація не є державним органом; державним підприємством, установою, організацією; юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства). Таким чином, Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві повертається стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662.

У 2019 році стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662.

Повідомленням вих. №59949857 від 06.09.2019 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що його пред`явлено не за підвідомчістю виконання рішень. Зокрема, зазначено, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення , за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи. Таким чином, виконавчий документ пред`явлено з порушенням підвідомчості виконання рішень.

31.10.2019 стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою вих. №6352/12/36/02-19 про примусове виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження.

У вказаній заяві стягувач вказав на те, що він звертався до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, однак виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з його пред`явленням не за підвідомчістю виконання рішення.

Крім того, стягувач зауважив, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 неодноразово перебував на виконанні та останній раз Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві був повернутий заявнику (стягувачу).

У заяві від 31.10.2019 вих. №6352/12/36/02-19 стягувач просив державну виконавчу службу: 1) відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 про стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь стягувача залишку заборгованості у сумі 25736,00 грн; 2) накласти арешт на рахунки боржника.

02.12.2019 стягувачем отримано лист вих.№60683331/14 із повідомленням Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з пропуском строку пред`явлення його до виконання (оскільки даний виконавчий документ було повернуто стягувачу 10.02.2015).

Звертаючись до суду зі Скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, скаржник вказує на те, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 був повернутий стягувачу 21.06.2018 Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, строк його повторного пред`явлення до виконання встановлений до 21.06.2021 (три роки від дати листа про повернення). За таких обставин, вчинені старшим державним виконавцем дії щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 без виконання у зв`язку з пропуском пред`явлення його до виконання шляхом прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22.11.2019, на думку скаржника, є протиправними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (частина 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 5 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Колегією суддів встановлено, що Скаргу на дії органу ДВС скаржником до суду першої інстанції було подано 12.12.2019 (згідно відмітки поштового штемпелю на конверті, у якому Скаргу було надіслано до суду), тобто ПрАТ АК Київводоканал було дотримано процесуальний строк для подання скарги на дії органу ДВС.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Пунктом 25 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ АК Київводоканал та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у даній справі і задоволення Скарги на дії органу ДВС з наступних підстав.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Із урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №42/662, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

12.05.2010 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ №42/662, строк пред`явлення якого до виконання - три роки (до 12.05.2013).

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 до 10.02.2015 перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби та постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 10.02.2015 вказаний наказ суду у справі №42/662 був повернутий стягувачу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на дату повернення наказу суду №42/662 від 12.05.2010 стягувачу (10.02.2015), на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату проведення виконавчих дій) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату проведення виконавчих дій) після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (частина 3 статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату проведення виконавчих дій).

Таким чином, оскільки постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 10.02.2015 наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 був повернутий стягувачу, враховуючи норми статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату проведення виконавчих дій), строк пред`явлення вказаного наказу до виконання переривався та новий трирічний строк пред`явлення наказу до виконання розпочався з 10.02.2015.

У подальшому наказ №42/662 було пред`явлено 04.11.2015 до виконання до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 №440.

Відповідно до пункту 1 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 №440 (далі, Порядок), цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Згідно з пунктом 2 Порядку рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості (пункт 3 Порядку).

Згідно пункту 5 Порядку зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.11.2015 Головне територіальне управління юстиції у м. Києві прийняло до обліку рішення, виконання, якого гарантується державою (повідомлення від 05.11.2015 №3193/04-31).

12.01.2016 Головне територіальне управління юстиції у м. Києві повідомило стягувача про те, що 09.10.2015 згідно акту приймання передавання за 4 квартал 2015 року наказ було передано до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Станом на дати вчинення вказаних дій стягувачем та органами ДВС діяли норми вищенаведеної статті 23 Закону України Про виконавче провадження щодо порядку переривання та встановлення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Із 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII.

21.06.2018 Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернуло оригінал наказу стягувачу у зв`язку з тим, що даний виконавчий документ неправомірно обліковується за бюджетною програмою.

Так, згідно статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа), у той час, як Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на 21.06.2018, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, з огляду на положення статті 23 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на дату пред`явлення наказу до виконання 04.11.2015, та положення статті 12 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на 21.06.2018, строк пред`явлення наказу №42/662 від 12.05.2010 до виконання перервався вдруге 04.11.2015 і, відповідно, новий трирічний строк для пред`явлення його до виконання було встановлено з 21.06.2018 (дати повернення наказу стягувачу) по 21.06.2021 включно.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що вчинені стягувачем 04.11.2015 дії щодо пред`явлення наказу №42/662 від 12.05.2010 до виконання не переривали строку пред`явлення його до виконання, оскільки не були пред`явленням, вчиненим у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , є безпідставними з огляду на наступне.

Із аналізу норм статті 23 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на дату пред`явлення наказу до виконання 04.11.2015, та статті 12 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на дату повернення виконавчого документа стягувачу 21.06.2018, вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається саме фактом пред`явлення виконавчого документа до виконання без будь-яких застережень. У даному випадку направлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органів, що здійснюють примусове виконання рішень, є конкретною дією, тобто активною поведінкою суб`єкта правовідносин, зокрема, стягувача, яка свідчить про бажання останнього отримати виконання судового рішення, що має наслідком переривання строку.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012 № 15729/07 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції,alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Застосовуючи за аналогією до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, у справі Рисовський проти України (заява №29979/04), у справі Беєлер проти Італії (заява №33202/96), у справі Онер`їлдіз проти Туреччини (заява №48939/99), у справі Megadat.com S.r.l. проти Молдови (заява №21151/04), у справі Москаль проти Польщі (заява №10373/05) обов`язок неухильного дотримання принципу належного урядування, який хоч і стосується офіційних повноважень органів державної влади, однак, не нівелює їх обов`язку дотримання принципів прозорості і ясності їхніх дій, мінімізації ризику помилок при реалізації своїх прав та обов`язків, слід дійти висновку, що прийняття Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України повідомлення вих. №3193/04-31 про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою - наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662, передання наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 №42/662 за актом №14 приймання передавання за IV квартал 2015 року (третя черга) до органів казначейського обслуговування, свідчить про виникнення у стягувача правомірних очікувань стосовно того, що відповідний наказ був пред`явлений за належною підвідомчістю, а судове рішення буде виконане.

За вказаних обставин, перебування виконавчого документу у період з 09.11.2015 по 21.06.2018 на виконанні в органах казначейського обслуговування перервало строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, новий трирічний строк на пред`явлення його до виконання необхідно обраховувати з 21.06.2018 по 21.06.2021.

Згідно пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи вищевикладене, звернення стягувача 31.10.2019 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою вих. №6352/12/36/02-19 про примусове виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження було здійснене в межах встановленого законом трирічного строку для пред`явлення його до виконання, а у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні передбачені пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження підстави для повернення 22.11.2019 наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 стягувачу без прийняття до виконання.

Заперечення боржника та органу ДВС з цього приводу не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що звернення стягувача у 2019 році із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 у справі №42/662 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за результатами якого вказаним органом ДВС було винесено повідомлення вих. №59949857 від 06.09.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що його пред`явлено не за підвідомчістю виконання рішень, не спростовує вищенаведених висновків суду про встановлення нового трирічного строку на пред`явлення наказу до виконання з 21.06.2018 по 21.06.2021.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково було зазначено про відсутність підстав для задоволення Скарги стягувача на дії органу ДВС. Скарга ПрАТ АК Київводоканал на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не впливають на вищенаведені висновки суду про наявність підстав для задоволення Скарги стягувача на дії органу ДВС.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 підлягає скасуванню, а Скарга стягувача на дії органу ДВС задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284, 329 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №42/662 скасувати.

Скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва №42/662 від 12.05.2020 стягувачу без прийняття до виконання задовольнити.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва №42/662 від 12.05.2020 стягувачу без прийняття до виконання незаконними.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №42/662 від 12.05.2010.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 00022527) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, м. Київ; код ЄДРПОУ 03327664) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу відповідно до вимог процесуального законодавства доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №42/662 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко