Постанова

від 15.09.2020 по справі 42/662

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 42/662

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 [колегія суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.]

прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 24.12.2019

за скаргою приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

зі справи № 42/662

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Товариство)

до Київської міської державної адміністрації (далі - Адміністрація) та Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 145 271 180,38 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.09.2020, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст вимог

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Адміністрації та Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 145 271 180,38 грн заборгованості з різниці в тарифах за послуги з водопостачання та водовідведення.

Короткий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд міста Києва рішенням від 26.01.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010, позов Товариства задовольнив частково. Стягнув з Адміністрації на користь Товариства 145 271 180,38 грн збитків, 25 500,00 грн витрат зі сплати судового збору та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2010 було видано наказ від 12.05.2010.

В подальшому Товариство звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС) щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.12.2019 відмовив у задоволенні скарги Товариства на дії ДВС у справі № 42/662.

Не погоджуючись із судовим рішенням Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2019.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2020 (враховуючи ухвалу про виправлення описок від 11.06.2020) апеляційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 42/662 задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 42/662 скасовано. Скаргу Товариства на дії ДВС щодо повернення наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2010 № 42/662 стягувачу без прийняття до виконання задоволено. Визнано дії ДВС щодо повернення наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2010 № 42/662 стягувачу без прийняття до виконання незаконними . Зобов`язано ДВС відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2010 № 42/662. Стягнуто з Адміністрації на користь Товариства 1 921,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ доручено господарському суду міста Києва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Адміністрація, (з урахуванням додаткових пояснень) посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 129, 344 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неврахування висновків щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 в частині стягнення з Адміністрації судового збору за подання апеляційної скарги.

Вимоги касаційної скарги Адміністрація обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що предметом розгляду в даному випадку були дії ДВС, а не Адміністрації і суд апеляційної інстанції задовольнив скаргу Товариства на дії ДВС, а тому на підставі приписів статті 344 ГПК України судовий збір за розгляд зазначеної скарги мав бути покладений на ДВС. При цьому Адміністрація посилається на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 13/156-10, від 15.03.2018 у справі № 638/1841/14-ц, від 04.03.2020 у справі № 752/22214/16-ц.

Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній зазначає, що судовий збір мав бути розподілений судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 344 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скарга Товариством на дії ДВС щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання була подана у 2019 році.

За положеннями статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлено на 1 січня 2019 року у розмірі 1 921,00 грн.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2019, судовий збір мав становити 1 921,00 грн.

Відповідно до приписів частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 24.12.2019 задовольнив апеляційну скаргу Товариства, зазначену хвалу суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про задоволення скарги Товариства на дії ДВС.

Разом з тим, здійснюючи перерозподіл судового збору, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.06.2020 помилково не врахував положення статті 344 ГПК України відповідно до яких судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов до хибного висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1921,00 грн з Адміністрації на користь Товариства, а не з ДВС як то передбачено приписами статті 344 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції поклав судові витрати на Адміністрацію без врахування приписів статті 344 ГПК України, оскільки судом було прийнято нове рішення про задоволення скарги Товариства на дії ДВС. Таким чином враховуючи приписи статей 129 та 344 ГПК України судовий збір необхідно покласти на ДВС оскільки судом апеляційної інстанції було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з прийняттям в цій частині нового рішення шляхом покладення судових витрат на ДВС.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 42/662 скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1921,00 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 42/662 залишити без змін.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Булгакова

Судді І. Бенедисюк

Б. Львов