Рішення

від 01.06.2020 по справі 905/503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.2020 Справа № 905/503/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В. , при секретарі судового засідання Лисих О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, проспект Миру, будинок 27; код ЄДРПОУ 40453359)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612, Донецька область, місто Курахове, Мар'їнський район, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 31831942)

про стягнення 189 390,16 грн., з яких: 178 951, 07 грн. - основний борг, 9 294, 70 грн. - пеня, 1 144, 39 грн. - 3% річних,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення 189 390,16 грн., з яких: 178 951, 07 грн. - основний борг, 9 294, 70 грн. - пеня, 1 144, 39 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №1753-ВЭ від 06.06.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 178 951, 07 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені та 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання, в якому просив прийняти рішення по даній справі, оскільки судом багаторазово надавався відповідачу час на подання відзиву та доказів, які б спростували викладені у позовній заяві обставини, однак останній свідомо не користується у належний спосіб своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду даної справи. У вказаному клопотанні представник позивача наполягає на тому, що оскільки відповідач має можливість направити суду клопотання про відкладення розгляду справи, то відповідно він не позбавлений можливості направити суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Під час розгляду даної справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на весь час дії карантину та продовження строку надання відзиву, яке ухвалою суду від 27.04.2020 було задоволено в частині продовження строку на подання відзиву.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня до 24 квітня 2020 на усій території України установлено карантин. Заборонено, зокрема, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні.

Карантин було продовжено Постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 та № 343, від 04.05.2020 та №392 від 21.05.2020 до 11.05.2020, 22.05.2020 та 22.06.2020 відповідно.

Водночас, Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства ).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії , 1987 рік, Хосце проти Нідерландів , 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини , 1981 рік; Бочан проти України , 2007 рік).

За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Постановою Верховної Ради України № 54-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі п.п 3 п. 11 постановлено у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., №48, ст. 436) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За висновками суду, заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи на весь час дії карантину спрямовано не на забезпечення реалізації ним своїх процесуальних прав, зокрема на подання відзиву на позовну заяву, а має на меті лише відкладення його на невизначений термін, тобто спрямовано на затягування судового процесу. Під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, явка в жодне судове засідання учасників справи не визнавалась обов'язковою.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

06.06.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" (далі - підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - замовник) було укладено договір № 1753-ВЕ (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, підрядник зобов'язується своїми силами та на власний ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні роботи: поточний ремонт будівлі Учбово-виробничого комплексу ДТЕК Курахівська ТЕС. Інв.№010000000473/0000 (далі - роботи) (код Робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг: 45.59) на території ДТЕК Курахівська ТЕС (далі за текстом - об'єкт) у відповідності до умов даного договору.

Згідно п. 1.2. договору роботи, передбачені даним договором, повинні бути виконані у чіткій відповідності із дефектним актом на поточний ремонт будівлі Учбово-виробничого комплексу ДТЕК Курахівська ТЕС, який додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток № 1).

Місце виконання робіт: Учбово-виробничий центр ООО ДТЕК Східенерго , розташований за адресою: Донецька область, м. Курахове, пр-т Соборний, 14 (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання передоплати на матеріали. Строк виконання всіх робіт за договором: протягом 90 (дев'яноста) календарних днів. Роботи виконуються відповідно до затвердженого сторонами графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 3).

Згідно п. 4.1. договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3), підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) надаються підрядником протягом 2 (двох) робочих днів після завершення виконаних робіт.

Вартість робіт за договором узгоджується сторонами у договірній ціні, яка є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2), та складає - 260 287,18 грн. (двісті шістдесят тисяч двісті вісімдесят сім гривень 18 копійок) без ПДВ. Вартість робіт визначається у відповідності до ДСТУ Б Д 1.1 - 1:2013 Правила визначення вартості будівництва (п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.10.2019 до договору на виконання будівельних робіт № 1753-ВЕ від 06.06.2019).

Відповідно до п. 5.2. договору вартість робіт включає в себе вартість необхідних для виконання робіт матеріалів та/або обладнання, інших витрат підрядника, пов'язаних з виконанням робіт згідно договірної ціни та кошторисної документації, які є невід'ємною частиною даного договору.

До початку виконання робіт замовник здійснює передоплату на закупівлю матеріалів в сумі 78 500, 00 грн. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 0 копійок) без ПДВ (п. 5.4. договору).

Згідно п. 5.5. договору кінцева оплата виконаних та прийнятих робіт у сумі - 183 173, 07 грн. (сто вісімдесят три тисячі сто сімдесят три гривні 07 копійок) без ПДВ здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 10 (десятого) календарного дня з дати підписання сторонами акта приймання підрядних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) на підставі виставленого рахунку підрядником або іншим, не забороненим чинним законодавством України способом.

Відповідно до п. 8.8. договору у випадку порушення замовником строків оплати робіт він на письмову вимогу підрядника, сплачує підряднику пеню, яка діє на час порушення зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи щодо поточного ремонту будівлі Учбово-виробничого комплексу ДТЕК Курахівська ТЕС, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 на суму 257 451,07 грн., та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підписаним представниками сторін 10.12.2019.

Відповідачем було частково проведено оплату за виконані роботи на суму 78 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 128814 від 11.07.2019.

Як зазначає позивач, ним було направлено на адресу відповідача претензії вих. № 20 від 17.02.2020 та вих. № 34 від 02.03.2020, в якій вимагав сплатити грошові кошти в сумі 178 951,07 грн., які були залишені відповідачем без відповіді.

Крім того, позивачем був направлений на адресу відповідача лист вимога вих. № 35 від 02.03.2020, в якому останній вимагав сплатити грошові кошти в сумі 178 951,07 грн., а також пеню в сумі 8 326, 60 грн., яка також була залишена відповідачем без відповіді.

Наведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору № 1753-ВЕ від 06.06.2019.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою та третьою статті 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 5.5. договору кінцева оплата виконаних та прийнятих робіт у сумі 183 173, 07 грн. (сто вісімдесят три тисячі сто сімдесят три гривні 07 копійок) без ПДВ здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 10 (десятого) календарного дня з дати підписання сторонами акта приймання підрядних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) на підставі виставленого рахунку підрядником або іншим, не забороненим чинним законодавством України способом.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 до 27.12.2019 включно.

Як зазначає позивач, за вищезазначеним актом відповідачем було сплачено лише 78 500, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Сплату решти заборгованості в сумі 178 951,07 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором № 1753-ВЕ від 06.06.2019 щодо оплати виконаних робіт в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 178 951,07 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню в сумі 9 294, 70 грн. за загальний період з 25.12.2019 по 31.01.2020.

Як вже зазначалося, за умовами п. 8.8. договору у випадку порушення замовником строків оплати робіт він на письмову вимогу підрядника, сплачує підряднику пеню, яка діє на час порушення зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки з огляду на п. 5.5. договору кінцевою датою розрахунку за договором є 27.12.2019. Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 8910,96 грн. за період з 28.12.2019 по 11.03.2020.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 25.12.2019 по 11.03.2020 нараховано 3 % річних в сумі 1 144,39 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки з огляду на п. 5.5. договору кінцевою датою розрахунку за договором є 27.12.2019. Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1100,27 грн. за період з 28.12.2019 по 11.03.2020.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення 189 390,16 грн., з яких: 178 951, 07 грн. - основний борг, 9 294, 70 грн. - пеня, 1 144, 39 грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612, Донецька область, місто Курахове, Мар'їнський район, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 31831942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, проспект Миру, будинок 27; код ЄДРПОУ 40453359) заборгованість в розмірі 178 951,07 грн., пеню в сумі 8910,96 грн., 3% річних в сумі 1100,27 грн., судовий збір в сумі 2834,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 01.06.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова