Рішення

від 02.07.2020 по справі 905/503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2020 Справа № 905/503/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" про ухвалення додаткового рішення

по справі за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, проспект Миру, будинок 27; код ЄДРПОУ 40453359)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612, Донецька область, місто Курахове, Мар`їнський район, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 31831942)

про стягнення 189 390,16 грн., з яких: 178 951, 07 грн. - основний борг, 9 294, 70 грн. - пеня, 1 144, 39 грн. - 3% річних,-

без виклику представників сторін,

В С Т А Н О В И В

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2020 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення 189 390,16 грн., з яких: 178 951, 07 грн. - основний борг, 9 294, 70 грн. - пеня, 1 144, 39 грн. - 3% річних, задоволено частково .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" заборгованість в розмірі 178 951,07 грн., пеню в сумі 8910,96 грн., 3% річних в сумі 1100,27 грн., судовий збір в сумі 2834,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.

Позивачем у позовній заяві було заявлено про віднесення на відповідача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

22.06.2020 на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 10.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" (далі - клієнт) та адвокатським бюро "Ситенок та партнери" (далі - адвокатське бюро) було укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1. якого адвокатське бюро зобов`язується за дорученням клієнта здійснювати його захист та представництво, а також надати інші види правової (професійної правничої) допомоги.

Правова допомога включає в себе, зокрема, такі види:

1) вивчення документів, інформації, аналіз судової практики, стосовно правовідносин, з яких клієнту надається правова допомога;

2) надання правових консультацій за результатами вивчення документів, інформації;

3) складання та направлення адвокатських запитів, скарг, звернень та інше до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, громадських об`єднань без статусу юридичної особи;

4) збір інформації та документів щодо клієнта, в тому числі, що становить конфіденційну інформацію, зокрема, медичну (лікарську), нотаріальну, адвокатську, банківську та іншу;

5) складання, в тому числі підписання, позовних заяв, заяв (повідомлень) про вчинення кримінального правопорушення, заяв про видачу судового наказу, заперечень, пояснень, відзивів, апеляційних заяв та скарг, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень, заяв про забезпечення позову, заяв про скасування заходів забезпечення позову, клопотань та інших документів процесуального характеру, необхідних для захисту та представництва клієнта;

6) захист та представництво клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції з усіма правами, які надаються чинним законодавством України клієнту, незалежно від його процесуального статусу;

7) захист та представництво клієнта при виконанні рішень, ухвал, постанов судів України в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями та іншими особами;

8) захист та представництво інтересів клієнта у всіх правоохоронних органах, зокрема, органах (підрозділах) прокуратури, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань та ін. зі всіма правами захисника, представника клієнта, в тому числі, в якості його, як підозрюваного,обвинуваченого, потерпілого, свідка, цивільного позивача, іншого учасника кримінального та адміністративного провадження, зі всіма наданими відповідним процесуальним законом, при проведенні будь-яких процесуальних, в т.ч. слідчих дій, зокрема, при проведенні допиту та обшуку;

9) захист та представництво інтересів клієнта в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, громадськими об`єднаннями без статусу юридичної особи;

10) інші види правової допомоги, необхідні для забезпечення виконання доручення клієнта, правова допомога може надаватися в інших регіонах України та за її межами.

Сторони погодили, що розмір гонорару за даним договором складає 5000,00 грн. (п`ять тисяч) гривень (п. 9 договору).

Відповідно до п. 10 договору правова допомога вважається наданою адвокатським бюро з моменту інформування клієнта про застосовані в інтересах клієнта види правової допомоги та надання відповідних документів (за проханням клієнта). Акт приймання-передачі наданої правової допомоги вважається узгодженим клієнтом, якщо протягом 10 днів з моменту його передачі клієнту від нього не надійшли обґрунтовані зауваженняя.

За проханням клієнта про надану правову допомогу та її види адвокатське бюро надає клієнту письмовий звіт.

Згідно п. 12 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 17 грудня 2020 року.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. надано платіжне доручення № 216 від 11.03.2020 із призначенням платежу за підготовку, написання та подачу позову до господарського суду Донецької області про стягнення 189 390,16 грн. з ПДВ , одержувач - адвокатське бюро "Ситенок та партнери".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо доведеності факту надання правничої допомоги адвокатським бюро "Ситенок та партнери". Як вбачається із матеріалів справи, адвокатським об`єднанням було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, яка підписана адвокатом Ситенок О.Д., який діяв на підставі ордеру Серія АІ від 11.03.2020, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.03.2020.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. відповідає у повній мірі критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також з огляду на відсутність заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612, Донецька область, місто Курахове, Мар`їнський район, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 31831942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Вест Трейдінг" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, проспект Миру, будинок 27; код ЄДРПОУ 40453359) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 02.07.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.В. Бокова