Рішення

від 09.06.2020 по справі 916/774/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/774/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФМК (46001, м. Тернопіль, вул. Грушевського, буд. 23, код ЄДРПОУ 38888070)

до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (67600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821)

про стягнення заборгованості за Договором надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника від 12.09.2018 № КСБСРЗ/175 у розмірі 35 855,30 грн., з якої 33 284,00 грн. - сума основного боргу, 1 384,61 грн. - інфляційні втрати, 1 186,69 грн. - 3 % річних

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФМК (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (далі - Відповідач, ПрАТ УДП ) про стягнення заборгованості за Договором надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника від 12.09.2018 № КСБСРЗ/175 у розмірі 35 855,30 грн., з якої 33 284,00 грн. - сума основного боргу, 1 384,61 грн. - інфляційні втрати, 1 186,69 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтуванні тим, що Відповідач не виконав умови Договору надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника від 12.09.2018 № КСБСРЗ/175 щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 09.04.2020 (вхід від 10.04.2020 № 9223/20) проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

ПрАТ УДП вважає, що не прострочило виконання грошового зобов'язання, оскільки ТОВ ФМК не вчинило усі дії, передбачені пунктом 2.4 Договору надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника від 12.09.2018 № КСБСРЗ/175, а саме, не надало Відповідачу зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та виданої в установленому законодавством порядку замовнику, а також належним чином оформленого рахунку на остаточну суму. А з огляду на відсутність прострочення, за твердженням Відповідача, він не зобов'язаний сплачувати суми інфляції та 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в :

12.09.2018 між ПрАТ УДП та ТОВ ФМК укладено Договір надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника № КСБСРЗ/175 (далі - Договір від 12.09.2018). /а.с. 28-34/

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 12.09.2018 Виконавець (Позивач) зобов'язався надати послуги з проведення експертного обстеження устаткування Замовника (Відповідача) (далі Послуги ) в обсязі, що визначено п. 1.3 даного Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі Послуги. Найменування Послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг з кодом КД 021:2015:71630000-3 Послуги з технічного нагляду та випробувань.

Пунктом 2.1 Договору від 12.09.2018 передбачено, що ціна договору визначена відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до даного договору та є його невід'ємною частиною, та становить 66 569,90 грн., в т.ч. ПДВ 20 % (11 094,98 грн.).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.4 Договору від 12.09.2018 Замовник оплачує Послуги шляхом здійснення прямого банківського переказу, грошових коштів на рахунок Виконавця у безготівковій формі у наступному порядку: у вигляді передплати у розмірі 33 284,95 грн, у тому числі ПДВ - 5 547,49 грн. протягом 10 банківських днів з дня отримання від Виконавця належним чином оформленого рахунку; остаточний розрахунок, за вирахуванням сплаченого Замовником за цим Договором платежу, після підписання відповідного Акта приймання-передачі наданих послуг, зареєстрованої Виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та виданої в установленому законодавством порядку Замовнику та згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 15 банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця належним чином оформленого рахунку.

Пунктом 3.6 Договору від 12.09.2018 передбачено, що здавання Послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який готується Виконавцем та підписується повноважними представниками сторін протягом п'яти робочих днів після надання послуг.

Судом встановлені наступні обставини.

28.09.2018 ТОВ ФМК виставлено Відповідачу рахунок № 28/09/18-1 на суму 66 569,90 грн., тобто одразу у повному розмірі ціни Договору від 12.09.2018, передбаченої у пункті 2.1. /а.с. 37/.

11.10.2018 ПрАТ УДП сплатило на користь Позивача 33 284,95 грн., підтверджується банківською випискою, наданою ТОВ ФМК , у якій в призначені платежу вказано: Проведення обстеження трубопроводу рах № 28/09/18-1 від 28.09.2018р. в т.ч. ПДВ 5 547,49 грн. . /а.с. 35/

27.12.2018 ТОВ ФМК і ПрАТ УДП складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 28/09/18-1. Згідно із цим актом, загальна вартість виконаних робіт по Договору від 12.09.218 складає 66 569,90 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не приймає довід Відповідача про відсутність у нього прострочення грошового зобов'язання через неотримання належним чином оформленого рахунку на остаточну суму, з огляду на наступне.

По-перше, як вже зазначалося, ТОВ ФМК було виставлено рахунок від 28.09.2018 № 28/09/18-1 на суму 66 569,90 грн., тобто одразу у повному розмірі ціни Договору від 12.09.2018. При цьому, із посиланням саме на цей рахунок ПрАТ УДП було здійснено оплату суми у розмірі 33 284,95 грн., що спростовує твердження Відповідача про неотримання ним рахунку на остаточну суму.

По-друге, згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

Аналогічні висновки, які суд враховує відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/49/17 та від 18.02.2020 у справі № 908/771/19.

Щодо доводу Відповідача про відсутність у нього прострочення грошового зобов'язання через неотримання зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних слід вказати на наступне.

Як вже зазначалось, пунктом 2.4 Договору від 12.09.2018 передбачено, що остаточний розрахунок, за вирахуванням сплаченого Замовником за цим Договором платежу, після підписання відповідного Акта приймання-передачі наданих послуг, зареєстрованої Виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та виданої в установленому законодавством порядку Замовнику та згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 15 банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця належним чином оформленого рахунку.

Отже сторонами встановлено строк оплати саме з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, а не реєстрації податкової накладної. Слід зазначити, що наведений зміст умов пункту 2.4 Договору від 12.09.2018, зокрема побудова речення, не дозволяє дійти висновку про наявність у сторін цього правочину домовленості про відкладальну обставину для настання обов'язку замовника щодо здійснення оплати робіт у вигляді реєстрації податкової накладної. При цьому, пряма вказівка на наявність такої відкладальної обставини у тексті цього договору відсутня.

Обставина відсутності або несвоєчасної реєстрації податкової накладної не є й простроченням кредитора у розумінні частини першої статті 613 Цивільного кодексу України, згідно із якою кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Адже, реєстрація податкової накладної жодним чином не впливає на можливість ПрАТ УДП виконати свій обов'язок з оплати виконаних робіт.

З огляду на встановлену судом обставину складання та підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 27.12.2018 № 28/09/18-1, строк остаточного розрахунку, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України, слід обчислювати з наступної календарної дати, а саме, з 28.12.2018. При цьому, оскільки сторони домовились обчислювати цей строк у банківських днях, тобто робочих днях банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, слід також враховувати наявність святкових (неробочих днів), встановлених статтею 73 Кодексу законів про працю України, а саме, у конкретному періоді, 1 січня - Новий рік і 7 січня - Різдво Христове. А відтак, з урахуванням вказаних умов, обов'язок з остаточного розрахунку повинен був бути виконаний Відповідачем до 21.01.2019 включно.

У матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані докази виконання обов'язку зі сплати заборгованості за Договором від 12.09.2018 у розмірі 33 284,95 грн. (66 569,90 - 33 284,95 = 33 284,95). Проте, оскільки Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 33 284,00 грн., задоволенню підлягає сума в межах заявлених позивних вимог.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3 % річних за прострочення оплати за Договором від 12.09.2018 за періоди з 22.01.2019 по 19.03.2019 складає суму у розмірі 1 156,63 грн., яка розраховується наступним чином.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 33284.95 22.01.2019 - 19.03.2020 423 3 % 1156.63

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми 3 % річних у розмірі 1 156,63 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми 3 % річних у розмірі 30,06 грн. (1 186,69 - 1 156,63 = 30,06) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що сума інфляційних втрат за прострочення оплати за Договором від 12.09.2018 за період 11.01.2019 по 19.03.2020 складає 1591,23 грн., яка розраховується наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 22.01.2019 - 19.03.2020 33284.95 1.037 1245.92 34530.87

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 1 245,92 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 138,69 грн. (1 384,61 - 1 245,92 = 138,69) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 6 частини першої статті 3, частиною першою статті 8, частиною першою статті 11, частиною першою статті 202, частиною першою статті 207, пунктом 1 частини першої статті 208, статтею 253, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, частиною першою статті 610, частиною другою статті 625 статтею 629, частиною другою статті 693, частиною першою статті 901, частинами першою, другою статті 903 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (67600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФМК (46001, м. Тернопіль, вул. Грушевського, буд. 23, код ЄДРПОУ 38888070) 33 284,00 грн . (тридцять три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 00 коп.) - суму основного боргу, 1 156,63 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят шість гривень 63 коп.) - 3 % річних, 1 245,92 грн. (одна тисяча двісті сорок п'ять гривень 92 коп.) - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 092,12 грн. (дві тисячі дев'яносто дві гривні 12 коп.).

3. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ФМК до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство в частині стягнення суми 3 % річних у розмірі 30,06 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 138,69 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" цього кодексу.

Повне рішення, у зв'язку із перебуванням судді Шаратова Ю.А. на лікарняному, складено в нарадчій кімнаті 09 червня 2020 р.

Суддя Ю.А. Шаратов