Постанова

від 03.02.2021 по справі 916/774/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Справа № 916/774/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А.Мишкіної,

суддів: В.В. Бєляновського, Л.В. Лавриненко

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №404 від 19.10.2020 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020р.)

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ПрАТ Українське Дунайське пароплавство - Яременко Ю.І. - за ордером;

від ТОВ ФМК - не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство

на рішення Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року

у справі №916/774/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФМК

до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство

про стягнення 35855,30грн.

суддя суду першої інстанції: Ю.А. Шаратов

час і місце ухвалення рішення: 09.06.2020р., 09.30год., м.Одеса, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань №12

повне рішення складено 09.06.2020р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 03.02.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

23.03.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю ФМК (надалі - позивач, ТОВ ФМК ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (надалі - відповідач, ПрАТ УДП ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 35855,30грн., з яких 33284грн. - сума основного боргу, 1384,61грн. - інфляційні втрати, 1186,69грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.09.2018р. між ним (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника №КСБСРЗ/175 (надалі - Договір від 12.09.2018р.), за умовами п.1.1 якого позивач зобов`язався надати послуги з експертного обстеження устаткування відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити послуги; ціна договору становить 66569,90грн.(п.2.1 договору). ТОВ ФМК виконало свої зобов`язання за Договором від 12.09.2018р., проте ПрАТ УДП оплатило виконані роботи частково, залишок заборгованості складає 33284,95грн., на суму 33284,00грн. позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати та 3% річних у зазначених у позові сумах.

З посиланням на норми ст.ст.610, 612, ч.2 ст.625 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

10.04.2020р. відповідач подав місцевому господарському суду відповідь на позов, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що дійсно, між сторонами був укладений Договір від 12.09.2018р., проте позивач не має права вимагати від відповідача остаточної сплати за договором, оскільки не виконав вимог п.2.4 Договору - не надав відповідачу зареєстровану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та не виставив відповідачу рахунок протягом 15 банківських днів з дня підписання Акту прийняття-передачі наданих послуг. Отже відповідач не прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором від 12.09.2018р. та відсутні підстави для стягнення з відповідача як основного боргу, так і нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.

01.06.2020р. позивач подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що ним було здійснено реєстрацію першої податкової накладної 30.10.2018р. на суму 33284,95грн. та 08.05.2020р. другу податкову накладну на цю ж суму. Відповідач не міг не знати про факт реєстрації податкової накладної, оскільки він автоматично отримав квитанцію про сплату податкової накладної та ту саму накладну, зареєстровану позивачем в електронному реєстрі податкових накладних. Заперечення відповідача щодо неотримання рахунку не відповідають дійсності - відповідно до п.3.7 Договору від 12.09.2018р. позивач надає відповідачу рахунок-фактуру, документи передбачені п.3.5 Договору (висновки експертного дослідження та Акт приймання-передачі наданих послуг). Відповідно до Акту приймання-передачі №28/09/18-1 здачі-приймання виконаних робіт сторони засвідчили факт, що не мають претензій одна до одної.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. (суддя Ю.А. Шаратов) позов задоволено частково - стягнуто з ПрАТ Українське Дунайське пароплавство на користь ТОВа ФМК 33284грн. - суму основного боргу, 1156,63грн. - 3 % річних, 1245,92грн. - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2092,12грн.; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 30,06грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 138,69грн.

Рішення вмотивоване посиланням на норми ст.11, 509, 525, 526, 625, 903 ЦК України, ст.193 ГК України та наступним. З огляду на встановлену судом обставину складання та підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 27.12.2018 № 28/09/18-1, строк остаточного розрахунку, з урахуванням приписів статті 253 ЦК України, слід обчислювати з наступної календарної дати, а саме, з 28.12.2018. При цьому, оскільки сторони домовились обчислювати цей строк у банківських днях, тобто робочих днях банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, слід також враховувати наявність святкових (неробочих днів), встановлених статтею 73 Кодексу законів про працю України, а саме, у конкретному періоді, 1 січня - Новий рік і 7 січня - Різдво Христове. А відтак, з урахуванням вказаних умов, обов`язок з остаточного розрахунку повинен був бути виконаний Відповідачем до 21.01.2019 включно. У матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані докази виконання обов`язку зі сплати заборгованості за Договором від 12.09.2018 у розмірі 33 284,95 грн. (66 569,90 - 33 284,95 = 33 284,95). Проте, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 33 284,00 грн., задоволенню підлягає сума в межах заявлених позивних вимог. Обставина відсутності або несвоєчасної реєстрації податкової накладної не є й простроченням кредитора у розумінні ч.1 ст.613 ЦК України, згідно із якою кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Адже, реєстрація податкової накладної жодним чином не впливає на можливість ПрАТ УДП виконати свій обов`язок з оплати виконаних робіт. ТОВ «ФМК» було виставлено рахунок від 28.09.2018р. № 28/09/18-1 на суму 66 569,90 грн., тобто одразу у повному розмірі ціни Договору від 12.09.2018. При цьому, із посиланням саме на цей рахунок ПрАТ УДП було здійснено оплату суми у розмірі 33 284,95 грн., що спростовує твердження відповідача про неотримання ним рахунку на остаточну суму. Судом встановлено, що сума 3% річних за прострочення оплати за Договором від 12.09.2018р. за періоди з 22.01.2019р. по 19.03.2019р. складає суму у розмірі 1156,63грн. (розрахунок наведений у рішенні). Судом встановлено, що сума інфляційних втрат за прострочення оплати за Договором від 12.09.2018 за період 11.01.2019р. по 19.03.2020р. складає 1591,23 грн. (розрахунок наведений у рішенні).

26.06.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга ПрАТ Українське Дунайське пароплавство (подана 24.06.2020р.) на рішення від 09.06.2020р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, крім доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що оскаржуване рішення ґрунтувалося на підставі факту неналежного виконання зобов`язань, прийнятих ПрАТ УДП за умовами Договору від 12.09.2018р. в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, проте суд не прийняв до уваги довід відповідача щодо прострочення грошового зобов`язання через неотримання належним чином оформленого рахунку на остаточну суму; у. п.2.6 Договору від 12.09.2018р. при складанні податкової накладної, у графі Отримувач (Покупець) спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, а через кому - найменування відокремленого структурного підрозділу, який фактично від імені головного підприємства (Покупця) є стороною договору, а саме: ПрАТ УДП , ГВСП КСБСРЗ ПрАТ УДП . При заповненні реквізиту номер філії проставляється №1. Вимоги п.2.6 Договору позивачем також не виконані, про що свідчить роздруківка електронної податкової накладної з Єдиного реєстру податкових накладних.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем подане клопотання про відстрочення сплати судових витрат за подання апеляційної скарги. Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 01.07.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику строк 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Кабінетом Міністрів України для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками (з описом вкладення) ТОВу ФМК ;

- від 08.09.2020р. встановлено ПрАТ УДП строк 7 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги (вх. №1791/20 від 26.06.2020р.) на рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. у справі №916/774/20 шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками (з описом вкладення) ТОВу ФМК ;

- від 19.10.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі та постановлено розгляд апеляційної скарги ПрАТ Українське Дунайське пароплавство на рішення Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року у справі №916/774/20 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи;

- від 09.11.2020р. на задоволення клопотання скаржника призначено справу до розгляду у судовому засіданні 09.12.2020р. з повідомленням учасників справи. Судове засідання, призначене на 09.12.2020р. не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді М.А. Мишкіної з 30.11.2020р. по 18.12.2020р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.12.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 03.02.2021р. з повідомленням учасників справи.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

ТОВ ФМК свого представника в засідання суду 03.02.2021р. не направило, було повідомлено про час та дату проведення судового засідання шляхом отримання копії ухвали суду від 21.12.2020р. представником відповідача 11.01.2021р.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 12.09.2018р. між Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФМК (Виконавець) укладено Договір надання послуг з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника № КСБСРЗ/175 (надалі - Договір від 12.09.2018р.), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов`язався надати послуги з проведення експертного обстеження устаткування відповідача (далі «Послуги» ) в обсязі, що визначено п. 1.3 даного Договору, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі Послуги. Найменування Послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг з кодом КД 021:2015:71630000-3 Послуги з технічного нагляду та випробувань.

Згідно із п.2.1 Договору від 12.09.2018р. ціна договору визначена відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до даного договору та є його невід`ємною частиною, та становить 66569,90грн., в тому числі ПДВ 20% 11094,98грн.

Відповідно до пункту 2.4 Договору від 12.09.2018р. Замовник оплачує Послуги шляхом здійснення прямого банківського переказу, грошових коштів на рахунок Виконавця у безготівковій формі у наступному порядку: у вигляді передплати у розмірі 33284,95грн., у тому числі ПДВ - 5547,49грн. протягом 10 банківських днів з дня отримання від Виконавця належним чином оформленого рахунку; остаточний розрахунок, за вирахуванням сплаченого Замовником за цим Договором платежу, після підписання відповідного Акта приймання-передачі наданих послуг, зареєстрованої Виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та виданої в установленому законодавством порядку Замовнику та згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 15 банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця належним чином оформленого рахунку.

Податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної виключно в електронній формі, після її реєстрації в ЄРПН. При складанні податкової накладної у графі Отримувач (Покупець) спочатку зазначає найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та через кому - найменування відокремленого структурного підрозділу, який фактично від імені головного підприємства (Покупця) є Стороною Договору , а саме: ПрАТ УДП , ГВСП КСБСРЗ ПрАТ УДП . При заповненні реквізиту номер філії проставляється номер 1 .

Відповідно до п.п.3.6,3.7 Договору від 12.09.2018р. здавання Послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який готується Виконавцем та підписується повноважними представниками сторін протягом п`яти робочих днів після надання послуг. При наданні послуг Виконавець надає Замовнику: рахунок-фактуру, документи, передбачені п.3.5 даного Договору, Акт приймання-передачі наданих послуг. Невідповідність зазначених документів вимогам чинних нормативно-правових актів (відсутність печатки, підписів, тощо) є підставою для відмовлення Замовника від прийняття Послуг без відповідальності за такі дії. При цьому Послуги вважається не наданими.

28.09.2018р. ТОВ ФМК виставило ПрАТ УДП рахунок №28/09/18-1 на суму 66569,90грн.; назва робіт (послуг) - проведення експертного дослідження трубопроводу та випарника згідно договору №КСБСРЗ/175 від 12.09.2018р. (а.с.37).

Згідно виписки по рахунку ТОВ ФМК у АБ Південний 11.10.2018р. Кілійський СБСР завод ПрАТ УДП сплатило ТОВу ФМК 33284,95грн. призначення платежу - проведення обстеження трубопроводу, рах. №28/09/18-1 від 28.09.202018р. (а.с.35).

11.10.2018р. ТОВ ФМК було складено податкову накладну №4, в якій відображена господарська операція з проведення експертного обстеження трубопроводу та випарника згідно договору №КСБСРЗ/175 від 12.09.2018р., база оподаткування без урахування податку на додану вартість 27737,46грн. (а.с.36).

Сторонами Договору від 12.09.2018р. був складений Акт №28/09/18-1, відповідно до якого відповідач 27.12.2018р. провів роботи (послуги) згідно договору №КСБСРЗ/175 від 12.09.2018р.; загальна вартість виконаних робіт за договором складає 65569,90грн.; сторони претензій одна до одної не мають (а.с.38).

27.12.2018р. позивачем було складено податкову накладну №9, яка була зареєстрована 08.05.2020р. в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.88,90)

Згідно довідки ТОВ ФМК №37 від 20.03.2020р., станом на 19.03.2020р. сума дебіторської заборгованості за Договором від 12.09.2018р. складає 33284,95грн. (а.с.39), фактично відповідач обставину неповної оплати наданих послуг визнає, заперечує тільки те, що строк оплати настав.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що він повністю виконав свої зобов`язання за Договором від 12.09.2018р. натомість відповідач сплатив отримані послуги за договором частково, заборгованість складає 33284грн. на яку нараховані 1384,61грн. інфляційних втрат та 1186,69грн. 3% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ФМК виконало умови Договору від 12.09.2018р.; відповідач прийняв послуги без зауважень (Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №28.0/./18-1), проте сплатив лише 33284,95грн. за отримані за договором послуги.

Залишок несплачених відповідачем коштів за Договором від 12.09.2018р. складає 33284,95грн. (66569,90-33284,95=33284,95), та враховуючи заявлення позивачем до стягнення 33284грн. місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача суму основної заборгованості 33284грн.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем отриманих послуг) згідно ст.610 ЦК України є порушенням зобов`язання з боку ПрАТ УДП .

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Оскільки в Договорі від 12.09.2018р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, інфляційні втрати - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У позовній заяви ТОВ ФМК наведено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за Договором від 12.09.2018р. (а.с.3-5), відповідно до якого 3% річних за період з 11.01.2019р. по 19.03.2020р. (434 днів) - 1186,69грн., інфляційні втрати за період січень 2019 року-лютий 2020 року - 1384,61грн.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга ПрАТ УДП не містить доводів щодо незгоди із розміром нарахованих позивачем та стягнутих судом інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з цим, відповідач просить суд скасувати оскаржене рішення повністю, отже рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку у повному обсязі.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні навів власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (з яким, перевіривши розрахунок, погоджується і суд апеляційної інстанції), відповідно до якого сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1156,63грн., інфляційних втрат - 1245,92грн.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Неотримання відповідачем рахунку на суму 33284,95грн. для остаточно розрахунку (на чому наполягає скаржник) як аргумент для зміни або скасування оскаржуваного рішення слугувати не спроможне, оскільки відповідач отримав рахунок №28/09/18-1 від 28.09.2018р. на загальну суму вартості послуг за договором - 66569,90грн. та 11.10.2018р. сплатив позивачу половину вартості робіт (33284,95грн.), посилаючись в призначенні платежу на рахунок від 28.09.2018р., на що цілком доречно звернув увагу суд першої інстанції.

Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (наведеним у ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні норм ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст.613 ЦК України. Отже наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

Такі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі №910/49/17 та від 18.02.2020р. у справі № 908/771/19.

Сплативши частково виставлений на всю суму за договором рахунок, відповідач погодився з таким порядком розрахунків, хоча мав змогу вимагати оформлення іншого рахунку на 50% вартості послуг відповідно до п.2.4 Договору від 12.09.2018р.

Обов`язок оплати наданих послуг після їх прийняття Замовником (відповідачем) не може ставитися в залежність у даному випадку від обставини відступлення сторонами договору від його умов в частині порядку розрахунків, що має формальний характер та сутністно не впливає на виконання зобов`язань.

На думку колегії суддів процесуальна поведінка відповідача у даній справі є суперечливою - під час розгляду справи в суді першої інстанції ПрАТ УДП наполягало на тому, що позивач не надавав йому податкову накладну, а в апеляційній скарзі вже зазначає, що податкова накладна оформлена позивачем з порушенням вимог п.2.6 Договору від 12.09.2018р., тобто висуває нові заперечення, які не викладалися у заявах по суті справи в суді першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання ТОВом ФМК послуг за договором - 28.12.2018р. сторонами підписаний Акт №28/09/18-1 здачі-приймання послуг, яким підтверджений факт проведення робіт (послуг) у повному обсязі та відсутність у сторін претензій одна до одної; згідно п.2.4 Договору від 12.09.2018р. Замовник здійснює остаточний розрахунок за договором, зокрема, після підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на встановлену обставину складання та підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 27.12.2018р. №28/09/18-1, строк остаточного розрахунку, з урахуванням норм ст.253 ЦК України слід обчислювати з наступної календарної дати, а саме з 28.12.2018р.; оскільки сторони домовились обчислювати цей строк у банківських днях, тобто робочих днях банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, слід також враховувати наявність святкових (неробочих днів), встановлених статтею 73 Кодексу законів про працю України, а саме, у конкретному періоді, 1 січня - Новий рік і 7 січня - Різдво Христове. Отже обов`язок з остаточного розрахунку повинен був бути виконаний відповідачем до 21.01.2019р. включно.

Якщо слідувати логіці відповідача щодо ненастання у нього обов`язку сплати коштів за отримані за Договором від 12.09.2018р. послуги, то у разі неотримання від ТОВа ФМК рахунку для сплати решти коштів у ПрАТ УДП взагалі не настає обов`язок оплати.

Така позиція суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема ст.525, 526, 629 ЦК України, принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги ПрАТ УДП не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 09.06.2020р.), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. у справі №916/774/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2021 року у зв`язку із перебуванням судді Л.В. Лавриненко з 05.02.2021р. по 12.02.21р. включно у відпустці.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Лавриненко