Рішення

від 09.06.2020 по справі 530/165/20

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/165/20

2/530/253/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

09.06.2020 року місто Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Дем`янченка С.М., за участю секретаря Тараненко Т.І., представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Веретельника О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія" про розірвання договору оренди,-

В С Т А Н О В И В:

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої ОСОБА_1 прийняла спадщину успадкувавши належне їй майно в тому числі і земельну ділянку площею 4.9100 га. кадастровий № 5321386000:00:013:0015, що розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області. При житті 16.01.2008 року ОСОБА_2 уклала з приватним підприємством "Агроекологія", договір оренди землі строком на 25 років, щодо оренди земельної ділянки, яка належала їй на підставі державного акту серії ІІІ-ПЛ № 051608. Відповідно до п.40 договору оренди земельної ділянки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. На даний час позивач має намір самостійно обробляти успадковану земельну ділянку у зв`язку з чим 12.11.2019 року направила лист приватному підприємству "Агроекологія" про розірвання договору оренди землі, відповіді від відповідача не надійшло. За вищезазначених обставин позивач звернулася з позовом до суду в якому просила суд розірвати договір оренди землі укладений 16.01.2008 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством "Агроекологія" в особі директора Лубенця В.П. площею 4.9100 га., кадастровий № 5321386000:00:013:0015, розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, зареєстрований 04 квітня 2015 року реєстраційною службою Полтавською міського управління юстиції Полтавської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9322983 та стягнути судові витрати

Ухвалою суду від 17.02.2020 року відкрито провадження по справі ( а.с.16).

Ухвалою суду від 10.03.2020 року призначено судовий розгляд по справі ( а.с.30).

Ухвалою суду від 02.04.2020 рокувиклик відповідача приватного підприємства "Агроекологія" в судове засідання здійснено в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України ( а.с.41).

Ухвалою суду від 20.05.2020 рокувиклик відповідача приватного підприємства "Агроекологія" в судове засідання здійснено в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України ( а.с.62).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Веретельник О.І. позовні вимоги підтримав в позовному обсязі, послався на обставини викладені в позовній заяві, та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача приватного підприємства "Агроекологія" у судові засідання 10.03.2020 року, 02.04.2020 року, 28.04.2020 року 20.05.2020 року та 09.06.2020 року не з`явився, належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Веретельника О.І., дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія" про розірвання договору оренди, підлягають до задоволення з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 16.01.2008 року між приватним підприємством "Агроекологія" та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 5321386000:00:013:0015, загальною площею 4.91 га., яка розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області строком на двадцять п`ять років, який 4 квітня 2015 року реєстраційною службою Полтавською міського управління юстиції Полтавської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9322983 ( а.с.8-10). ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Дамаска, Зіньківського району, Полтавської області ( а.с.4-5). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . З свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 і є власником земельної ділянки площею 4.9100 га., кадастровий № 5321386000:00:013:0015, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області і належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 051608 (а.с.6), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.04.2018 року ( а.с.7).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, зокрема: об`єкт оренди; строк дії договору оренди.

За ст.16 Закону України Про оренду землі - укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст.18 Закону України Про оренду землі та ч.2 ст.125 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Стаття 20 Закону України Про оренду землі зазначає, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено: 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено: 1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря.

З часу прийняття спадщини після cмерті ОСОБА_2 з 12.04.2018 року позивач ОСОБА_1 стала стороною спірного договору оренди землі, а саме орендодавцем. До того ж, відповідно до п.40 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Вказаний пункт договору передбачає диспозитивність, тобто розірвання договору або зміна його умов.

Частина четверта статті 32 Закону України Про оренду землі встановлює, що Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі передбачені у ст. 34. Закону України Про оренду землі , згідно якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст.ст. 1296 - 1298 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини та мають право самостійно господарювати на землі (п. г ч. 1 ст. 81, п б ч. 1 ст. 90 ЗК України).

За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Матеріали справи свідчать, що спадкодавець ОСОБА_2 мала у власності спірну земельну ділянку, а після її смерті спадщину на неї прийняла позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом ( а.с.6). Спірна земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки перебуває в оренді приватного підприємства Агроекологія . У п.40 договору оренди землі від 16 січня 2008 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП "Агроекологія", сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору. При цьому зазначений пункт договору будь-ким із його учасників не оспорювався й у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. По справі також встановлено, що після оформлення свого права власності на успадковану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 12.11.2019 року та повторно 28.12.2019 року направила на адресу ПП "Агроекологія" листа, в якому повідомила орендаря про офіційне набуття права власності на цю земельну ділянку та з посиланням на п. 40 Договору оренди земельної ділянки просила останнього припинити її використання та повернути їй (а.с.12-13). Однак, не зважаючи на це, відповідач ПП "Агроекологія" продовжує використовувати спірну земельну ділянку в своїх інтересах. Зміст п. 40 спірних договорів оренди землі в повній мірі відповідає пункту 40 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, та ніякого двозначного тлумачення не містить. У зв`язку з вказаним, позивач ОСОБА_1 , як новий власник орендованої відповідачем земельної ділянки, обґрунтовано скористалася своїм правом та ініціювала питання про одностороннє дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки на підставі п. 40 цього договору.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 р. у справі "Пайн Велей Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" та у справі від 20.11.1995 року "Прессе Компанія Навієра СА" проти Бельгії", зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушено.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, в судове засідання надано докази щодо наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством Агроекологія .

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 12.11.2019 року та повторно 28.12.2019 року надіслала приватному підприємству "Агроекологія" заяву про дострокове розірвання договору оренди землі. За п.39 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а згідно п.36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Відповідно до п.38 договору дія договору припиняється: - шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищенням, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія" про розірвання договору оренди підлягають до задоволення.

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. (а.с.1). Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Що стосується стягнення витрат на користь позивача за професійну правничу допомогу то суд виходить з наступного: Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також, відповідно до абз. 5 п. 3.1 та п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (Справа N 1-23/2009) конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Так, аналізуючи норми чинного законодавства та встановленні по справі обставини, враховуючи, що ОСОБА_1 скориставсь своїм правом, на правову допомогу, та уклала договір з адвокатом (Ордер серія ПТ № 006727) від 17 грудня 2019 року, в якому зазначено обсяг та форми надання правничої допомоги, розмір витрат на оплату такої допомоги з яким погодився позивач, у зв`язку із складністю справи, обставини щодо сплати клієнтом адвокату коштів в розмірі 6400 гривень за професійну правничу допомогу які підтверджуються договором про надання правової допомоги №74 від17.12.209 року, актом прийняття - передачі наданих послуг від 11.02.2020 року та квитанцією № 74 від 11.02.2020 року. За таких підстав витрати за надання професійної правничої допомоги підлягають задоволенню.

На підстав викладено та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.15,16,18,20,31,32,34 Закону України "Про оренду землі ", ст.116, 125 ЗК України, ст. 319,627,631,638,1216-1218,1268 ЦК України, ст. 12,13, 81,141, 210,217-246, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія" про розірвання договору оренди - задовольнити.

Договір оренди землі укладений 16.01.2008 року між приватним підприємством "Агроекологія" та ОСОБА_2 площею 4.9100 га., кадастровий № 5321386000:00:013:0015, розташованої на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, зареєстрований 04 квітня 2015 року реєстраційною службою Полтавською міського управління юстиції Полтавської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9322983 - розірвати.

Стягти із приватного підприємства "Агроекологія", яке знаходиться за адресою: село Михайлики Шишацького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жительки села Дамаска Зіньківського району Полтавської області сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та 6400 ( шість тисяч чотириста) грн - судових витрат за професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.06.2020 року

Суддя -