Постанова

від 10.11.2020 по справі 530/165/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/165/20 Номер провадження 22-ц/814/2023/20Головуючий у 1-й інстанції Дем`янченко С. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

за участю: представника позивача - адвоката Веретельника О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Агроекологія на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агроекологія про розірвання договору оренди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ПП Агроекологія про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,9100 га, кадастровий номер: 5321386000:00:013:0015, що розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району Полтавської області.

Посилалася на те, що відповідна земельна ділянка належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 2018 року, виданого після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_2 .

16.01.2008 року між ОСОБА_2 та ПП Агроекологія було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 25 років, державна реєстрація договору проведена 4 квітня 2015 року, номер запису 9322983.

Позивач має намір самостійно обробляти належну їй на праві власності земельну ділянку. З огляду на це, 12.11.2019 року направила на адресу ПП Агроекологія заяву про розірвання договору оренди від 16.01.2008 року, яку ПП Агроекологія отримало 15.11.2019 року. Відповідь орендарем не була надана. Позивач повторно направила аналогічну заяву на ту ж адресу, проте заява була повернута без вручення адресату.

Позивач просила суд розірвати договір оренди землі укладений 16.01.2008 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством "Агроекологія" в особі директора Лубенця В.П. площею 4,9100 га., кадастровий № 5321386000:00:013:0015, розташованої на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, зареєстрований 04 квітня 2015 року реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9322983 та стягнути судові витрати.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.06.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства Агроекологія про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.

Розірвано договір оренди землі укладений 16.01.2008 року між приватним підприємством "Агроекологія" та ОСОБА_2 площею 4,9100 га., кадастровий №5321386000:00:013:0015, розташованої на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, зареєстрований 04 квітня 2015 року реєстраційною службою Полтавською міського управління юстиції Полтавської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9322983.

Стягнуто із приватного підприємства Агроекологія на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок та 6400 грн. - судових витрат за професійну правничу допомогу.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - приватне підприємство Агроекологія , який в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПП Агроекологія зазначило, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на припущеннях, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення будь-яких її прав з боку ПП Агроекологія , а твердження позивача про намір самостійно обробляти спірну земельну ділянку не можуть бути підставою для розірвання договору оренди. Позивачем не були доведені підстави для розірвання спірного договору оренди, які передбачені в статтях 651 та 652 ЦК України.

Також, апелянт посилався на те, що ОСОБА_1 , за відсутності доказів внесення змін до спірного договору та їх державної реєстрації після оформлення спадщини на земельну ділянку, не набула прав сторони договору оренди землі в порядку та в спосіб, встановлені законодавством України, а тому не мала права на пред`явлення до суду цього позову, проте судами вказане не взято до уваги

Крім того, вказує, що суд не надав належної можливості ПП Агроекологія взяти участь в розгляді справи.

Апелянтом подано клопотання про зменшення розміру стягнутих витрат позивача на правову допомогу. З доводів вказаного клопотання слідує, що суд першої інстанції помилково визначив правомірним розмір судових витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги, адже позивач, на його думку, ще до моменту укладення договору про надання правничої допомоги вже була обізнана про спосіб захисту свого права, а після укладення договору адвокат лише надав процесуальну форму вимогам позивача. При цьому, посилаючись на відсутність у матеріалах справи детального опису виконаних адвокатом робіт, апелянт вважає сумму витрат на правову допомогу в розмірі 6400 грн. завищеною, та не співмірною зі складністю справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим. Місцевим судом в повному обсязі досліджено всі обставини справи, та зроблено вірний висновок що перехід права власності на земельну ділянку, відповідно до умов спірного договору оренди, є підставою для зміни або розірвання цього договору, що відповідає, зокрема частині четвертій статті 32 Закону України Про оренду землі .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволеня.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ПП Агроекологія було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 5321386000:00:013:0015, загальною площею 4.91 га., яка розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області строком на двадцять п`ять років, який зареєстрований 4 квітня 2015 року реєстраційною службою Полтавською міського управління юстиції Полтавської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9322983 ( а.с.8-10).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 і є власником земельної ділянки площею 4,9100 га., кадастровий №5321386000:00:013:0015, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області і належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 051608 (а.с.6), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.04.2018 року ( а.с.7).

З часу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, з 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 стала стороною спірного договору оренди землі, а саме - орендодавцем.

Як вбачається з наданої позивачем копії спірного договору, пунктом 40 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У зв`язку із тим, що позивач має намір самостійно обробляти успадковану земельну ділянку, після оформлення свого права власності на успадковану земельну ділянку вона 12.11.2019 року та повторно 28.12.2019 року направила на адресу ПП "Агроекологія" листа, в якому повідомила орендаря про офіційне набуття права власності на цю земельну ділянку та з посиланням на п. 40 Договору оренди земельної ділянки просила останнього припинити її використання та повернути їй (а.с.12-13). Проте, письмової відповіді орендарем на вказані листи надано не було.

Згідно зі частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив із того, що сторони спірного договору оренди землі від 16 січня 2008 року пунктом 40 передбачили можливість розірвання цього договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а ПП Агроекологія відмовляється у добровільному порядку виконати вимоги нового власника - ОСОБА_1 ,та дійшов обґрунтованого висновку про законність позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що в справі відсутні докази виникнення у ОСОБА_1 прав орендодавця за спірним договором, їх державної реєстрації, а відтак і порушень прав позивача за спірним договором, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ОСОБА_1 успадкувала право власності на земельну ділянку та зареєструвала його у встановленому законом порядку. Таким чином, ОСОБА_1 як власник земельної ділянки, мала право звернутися до суду із відповідним позовом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року в справі № 530/545/16-ц (провадження № 61-19484св18).

Твердження апелянта, про те що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки позивачем не було надано суду оригінала спірного договору колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем надано копію спірного договору оренди землі від 16.01.2008 року, та заявлено клопотання про витребування оригіналу договору у відповідача.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року зобов`язано відповідача у справі ПП Агроекологія надати суду в строк до 31.03.2020 року оригінал договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП Агроекологія , зареєстрованому в державному реєстрі прав 04.04.2015 року, для огляду в судовому засіданні. Проте відповідачем не було виконано вимог даної ухвали.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що разом з апеляційною скаргою відповідачем надано до суду копію спірного договору оренди від 16.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП Агроекологія . Вказаний письмовий доказ колегія суддів критично оцінює, з огляду на положення ст. 89 ЦПК України, оскільки зміст пункту 40 вказаної копії договору суперечить змісту цього ж пункту копії договору, наданого позивачем. Інших належних та допустимих доказів відповідачем не надано.

Аргумент апеляційної скарги про те, що місцевим судом не надано відповідачу належної можливості взяти участь в розгляді справи є необґрунтованим.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим судом в ході розгляду справи вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача ПП Агроекологія про судові засідання, зокрема напраленням повідомлень на електронну пошту та виклик відповідача в судове засідання в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Судові повістки та процесуальні документи, направлені судом першої інстанції на зареєстровану адресу юридичної особи ПП Агроекологія повертались до суду без вручення з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів клопотання апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Веретельником О.І. - представником ОСОБА_1 , а також вказує, що розмір понесених позивачем витрат не є співмірним зі складністю справи та об`ємом робіт, виконаних адвокатом.

Вказане клопотання колегія суддів вважає необґрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволення.

Так, відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача надано ордер адвоката Веретельника О.І. серія ПТ № 006727 від 17.12.2019 року, договір про надання правової допомоги №74 від 17.12.2019 року, розрахунок сум витрат на правову допомогу згідно договору № 74 від 17.12.2019 року, акт прийняття-передачі наданих послуг від 11.02.2020 року, та квитанція № 74 від 11.02.2020 року про отримання грошових коштів згідно договору № 74 від 17.12.2019 року (а.с.14, 73-76).

Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідності критерію реальності адвокатських послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у п. 4.2 договору № 74 від 17.12.2019 року визначено, що гонорар адвоката погоджується сторонами та складає 800 грн. за годину роботи.

З наданого розрахунку сум витрат вказано опис робіт (консультація, вивчення нормативної бази та судової практики, складання позовної заяви) із зазначенням витраченого адвокатом часу на їх виконання, та вартості години такої роботи. Порядок розрахунку оплати таких робіт визначений договором, укладеним між позивачем і представником - адвокатом Веретельником О.І.

Отже, такий розрахунок може вважатись допустимим доказом підтвердження обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Посилання апелянта на те, що у справі фактично не відбулося жодного судового засідання, а отже розмір витрат є завищеним не заслуговують на увагу суду, оскільки розрахунок розміру витрат на правову допомогу не включає участі адвоката у судових засіданнях.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного підприємства Агроекологія - залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 червня 2020 року - залишити без змін.

У задоволенні клопотання Приватного підприємства Агроекологія про зменшення розміру витрат на правничу допомогу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Ю. В. Дряниця

Судді: Т. О. Кривчун

О. В. Чумак