Рішення

від 01.06.2020 по справі 280/852/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Справа № 280/852/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43193184), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними дій, скасування суми боргу та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати дії Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області відносно нарахування суми податкового боргу, яка визначена в податковій вимозі в розмірі 3 927 грн. 88 коп. неправомірними;

скасувати суму податкового боргу в розмірі 3 927 грн. 88 коп., яка визначена в податковій вимозі ГУ ДПС у Запорізькій області (нині Запорізьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року № Ф-404-60 У;

скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60.

Обґрунтовуючи заявлений позов, вказує, що адвокат ОСОБА_1 не має заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) перед Запорізьким управлінням Головного управління ДПС у Запорізькій області. Стверджує, що на розрахунковому рахунку ОСОБА_1 обліковувалась переплата по ЄСВ у розмірі 526 грн. 28 коп., всі поточні платежі вносились своєчасно та у повному розмірі, тому вимоги про сплату боргу від 18 листопада 2019 року та від 17.02.2020 підлягають скасуванню, а дії відповідача щодо прийняття вимоги мають бути визнані незаконними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. 31.03.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №15233), в якому зазначено, що відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача склала 3 927,88 грн., у зв`язку з чим, сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60У на суму 3 927,88 грн. У зв`язку із зміною розміру недоїмки, контролюючим органом 17.02.2020 виставлено вимогу № Ф-404-60 на суму 3577,06 грн. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2020 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

18.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена податкова вимога № Ф-404-60У про необхідність сплати ОСОБА_1 3927,88 грн. заборгованості з єдиного внеску.

17.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена податкова вимога № Ф-404-60 про необхідність сплати ОСОБА_1 3577,06 грн. заборгованості з єдиного внеску.

Не погодившись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку у контролюючого органу з 03.02.2011 по 28.09.2016 як фізична особа-підприємець.

З 29.06.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючого органу як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та є платником єдиного внеску.

Згідно п. 2 ч. 1 ст 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фі зичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) 5 та 5' частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внес ку не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зо бов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нара хування єдиного внеску встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 вбачається, що за І-ІV квартали 2019 року їй нараховано 2754,18 грн., що дорівнює мінімальному страховому внеску: мінімальна заробітна плата з січня 2019 - 4173 грн. х 22% = 918,06 грн або 2754,18 грн. за кожний квартал (за 3 місяці 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.). При цьому, нарахувань як фізичній особі-підприємцю та одночасно як особі, які провадить незалежну професійну діяльність (так званого подвійного оподаткування ) судом з інтегрованої картки платника податків не встановлено.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2018) платники єдиного внеску:

зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єлиний внесок нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізи чних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок нарахований за календарний квар тал, до 20 числа місяця що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (фізичні особи-підприємці);

зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (самозайняті особи).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5' частини першої статті 4 цьо го Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст.9 За кону 2464-VI у редакції, що діє з 01.01.2018).

Із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 встановлено, що станом на 31.12.2018 у неї обліковувалась переплата з ЄВ в сумі 51,54 грн.

Протягом 2019 року ОСОБА_1 здійснено наступні оплати: 03.01.2019 в сумі 2458 грн., 16.04.2019 в сумі 2754,18 грн., 17.07.2019 в сумі 2754,18 грн. Всього на суму 7966,36грн. Оплата вказаних сум також підтверджується долученими позивачем до матеріалів позову копіями квитанції.

В той же час суд зауважує, що позивачем надано більшість квитанцій про сплату єдиного внеску за 2018 рік, які не мають безпосереднього відношення до предмету спору.

Натомість, оспорювана позивачем сума заборгованості з ЄСВ визначена у вимозі від 18.11.2019 № Ф-404-60У виникла на підставі рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 015005907 від 23.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 109).

Вказаним рішенням нараховано ОСОБА_1 992,54 грн. штрафу та 233,52 грн. пені за період з 03.05.2018 до 13.08.2018.

Рішення від 23.07.2019 надіслано позивачу поштою та отримано особисто 26.07.2019, що підтверджується долученим до справи поштовим повідомленням про вручення (арк.справи 110).

Доказів оскарження даного рішення та його скасування матеріали справи не містять. Суд зауважує, що правомірність вказаного рішення не є предметом спору у даній справі, та, відповідно, не може досліджуватися судом під час її розгляду.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ є узгодженою, оскільки доказів оскарження позивачем рішення, на підставі якого така сума внесена до інтегрованої картки платника податків суду не надано.

За змістом ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки, контролюючим органом до інтегрованої картки ОСОБА_1 внесено суму штрафу та пені, визначену рішенням № 015005907 від 23.07.2019, то кошти, сплачені нею з ЄСВ згідно вимог ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI, зараховувались на погашення штрафу та пені у порядку календарної черговості. У зв`язку з чим, на обліковому рахунку позивача утворилась недоїмка зі сплати ЄСВ.

Отже, враховуючи те, що оплата ЄСВ від позивача у жовтні не надходила, станом на 31.10.2019 в обліковій картці платника наявна заборгованість в сумі 3927,88 грн., в т.ч.233,52 грн. пені. Вказана сума відповідає сумі недоїмки, визначеній у вимозі від 18.11.2019 №Ф-404-60У.

Також, з інтегрованої картки платника судом встановлено, що наступна оплата позивачем здійснена лише 17.01.2020 в сумі 2755 грн. та 31.01.2020 пройшло перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший платіжним дорученням № 6 від 31.01.2020.

В той же час, 20.01.2020 проходить чергове нарахування ЄСВ за ІV квартал 2019 року в сумі 2754,18грн.

Тому, станом на 31.01.2020 за позивачем в інтегрованій картці платника рахується заборгованість в сумі 3577,06 грн., що відповідає сумі недоїмки, визначеній у вимозі від 17.02.2020 № Ф-404-60 (арк.справи 65).

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Враховуючи, що станом на 31.10.2019 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 3927,88 грн., а станом на 31.01.2020 - недоїмка у сумі 3577,06 грн., контролюючим органом правомірно сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У та від 17.02.2020 № Ф-404-60.

Тож, враховуючи викладене, дії ГУ ДПС у Запорізькій області щодо відображення в обліковій картці суми боргу, складання та направлення ОСОБА_1 вимог про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У та від 17.02.2020 № Ф-404-60, а також самі вимоги є правомірними, та не підлягають скасуванню.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючим органом доведено та долученими до справи доказами підтверджено, що дії по відображенню недоїмки в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 були правомірними, а вимоги від 18.11.2019 та від 17.02.2020 винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовної заяви, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України, судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43193184), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними дій, скасування суми боргу та скасування вимоги, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 червня 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко